Справа № 609/98/24
2/609/83/2024
29 січня 2024 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Харлан М.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрійі статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтями 175, 176, 177 ЦПК України.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали, вважаю за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ч.1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору встановлюється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1211,20 гривень.
Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, позивачем до позовної заяви долучено квитанцію про сплату судового збору в сумі 1073,60 грн. Ціна позову зазначена: 42000 грн.
Сплачена сума судового збору є необґрунтованою та не відповідає мінімальній сумі судового збору, встановленого законодавцем за подання позову майнового характеру на 2024 рік.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу ухвали.
При цьому, суд зазначає, що у випадку невиконання вимог суду у встановлений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та буде повернута позивачу.
Водночас, слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв'язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.
На підставі вищесказаного та керуючись ст.ст. 175, 177 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом залишити без руху і надати позивачу строк до десяти днів з дня вручення ухвали суду, для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути її позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Ухвала суду складена та підписана 29 січня 2024 року.
Суддя: М.В. Харлан