Справа №293/2028/23
Провадження №1-кп/293/98/2024
29 січня 2024 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового зсідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023060400001945 від 24.06.2023 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Городище Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, військовозобов'язаного, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України введено воєнний стан, дію якого на даний час продовжено.
18.06.2023 близько 16 год. 00 хв. у ОСОБА_4 , який достовірно знав, що в Україні введено воєнний стан, та який перебував за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення 120 літрів дизельного пального з автозаправної станції, розташованої на території пилорами по АДРЕСА_2 , належних ОСОБА_5 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, у вказаний день, близько 19 год. 40 хв. ОСОБА_4 зателефонував своєму другові ОСОБА_6 та з метою полегшення вчинення злочину, не повідомляючи останньому про злочинність свої дій, попросив його на власному автомобілі марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 , відвезти ОСОБА_4 з місця проживання до пилорами, розташованої по АДРЕСА_2 .
В подальшому, ОСОБА_4 завантажив до багажника автомобілю марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 шість пластмасових каністр об'ємом 20 літрів кожна та поїхав до пилорами по АДРЕСА_2 .
Продовжуючи свої злочинні дії, цього ж дня, близько 20 год. 05 хв. ОСОБА_4 прибув до території пилорами, де не повідомляючи присутнім про злочинність своїх дій, з колонки автозаправної станції розташованої на території пилорами по АДРЕСА_2 та належної ОСОБА_5 , залив до привезених з собою шести пластмасових каністр об'ємом 20 літрів кожна, дизельного пального EN 590 загальним об'ємом 120 літрів, після чого завантажив каністри до багажнику та салону автомобілю марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 та відвіз до місця свого проживання, а саме домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Викраденим дизельним пальним ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, а саме продав, заподіявши ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 4044 грн. 00 коп.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
У ході судового розгляду справи ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, дав показання, що 18.06.2023 у вечірній час попросив свого товариша ОСОБА_6 підвезти його на власному авто до пилорами ФОП ОСОБА_5 , що розташована по АДРЕСА_2 на що останній погодився. В цей же день близько 20 години вечора вони прибули на територію пилорами, де він залив до привезених з собою шести пластмасових каністр об'ємом 20 літрів кожна, дизельного пального EN 590 загальним об'ємом 120 літрів, після чого завантажив каністри до багажнику та салону автомобілю марки BMW реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_6 та відвіз до місця свого проживання, а в подальшому продав ОСОБА_7 за ціною по 35 грн. за літр пального.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх достовірності, добровільності та істинності його позиції.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення вказаного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг доказів, які потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та учасниками судового провадження не заперечується про таке, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
IІІ. Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Аналізуючи наявність складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Враховуючи, що Указом Президента України від 07.11.2022 № 64/2022 введено воєнний стан в Україні, строк дії якого станом на 18.06.2023 продовжено, тому інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення правильно кваліфіковано за ознакою вчинення в умовах воєнного стану.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, доведена.
З огляду на вік обвинуваченого, а також відсутність будь-яких фактичних даних, які б вказували на неосудність (обмежену осудність) обвинуваченого або перебування його у такому стані до постановлення вироку, суд вважає, що ОСОБА_4 є суб'єктом цього злочину.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІV. Мотиви призначення відповідного покарання.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_4 на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання, неодружений, не судимий; враховано відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно класифікації за ст. 12 КК України є тяжким злочином, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, незначний розмір збитків; поведінку під час та після вчинення протиправних дій.
Крім того, суд також враховує поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні обвинувачений надав змістовні, повні та правдиві показання про обставини вчиненого ним кримінального правопорушення, які повністю викривають його у вчиненому злочині, дав критичну оцінку своїм діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність.
Суд наголошує, що згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19.10.2006 суд вказав, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення".
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Вважаю за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, і на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви №№43759/10 та 43771/12", зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Таким чином, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_4 у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, ближче до нижньої межі.
Крім того, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.07.2018 у справі №755/6254/17, про правові підстави звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Так, суд може застосувати норми статті 75 КК України, у разі, коли при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки звільнення з випробуванням має на меті настання позитивних змін в особистості засудженого та створення в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.
За наведеного вище, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання у виді позбавлення волі, тобто без ізоляції його від суспільства, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі зі звільненням від нього на підставі ст. 75 КК України, якщо протягом встановленого цим вироком іспитового строку він не вчинить нового кримінального правопорушення (злочину) та виконає обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не пред'явлений.
Арешт на майно у даному кримінальному проваджені не накладався.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст.100 КПК України.
Під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого не надходило.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 :
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу не обирати.
Речові докази: пластикову каністру об'ємом 20 літрів, що передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, - повернути ОСОБА_4 як власнику; рідину (близько 5 л.) з пластикової каністри об'ємом 20 літрів, що передана на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, - повернути ОСОБА_5 як власнику; DVD диск з відеозаписом з камер спостереження території ФОП ОСОБА_5 , - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок можуть бути подані апеляції до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий суддя ОСОБА_1