Справа № 463/41/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/388/23 Доповідач: ОСОБА_2
23 січня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 463/41/17 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Львова, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,
за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Легніця, Польща, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ,
за ч. 4 ст. 186 КК України
з участю секретаря ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
за апеляційними скаргами прокурора ОСОБА_13 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2023 року,
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2023 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України та йому призначено покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі; за ч. 3 ст. 186 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_5 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 12.10.2016 до 13.10.2016 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 встановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 05.04.2021 щодо ОСОБА_5 визначено виконувати самостійно.
ОСОБА_14 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та йому призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_15 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - 3 (три) роки.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_15 покладено такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Строк покарання ОСОБА_15 визначено рахувати з часу проголошення вироку.
ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та виправдано його на підставі п.2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю вчинення ним вказаного кримінального правопорушення.
ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,0 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок в дохід держави.
На підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_6 від призначеного за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у справі.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 у ніч з 11 жовтня на 12 жовтня 2016 року, перебуваючи на території дачного кооперативу «Папоротник», за адресою: м.Львів, вул.Духновича, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, шляхом розбиття віконної рами, проник у приміщення гаражу, яке належить ОСОБА_16 , звідки таємно викрав електричну пилу марки «Старк 2300» чорного кольору, кутову шліфмашинку синьо-голубого кольору, кутову шліфмашинку марки «Станлей» жовтого кольору, дрель-міксер марки «ДВТ» зеленого кольору, електричний перфоратор марки «Бош», ящик від іншого перфоратора марки «Зеніт», заподіявши потерпілому матеріальних збитків на суму 10000 гривень. Викрадене майно він переніс на земельну ділянку, яка знаходиться неподалік гаражу.
В подальшому, ОСОБА_5 разом із ОСОБА_6 12.10.2016 близько 11 год. 30 хв. перебували на вул. Чехова у м. Львові, де зупинили таксі, на якому поїхали за інструментами. Приїхавши на таксі на територію дачного кооперативу «Папоротник», за адресою: м. Львів, вул. Духновича, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повантажили речі в автомобіль таксі, однак біля гаражу в той час знаходився потерпілий ОСОБА_16 , який впізнав свої викрадені інструменти і зателефонував в поліцію. Працівники поліції, які прибули на місце події, в подальшому почали переслідувати автомобіль таксі, в якому знаходились ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Доїхавши до перехрестя вулиць Личаківська-Черемшини у м. Львові, працівники поліції через гучномовець наказали водію таксі прийняти вправо та зупинитись. Під час огляду автомобіля у багажному відділенні були виявлені викрадені інструменти.
Стороною обвинувачення ОСОБА_6 також обвинувачується в тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_5 у ніч з 11 жовтня на 12 жовтня 2016 року, знаходячись на території дачного кооперативу «Папоротник», за адресою: м. Львів, вул. Духновича, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, шляхом розбиття віконної рами, проникли у приміщення гаражу, яке належить ОСОБА_16 , звідки таємно викрали електричну пилу марки «Старк 2300» чорного кольору, кутову шліфмашинку синьо-голубого кольору, кутову шліфмашинку марки «Станлей» жовтого кольору, дрель-міксер марки «ДВТ» зеленого кольору, електричний перфоратор марки «Бош», ящик від іншого перфоратора марки «Зеніт», заподіявши потерпілому матеріальних збитків на суму 10000 гривень. В подальшому, викрадене майно вони перенесли на земельну ділянку, яка знаходиться неподалік гаражу.
Продовжуючи свій злочинний умисел, діючи за заздалегідь обумовленим планом, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 12.10.2016 близько 11 год. 30 хв. перебували на вул.Чехова у м. Львові, де зупинили таксі, на якому поїхали за викраденими напередодні інструментами. Приїхавши на таксі на територію дачного кооперативу «Папоротник», за адресою: м.Львів, вул. Духновича, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 викрадені речі повантажили в автомобіль таксі, однак біля гаражу в той час знаходився потерпілий ОСОБА_16 , який впізнав свої викрадені інструменти і зателефонував в поліцію. Працівники поліції прибули на місце події та в подальшому почали переслідувати автомобіль таксі, в якому знаходились ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з викраденими інструментами. Доїхавши на перехрестя вулиць Личаківська-Черемшини у м.Львові, працівники поліції через гучномовець наказали водію таксі прийняти вправо та зупинитись. Під час огляду автомобіля у багажному відділенні були виявлені викрадені інструменти.
Крім того, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_15 14.06.2018 близько 05 год. 00 хв. маючи спільний умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), знаходячись по АДРЕСА_6 , шляхом підбору ключа, відкрили вхідні двері та проникли до приміщення квартири № 2 . З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_5 , діючи повторно, з корисливих мотивів, попередньо домовившись з ОСОБА_15 підійшли до потерпілої ОСОБА_17 , яка в цей момент спала у кімнаті. В подальшому, ОСОБА_15 реалізовуючи спільний злочинний умисел, застосував до потерпілої ОСОБА_17 насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилося у тому, що ОСОБА_15 висловив вимогу потерпілій перевернутися на живіт та тримаючи у правій руці липку стрічку (скотч), зв'язав руки та ноги потерпілої, після цього прив'язав руки до ніг, що унеможливило пересування останньої.
В подальшому, ОСОБА_15 пред'явив вимогу потерпілій ОСОБА_17 передати їм усі цінні речі, які є в квартирі. Потерпіла, будучи зв'язаною та розуміючи те, що вона не може чинити фізичного опору, повідомила їм, де знаходиться сейф та код від нього, а також інші цінні речі, внаслідок чого ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_15 відкрито викрали ювелірні прикраси із золота, а саме: перстень жіночий із платини із ажурним плетінням овальної форми, по ажурному плетінні вертикально розташовані три діаманти невеликого розміру, вартістю 10000,00 гривень; перстень із золота жіночий, середина із платини з діамантом розміром 0,6 карат, вартістю 10000,00 гривень; годинник марки «TISSOT» з білим циферблатом, навколо якого обідок з металу білого кольору та чорним шкіряним ремінцем, вартістю 5000,00 гривень; обручку з білого золота, по боках якої є дві смужки із жовтого золота, по центру - діагональне плетіння, вартістю 5000,00 гривень; перстень із жовтого золота з каменем зеленого кольору (смарагдом), навколо якого наявні діаманти невеликого розміру, вартістю 10000,00 гривень; сережки із жовтого золота з англійською застібкою із діамантом на кожному, вартістю 15000,00 гривень; підвіску з білого золота з діамантом розміром приблизно 0,3 карати з ланцюжком довжиною 40 см з білого та жовтого золота, почерговістю близько 5 мм, вартістю 5000,00 гривень; ланцюжок довжиною 40 см, шириною 1 см та такого ж плетіння браслетом, загальною вартістю 5000,00 гривень; чоловічу печатку із золота з літерами «В.Є.», вартістю 3000,00 гривень; чоловічу печатку із золота квадратну із смужками, вартістю 3000,00 гривень; чоловічу печатку із золота круглу, вартістю 3000,00 гривень; перстень жіночий із золота з каменем «олександритом», з двох сторін якого є ромби із рожевого золота, вартістю 3000,00 гривень; перстень жіночий із золота з аметистом, який вставлений в золоте ажурне плетіння, вартістю 3000,00 гривень; перстень жіночий із золота з пластиною із платини, на якій розташовано три діаманти невеликого розміру, вартістю 3000,0 гривень; монети золоті в кількості 4 штуки номіналом 10 рублів, загальною вартістю 12000,0 гривень; монету золоту номіналом 5 рублів, вартістю 2500,00 гривень; ланцюжок з підвіскою із срібла з однієї сторони - Св. Земля, а з іншої - образ Св. Фатіми, вартістю 800,00 гривень; ланцюжок з підвіскою із золота з рожевим камінням, вартістю 2000,00 гривень; сережки із золота з «олександритом» (великий камінь), вартістю 2000,00 гривень; ланцюжок із золота з биркою, вартістю 2000,00 гривень; перстень із золота, дутий із різьбленням, вартістю 2000,0 гривень; перстень із золота з діамантом вставленим в біло-золоту підставку у формі пелюсток квітки, вартістю 6000,00 гривень; сережки із золота з червоним рубіном на закрутку, вартістю 3000,00 гривень; браслет із жовтого і білого золота, круглий, вартістю 3000,0 гривень; ланцюжок із золота з підвіскою у формі овалу із перетинками, вартістю 2000,0 гривень; сережки із золота у формі кульок, вартістю 1900,00 гривень; перстень із золота з «олександритом», круглий, вартістю 2000,00 гривень; хрестик із золота з діамантами на білому золоті, вартістю 5000,00 гривень; обручку із золота чоловічу широку, вартістю 1200,00 гривень; обручку із золота жіночу вузьку, 16,5 розміру, вартістю 1000,00 гривень; 100 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 14.06.2018 року становить 2600,00 гривень; норкову шубу, вартістю 600 євро, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 14.06.2018 року становить 18000,0 гривень; норкову шубу, вартістю 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 14.06.2018 становить 13000,00 гривень; сумку-холодильник синього кольору з розводами, в середині сірого кольору, що не становить для потерпілої жодної матеріальної цінності; рюкзак чорного кольору спортивний, вартістю 250,00 гривень; набір столових ложок з мельхіору в кількості 6 штук, загальною вартістю 1500,00 гривень; набір чайних ложок із срібла в кількості 6 штук, загальною вартістю 5000,00 гривень; набір позолочених чайних ложок в кількості 6 штук, загальною вартістю 2000,00 гривень; дисконтну картку «Метро», видану на ім'я потерпілої ОСОБА_17 , паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_18 , свідоцтво про реєстрацію ФОП ОСОБА_18 , посвідчення «Втормету», видане на ім'я ОСОБА_19 , які не становлять для потерпілої жодної матеріальної цінності; грошові кошти в сумі 40000,00 гривень, які знаходились у жіночій сумці чорного кольору.
Після цього, ОСОБА_5 спільно з ОСОБА_15 , продовжуючи свій злочинний умисел та утримуючи вищевказані викрадені речі, місце вчинення кримінального правопорушення покинули, спричинивши потерпілим ОСОБА_17 та ОСОБА_20 матеріальної шкоди на загальну суму 213750,00 гривень.
Крім того, ОСОБА_6 10.09.2019 о 18 год. 43 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, знаходячись за адресою: АДРЕСА_8 , шляхом вільного доступу, вважаючи, що за ним ніхто не спостерігає та його дії є непомітними для сторонніх осіб, таємно викрав з під'їзду велосипед зеленого кольору марки «CUBE», вартістю 8000,00 гривень, який належить ОСОБА_21 .
В подальшому, ОСОБА_6 викрадений велосипед доставив у двір будинку, за адресою: АДРЕСА_9 , звідки наступного дня велосипед був вилучений слідчим Личаківського ВП ГУНП у Львівській області. Своїми протиправними діями ОСОБА_6 заподіяв потерпілому ОСОБА_21 матеріальну шкоду на суму 8000,00 гривень.
На вирок суду прокурор ОСОБА_13 , захисник ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.
Прокурор ОСОБА_13 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_15 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_15 визнати винним за ч. 3 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді на 5 років позбавлення волі. У решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_15 є явно несправедливим внаслідок м'якості покарання, оскільки судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого. Призначаючи ОСОБА_15 міру покарання у виді позбавлення волі та звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував ряду обставин, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_15 , а саме, що злочин ним вичинений з прямим умислом та виключно з корисливих мотивів, що встановлено вироком суду. Звертає увагу що ОСОБА_15 діяв за заздалегідь підготовленим планом, у якому кожен виконував відведеному йому роль.
Також звертає увагу, що злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_15 , відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких, за вчинення яких передбачене покарання у вигляді позбавлення волі без альтернативи покарання.
Захисник ОСОБА_11 у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду змінити в частині призначення покарання ОСОБА_5 , а саме, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання у виді 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, просив врахувати, що він щиро розкаюється у вчиненому, є інвалідом 3-ї групи, претензії від потерпілих відсутні.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_13 . Просить вирок суду щодо ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду обвинувачені ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_22 у судове засідання не прибули.
Від захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_22 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, оскільки вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційних скаргах не оскаржується.
Захисник ОСОБА_11 повідомила суду, що їй не відомі причини неявки обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки останнім часом з обвинуваченим не спілкувалася. Разом з тим не заперечує проти розгляду справи без участі її підзахисного.
Прокурор ОСОБА_9 висловив думку про можливість розгляду апеляційних скарг без участі обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_22 , оскільки в апеляційній скарзі не ставить питання погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_5 , а щодо обвинуваченого ОСОБА_6 вирок суду не оскаржується.
Учасники судового провадження не заперечували проти розгляду справи без участі обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_22 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_11 , яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та заперечила апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_13 , виступ прокурора ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечив апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_12 , які заперечили апеляційну скаргу прокурора та підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 , обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи й дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У своїх апеляційних скаргах прокурор та захисник не оскаржують правильність встановлених судом фактичних обставин, правильність кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та доведеність їх вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, тому в цій частині вирок суду не переглядається.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання ОСОБА_10 , а саме ст.ст. 75 КК України, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_10 покарання, суд дотримався вимог ст. ст. 50 і 65 КК, якими передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Зі змісту апеляційної скарги прокурора убачається, що останній фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Призначаючи ОСОБА_10 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відноситься до тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального правопорушення; особу обвинуваченого ОСОБА_10 , який відповідно до ст. 89 КК судимості не має, одружений, має на утриманні 2 малолітніх дітей, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-психолога не перебуває; наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування шкоди та відсутність обставин, які обтяжують покарання, та дійшов висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, про призначення обвинуваченому ОСОБА_10 покарання в межах санкції статті вчиненого ним кримінального правопорушення у виді п'яти років позбавлення волі.
За змістом ст. 75 КК України обвинувачений може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням із врахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин справи.
Звільнивши обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд першої інстанції врахував і вказав у мотивувальній частині вироку на всі зазначені в ст. 75 КК України обставини: тяжкість вчиненого злочину; особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Саме з врахуванням цих обставин суд, призначивши ОСОБА_10 покарання у виді позбавлення волі, дійшов правильного висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнив його від відбування покарання з випробуванням, поклавши обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
При цьому апеляційний суд звертає увагу та враховує те, що на сьогодні ОСОБА_10 , маючи на утриманні двох малолітніх дітей, займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що дає підстави вважати можливість його становлення на шлях виправлення без ізоляції від суспільства, а тому колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується та, з урахуванням вищенаведених обставин, вважає призначене покарання законним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, доводи прокурора, на які він посилається в апеляційній скарзі, були відомі суду першої інстанції та достатньою мірою враховані при призначенні покарання.
Разом з тим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_11 щодо можливості звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України, є тяжкими, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, зокрема: ОСОБА_5 неодружений, не працює, інвалід 3-ої групи, раніше неодноразово судимий за вчинення майнових злочинів, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття, добровільне відшкодування шкоди та відсутність обставин, які обтяжують покарання, та дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 мінімального покарання в межах санкцій статей вчинених ним кримінальних правопорушень, визначивши обвинуваченому ОСОБА_5 остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що вироком Личаківського районного суду м. Львова від 05.04.2021 ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На день ухвалення нового вироку Личаківським районним судом іспитовий строк, встановлений вироком Личаківського районного суду м. Львова від 05.04.2021, не закінчився.
З урахуванням того те, що злочини, у вчиненні яких обвинуваченого ОСОБА_5 визнано винуватим у цьому кримінальному провадженні з призначенням покарання у виді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, були скоєні до ухвалення вироку 05.04.2021 Личаківським районним судом м. Львова, яким обвинуваченому призначене покарання із застосуванням положень ст.75 КК України зі звільнення від відбування покарання з випробуванням, тому вирок Личаківського районного суду м. Львова від 05.04.2021 визначено виконувати самостійно.
При призначенні ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції дотримався вимог кримінального закону, врахував ступінь тяжкості вчинених останнім кримінальних правопорушень, конкретні обставини справи, роль обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, кількість епізодів, особу винного, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, і дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність призначення остаточного покарання саме у виді позбавлення волі строком 4 роки без конфіскації майна, яке на думку колегії суддів відповідає його меті, гуманності, справедливості, фактичним обставинам кримінального провадження, і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав людини, воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Визначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю, обставинами вчиненого та особою обвинуваченого, тому вид і розмір призначеного ОСОБА_5 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного обвинуваченому покарання не сприятиме меті покарання та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення поданих прокурором ОСОБА_13 та захисником ОСОБА_11 апеляційних скарг відсутні, оскільки призначене апеляційним судом обвинуваченим ОСОБА_10 та ОСОБА_23 покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання відповідно до якого суд, на основі оцінки ряду загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначив особам, які вчинили злочин, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засуджених і приватної превенції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 13 березня 2023 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_11 та прокурора ОСОБА_13 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4