Справа № 642/42/24
Провадження № 2/638/2947/24
про передачу цивільної справи за підсудністю
29 січня 2024 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Аркатова К.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, про вставлення факту родинних відносин,
ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою до Харківської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, про вставлення факту родинних відносин.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2024 року справу направлено за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова, посилаючись на підстави, викладені у положеннях статті 27 ЦПК України.
Вивчивши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів, вважаю, що справу слід направити за підсудністю з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України).
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Порядок визначення територіальної підсудності цивільних справ, закріплений в ст. 27-30 ЦПК України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач просить встановити факт родинних відносин з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначивши, що вони є рідними сестрами. Позивач акцентує увагу в позовній заяві, що справу слід розглядати у порядку загального позовного провадження, зважаючи на наявність спору про право, оскільки встановлення факту необхідне для прийняття спадщини на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 30 ЦПК України визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.
Так, за змістом частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (абзац перший пункту 41, пункт 42), перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають з приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування, встановлення юридичного факту для прийняття спадщини, визначення додаткового строку для прийняття спадщини та інше.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, у постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 506/33/19 .
З матеріалів справи вбачається, що спір виник внаслідок необхідності позивачем встановити юридичних факт (наявність права на спадщину) з метою отримання спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Вказане вище майно територіально розташоване в Холодногірському районі міста Харкова. Отже, оскільки даний спір виник з приводу нерухомого майна (права на спадщину на нерухоме майно), для якого положеннями ст. 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність.
Враховуючи, що розгляд справи не розпочато, згідно з ч. 1 ст. 378 ЦПК України порушення правил виключної підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, вважаю, що дана справа підлягає передачі за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова.
Порядок передачі справ з одного суду до іншого встановлено ст. 31 ЦПК України.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Керуючись ч. 2 ст. 27, п. 1 ч. 1 ст.28, 31, 260, 353 ЦПК України, суддя, -
Матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Друга Харківська міська державна нотаріальна контора, про вставлення факту родинних відносин -передати за підсудністю до Ленінського районного суду м. Харкова (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Передача справи здійснюється не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя