Справа №: 398/5319/23
провадження №: 2/398/760/24
Іменем України
"23" січня 2024 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
в складі: головуючої судді Голосеніної Т.В.,
за участю секретаря Шаповал І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
23 жовтня 2023 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №б/н від 25.07.2019 року у розмірі 12 312,33 грн. станом на 15.09.2023 року, яка складається з: 7 514,61 грн. заборгованості за кредитом, 4 797,72 грн. заборгованості по відсоткам, та судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.07.2019 року відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки.
На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами та Правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві.
Вказує, що Акціонерне товариство «Акцент-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
Однак, відповідач взятого на себе зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим станом на 15.09.2023 року утворилась заборгованість в розмірі 12 312,33 грн., яка складається з: 7 514,61 грн. заборгованості за кредитом, 4 797,72 грн. заборгованості по відсоткам.
Оскільки відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала та має заборгованість, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості.
Ухвалою від 29.11.2023 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просив провести розгляд справи без участі представника банку, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі, правом подачі відзиву не скористалася.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин, згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст.280ЦПКУкраїни на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.07.2019 року на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У заяві також зазначено, що позичальник згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Відповідач ознайомилася з договором надання банківських послуг до його укладення та згодна з його умовами, Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті А-Банку - www.a-bank.com.ua та зобов'язалася виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.
На підтвердження факту укладення договору позивач АТ «А-Банк» надав, окрім анкети-заяви, також Витяг з Умов та надання банківських послуг та Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена».
При цьому, згідно з наданим банком розрахунком загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором № б/н від 25.07.2019 року станом на 15.09.2023 року становить 12 312,33 грн., яка складається з наступного: 7 514,61 грн. заборгованості за кредитом, 4 797,72 грн. заборгованості по відсоткам.
Стаття 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Частинами 1 та 3статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Частина друга статті 129Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов'язки сторін щодо доказування.
Частина перша статті 12 ЦПК України, вказує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до положень частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За частиною першою статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування
Стаття 79ЦПК України вказує, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 61-28582ск18.
Звертаючись до суду з позовом, АТ «Акцент-Банк» просило у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з ОСОБА_1 складові його повної вартості, зокрема заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
На підтвердження вказаних обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, позивачем було надано до суду письмові докази, зокрема:
1) копію анкети-заяви ОСОБА_1 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку, яка містить підпис заявника та відмітку банку про її прийняття та опрацювання;
2) копію витягу з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк»;
3) копію витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена»;
4) розрахунок заборгованості за договором;
5) копію Паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
З аналізу наданих банком доказів вбачається, що в анкеті-заяві, на яку посилається АТ «Акцент-Банк» в позовній заяві відсутня процентна ставка за користування кредитом.
Частина 4 ст.263ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, копії додатків, а саме витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена» та витяг з Умов та надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що долучені позивачем до матеріалів позовної заяви, підписів відповідача не містять, що свідчить про недоведеність факту ознайомлення відповідача саме з цими Тарифами і Умовами та правилами надання банківських послуг.
Тобто, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, а також Умови та правила надання банківських послуг розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказаний документ станом 25.07.2019 року містив умови, зокрема й щодо сплати відсотків.
Крім того, розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком у позовній заяві, та не може бути взятий до уваги судом.
Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити умови, на яких укладався кредитний договір, правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17 (провадження № 61-1211св19).
З огляду на викладене, помилковими є твердження позивача про те, що з розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувалася коштами, а тому погодилася з Умовами та правилами.
Крім того, Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою простого електронного підпису, безспірно не свідчить про погодження всіх істотних умов договору укладеного з відповідачем, в тому числі щодо сплати відсотків, з огляду на таке.
Стаття 9Закону України«Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
З огляду на викладене, зазначений Паспорт споживчого кредиту є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та як правило містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.
Анкета-заява також не містить жодних відомостей про сам Паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
Також, зазначений Паспорт, підписаний ОСОБА_1 , із зазначенням того, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність і є актуальною до 01.01.2020 року.
Більш того, з його змісту слідує, що в ньому містяться умови кредитного договору в залежності від типу кредитного продукту, при цьому інформації, про те, який саме тип було обрано відповідачем, матеріали справи не містять.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23.05.2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
З огляду на викладене, наданий позивачем Паспорт споживчого кредиту є лише рекламою споживчого кредиту і передує укладенню самого договору, та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит.
Саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту не може свідчити про погодження сторонами розміру відсотків, а також порядку їх нарахування.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави стягнення на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» процентів за користування кредитом, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником Умов і тарифів кредитування.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530ЦКУкраїни за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» 7 514,61 грн. заборгованості за кредитом.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 638,13 грн. (7514,61 / 12312,33 х 2684,00).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.07.2019 року станом на 15.09.2023 року у розмірі 7 514,61 грн. та 1 638,13 грн. судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 23.01.2024 року.
Відомості про учасників справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360080.
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя Т.В. Голосеніна