Справа № 640/16191/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.
25 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування рішень,
Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України, в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- директиву Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21;
- директиву Міністерства оборони України від 17.06.2020 № Д-226/22;
- Перелік змін до штату № 01/080 - Міністерства оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 16.06.2020 №226/2417 до Директиви Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21;
- Перелік змін до штату № 01/080 - Міністерства оборони України (центральний апарат Міністерства оборони України) від 18.06.2020 № 226/2469 до Директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 № Д-226/22;
- Схему організації Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 17.06.2020 зареєстровано Міністерством оборони України за №9259/з/1 від 18.06.2020;
- наказ Міністерства оборони України від 17.06.2020 №212 «Про призначення відповідального за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 31 січня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувані позивачем рішення Міністерства оборони України були прийняті на підставі аналізу, який фактично не проводився, а впровадження оскаржуваних директив та переліків змін до штату є протиправним втручанням у незалежність внутрішнього аудиту системи Міністерства оборони України, в той час, як оцінка роботи Департаменту внутрішнього аудиту була делегована особі, яка не має належної кваліфікації. Апелянт звертає увагу, що Декларацією внутрішнього аудиту Міністерства оборони України передбачено заборону втручання у діяльність внутрішнього аудиту, в тому числі щодо здійснення оцінки якості внутрішнього аудиту. При цьому, пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури Департаменту вносить директор Департаменту, натомість державний секретар Міністерства оборони України не мав таких повноважень, а самі зміни до штатного розпису Департаменту внутрішнього аудиту мають погоджуватись з Міністерством фінансів України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані позивачем директиви видані уповноваженою особою, у визначений законодавством порядок та спосіб, що передбачало заміну цивільної посади директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України на військову посаду та мало наслідком уточнення Схеми організації Департаменту. Відповідач зазначив, що видача директив з питань забезпечення організаційних заходів в апараті Міноборони та видача обов'язкових до виконання доручень належить до повноважень Міністра оборони України.
Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
В апеляційній скарзі позивач просила здійснювати розгляд справи у відкритому судовому засіданні за її участі або участі її представника.
Суд звертає увагу, що в даному випадку, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, не є обов'язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з'ясування фактичних обставин.
Частиною 2 ст.311 КАС України визначено, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, ухвалене в порядку спрощеного провадження, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін, а тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №575-р та з метою забезпечення належного функціонування та зв'язку усіх елементів внутрішнього контролю, упорядкування структури апарату Міністерства оборони України, 15.06.2020 Міністерством оборони України видано Директиву №Д-226/21 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році», якою запропоновано: 1) Затвердити План проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році, що додається; 2) Державному секретарю Міністерства оборони України: провести організаційні заходи відповідно до законодавства України з питань проходження військової та державної служби в обсязі та до строків, визначених Планом проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році; забезпечити недопущення зниження рівня якості виконання визначених завдань під час проведення організаційних заходів; 3) Затвердити перелік змін до директиви Міністерства оборони України від 19.05.2020 № Д-226/17 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році". Контроль за виконанням директиви покладено на державного секретаря Міністерства оборони України (а.с.41 т.1).
Планом проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році було передбачено внесення змін до штатної чисельності, в тому числі, Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, шляхом заміни до 28.08.2020 цивільної посади директора Департаменту на військову посаду, з військовим званням «полковник» (а.с.42-44 т.1).
На виконання вимог вказаної директиви Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України розроблено перелік змін до штату №01/080 - Міністерство оборони України, відповідно до якого виведено зі штату посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту (без військового звання) та введено до штату посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту з військовим званням «полковник» (а.с.47-48 т.1).
Листом від 16.06.2020 №9259/з ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 повідомив, що існуюча організаційно-штатна структура Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та Тертиріальних управлінь не дозволяє у повній мірі якісно виконувати поставлені перед ними завдання. Крім того, із подальшим запровадженням оборонної реформи, виникла необхідність укомплектування посади директора Департаменту військовим фахівцем, який володіє спеціальними знаннями за напрямком діяльності, має відповідний рівень військової освіти та здатний якісно і на високому професійному рівні виконувати завдання, покладені на Міністерство оборони України, як центральний орган військового управління, у підпорядкуванні кого перебувають Збройні Сили України. З метою побудови якісної та ефективної системи оцінки діяльності оборонного відомства службою внутрішнього аудиту запропоновано: сформувати Департамент і Територіальні управління у новій організаційно-штатній структурі на фондах та за рахунок існуючої чисельності цих органів; підтримати і затвердити Схему організації Департаменту та погодити Схеми організації Територіальних управлінь, що додаються (а.с.32-33 т.1).
16.06.2020 Міністром оборони України видано доручення генерал-лейтенанту ОСОБА_3 (начальнику Генерального штабу Збройних Сил України); ОСОБА_4 ; полковнику ОСОБА_5 ; ОСОБА_1 організувати роботу у встановленому порядку відповідно до Схеми Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та Схем Територіальних упрвалінь внутрішнього аудиту (а.с.31 т.1).
Директивою Міністерства оборони України від 17.06.2020 №Д-226/22 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році», з метою упорядкування структури апарату Міністерства оборони України та побудови нової та ефективної системи оцінки діяльності відомства внутрішнього аудиту запропоновано: 1) Затвердити План проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році, що додається; 2) Державному секретарю Міністерства оборони України: провести організаційні заходи відповідно до законодавства України з питань проходження військової та державної служби в обсязі та до строків, визначених Планом проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році; забезпечити недопущення зниження рівня якості виконання визначених завдань під час проведення організаційних заходів; 4) Затвердити перелік змін до директиви Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21 "Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році". Контроль за виконанням директиви покладено на державного секретаря Міністерства оборони України (а.с.50 т.1).
17.06.2020 Міністром оборони України затверджено Схему організації Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, яка зареєстрована 18.06.2020 за №9259/з/1, (а.с.56 т.1).
На виконання вимог директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 №Д-226/22 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році» Департаментом кадрової політики Міністерства оборони України розроблено перелік змін до штату №01/080 - Міністерство оборони України, відповідно до яких виведено у повному складі весь штат посад у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та введено новий штат (а.с.57-61 т.1).
Відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1034 «Деякі питання реформування державного управління», директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 №Д-226/22 «Про проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році» та з метою своєчасного і якісного виконання організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України, наказом Міністерства оборони України №212 від 17.06.2020 «Про призначення відповідального за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України»: 1) Призначено відповідальним за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України старшого інспектора Головної інспекції Міністерства оборони України полковника ОСОБА_5.; 2) Полковнику ОСОБА_5 забезпечити проведення організаційно-штатних заходів відповідно до вимог Настанови з організаційно-роботи у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 22.11.2016 №620ДСК (зі змінами); 3) Директору Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України відповідно до вимог чинного законодавства до 22.06.2020 довести до особового складу Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України вимоги Директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 № Д-226/22 та здійснити попередження особового складу про скорочення їх посад та наступне звільнення; забезпечити службовим приміщенням відповідального за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України; забезпечити доступ відповідального за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України до всіх службових документів (наказів, доручень тощо), які надходять на адресу Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України і які ним розробляються (а.с.64-65 т.1).
Вважаючи, що наведені рішення прийняті відповідачем протиправно та з порушенням норм законодавства, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не доведено протиправності прийнятих відповідачем директив, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач діяв у непередбачений Конституцією, та законами України спосіб.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про Збройні Сили України», Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення про Міністерство оборони України, завтердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671, в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин..
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України, зокрема, утворює, реорганізовує і ліквідує міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до закону в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів виконавчої влади, затверджує положення про зазначені органи.
Постановою Кабінету Міністрів України 26.11.2014 № 671 затверджено Положення про Міністерство оборони України (далі - Положення №671, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.1 якого Міністерство оборони України (Міноборони) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 наведеного Положення передбачено, що Міноборони у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до пп.51, 63, 104, 119 п.4 цього Положення Міноборони відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: затверджує перелік посад, які підлягають заміщенню військовослужбовцями (крім посад вищого офіцерського складу); затверджує номенклатуру посад для призначення військовослужбовців; приймає рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони, в установленому порядку здійснює затвердження положень про них (їх статутів), призначення на посаду та звільнення з посади їх керівників, укладення і розірвання з ними контрактів та контроль за дотриманням ними вимог контрактів; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з абз.1, 4, 5 п.8 Порядку №671 Міноборони в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Накази Міноборони, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності і громадянами.
З питань забезпечення організаційних заходів в апараті Міноборони Міністр видає директиви, а з питань реформування та розвитку Збройних Сил та Держспецтрансслужби, їх бойової і мобілізаційної готовності, готовності Держспецтрансслужби до виконання завдань за призначенням, оперативної та бойової підготовки, підготовки особового складу Держспецтрансслужби, здійснення організаційних заходів та інспектування - спільні з Головнокомандувачем Збройних Сил та Головою Адміністрації Держспецтрансслужби накази і директиви.
Положеннями п.9 Порядку №671 передбачено, що Міноборони очолює Міністр, якого з числа цивільних осіб призначає на посаду за поданням Президента України і звільняє з посади Верховна Рада України.
Відповідно до пп.1, 3, 9, 10, 19, 19-1, 23, 24, 32 п.10 цього Положення Міністр: очолює Міноборони, здійснює керівництво його діяльністю, військово-політичне і адміністративне керівництво Збройними Силами безпосередньо та через підпорядкованих йому першого заступника Міністра, заступників Міністра та Головнокомандувача Збройних Сил; організовує та контролює виконання в Міноборони Конституції України, законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України; затверджує положення про структурні підрозділи апарату Міноборони; призначає на посаду та звільняє з посади керівників структурних підрозділів апарату Міноборони, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, що належать до сфери управління Міноборони, затверджує положення про них (їх статути), здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності; призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міноборони, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; підписує накази Міноборони; дає обов'язкові для виконання військовослужбовцями, державними службовцями і працівниками апарату Міноборони доручення; здійснює інші повноваження відповідно до Конституції та законів України.
В силу п.1, 6, 8, 9, 12, 27, 28, 30 ч.2 ст.8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністр як керівник міністерства, в тому числі: очолює міністерство, здійснює керівництво його діяльністю; затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату міністерства; затверджує структуру апарату міністерства і його територіальних органів; утворює, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України територіальні органи міністерства як структурні підрозділи апарату міністерства, що не мають статусу юридичної особи; утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління цього міністерства, затверджує їхні положення (статути), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності; підписує накази міністерства; дає обов'язкові для виконання державними службовцями та працівниками апарату міністерства доручення; здійснює інші повноваження відповідно до Конституції України, цього та інших законів.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що Міністр оборони України наділений повноваженнями видавати обов'язкові до виконання доручення, підписувати накази Міністерства оборони України та видавати директиви з питань забезпечення організаційних заходів в апараті Міноборони.
При цьому, саме Міністр оборони, як керівник Міністерства оборони України, здійснює керівництво міністерством та наділений правом затверджувати структуру апарату міністерства, реорганізовувати структурні підрозділи апарату міністерства, визначати посади, які підлягають заміщенню військовослужбовцями.
З Директиви Міністерства оборони України від 15.06.2020 № Д-226/21 вбачається, що нею, зокрема, запропоновано державному секретарю Міністерства оборони України провести організаційні заходи відповідно до законодавства України з питань проходження військової та державної служби в обсязі та до строків, визначених Планом проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році та забезпечити недопущення зниження рівня якості виконання визначених завдань під час проведення організаційних заходів.
В силу ч.1, 3 ст.10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру.
Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов'язаної із здійсненням повноважень міністерства.
Відповідно до ч.4 наведеної статті державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: організовує роботу апарату міністерства; забезпечує підготовку пропозицій щодо виконання завдань міністерства та подає їх на розгляд міністру; готує та подає міністру для затвердження плани роботи міністерства, звітує про їх виконання.
Згідно з ч.6 ст.10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути військовослужбовцем.
ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснює повноваження, визначені частиною четвертою цієї статті, крім повноважень, які здійснює Міністр оборони України, зокрема: 1) затвердження структури апарату Міністерства оборони України, граничної чисельності Генерального штабу Збройних Сил України та погодження його структури; 2) затвердження Положення про структурні підрозділи апарату Міністерства оборони України, призначення на посади та звільнення з посад їх керівників, прийняття рішення щодо присвоєння їм рангу державного службовця, заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; 3) внесення подання щодо представлення в установленому порядку військовослужбовців, державних службовців, працівників Міністерства оборони України та Збройних Сил України до відзначення державними нагородами України, нагородження їх відзнаками Міністерства оборони України, застосування інших видів заохочень; 4) скасування повністю чи в окремій частині наказів державного секретаря Міністерства оборони України, актів органів військового управління, що суперечать Конституції України, іншим актам законодавства та актам Міністерства оборони України.
Таким чином, виконання поставлених Міністром завдань, зокрема щодо проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України, належить до законодавчо визначених повноважень державного секретаря.
При виконанні покладених на нього завдань та в межах визначених законодавством повноважень, державним секретарем Міністерства оборони України сформовано пропозицію Міністру оборони України, зареєстровану 16.06.2020 за №9259/з, із подальшим запровадженням оборонної реформи укомплектувати посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України військовим фахівцем, який володіє спеціальними знаннями за напрямком діяльності, має відповідний рівень військової освіти та здатний якісно і на високому професійному рівні виконувати завдання, покладені на Міністерство оборони України, як центральний орган військового управління, у підпорядкування кого перебувають Збройні Сили України. Внаслідок чого, з метою побудови якісної та ефективної системи оцінки діяльності оборонного відомства службою внутрішнього аудиту запропоновано: сформувати Департамент і Територіальні управління у новій організаційно-штатній структурі на фондах та за рахунок існуючої чисельності цих органів; підтримати і затвердити Схему організації Департаменту та погодити Схеми організації Територіальних управлінь (а.с.32-39 т.1).
Наведена пропозиція стала підставою для видачі директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 № Д-226/22 по затвердженню Плану проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України в 2020 році та доручення державному секретарю проведення відповідних організаційних заходів (а.с.50 т.1).
Посилання апелянта на фактичну відсутність проведеного аналізу діяльності Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, як підстави для здійснення організаційних заходів в апараті Міноборони, не спростовує такої необхідності внаслідок подальшого запровадження оборонної реформи, про що прямо зазначено у пропозиції державного секретаря Міністерства оборони України від 16.06.2020 №9259/з (а.с.32-33 т.1).
В той же час, саме з метою виконання директиви Міністерства оборони України від 17.06.2020 № Д-226/22, Міністром оборони України було підписано наказ від 17.06.2020 №212, яким призначено відповідальним за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України старшого інспектора Головної інспекції Міністерства оборони України полковника ОСОБА_5 (а.с.64-65 т.1).
Суд звертає увагу, що стверджуючи про неналежну кваліфікацію старшого інспектора Головної інспекції Міністерства оборони України полковника ОСОБА_5 для призначення його відповідальним за проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, позивач не наводить, яким саме кваліфікаціним критеріям не відповідає вказана особа, а також не зазначає, яким нормативно-правовим актом такі критерії затверджені чи визначені обов'язковими для можливості проведення організаційно-штатних заходів.
Щодо твердження апелянта про недотримання відповідачем положень Декларації внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 12.03.2020 (а.с.76-78, 84-86 т.1) в частині протиправного втручання в незалежність внутрішнього аудиту системи Міністерства оборони України, то, як зазначено судом вище, проведення організаційних заходів у апараті Міністерства оборони України належить до повноважень відповідача, що визначено законодавчо.
При цьому, як самостійно зазначає позивач в апеляційній скарзі, здійснення аналізу оцінки діяльності Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України відповідачем не проводилось, що прямо свідчить про безпідставність тверджень щодо порушення принципу незалежності внаслідок проведення оцінки діяльності Департаменту.
Обставина щодо не проведення відповідачем аналізу якості виконання Департаментом внутрішнього аудиту Міністерства оборони України завдань підтверджується листами Міністерства оборони України від 16.07.2020 №220/4129 та Департаменту кадрової політики міністерства оборони України від 05.08.2020 №226/3150 (а.с.222, 225 т.4).
Таким чином, обставина щодо втручання державного секретаря Міністерства оборони України в діяльність Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.
На переконання суду, саме подальше запровадження оборонної реформи було обставиною, яка зумовила необхідність проведення організаційно-штатних заходів у Департаменті внутрішнього аудиту Міністерства оборони України шляхом заміни цивільної посади директора Департаменту на військову посаду.
Крім того, Декларація внутрішнього аудиту Міністерства оборони України від 12.03.2020 не має статусу нормативно-правового акту, не проходила відповідну правову перевірку та реєстрацію Міністерством юстиції України, тому можливі недотримання її положень при прийнятті відповідачем оскаржуваних рішень, не мають наслідком їх незаконність чи неправомірність.
Апелянт зазначає, що пунктом 12 Положення про Департамент внутрішнього аудиту, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 05.06.2019 №280, передбачено, що директор Департаменту в межах свої повноважень, в тому числі, вносить пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури Департаменту та територіальних управлінь, підписує проекти їх штатів на мирний та воєнний часи та переліки змін до них.
В той же час, наведена норма не передбачає, що пропозиції щодо вдосконалення організаційної структури Департаменту можуть вноситись лише директором Департаменту, а нездійснення ним повноважень з підписання проектів штатів та переліків змін до них не мають наслідком неможливість їх затвердження відповідачем, що прямо належить до повноважень Міністра оборони України.
Отже, видаючи директиви від 15.06.2020 № Д-226/21 та від 17.06.2020 № Д-226/22, наказ від 17.06.2020 №212, затверджуючи Переліки змін до штату та схему організації Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
При цьому, обставини щодо попередження позивача про наступне звільнення, звільнення позивача та подальше призначення на посаду директора Департаменту іншої особи не входять до предмету доказування в рамках спірних правовідносин та не підлягають встановленню під час розгляду даної справи, а тому правомірно залишені судом першої інстанції поза увагою.
Щодо посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду справи в частині надання відповідачу права подати уточнений відзив, відмови в залученні до розгляду справи третіх осіб, ігнорування клопотань позивача (без визначення яких саме), то колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 3 наведеної статті передбачено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо:
1) справу розглянуто неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
З аналізу наведених норм процесуального законодавства вбачається, що можливі порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині надання відповідачу права подати уточнений відзив, відмови в залученні до розгляду справи третіх осіб, ігнорування клопотань, то такі порушення не могли призвести до неправильного вирішення справи по суті і не є підставами для скасування судового рішення, визначеними у ст.317 КАС України.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 25 січня 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма