майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"15" січня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1350/23
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Зоренко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
прокурор Цеміна Н.Ю. - службове посвідчення №071195 від 01.03.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новоборівської селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима"
про стягнення 166 252,16 грн, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки
Керівник Коростишівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новоборівської селищної ради звернувся до суду з позовом, згідно якого просить:
- стягнути з відповідача на користь Новоборівської селищної ради заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 166252,16 грн;
- розірвати договір оренди землі від 30.06.2011, укладений між Хорошівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима";
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптима" повернути Новоборівській селищній раді земельну ділянку площею 5,000 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території колишньої Фасівської сільської ради Хорошівського району Житомирської області, яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 30.06.2011, укладеного між Хорошівською районною державною адміністрацією та відповідачем.
Ухвалою від 16.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.11.2023
14.11.2023 на адресу суд повернулася, у зв'язку з відсутністю адресата, копія ухвали від 16.10.2023, що направлялася відповідачу.
Ухвалою від 14.11.2023, у зв'язку з тим, що ухвалу суду від 16.10.2023 відповідач не отримав, з метою забезпечення необхідних умов для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав, суд відклав підготовче засідання на 14.12.2023.
Ухвалою від 14.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.01.2024.
18.12.2023 на адресу суд повернулася, у зв'язку з відсутністю адресата, копія ухвали від 14.11.2023, що направлялася відповідачу.
Прокурор у засіданні суду підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Позивач подав до суду клопотання від 27.10.2023 про розгляд справи без участі представника Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської, у якому зазначив про підтримання позовних вимог прокуратури в повному обсязі та підтвердив несплату відповідачем заборгованості по орендній платі у розмірі 166252,16 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав. 02.01.2024 на адресу суд повернулася, у зв'язку з відсутністю адресата копія ухвали від 14.12.2023, що направлялася відповідачу.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Враховуючи вищевикладені обставини та те, що поштова кореспонденція направлялася відповідачу за його юридичною адресою, зокрема зважаючи на направлення ухвал суду від 16.10.2023, 14.11.2023 та від 14.12.2023, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки представника останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист прав та інтересів.
Також суд враховує, що саме адресат (відповідач) наділений правом отримувати вчасно адресовану йому поштову кореспонденцію та несе відповідні ризики неналежної реалізації цього права та не повідомлення про зміну свого місцезнаходження, якщо таке має місце.
Крім того, суд враховує, що всі процесуальні документи по справі направлялися до Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є в загальному доступі.
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, а надання письмового відзиву, відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, є правом відповідача а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, не перешкоджає розгляду справи. Розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд
30.06.2011 між Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди землі №11 (а.с.16-19).
Систематична несплата відповідачем орендної плати за землю за договором у період з березня 2020 року по січень 2022 року та наявність заборгованості у розмірі 166252,16 грн стали підставами для звернення прокурора з цим позовом до суду про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку.
Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову, а також доказів проведення розрахунків з позивачем.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача, при цьому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурором було встановлено, що до часу звернення з даним позовом до суду органами уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах не вжито дієвих заходів для стягнення боргу та розірвання договору оренди земельної ділянки. Вищевказані обставини стали підставою для звернення прокурора із даним позовом до суду, згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови, саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і чи заява є підставою для порушення справи в господарському суді.
Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Спірний договір оренди землі №11 від 30.06.2011 укладений Володарсько-Волинською (Хорошівською) районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Житомирської обласної державної адміністрації від 18.04.2011 № 146, яка на час його укладення була законним розпорядником земель указаної категорії.
Проте, на час подачі позову, чинне законодавство у сфері землекористування зазнало суттєвих змін.
Так, згідно норм п. 24 Прикінцевих та Перехідних положень Земельного кодексу України, які набули чинності з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель визначених указаним пунктом.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.
З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Таким чином, орган місцевого самоврядування наразі поєднує функції як органу контролю за використанням та охороною земель усіх форм власності, так і повноваження власника земельних ділянок, у тому числі за межами населеного пункту.
На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 711-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області", Фасівська сільська рада Хорошівського району Житомирської області увійшла до складу Новоборівської селищної ради.
Таким чином, спірна земельна ділянка площею 5,000 га, розташована на території колишньої Фасівської сільської ради відноситься до території Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області.
З огляду на вказане, наразі саме Новоборівська селищна рада поєднує у собі функції власника земельних ділянок та органу державного контролю щодо них, у тому числі щодо своєчасної сплати орендної плати за землю, що є предметом спору у даній справі.
Згідно з ч. 3,4 ст. 8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою. У разі об'єднання всіх територіальних громад одного району в одну об'єднану територіальну громаду все майно спільної власності територіальних громад такого району є комунальною власністю об'єднаної територіальної громади, а пов'язані з таким майном права та обов'язки належать об'єднаній територіальній громаді з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
З дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об'єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об'єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов'язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об'єднаною територіальною громадою.
Також 27.05.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до п. 58 даного Закону розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України був доповнений пунктом 24, який набрав чинності з 27.05.2021, за змістом якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність із моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін
Крім того, частиною першою статті 148 Земельного кодексу України обумовлено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Відповідно до ч.5 ст.148 Земельного кодексу України, вимоги цієї статті поширюються на випадки переходу повноважень з розпорядження земельними ділянками державної власності від одного органу до іншого, а також при переході права власності на земельні ділянки від держави до територіальної громади і навпаки.
З урахуванням наведених положень, внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни орендодавця не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Таким чином, з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" земельна ділянка, яка була передана в оренду відповідачу за договором №11 від 30.06.2011, перейшла у комунальну власність Новоборівської селищної ради.
Оскільки усі земельні ділянки, що розташовані за межами населених пунктів у межах територіальних громад передано із земель державної власності до земель комунальної власності, Житомирська обласна державна адміністрація втратила повноваження власника земельної ділянки і не може приймати жодних рішень стосовно неї, натомість Новоборівська селищна рада Житомирської області набула компетенції з управління та здійснення прав власника щодо цієї землі.
Крім того, Хорошівська районна державна адміністрація (правонаступник Володарсько-Волинської районної державної адміністрації) в силу наведених законодавчих змін також втратила повноваження власника земельної ділянки і не може приймати жодних рішень стосовно спірної земельної ділянки.
На виконання вимог абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Коростишівською окружною прокуратурою направлено до Новоборівської селищної ради повідомлення від 28.04.2023 про порушення інтересів держави, які полягають у нестягненні існуючого боргу за використання земельної ділянки ТОВ "Оптима" та невжитті заходів для припинення договору з указаним підприємством внаслідок невиконання ним договірних обов'язків шляхом систематичної несплати орендної плати (а.с.41-42).
На вказане повідомлення Новоборівською селищною радою у відповіді від 10.05.2023 повідомлено про відсутність коштів на звернення до суду із позовом до ТОВ "Оптима" та висловлено прохання до прокуратури звернутись із таким позовом до суду (а.с.43).
Викладене свідчить, що Новоборівська селищна рада як компетентний орган на здійснення представництва в суді законних інтересів держави, які порушуються, захист цих інтересів не здійснює, що є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва інтересів держави у даному випадку Коростишівською окружною прокуратурою.
У постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених розмірах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів, кожне порушення закону та несплата орендної плати за використання об'єкту комунальної власності є порушенням державних інтересів.
З огляду на наведене, у даному випадку, прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави.
Стосовно позовних вимог у розмірі 166252,16 грн з орендної плати за землю, суд зазначає наступне.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому - одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").
Орендна плата за землю, як визначено ст.21 Закону України "Про оренду землі", це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає на підставі розпорядження голови обласної державної адміністрації від 18.04.2011 №146 в строкове платне користування земельну ділянку землі сільськогосподарського призначення та землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться на території Фастівської сільської ради, Володарсько-Волинського району (за межами населеного пункту с. Кам'яний Брід).
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,0000 га, у тому числі забудовані землі (ТОВ "Оптима") - 2,3362 га, під господарськими шляхами - 0,4057 га, пасовище - 2,2581 га (п.2 договору).
На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - будівля (пилорама) (п.3 договору).
Згідно з п.8 договір укладено строком до 16 жовтня 2024 року.
Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 45720,00 грн в рік (п.9 договору).
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п.10 договору).
Відповідно до п.11 договору орендна плата вноситься у такі строки щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця слідуючого за звітним.
Земельна ділянка передається в оренду під розміщення кар'єру з видобування лабрадориту (п.15 договору).
Відповідно до п.31 договору орендар зобов'язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату.
Згідно з актом про встановлення в натурі меж земельної ділянки ТОВ "Оптима" під розміщення кар'єру для видобування лабрадориту площею 5,0 га, яка розміщена за межами населеного пункту с. Кам'яний Брід на території Фасівської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області здійснено відвід в натурі цієї земельної ділянки (а.с.20).
Відповідно до акту приймання-передачі об'єкта оренди від 30.06.2011 земельна ділянка площею 5,0 га передана в оренду ТОВ "Оптима" строком до 16.10.2024 під розміщення кар'єру для видобування лабрадориту (а.с.21).
Згідно з п.286.2 ст.286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
За інформацією ГУ ДПС у Житомирській області відповідач самостійно визначав розмір орендної плати у податкових деклараціях з плати за землю, однак систематично її не сплачував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за період з березня 2020 року по січень 2022 року у розмірі 166252,16 грн (а.с.23-32).
Згідно з ч.1 ст.96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Відповідно до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається (ст.525 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.
Позивач довів суду факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі №11 від 30.06.2011 щодо внесення орендної плати, а наявність заборгованості в сумі 166252,16 грн підтверджується наявними у справі доказами.
Суд враховує, що відповідач доводів позивача не спростував та доказів сплати заборгованості з орендної плати за землю за договором за період з березня 2020 року по січень 2022 року у розмірі 166252,16 грн до суду не надав.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 166252,16 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно позовної вимоги про розірвання договору оренди землі №11 від 30.06.2011, укладеного між Володарсько-Волинською (Хорошівською) районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима", суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п.38 дія договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
За ч.1 ст.32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату.
Відповідно до абз.7 ч.2 ст.25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
За п."д" ч.1 ст.141 Земельного Кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Аналіз вище вказаних норм права дає можливість зробити висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).
При цьому систематична несплата орендної плати, визначеної договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), є підставою для розірвання такого договору.
Подібні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 31.07.2020 у справі №479/1073/18, від 07.10.2020 у справі №313/780/19, від 10.02.2021 у справі №923/1001/19.
У постанові від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19 Верховний Суд також зазначив, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому (після звернення з позовом про розірвання договору).
Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 у справі №175/642/19 зазначив, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частини другої статті 651 Цивільного кодексу України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо). Такий правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 549/178/17.
У Постанові Верховного Суду у складі Касаційного Господарського суду від 11.08.2021 у справі №923/840/20 суд зазначив, що "...вирішуючи спір про розірвання договору земельних ділянок та зобов'язання повернути земельні ділянки, суди мали достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов договорів оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договорів у розумінні частини другої статті 651 ЦК України."
Суд встановив, що відповідач систематично у період з березня 2020 року по січень 2022 року порушує, взяті на себе за договором оренди землі №11 від 30.06.2011 зобов'язання щодо внесення орендної плати за землю, та таке порушення є істотним, оскільки позбавляє позивача надходження коштів з орендної плати до бюджету Новоборівської селищної ради.
Отже, істотне порушення такої умови договору оренди землі №11 від 30.06.2011 як своєчасна та у повному обсязі сплата орендної плати за землю, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору в судовому порядку.
Зважаючи на викладені вище норми чинного законодавства та систематичні порушення відповідачем, взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо сплати орендної плати за землю, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі №11 від 30.06.2011, укладеного між Володарсько-Волинською (Хорошівською) районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" повернути Новоборівській селищній раді спірну земельну ділянку площею 5,000 га, суд враховує наступне.
Відповідно до ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
За п.21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
З аналізу правових норм вбачається, що вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди землі.
Так, правовим наслідком розірвання договору оренди землі є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку.
Отже, з урахуванням наведеного вище, з метою забезпечення відновлення прав та законних інтересів позивача як розпорядника земельних ділянок, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку площею 5,000 га підлягають задоволенню.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Як вбачається з платіжної інструкції №1986 від 19.09.2023 прокуратурою при зверненні до суду було сплачено 16798,00 грн судового збору (а.с.48).
З огляду на задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 8052,00 грн (2684,00 (з позовної вимоги майнового характеру) + (2684,00 грн. х 2) (з 2 позовних вимог немайнового характеру), відповідно до ст.129 ГПК України покладається на відповідача.
Суд звертає увагу, що витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь особи, яка його сплачувала, в даному випадку - Житомирської обласної прокуратури.
Питання щодо повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 8746,00 грн судом не вирішується, у зв'язку з неподанням відповідної заяви прокуратурою.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" (12131, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с. Кам'яний Брід, ід. код 32187875) на користь Новоборівської селищної ради (12114, Житомирська обл., Житомирський р-н., смт. Нова Борова, вул. Незалежності, 9-а, ід. код 04344601) заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 166252,16 грн.
3. Розірвати договір оренди землі №11 від 30.06.2011, укладений між Володарсько-Волинською (Хорошівською) районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима".
4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Оптима" (12131, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с. Кам'яний Брід, ід. код 32187875) повернути Новоборівській селищній раді (12114, Житомирська обл., Житомирський р-н., смт. Нова Борова, вул. Незалежності, 9-а, ід. код 04344601) земельну ділянку площею 5,000 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території колишньої Фасівської сільської ради Хорошівського району Житомирської області, яка була передана в оренду згідно договору оренди землі від 30.06.2011, укладеного між Хорошівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оптима".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптима" (12131, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с. Кам'яний Брід, ід. код 32187875) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) 8052,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 25.01.24
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу
2 - відповідачу - рек. з пов.
- позивачу та прокурору - через Електронний суд.