Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/18628/23
Провадження №1-кп/523/849/24
25.01.2024 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження №12023162490001313 від 20.09.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кілія, Кілійського району, Одеської області, громадянина України, одруженого, із середньою освітою, офіційно е працевлаштованого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого : АДРЕСА_2 , раніше судимого останій раз:
17.07.2023 Суворовським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, до покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 ( два) роки.
у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України;
Встановив:
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про військову агресію збройних сил Російської федерації та впровадження на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, згідно з яким в Україні запроваджено воєнний стан з 05:30 години 24.02.2022 строком на 30 діб, Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженого Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженого Законом України від 21.04.2022 №2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента України від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженого Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05годин 30 хвили 26.05.2022 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженого Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ 3 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб, Указом Президента України від 07.11.2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України від 16.11.2022 року № 2738-IX з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затверджено Законом України від 07.02.2023 №2915-ІХ з 05 години 30 хвилин з 19 лютого 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023 затверджено Законом України від 02.05.2023 №3057-ІХ з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, Указом Президента України від 26.07.2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 року № 3275-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року на 90 діб, вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин:
Так, 10.09.2023 року о 12 год 30 хв.(більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_5 , перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 , побачив, гараж № НОМЕР_1 з отвором та через отвір помітив, що в гаражі знаходиться 2 колеса радіусом 15 дюймів, марки «Randell» з гумою «Motodor» та 2 колеса радіусом 15 дюймів, марки «Randell» з гумою «Michelin». В цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та він визначив вищевказані чотири колеса предметом свого злочинного посягання.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та не зможе завадити реалізації злочинного умислу, направленого на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, повторно в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу проник через отвір в гараж № НОМЕР_1 , що розташований в дворі будинку АДРЕСА_3 та викрав з нього: 2 колеса радіусом 15 дюймів, марки «Randell», вартістю 1150 гривень за одиницю, загальною сумою 2300 гривень з гумою «Motodor» вартістю 725 гривень за одиницю, загальною сумою 1450 гривень та 2 колеса радіусом 15 дюймів, марки «Randell», вартістю 1150 гривень за одиницю, загальною сумою 2300 гривень з гумою «Michelin», вартістю 725 гривень за одиницю, загальною сумою 1450 гривень. Загальною сумою 7500 (сім тисяч п'ятсот) гривень, що належить ОСОБА_6 .
Після чого, ОСОБА_5 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток в сумі 7500 (сім тисяч п'ятсот )гривень.
При допиті обвинувачений ОСОБА_5 , винуватість у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що 10.09.2023 року перебуваючи у м.Одесі, за адресою вулиця Г.Бочарова, підійшовши до металевого гаражу, відігнув металлевий лист, та проник до гаражу, де викрав колеса з гумою та титанові диски, які він продав за 600 гривень, гроші витратив на памперси для своєї дитини. Про скоєне щиро кається, злочин скоїв через тяжкий матеріальний стан.
При допиті потерпілий ОСОБА_6 , пояснив, що гаражне приміщення за адресою АДРЕСА_3 , належить його батьку, а у гаражі саме він зберігав гуму та титанові диски від свого автомобіля. У день події йому зателефонував його батько та сказав, що гараж пограбували та викрали колеса та диски.
Отримавши покази обвинуваченого ОСОБА_5 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 , за ст. 185 ч. 4 КК України,- а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.
Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.
Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ст. 185 ч.4 КК України та дійсні, об'єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.
Відповідно до ст. 62 ч.ч. 1, 2 Конституції України, ст. 17 ч. 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161, 150, 100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:
- доведеності вчинення суспільно небезпечних діяння.
- обґрунтованості обвинувачення.
Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченому ОСОБА_5 , передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.
Обвинувачений ОСОБА_5 , за формою вини, ступенем тяжкості вчинив тяжкий злочин. Судом в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що при вчинені інкримінованих йому правопорушення, ОСОБА_5 , усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом ст. 25 ч. 2 КК України.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає, що він є осудним, тобто особою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними - ст. 19 ч. 1 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Суд призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України - вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами а також ту обставину, що ОСОБА_5 , щиро розкаявся у вчинені кримінального правопорушення, надав суду правдиві покази.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його небезпеку, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Обставини, які згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є активне сприяття розкриттю злочину, щире каяття.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
Відповідно до ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд звершував правосуддя очевидно для загалу, згідно з нормами Кримінального Кодексу України, об'єктивно і неупереджено, незалежно та керуючись верховенством права, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з додержанням і врахуванням Загальної Декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини, вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Судом вирок ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Суд, відповідно до ст. 368 КПК України, вирішив усі питання при ухваленні вироку.
Враховуючи всі встановлені під час судового розгляду обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого, те що ОСОБА_5 , раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, шкода потерплому не вішкодована, тяжкі наслідки в результаті скоєння кримінального правопорушення - відсутні, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, з метою виправлення обвинуваченого, а також попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає, що цілі покарання обвинуваченого, будуть досягнуті з такою мірою покарання, як позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 , слід залишити у вигляді тримання під вартою.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України.
Цивільні позов - відсутній.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 185 ч.4 КК України і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 ( п'ять) років .
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, частково приєднати невідбуту частину вироку від 11.07.2023 Суворовського районного суду м.Одеси у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на 5 (пять) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 , - залишити у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання рахувати з 03.10.2023 року.
Цивільні позов- відсутній.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
Відповідно на ст.100 КПК України, речові докази - відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апелляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1