Справа №:2604/18999/12
Провадження №: 6/755/80/24
"12" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Яхно П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», заінтересовані особи: стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження, -
Заявник, ТОВ ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд:
1)замінити стягувача у виконавчому листі Дніпровського районного суду міста Києва № 2604/18999/12 від 25.01.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № К-4002443 від 18.08.2011 в розмірі 158 705,07 грн. ПАТ «Дельтабанк», його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС».
2)видати ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 2604/18999/12 від 25.01.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № К-4002443 від 15.08.2011 в розмірі 158 705,07 грн. на користь ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС»
3)визнати причинити пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання поважними та поновити пропущений строк для пред'явлення дубліката виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 2604/18999/12 від 25.01.2013 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № К-4002443 від 15.08.2011 в розмірі 158 705,07 грн. на користь ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» .
4)розгляд заяви провести за відсутності представника ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» в разі його неявки.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02.11.2012 № 2604/18999/12 заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.07.2012 у справі Д-1914/12 було задоволено. 25.01.2013 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №2604/18999/12 від 25.01.2013 на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.07.2012 року у справі Д-1914/12, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №К-4002443 від 15.08.2011 в розмірі 158 705,07 грн. 31.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» було укладено договір № 1463/К про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, права вимоги за кредитним договором № К-4002443 від 15.08.2011, з усіма додатками та додатковими угодами, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , перейшли до нового кредитора, а саме: ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС». Згідно перевірки перебування на примусовому виконанні виданих виконавчих листів та отриманої інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, яку можливо отримати у вільному доступі, встановлено, що виконавчі провадження щодо боржника зараз не відкриті, а місцезнаходження виконавчого листа невідоме. З Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла відповідь, якою повідомлено, що 29.03.2014 державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 №1404-VIII) (відсутність у боржника майна). При цьому, ані оригінал виконавчого листа № 2604/18999/12 від 25.01.2013 Дніпровського районного суду м. Києва, ані сама постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа, стягувачу на адресу із Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не надходила. Відсутність оригіналу виконавчого листа у стягувача підтверджується довідкою. Отже, виконавчий лист був втрачений, оскільки його втрата підтверджується довідкою, а від Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) постанови про повернення виконавчого документа та оригінал виконавчого документа не надходив, а жодних доказів направлення (поштових конвертів, листів повернення тощо) та отримання документів (оригіналу виконавчого документа) стягувачем не надано. У зв'язку із чим, стягувач не мав об'єктивної можливості вжити заходів для повторної реалізації права звернення рішення суду до примусового виконання до органу виконавчої служби, так як рішення суду не виконано боржником, стягувач і звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення. Таким чином, так як оригінал виконавчого листа №2604/18999/12 від 25.01.2013 Дніпровського районного суду м. Києва, втрачений, не з вини стягувача, стягувач ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» позбавлений права на виконання рішення суду, так як рішення суду боржником не виконано, а борг не погашено. Враховуючи зазначене, з метою виконання рішення суду, виникла необхідність у видачі дубліката виконавчого листа №2604/18999/12 від 25.01.2013 Дніпровського районного суду м. Києва та поновлення строку для його пред'явлення до примусового виконання, оскільки рішення суду про стягнення суми заборгованості на користь ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» боржником не виконано. Причиною пропущення ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» строку пред'явлення виконавчого листа до виконання стало фактичне неотримання оригіналу цього виконавчого листа від Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та фактично втрата виконавчого листа при пересилці є підставою для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа №2604/18999/12 від 25.01.2013 Дніпровського районного суду м. Києва до виконання та видачі дублікату виконавчого листа.
Сторони у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, в тому числі, шляхом розміщення оголошення в мережі Інтернет на порталі Судова влада на сторінці Дніпровського районного суду м. Києва.
У своїй заяві представник заявника просить суд розглядати справу без його участі, за наявними у справі матеріалами заяви, яку підтримує у повному обсязі.
Згідно із вимогами ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, доходить наступного.
Так, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2604/18999/12 за заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20 липня 2012 року у справі № Д-1914/12.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.11.2012 заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.07.2012 року у справі Д-1914/12 задоволено та ухвалено видати виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.07.2012 у справі Д-1914/12, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №К-4002443 від 15.08.2011 в розмірі 158 705,07 грн.
У подальшому, 31.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «ВЕКТОР ПЛЮС» було укладено договір № 1463/К про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами, договорами поруки та договорами застави (іпотеки), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та в у порядку, визначених цим договором.
Відповідно до додатку № 1 до Договору № 1463/К про відступлення прав вимоги від 31.05.2019, банком було передано новому кредитору право вимоги , зокрема, але не виключно, за договором про надання споживчого кредиту № К-4002443 від 15.08.2011.
Згідно листа Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 129906 від 30.10.2023, відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження у період 21.03.2013 по 23.09.2014 на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2604/18999/12 виданий 25.01.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в сумі 158 705, 07 грн. (ВП № 37178479). 23.09.2014 державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв до 05.10.2016 № 1404-VIII) (відсутність у боржника майна).
Відповідно до довідки ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС» № 2081917 від 17.10.2023, оригінал виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва № 2604/18999/12 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», правонаступник якого ТОВ «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», заборгованості за кредитним договором № К-4002443 від 15.08.2011 в розмірі 158 705,07 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», виданий на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 20.07.2012 у справі Д-1914/12 згідно ухвали Дніпровського районного суду м. Києва по справі № 2604/18999/12 - відсутній/втрачений.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до п. 17.4. Перехідних Положень розділу ХІІІ ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25.09.2015 за № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», заява про видачу дублікату виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дублікату виконавчого листа. У таких заявах потрібно зазначати назви сторін виконавчого провадження, підстави для видачі дублікату виконавчого листа; посилання на докази, якими підтверджувались би втрата виконавчого листа. При вирішенні питання про видачу дублікату виконавчого листа у зв'язку з його втратою, заявники повинні подати докази, а суди мають обов'язково перевірити, чи не були виконані втрачені судові рішення, судові накази, чи не втратили вони законної сили.
Як передбачено ч. 1 ст. 433 ЦПК, у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.
Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення.
Не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Разом з тим і заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
Зазначені правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10.
Судом з матеріалів заяви встановлено, що виконавчий лист № 2604/18999/12 виданий 25.01.2013 Дніпровським районним судом м. Києва був повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що 23.09.2014 державним виконавцем була винесена відповідна постанова. Звертаючись до суду із вимогою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заявником не наведеної жодної поважної підстави для поновлення такого строку, а наведені обґрунтування не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються належними, достатніми та допустимими доказами. Придбаваючи право вимоги до боржника новий кредитор мав би пересвідчитися у наявності необхідних документів для подальшого виконання судового рішення про стягнення заборгованості та відповідного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, поцікавитися ходом виконавчого провадження. Таким чином, оскільки заявником не наведено обґрунтованих доводів у частині втрати виконавчого листа, за відсутності доказів на підтвердження такого, відсутності поважних причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого до виконання, суд доходить до висновку про відсутність підстав для вирішення питання про процесуальне правонаступництво, видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для його пред'явлення до виконання, оскільки вимоги є взаємопов'язаними одна від одної, відтак за відсутності доказів дійсної втрати виконавчого листа, поважних причин поновлення строків для пред'явлення виконавчого листа до виконання до виконання, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення цієї заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу(групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», заінтересовані особи: стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260, 353, 354, 433, 442 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ВЕКТОР ПЛЮС», заінтересовані особи: стягувач - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», боржник - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: