Справа № 939/2108/23
Іменем України
25 січня 2024 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді Міланіч А.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 8 грудня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 808846759, який було підписано електронним підписом позичальника.
На підставі договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», реєстру боржників від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників.
Так, згідно зазначеного реєстру боржників за ОСОБА_1 станом на 6 березня 2023 року рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 756,19 грн.
Оскільки відповідачка у добровільному порядку наявну у неї заборгованість за вказаним кредитним договором не погашає, то просив стягнути з неї на свою користь заборгованість за зазначеним договором в розмірі 28 756,19 грн. та судові витрати.
Ухвалою суду від 8 вересня 2023 року було відкрито провадження у даній справі, ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачці роз'яснено її право на подання відзиву на позов. Однак, до цього часу відповідачка відзив на позов суду не надала.
Оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що 8 грудня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 808846759, який було підписано електронним підписом позичальника, за умовами якого відповідачці було надано кредит, в розмірі кредитного ліміту на суму 3 500 грн., зі сплатою 1,66 % за кожен день користування кредитом, строком кредитування 30 днів /а.с.5-6/.
На виконання умов даного договору кредитодавцем на рахунок відповідачки в період з 8 грудня 2019 року по 8 лютого 2020 року було перераховано кошти в загальному розмірі 11 000 грн. (а.с.63-67).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01 та додаткову угоду до нього, за якими до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором /а.с.74-86/.
20 жовтня 2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників /а.с.16-18/.
Згідно витягу з реєстру прав вимоги від 6 березня 2023 року за ОСОБА_1 мається заборгованість в розмірі 28 756,19 грн., з яких: 10 983,97 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 17 772,22 грн. - заборгованість за відсотками /а.с.18/.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачкою договору дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а остання зобов'язувалася повернути наданий кредит у повному обсязі у визначений договором строк - протягом 30 днів від дати отримання кредиту /а.с.5-6/.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів, після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включає період, який виходить за межі строку кредитування /а.с.19/.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавців відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як правонаступником позикодавців, вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості по відсотках за користування позикою за договором, укладеним 8 грудня 2019 року з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» № 808846759 - з 7 січня 2020 року по 6 березня 2023 року є безпідставними та задоволенню не підлягають.
При цьому суд не приймає до уваги надані позивачем копії додаткових угод до договору від 8 грудня 2019 року, ніби-то укладених з відповідачкою 11 грудня 2019 року, 4 січня 2020 року, 7 січня 2020 року, 10 січня 2020 року, 5 лютого 2020 року, 6 лютого 2020 року, 8 лютого 2020 року, 8 березня 2020 року, 9 квітня 2020 року, за якими, як стверджує позивач, продовжувався строк дії договору, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, що дані угоди підписувались відповідачкою, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором на даних угодах відсутній /а.с.7-15/.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка мала сплатити позивачу за вказаним кредитним договором 11 000 грн. боргу за перерахованою їй сумою кредиту та відсотки у розмірі 1743 грн. (3500 х 1,66% = 58,10 грн. х 30 дн.) за період дії кредитного договору з 8 грудня 2019 року по 6 січня 2020 року (30 днів), що в загальній сумі становить 12743 грн.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачкою в період з 7 січня 2020 року по 26 червня 2020 року на виконання вказаного кредитного договору було перераховано ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 19 995 грн.
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки розмір сплачених відповідачкою коштів значно перевищує розмір її боргових зобов'язань, то суд вважає, що відповідачка умови даного кредитного договору виконала в повному обсязі, вимоги позивача є безпідставними, а тому в позові необхідно відмовити.
Керуючись ст. 207, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, суд, ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268,279 ЦПК України, суд,
В позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Головуючий-суддяА.Міланіч