Справа № 344/1042/24
Провадження № 1-кс/344/548/24
25 січня 2024 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження №12023096010000603 від 18.12.2023 року, -
ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про скасування постанови дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 18 грудня 2023 року про закриття кримінального провадження №12023096010000603 від 13.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України.
В обґрунтування поданої скарги посилався на те, що в ході досудового розслідування дізнавачем не вчинено всіх необхідних слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, зокрема, не допитано особу, на яку заявник безпосередньо вказував у заяві про злочин, та не вирішено питання щодо перекваліфікації кримінального правопорушення за результатами такого допиту.
В судовому засіданні скаржник вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.
Дізнавач в судовому засіданні проти вимог скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість, на адресу суду надала матеріали кримінального провадження №12023096010000603 від 13.07.2023 року.
Проаналізувавши пояснення скаржника, дізнавача, дослідивши матеріали скарги та ознайомившись зі змістом постанови про закриття кримінального провадження, а також матеріалами кримінального провадження №12023096010000603 від 13.07.2023 року, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Статтею 22 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - «КПК України») передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
При цьому чинний КПК України не встановлює вичерпного переліку дій, які є обов'язковими до вчинення слідчим при здійсненні досудового розслідування за повідомленням про кримінальне правопорушення.
При проведені досудового розслідування слідчий, дізнавач чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, та, передусім, враховуючи закріплені статтею 2 КПК України завдання кримінального судочинства, на власний розсуд визначають об'єм перевірочних дій, достатній, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення в рамках відповідного кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя звертає особливу увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області перебувало кримінальне провадження №12023096010000603 від 13.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України.
Відомості про вчинене кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань самостійно дізнавачем на підставі рапорта від ДОП СДОП відділу превенції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 .
Зокрема, згідно фабули кримінального провадження: «…під час перевірки по матеріалах ЄО №18054 від 26.06.2023 року по зверненню гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо введення в оману суду Тисменицького районного суду дій гр. ОСОБА_6 ».
Постановою дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 18 грудня 2023 року про закриття кримінального провадження кримінальне провадження №12023096010000603 від 13.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України - закрито у зв'язку із відсутністю в діянні представника позивача - адвоката ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вважаючи вищевказану постанову про закриття кримінального провадження незаконною, ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з даною скаргою про скасування цієї постанови.
Так, як вбачається зі змісту резолютивної частини оскаржуваної постанови, підставою для закриття кримінального провадження став висновок дізнавача про те, що представник позивача - адвокат ОСОБА_6 не є суб'єктом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України.
Крім того, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови дізнавач посилається на те, що при здійсненні висловлювань адвокат не називає персональних даних особи, про яку йде мова; на положення ст. 65 КПК України та норми Закону України «Про адвокатуру».
При цьому, слідчий суддя зауважує на тому, що відомості про кримінальне правопорушення за ч.1 ст.384 КК України вносилися самостійно органом досудового розслідування, і на момент внесення таких відомостей орган дізнання володів інформацією про статус представника позивача у цивільній справі - а сааме статус адвоката.
Питання попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення, як і перекваліфікації такого, у відповідності до вимог процесуального закону є повноваженнями органу досудового розслідування.
Відтак, розпочавши досудове розслідування за ч. 1 ст.384 КК України, орган досудового розслідування - відділ дізнання - як того вимагає ч.5 ст.38 КПК України, зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, виходячи зі змісту наданих дізнавачу статтею 40-1 КПК України повноважень.
Як зазначено Вищим антикорупційним судом в Ухвалі від 02 листопада 2023 року у справі № 991/9403/23 «… з метою виконання завдань кримінального провадження та дотримання загальних засад його здійснення, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів в порядку, передбаченому КПК України, а саме здійснення всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження у їх сукупності».
У іншій справі за №991/10650/23 в Ухвалі від 18 грудня 2023 року Вищим антикорупційним судом зазначено наступне:
«26. Пунктом 2 ч. 1 ст. 284 КПК України передбачено, що однією з підстав для закриття кримінального провадження є встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
27. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження.
28. Водночас, за змістом ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається за загальним правилом на слідчого та прокурора.
29. Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
30. Частиною 1 ст. 94 КПК України передбачено, що, зокрема, слідчий, прокурор, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
31. Отже, вищенаведені положення кримінального процесуального законодавства передбачають, що рішення про закриття кримінального провадження може бути прийнято лише у результаті проведення ефективного, повного та всебічного досудового розслідування. Досудове розслідування може вважатись всебічним та повним лише, якщо під час його проведення слідством було об'єктивно встановлено всі обставини справи, проведено всі слідчі (розшукові) та процесуальні дії для встановлення таких обставин, надану належну правову оцінку встановленим фактам та на підставі положень закону і фактичних даних прийнято процесуальне рішення».
Слідчий суддя зауважує, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023096010000603 від 13.07.2023 року дізнавачем не вжито вичерпних заходів для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, не допитано особу, на яку вказує безпосередньо у своїй заяві заявник, з приводу спірних обставин.
Зокрема, посилання дізнавача в оскаржуваній постанові на те, що для надання пояснень адвокату на адресу проживання неодноразово надсилалися повістки та повідомлялося про необхідність такої слідчої дії, однак адвокат в агресивній формі повідомив дізнавачу, що жодних пояснень надавати не буде, і як доказ своєї позиції подав скаргу на працівників поліції - не відповідають встановленій процесуальним законом формі ведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Прийнявши рішення про допит особи у відповідному процесуальному статусі (зокрема, свідка) та здійснивши у встановленому процесуальним законом порядку виклик такої особи, - орган досудового розслідування не може посилатися на подання на дізнавача скарги, як підставу не вчинення (подальшої відмови від вчинення) відповідної процесуальної дії.
Крім того, у матеріалах кримінального провадження докази належного повідомлення адвоката про виклик до дізнавача - відсутні.
На наявних у матеріалах кримінального провадження корінцях повісток відсутні підписи про їх отримання адресатом, як і докази їх надсилання на його адресу (а.с.53,54); лист про виклик від 23.10.2023 року повернувся на адресу органу дізнання у зв'язку з необхідністю уточнення адреси (а.с.61, 62).
Викладення у листі на ім'я начальника сектору дізнання (а.с.64) інформації про здійснення виклику адвоката у приміщенні Івано-Франківського міського суду під час випадкової зустрічі та його агресивної поведінки у відповідь - не відповідає вимогам процесуального закону, яким встановлено порядок здійснення викликів та повідомлень у кримінальному провадженні.
Отже, в даній частині дізнавачем допущено неповноту досудового розслідування, оскільки не вчинено належної слідчої та процесуальної дії (виклику у належний спосіб, допиту свідка та оформлення відповідного протоколу допиту).
Фактично, слідчим суддею вставлено, що після внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, дізнавачем було допитано тільки заявника ОСОБА_3 , долучено та оглянуто відеодиски із записами з Тисменицького районного суду та запис розмови з громадянином ОСОБА_7 ; долучено копію позовної заяви, яка розглядається вказаним судом за участі заявника; вирішено заяву про визнання потерпілим та клопотання заявника про ознайомлення з матеріалами справи.
Отже, слідчий суддя приходить до висновку про те, що дізнавачем у постанові про закриття кримінального провадження передчасно зроблено висновок про закриття кримінального провадження.
Враховуючи вимоги статті 2 та частини 2 статті 9 КПК України висновок дізнавача про закриття кримінального провадження є передчасним та не може вважатися обґрунтованим та таким, що відповідає принципам кримінального провадження.
За таких обставин слідчий суддя не вбачає підстав вважати оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження обґрунтованою та мотивованою.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини» (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, «Ґюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
Частиною 2 статті 301 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість вимог скарги та наявність підстав для її задоволення.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження №12023096010000603 від 18.12.2023 року, - задовольнити.
Скасувати постанову дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області від 18 грудня 2023 року про закриття кримінального провадження №12023096010000603 від 13.07.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 29.01.2024 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1