Справа № 510/2462/23
Провадження 1-кс/510/18/24
27.01.24 р.
Слідчий суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА_1
- за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши клопотання дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 погоджене з прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_4 про арешт майна, -
Дізнавач СД відділення№ 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідку ВЛК № 2772 від 12.07.2023 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження речових доказів та проведення відповідних експертиз у кримінальному провадженні № 12023168150000162 від 30.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
В клопотанні про арешт майна зазначено, що 29.12.2023 до чергової частини відділення поліції №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що на пункт пропуску «Орлівка-Ісакча» на виїзд з України, прибув гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідку ВЛК № 2772 від 12.07.2023, які викликають сумніви у справжності (підроблені). ЄО 5228.
29.12.2023 актом про вилучення та актом прийому передачі отримано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідку ВЛК № 2772 від 12.07.2023 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які поміщено до паперового конверту.
В подальшому, 30.12.2023 р. відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023168150000162 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.
30.12.2023 тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідка ВЛК № 2772 від 12.07.2023 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були оглянуті, упаковані до паперового конвертута визнані речовими доказами.
Беручи до уваги все вищевикладене, дізнавач зазначає, що вищевказані об'єкти по даному кримінальному провадженню мають значення речового доказу, який зберіг на собі сліди кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні, необхідністю проведення необхідних експертиз, у зв'язку з чим просить суд накласти арешт на вищевказані об'єкти.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Не прибуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
В матеріалах справи є запит дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про видачу тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідки ВЛК № 2772 від 12.07.2023 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також направлення завірених належним чином копій журналу видачі.
Відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшла до суду 27.01.2024 р., у зв'язку з чим розгляд справи проводиться в день надходження відповіді на запит.
Дізнавач за викликом у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду клопотання, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
В ході розгляду клопотання були дослідженні матеріали, які додані до клопотання, а саме:
-витяг з ЄРДР від 30.12.2023 р. кримінальне провадження № 12023168150000162 за ст. 358 ч. 4 КК України;
- акт про вилучення документів від 29.12.2023 р.;
-акт прийому передачі від 29.12.2023 р;
-пояснення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.12.2023 р.;
-протокол огляду предмета від 30.12.2023 р.;
-постанова про визнання предмета речовим доказом від 30.12.2023 р.;
-паспорт громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серія НОМЕР_2 від 16.06.2021 р.;
-тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року на гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-довідка ВЛК № 2772 від 12.07.2023 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-запит дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про видачу тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідки ВЛК № 2772 від 12.07.2023 на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також направлення завірених належним чином копій журналу видачі;
-відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7/134, в якій зазначено, що надання інформації стосовно проходження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та видачі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного та довідки ВЛК неможливо у зв'язку з: виявленням невиправних пошкоджень деяких справ медичного обстеження офіцерів, сержантів і солдатів запасу, що підтверджується актом про невиправні пошкодження № 7/3236/1/3; вилучення під час обшуку книги протоколів засідань ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується протоколом обшуку та вилученням під час обшуку книги протоколів засідань ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується протоколом обшуку. Таким чином підтвердити або спростувати інформацію про прийняття ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення про непридатність ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до військової служби, в тому числі факт видачі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідки ВЛК № 2772 від 12.07.2023, неможливо.
Аналізуючи матеріали надані до клопотання, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання на підставі наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 171 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З урахуванням положень ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Як вбачається з витягу з ЄРДР № 12023168150000162 від 30.12.2023 порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. В якості обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення зазначено, що 29.12.2023 до чергової частини відділення поліції №2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що на пункт пропуску «Орлівка-Ісакча» на виїзд з України, прибув гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідку ВЛК № 2772 від 12.07.2023, які викликають сумніви у справжності (підроблені).
Згідно пояснень ОСОБА_5 , які знаходяться в матеріалах справи, 12.07.2023 р. його було з блок посту направлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де він отримав тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідку ВЛК № 2772 від 12.07.2023.
З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 № 7/134 вбачається, що підтвердити або спростувати інформацію про прийняття ІНФОРМАЦІЯ_4 рішення про непридатність ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до військової служби, в тому числі факт видачі тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 12.07.2023 року та довідки ВЛК № 2772 від 12.07.2023, неможливо.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Складом злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України є використання завідомо підробленого документа.
Відповідно до ч.ч. 2,4 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Арешт на вищезазначені документи накладається в рамках кримінального провадження № 12023168150000162 від 30.12.2023 за ч. 4 ст. 358 КК України порушеного відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак дізнавачем не надано суду жодного доказу обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КПК України, що є підставою, відповідно до положень ст. 173 КПК України, для відмови у задоволенні клопотання, оскільки відсутня правова підстава для арешту майна.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 172, 173, 174, ст. 309 КПК України, слідчий суддя,
1У задоволенні клопотання дізнавача СД ВП № 2 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
На ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1