Справа № 272/1/24
Провадження № 2/0274/577/24
Ухвала
про залишення позовної заяви без руху
29.01.2024 року Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Вдовиченко Т.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав -
На розгляд Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області згідно ухвали Андрушівського районного суду Житомирської області надійшла вказана цивільна справа № 272/1/24.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області, в якому просить:
- поновити її на роботі, визнавши незаконним її звільнення 03.01.2023 з роботи в Андрушівському ліцеї №2 Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області з посади директора, згідно розпорядження №207-ОС від 21.12.2022, на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпПУ, у зв'язку з закінченням дії контракту від 02.01.2019 із внесеними змінами згідно додаткової угоди;
- стягнути з Андрушівської міської ради Бердичівського району Житомирської області на її користь втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з 03.01.2023 по день винесення рішення;
- стягнути на її користь 30 000 грн завданої моральної шкоди.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами приходжу, що вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Крім того, положення Закону України «Про судовий збір» не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав працівника.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.
Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є вимогою майнового характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилами ч. 2 ст. 176 ЦПК України, що кореспондується з положеннями статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
З огляду на те, що на момент подачі позову неможливо точно встановити ціну позову з вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд визначає суму судового збору, що підлягає сплаті позивачкою у мінімальному розмірі, що становить 1211,20 грн.
За пред'явлення майнової вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.
Таким чином, позивачці слід сплатити судовий збір у загальному розмірі 2422,40 грн про що надати відповідне підтвердження.
Крім того, відповідно до вимог п.3, 5, 8 ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
-зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, яка визначається відповідно до вимог ст.176 ЦПК України;
-виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
-перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Подана позивачкою позовна заява не відповідає зазначеним вимогам в цій частині. Зокрема, позивачка не зазначає ціну позову, не зазначає докази, якими обґрунтовує позовні вимоги, не зазначає докази, які вона не може подати до суду, не зазначає щодо наявності у неї чи іншої особи оригіналів письмових доказів, які подаються до суду.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.233 КзПП УКраїни із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Згідно ст.234 КзПП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116 КзППУКраїни ), минуло не більше одного року.
Відповідно до ч.1, 3 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Отже, з аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що в разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки за заявою учасника справи.
Так, у позовній заяві про поновлення строку звернення до суду позивачка вказала, що після звільнення вона хворіла, в її родині загинув брат, племінник внаслідок збройної в агресії РФ, в обґрунтування чого надала ксерокопію своєї медичної картки з датою запису від 20.12.2023 року, однак інших поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в період з 03 лютого 2023 по 03.01.2024 року, позивачкою суду не надано та не зазначено в заяві про поновлення строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 185, 258- 261,353 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Андрушівської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав залишити без руху.
Надати позивачці строк для усунення зазначених недоліків, не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернена.
Копію ухвали направити позивачці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Т.М.Вдовиченко