ЄУН 193/1913/23
Провадження 1-кп/193/47/24
іменем України
26 січня 2024 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області кримінальне провадження за №12023041580000232 від 13.11.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого по АДРЕСА_1 (фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
На початку серпня 2023 року, точної дати в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження установити не вдалось, близько 18:00 год. ОСОБА_3 , перебував на березі ставка, який розташований по вул. Шевченка в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області, де він розпивав спиртні напої з ОСОБА_6 , співмешканцем потерпілої ОСОБА_5 , та після того, як останній заснув у ОСОБА_7 , раптово виник умисел на таємне викрадення мобільного телефону «Хіаоmi Redmi 4 8/32 GB», який ОСОБА_6 мав при собі.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів в умовах воєнного стану, запровадженого на території України Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, ОСОБА_3 , пересвідчившись у відсутності сторонніх осіб та що за його діями ніхто не спостерігає, таємно, шляхом вільного доступу, із чоловічої сумки ОСОБА_6 , викрав мобільний телефон марки «Хіаоmi Redmi 4 8/32 GB», який знаходився в чохлі фіолетового кольору та належав потерпілій ОСОБА_5 , яка передала його співмешканцю ОСОБА_6 для тимчасового користування.
Після цього ОСОБА_8 разом з викраденим майном зник з місця вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди, яка згідно висновку експерта №5833/23 від 15.11.2023 становить 1772,50 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану.
Позиція обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вказаному злочині визнав повністю і пояснив, що на початку серпня 2023 року, точної дати він не пам'ятає, після обіду він разом з ОСОБА_6 вживали спільно алкогольні напої на березі ставка, що розташований по вул. Шевченка в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області. В ході відпочинку він пішов до найближчого магазину, де придбав сигарет, а повернувшись він побачив, що сильно сп'янілий ОСОБА_6 заснув, а біля нього лежала його чоловіча сумка, яка була привідкрита і у середині якої виглядав мобільний телефон, який він вирішив викрасти. Тому переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він витягнув з згаданої сумки ОСОБА_6 мобільний телефон«Хіаоmi Redmi 4 8/32 GB»., який був у чохлі фіолетового кольору та пішов до себе, прихопивши викрадене майно з собою. Викраденим мобільним телефоном «Хіаоmi Redmi 4 8/32 GB» він став користуватися, як власним, проте в один із днів він випав у нього з кишені і сильно пошкодився. Через певний час до нього прибули працівники поліції, яким він не відразу зізнався у скоєному, а лише після того, як останні надали докази про викрадення цього телефону і перебування його саме у нього, після чого він підтвердив, що справді викрав цей телефон та передав його працівникам поліції. Щиро розкаявся у вчиненому та просив суворо його не карати. Пред'явлений до нього потерпілою цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2700 грн. він визнав повністю і не заперечував проти його задоволення.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердила про викрадення належного їй мобільного телефону «Хіаоmi Redmi 4 8/32 GB» та пояснила, що цей телефон у неї постійно зберігався у будинку, де вона проживала разом з співмешканцем ОСОБА_6 , який міг брати у будь-який час та користуватися ним.Але у серпні 2023 року вона виявила відсутність цього мобільного телефону. Відразу до поліції про викрадення телефону вона не зверталася, оскільки хворіла, але постійно спостерігала, як її телефоном хтось користується, зокрема за обліковим записом, який зберігся у викраденому телефоні і котрий був також прив'язаний до мобільного телефону, яким вона наразі користується, стороння особа виходила у мережу інтернет. 13.11.2023 вона звернулася до поліції з заявою про викрадення телефону, і вже наступного дня працівники поліції повернули їй викрадений телефон. Проте телефон перебував у дуже пошкодженому стані, мав розбитий екран, корпус, він умикається, але сенсор не реагує і жодні його функції не працюють, тому він є непридатним для використання. У зв'язку з чим пред'явлений до обвинуваченого цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2700 грн. вона підтримала і просила його задовольнити.
Зважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині за обставин, викладених в обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що учасники судового провадження, у тому числі потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин, суд, у відповідності до вимог ч 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом лише обвинуваченого, потерпілого та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився у добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе обмовляє або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Встановлені обставини вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно, протиправно, в умовах воєнного стану, запровадженого на території України згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, таємно заволодів мобільним телефоном «Хіаоmi Redmi 4 8/32 GB», вартістю 1772,50 грн., який належить потерпілій ОСОБА_5 , чим вчинив злочин і підлягає відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставиною, яка, відповідно до ст.66 КК України, пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
Суд не визнає пом'якшуючою обставиною добровільне відшкодування обвинуваченим завданих збитків потерпілій, яка зазначена в обвинувальному акті, оскільки під час судового розгляду справи було встановлено, що мобільний телефон був повернутий потерпілій не добровільно і не обвинуваченим. Так, обвинувачений саме під тиском доказів його звинувачення вирішив передати викрадений мобільний телефон працівникам поліцій, після чого останні повернули його потерпілій.
Крім того, як пояснила потерпіла, що не заперечував у судовому засіданні і сам обвинувачений, мобільний телефон, за час користування останнім, був повністю пошкоджений і не придатний експлуатації, а тому саме по собі повернення речі у пошкодженому стані, яке до викрадення перебувала у справному стані, не може свідчити про добровільне відшкодування збитку.
При цьому, обставин, які згідно вимог ст.67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що останній є осудним у розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, вчинив тяжкий злочин.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, який має задовільний стан здоров'я, але ніде не працює та не навчається, має слабкі соціальні зв'язки, неодружений, дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має, за місцем проживання характеризується посередньо (веде аморальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями, скарги та нарікання на поведінку обвинуваченого відсутні, іноді безвідповідальний, морально не стійкий), за наявності обставини, що пом'якшує йому покарання та відсутності жодних обставини, які обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі у межах мінімального строку, визначеного санкцією ч. 4 ст. 185 КК України за якою він обвинувачується.
При цьому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, відсутність тяжких наслідків, критичне ставлення обвинуваченого до скоєного ним злочину, вперше притягнення його до кримінальної відповідальності, а також беручи до уваги позицію прокурора та потерпілої, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування покарання і, на підставі положень ст.75 КК України, приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з встановленням випробувального та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Вирішення цивільного позову.
У рамках вказаного кримінального провадження на підготовчому судовому засіданні потерпілою ОСОБА_5 пред'явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_3 про стягнення з останнього на його користь моральної шкоди, яку оцінив у розмірі 2700 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч.3 цієї статті, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з п. 9 названої Постанови ПВСУ суд визначає розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом об'єктивно встановлено, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_5 спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях, внаслідок крадіжки мобільного телефону, що призвело до порушення життєвого укладу, неможливості подзвонити, користуватися інтернетом, необхідності звернення до поліції, , що негативно вплинуло на її здоров'я та психо-емоційний стан.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує тривалість протиправного вибуття з володіння потерпілої вищевказаного майна, яке триває майже півроку, повернення викраденого телефону у пошкодженому у пошкодженому стані, який не підляга використанню за призначенням.
Таким чином, приймаючи до уваги глибину душевних страждань потерпілої, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинуваченого, вимоги розумності та справедливості, враховуючи також майновий стан обвинуваченого, який не працює, на утриманні дітей чи інших непрацездатних осіб не має, зважаючи на повне визнання обвинуваченим цивільного позову, суд вважає за можливе задовольнити позов про відшкодування з обвинуваченого на користь потерпілої ОСОБА_5 моральної шкоди повністю, у сумі 2700 грн., тобто у запропонованому нею розмірі.
Мотиви ухвалення інших рішень при ухваленні вироку.
Запобіжний захід до обвинуваченого на стадії досудового розслідування чи судового розгляду не обирався, і з огляду на те, що він завжди з'являвся на виклик до суду, необхідності для обрання обвинуваченому запобіжного заходу на час набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до приписів п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі положень ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає обов'язки, передбачені п. 2 ч. 3, п. 2 та п.1 ч. 1 ст. 76 КК України, що на нього покладаються, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речовий доказ, мобільний телефон «Хіаоmi Redmi 4 8/32 GB», який передано у пошкодженому стані на зберігання потерпілій ОСОБА_5 , - залишити останній, як законній власниці.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 , - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНН: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 моральну шкоду, завдану злочином, у розмірі 2700 (дві тисячі сімсот) гривень.
Матеріали кримінального провадження №12023041580000232 від 13.11.2023 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у судовій справі №193/1913/23 (провадження №1-кп/193/47/24).
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження теж мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1