Справа № 742/5834/23 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/43/24
Категорія - бездіяльність слідчого, прокурора. Доповідач ОСОБА_2
29 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4
Розглянула у письмовому провадженні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року,
Цією ухвалою ОСОБА_6 повернута його скарга на бездіяльність слідчого СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 , яка полягає у неповерненні майна, вилученого під час обшуку 21 грудня 2023 року, з тих підстав, що зі змісту скарги неможливо встановити яка саме бездіяльність слідчого оскаржується, при цьому заявником не вказано чи звертався він з 11 грудня 2023 року до слідчого із клопотанням про повернення йому тимчасово вилученого майна, якщо не звертався, то скарга не містить клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження бездіяльності слідчого, при цьому, до скарги не долучено жодного документу чи існує кримінальне провадження, про яке йде мова у скарзі, який процесуальний статус у цьому провадженні має ОСОБА_6 .
В апеляційній захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою визнати протиправною бездіяльність слідчого СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області щодо неповернення тимчасово вилученого майна, вилученого під час проведення обшуку 11 грудня 2023 року і зобов'язати слідчого або іншу уповноважену особу виконати клопотання ОСОБА_6 у кримінальному проваджені та негайно повернути вилучені грошові кошти в сумі 137 320 грн., 38 900 доларів США та 10 000 Євро.
Аргументує тим, що рішення суду про повернення скарги є незаконним та необґрунтованим, оскільки після проведення обшуку 11 грудня 2023 року та вилучення значної суми грошових коштів, не маючи відомостей щодо долі влученого майна, 08 січня 2024 року слідчому було направлено клопотання щодо повернення належних ОСОБА_6 грошових коштів. Постановою слідчого ОСОБА_6 було відмовлено в задоволенні клопотання та в поверненні грошових коштів. Постанову слідчого ОСОБА_6 було отримано лише 12 січня 2024 року. Вказані документи захисником планувалось долучити до матеріалів справи при розгляді скарги по суті.
Повертаючи скаргу, слідчим суддею поза увагою залишились вимоги чинного законодавства України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах. Так, коли мова йде про неповернення тимчасово вилученого майна, сформованою є позиція про те, що бездіяльність слідчого з неповернення майна необхідно віднести до категорії триваючих, тому немає підстав повертати скарги з підстав пропущеного строку звернення, оскільки така бездіяльність має лише початковий момент, однак немає кінцевого.
Пунктом 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено поняття іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, це особа, стосовно якої (у тому числі щодо майна якої) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом. Володільцем тимчасово вилученого майна є особа, в якої майно, що вилучалось слідчим, фактично знаходилось на момент вилучення та яка фактично тримала його у себе до вилучення, панувала над ним.
На думку захисника, слідчим суддею були грубо порушені норми кримінального процесуального законодавства України, що у подальшому потягло за собою необґрунтоване повернення скарги, а як наслідок - відмову у відновленні порушеного права громадянина України.
До початку апеляційного розгляду від прокурора у кримінальному провадженні надійшла заява про проведення апеляційного розгляду за відсутності представника сторони обвинувачення. При цьому, прокурор з доводами апеляційної скарги не погодився та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Захисник адвокат ОСОБА_5 перед судовим засіданням подав заяву про проведення апеляційного розгляду без його участі та участі ОСОБА_6 .
З урахуванням поданих заяв, на підставі ч. 1 ст. 406 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу та ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження.
Скарга ОСОБА_6 не була прийнята до розгляду, по ній не відкривалося провадження, а тому вимога апелянта розглянути скаргу по суті заявлених вимог, визнавши протиправною бездіяльність слідчого та ухвалити рішення про повернення вилучених під час обшуку грошових коштів, суперечить положенням кримінального процесуального закону про інстанційну підсудність.
Якщо слідчий суддя рішення по суті вимог скарги не ухвалював, апеляційний суд не може замінювати суд першої інстанції, відкривати провадження за поданим клопотанням та проводити судовий розгляд.
Частина 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 Кримінального процесуального кодексу України.
Частиною 1 статті 303 КПК України визначений вичерпний перелік рішень, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який розширеному тлумаченню не підлягає. Тому скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді за правилами ст. ст. 314-316 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Частиною 1 ст. 26 КПК України передбачено, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом. Враховуючи принцип диспозитивності, саме на особу, яка звертається до слідчого судді із відповідною скаргою в порядку ст. 303 КПК України, покладається обов'язок довести свої вимоги.
Як установлено під час судового розгляду, в поданій скарзі відсутні докази звернення ОСОБА_6 або його захисника до слідчого із заявою про повернення тимчасово вилученого майна, відсутні докази, що слідчим або прокурором не було подане клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, у разі, якщо скаржник звертався до слідчого із клопотанням, слідчому судді не надано доказів відповіді слідчого або ж її відсутності. Крім того, скаржником не доведено сам факт здійснення слідчим СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42023272210000094, а також докази, які підтверджують факт проведення обшуку, який міг бути здійснений як на підставі ухвали слідчого судді, так і в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.
Не зважаючи на роз'яснення слідчого судді, такі докази не були долучені й до апеляційної скарги.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків та, в даному випадку, не може збирати/витребовувати докази з власної ініціативи.
Всупереч принципу диспозитивності і обов'язку доводити обставини саме особою, яка ініціює перед слідчим суддею розгляд відповідної скарги чи клопотання, ОСОБА_6 свої вимоги належними і допустимими доказами не підтвердив, що позбавило слідчого судді можливості ухвалити рішення про відкриття провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Разом з тим, у справі «Мельник проти України» Європейський суд наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
У даному випадку помилковим є переконання апелянта, що він наділений безмежними правами на звернення зі скаргою без дотримання вимог кримінального процесуального закону, без долучення необхідних документів, які б давали слідчому судді можливість встановити предмет оскарження, визначити чи не пропущений строк на звернення зі скаргою, статус особи, адже щодо кожного учасника кримінального провадження, в тому числі і щодо особи, щодо майна якої вирішується питання, визначений окремий порядок оскарження, ці особи наділені різними правами та обов'язками, оскільки всі питання щодо місця звернення та форми цих звернень чітко регламентовані нині діючим кримінальним процесуальним Законом, що повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.
Дотримання процедури, встановленої законом, є важливою гарантією права кожного на свободу та особисту недоторканність в розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Переконання сторони захисту, що для звернення до слідчого судді достатньо подати лише скаргу, є помилковим.
Посилання захисника на ухвалу Київського апеляційного суду з вказівкою на те, що це рішення є судовою практикою, є безпідставним, оскільки апеляційний суд не є судом Вищої інстанції, а тому рішення будь-якого апеляційного суду не є судовою практикою, а тим більше не є правою позицією, яка беззаперечно має прийматись та враховуватись судами всіх інстанцій, як помилково вважає захисник. Вказана захисником ухвала є одним з багатьох подібних рішень, ухвалених за результатами апеляційного розгляду певного провадження, з урахуванням особливостей саме того провадження, обставини якого не можуть бути аналогічними з іншими провадженнями.
Зважаючи на те, що при зверненні зі скаргою до слідчого судді ОСОБА_6 не було надано всіх належних та необхідних документів, визначених кримінальним процесуальним законом України, колегія суддів переконана, що слідчий суддя прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 ..
Колегія суддів повторно роз'яснює, що в разі усунення зазначених слідчим суддею недоліків, ОСОБА_6 та його захисник не позбавлені можливості повторно звернутися із скаргою до слідчого судді.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422, 424 КПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 січня 2024 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її постановлення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10