29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"22" січня 2024 р. Справа № 11/18/5025/1010/11
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали скарги фізичної особи-підприємця Василишина Віктора Сергійовича на дії державного виконавця
за позовом фізичної особи-підприємця Василишина Віктора Сергійовича м. Хмельницький
до фізичної особи-підприємця Зеленецького Василя Володимировича м. Хмельницький
про стягнення 106511,00 грн.
Представники сторін:
від позивача: Василишин В.С.
від відповідача: не з'явився
встановив: фізична особа - підприємець Василишин Віктор Сергійович звернувся до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Зеленецького Василя про стягнення 106511,00 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2012 у справі №11/18/5025/1010/11 (суддя Радченя Д.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2012, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2012, апеляційну скаргу ФОП Василишина В.С. задоволено, рішення Господарського суду Хмельницької області від 09.04.2012 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено. Стягнуто з ФОП Зеленецького В.В. на користь ФОП Василишина В.С. 106511,00 грн заборгованості по розрахунках, 1065 грн 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн плати за послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Витрати позивача по судовому збору за подання апеляційної скарги покладено на відповідача. Доручено суду першої інстанції видати відповідні накази.
Відповідно до ухвали Господарського суду Хмельницької області від 24.09.2012 у справі №11/18/5025/1010/11 (суддя Радченя Д.І.) 24.09.2012 видано накази про: стягнення з фізичної особи - підприємця Зеленецького Василя Володимировича на користь фізичної особи - підприємця Василишина Віктора Сергійовича 106511 грн 00 коп. заборгованості по розрахунках, 1065 грн 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн плати за послуги інформаційно - технічного забезпечення судового процесу; стягнення з фізичної особи - підприємця Зеленецького Василя Володимировича на користь фізичної особи - підприємця Василишина Віктора Сергійовича 1065 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
05.01.2024р. на адресу Господарського суду Хмельницької області від фізичної особи - підприємця Василишина Віктора Сергійовича надійшла скарга, у якій просить суд визнати дії Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелюк О.П. щодо винесення постанови від 6 вересня 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП365659 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн. 11 коп., та припинення чинності арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення неправомірними - незаконними. Зазначив, що за тривалий час виконавець не вчинила дій на реалізацію майна та передачі мені коштів.
Також просить суд зобов'язати Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Перепелюк О. скасувати постанову від 6 вересня 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП365659 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн.11коп., та про припинення чинності арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення.
Окремо у скарзі заявник просить суд змінити сторону боржника (у виконавчому проваджені чи у виконавчому листі) ОСОБА_1 , який помер на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1 , у справі №11/18/5025/1010/11 за позовом ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн. 11 коп. Витребувати з Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавче провадження ВП365659 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн. 11 коп.
В обґрунтування заяви зазначає, що наказ про стягнення коштів був переданий до виконавчої служби у м. Хмельницькому, відкрито виконавче провадження №36565659. Згідно зі свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 від 25.10.2012 боржник ОСОБА_1 помер. Власником майна померлого згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, зареєстрованим в реєстрі №1-468 від 26.04.2013, стала ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Зауважив, що наказ суду не виконано, постановою головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 06.09.2023 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області у справі №11/18/5025/1010/11 від 24.09.2012 про стягнення 107812,11 грн.
В скарзі заявник зауважив, що зацікавленими особами є спадкоємці: ОСОБА_3 (код НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 06.06.2011 Дунаєвецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області), свідоцтво про право на спадщину зареєстровано в реєстрі №1-468 від 26.04.2013р., місце проживання АДРЕСА_1 ; ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Заявник у судовому засіданні наполягав на задоволенні поданої скарги.
Представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився.
Від Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м.Хмельницький) надійшли завірені копії виконавчого провадження № 36565659.
Встановлені обставини.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 стягнуто з ФОП Зеленецького В.В. на користь ФОП Василишина В.С. 106511,00 грн заборгованості по розрахунках, 1065 грн 11 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн плати за послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
14.02.2013р. державний виконавець Першого MB ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції Сарафіним О.Ф. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №36565659 по виконанню наказу № 11/18/5025/1010/11 виданий 24.09.2012р.
22.06.2016р. державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепелюк О.П. виніс постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 з посиланням на заведення спадкової справи за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_3
06.09.2023р. державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепелюк О.П. виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 25.10.2012 року боржник помер. Постановлено, керуючись вимогами п.3 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження з примусового виконання наказу № 11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012р., закінчити; припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення.
Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов до наступних висновків.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно із частиною першою статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні «Горнсбі проти Греції» (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати системувиконання судовихрішень, яка буде ефективною якза законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 усправі «Фуклев проти України», заява № 71186/01, § 84).
Таким чином, установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Схожі правові висновки КГС ВС виклав у пункті 13 постанови від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 та підпункті 8.12 постанови від 25.09.2020 у справі № 924/315/17.
Звертаючись зі скаргою до суду, ФОП Василишин В.С. зазначив, що за тривалий час виконавець не вчинила дій на реалізацію майна та передачі коштів, винісши 06.09.2023р. постанову про закінчення виконавчого провадження, чим порушив право скаржника на виконання судового рішення.
Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України», заява № 61406/00, § 59); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України», заява № 38722/02, § 75); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України», заява № 20390/07, § 29).
Як встановлено судом, державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепелюк О.П., виносячи 22.06.2016р. постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , посилалась на заведення спадкової справи за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Однак, в подальшому, 06.09.2023р. державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепелюк О.П. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.
З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.
Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі, у зв'язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі, у зв'язку зі смертю боржника.
Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20).
Таким чином, державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепелюк О.П., не дослідивши питання правонаступництва боржника, про що (заведення спадкової справи за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ) сам державний виконавець зазначав у постанові від 22.06.2016р., державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепелюк О.П. безпідставно закрила виконавче провадження.
З огляду на викладене, такі дії Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелюк Олени Петрівни щодо винесення постанови від 06.09.2023р. про закінчення виконавчого провадження ВП36565659 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн. 11 коп., та припинення чинності арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення підлягають визнанню неправомірними.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII (див. mutatis mutandis пункти 77, 79 постанови від 03.11.2020 у справі № 916/617/17) постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови.
За змістом частини третьої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Цей начальник при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Однак можливість оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку, визначеному частиною третьою статті 74 Закону № 1404-VIII, не позбавляє стягувача можливості захистити свої порушені права та інтереси шляхом звернення з відповідною скаргою до суду, що передбачено частиною першою статті 74 зазначеного Закону та частиною першою статті 339 ГПК України. Такий захист має бути ефективним, зокрема, доступним для тих, кого він стосується, спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення та не залежати від дій, які виконавець вчиняє на свій розсуд.
Саме по собі визнання неправомірними дій державного виконавця не відповідає зазначеним критеріям без скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, яка перешкоджає позивачу реалізувати свої права на виконання остаточного Судового рішення.
Скаржник просить суд зобов'язати Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Перепелюк О. скасувати постанову від 6 вересня 2023 року про закінчення виконавчого провадження ВП365659 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн.11коп., та про припинення чинності арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення.
Суд приходить до висновку, що в цій ситуації ефективним засобом, здатним відновити право стягувача на примусове виконання остаточного Судового рішення, є скасування судом Постанови, оскільки після її скасування виконавче провадження № 36565659 в силу частини першої статті 41 Закону № 1404-VIII підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного судового рішення.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. по справі №910/7310/20.
З огляду на викладене, постанову від 06.09.2023р. про закінчення виконавчого провадження ВП36565659 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн.11коп., та про припинення чинності арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення необхідно скасувати.
Окремо у скарзі ФОП Василишин В.С. просив суд змінити сторону боржника (у виконавчому проваджені чи у виконавчому листі) ОСОБА_1 , який помер на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Щодо законодавчо визначеної можливості заміни боржника - фізичної особи-підприємця на його правонаступника - фізичну особу, суд зазначає наступне.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, в якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном як фізична особа. Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Звідси наявність у спадкодавця статусу фізичної особи-підприємця не впливає на можливість заміни боржника (як сторони у справі, так і сторони виконавчого провадження) його правонаступником - фізичною особою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17).
У постанові державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Перепелюк О.П. про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 22.06.2016р. зазначено про заведення спадкової справи за заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Як вбачається з матеріалів справи, доказів на підтвердження прийняття спадщини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надано.
Частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За приписами статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з статтею 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
При цьому, вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження в порядку статті 334 Господарського процесуального кодексу України суд може лише після виконання кредитором вимог, встановлених статтею 1281 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020р. по справі №916/617/17.
Враховуючи викладене, в задоволенні скарги ФОП Василишин В.С. про зміну сторони боржника (у виконавчому проваджені чи у виконавчому листі) ОСОБА_1 , який помер на ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , належить відмовити з огляду на відсутність доказів прийняття вказаними особами спадщини ОСОБА_1 (відповідача по справі №11/18/5025/1010/11) та враховуючи відсутність доказів, які б свідчили про дотримання вимог, встановлених статтею 1281 Цивільного кодексу України.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 334, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд
Скаргу фізичної особи-підприємця Василишина Віктора Сергійовича задовольнити частково.
Визнати дії Головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Перепелюк Олени Петрівни щодо винесення постанови від 06.09.2023р. про закінчення виконавчого провадження ВП36565659 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн. 11 коп., та припинення чинності арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення неправомірними.
Скасувати постанову від 06.09.2023р. про закінчення виконавчого провадження ВП36565659 з примусового виконання наказу Господарського суду Хмельницької області №11/18/5025/1010/11 виданого 24.09.2012 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107812 грн.11коп., та про припинення чинності арешту майна боржника і скасування інших заходів примусового виконання рішення.
В решті скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 22.01.2024р. та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 26.01.2024р.
Суддя В.В. Димбовський
Віддрук. 6 прим.
1 - до справи,
2 - позивачу - рекомендованим на адресу: АДРЕСА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
3 - відповідачу - рекомендованим на адресу: АДРЕСА_3
4 - ОСОБА_3 рекомендованим на адресу: АДРЕСА_1 ;
5 - ОСОБА_4 рекомендованим на адресу: АДРЕСА_1 ;
6 - Перший відділ державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - рекомендованим на адресу: 29000, м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 13/2 ел. адреса info@km.dvs:gov.ua