Справа № 357/10856/23
Провадження № 2/357/828/24
( ЗАОЧНЕ )
24 січня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Кононюку П.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит,
01.08.2023 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, який зареєстрований судом 06.09.2023, обґрунтовуючи тим, що ТОВ «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 26.08.2021 між відповідачем та ТОВ «Веллфін», укладено договір про споживчий кредит №1657412, позикодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Пунктом 1.3 Договору встановлено, що позика надається строком на 19 днів. Відповідно до п.1.4 Договору дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем. Позивачем в порядку встановленому п.1.4 Договору, на картковий рахунок позивача була перерахована сума позики в розмірі 5000 грн ТОВ «Веллфін» виконало умови договору, а відповідач, в свою чергу, його порушив, чим спричинив заборгованість, яка станом на 31.07.2023 становить 14700,00 грн, з яких: 5000,00 грн - основний борг, 9700,00 грн - заборгованість за відсотками. В добровільному порядку відповідач відмовляється повернути кошти, тому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором про споживчий кредит №1657412 від 26.08.2021 в розмірі 14700,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
08.09.2023 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.10.2023 судом постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Представник позивача, в особі директора Лазепки Валентина Ігоровича, в судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності представника позивача, позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач - ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та відзив на позов до суду не подав.
Суд, на підставі ст. 280 ЦПК України, постановив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» є фінансовою установою, яка надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності відповідно до Нацкомфінпослуг №2606 від 27.10.2015, зареєстровано в реєстрі фінансових установ за №16103225 (а.с. 17, 18).
Встановлено, що 26.08.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», укладено договір про споживчий кредит №1657412 (а.с. 27-37), відповідно до якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов?язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Згідно п. 1.3 Договору, позика надається строком на 19 днів, позика має бути повернута до 14.09.2021.
Згідно п. 1.4 Договору, цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.
Встановлено, що вказаний договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на офіційному веб-сайті і виконання ним певних дій (а.с. 19-26), які свідчать про укладення Договору.
Також, встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику у формі споживчого кредиту ТОВ «Веллфін» які регламентують порядок грошових коштів у позику фізичним особам, і приймаючи умови договору ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, у формі споживчого кредиту ТОВ «Веллфін» (п. 7.1, 7.6, Договору) (а.с. 38-51).
Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства ТОВ «Веллфін», відповідач ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором (su5045) у договорі №1657412, приєдналася до Правил надання коштів у позику, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.
Отже, підписання кредитного договору №1657412 від 26.08.2021 (електронним підписом) свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний кредитний договір №1657412 від 26.08.2021підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).
Отже, встановлено, що вказаний кредитний договір №1657412 від 26.08.2021, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 26.08.2021 між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу позику у розмірі, встановленому Договором, що підтверджується платіжним повідомленням, з якого вбачається, що 26.08.2021 було перераховано на картковий рахунок відповідача позику у розмірі 5000,00 грн через систему прийому платежів «Platon» (а.с. 52).
Судом встановлено, що відповідач не повернув суму позики, тим самим порушив умови Договору та на даний час заборгованість за договором не погашена.
З наданого позивачем розрахунку (а.с. 9-16) вбачається, що заборгованість за договором станом на станом на 31.07.2023 становить в сумі 14700,00 грн., яка складається із: 5000,00 грн - основний борг, 9700,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав договір№1657412 від 26.08.2021, однак умови договорів порушив.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №1657412 від 26.08.2021 в розмірі 14700,00 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору - 2684,00 грн. (а.с. 8).
Керуючись ст. 11, 207,526, 610, 611, 612, 628, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. 4, 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 274-279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (ЄДРПОУ: 39952398, місцезнаходження: вулиця Героїв Севастополя, будинок 48, місто Київ, 03061) до ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1657412 від 26.08.2021 в розмірі 14700,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн, всього 17384,00 грн (сімнадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 29.01.2024.
Суддя О. В. Бондаренко