Справа № 580/6284/23 Суддя (судді) першої інстанції: Руденко А.В.
25 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2023 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області та 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, яким просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням у період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2021 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок грошового забезпечення позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), а саме із застосуванням з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, а з 01 січня 2021 року по 12 травня 2021 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, а також виплату недоотриманих сум грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єкта Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням у період з 13 травня 2021 року по 10 березня 2023 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єкта Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок грошового забезпечення позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), а саме із застосуванням у період з 13 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, у період з 01 січня 2023 року по 10 березня 2023 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, а також виплату недоотриманих сум грошового забезпечення;
- визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення з порушенням Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), а саме із безпідставним застосуванням у період з 11 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року включно, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення;
- зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок грошового забезпечення позивача відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), а саме із застосуванням у період з 11 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року включно показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023, а також перерахунок інших виплат у зв'язку зі звільненням зі служби, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393; компенсації за невикористану відпустку 24 днів; додаткової винагороди за квітень 2023 року, а також виплату недоотриманих сум грошового забезпечення та інших виплат у зв'язку зі звільненням зі служби.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 відмовлено в задоволені позову повністю.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини справи, висновки суд не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначив, що починаючи з 29 січня 2020 року та до моменту звільнення його зі служби не було жодної чинної норми права, яка б передбачала застосування як розрахункової величини для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив службу в органах цивільного захисту, зокрема з 29 січня 2020 року по 12 травня 2021 року - в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, з 13 травня 2021 року по 10 березня 2023 року - в 1 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, з 11 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року - в 2 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області.
Відповідно до повідомлення про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільненні від 21 червня 2023 року №276 ОСОБА_1 при звільненні нараховано грошове забезпечення за 30 робочих днів, грошова компенсація за невикористану щорічну основну відпустку в кількості 24 дні та наступні види грошового забезпечення: оклад за спеціальним званням - 1020,00 грн; посадовий оклад - 3080,00 грн; відсоткова надбавка за вислу років у розмірі 50% - 2050,00 грн; премія за березень 2023 року 375% - 7824,19 грн; премія за квітень 2023 року 375% - 11550,00 грн; надбавка ОПС 50% - 3075,00 грн; надбавка за кваліфікацію 3% - 92,40 грн; компенсація за невикористану відпустку 24 дні - 16693,92 грн; вихідна допомога при звільненні 50% - 271276,20 грн; додаткова винагорода за березень 2023 року - 6774,19 грн; додаткова винагорода за квітень 2023 року - 8000,00 грн (а.с. 18).
Позивач звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області з запитом про надання інформації від 14 червня 2023 року, яким просив зокрема повідомити на підставі якого нормативно-правового акта та який розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовувався при встановлені йому посадового окладу та окладу за спеціальним званням у 2020, 2021, 2022, 2023 рока (а.с. 13).
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області листом від 27 червня 2023 року №68 01-3838/68 02 повідомило позивача про те, що розмір посадового окладу та окладу за спеціальним званням був встановлений відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, для розрахунку застосовувався розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року, а саме 1762,00 грн. (а.с. 14).
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення з 29 січня 2020 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року протиправним, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з прийняттям постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 зміни та доповнення до п. 4 Постанови №704 не вносились, попередня редакція вказаного пункту Кабінетом Міністрів України не відновлювалась, на момент виникнення спірних правовідносин положення п. 4 Постанови №704 у жодній редакції не діяли, а отже підстави для визначення грошового забезпечення позивача з врахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року відсутні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Приписами ст. 9 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч. 1).
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3).
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі Порядок), п.1 якого передбачено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до п.2 Порядку грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років, у тому числі військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постанова № 704 набрала чинності з 01 березня 2018 року.
Разом з тим, 24 лютого 2018 року набрала чинності Постанова №103, п. 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, п. 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24 лютого 2018 року змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію п. 4 Постанови № 740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
З огляду на вказане, підлягає застосуванню до спірних правовідносин з 29 січня 2020 року (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18) положення п. 4 Постанови №704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01 березня 2018 року) п. 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно указаного вище п. 6 Постанови № 103.
Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704, у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями п. 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно п. 6 Постанови № 103.
Кабінет Міністрів України Постановою від 28 жовтня 2020 року № 1038 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704" виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: " 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. ". В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.
При цьому, як вже було встановлено раніше, ще до прийняття зазначеної Постанови Кабінетом Міністрів України 28 жовтня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і нечинним п. 6 Постанови № 103.
Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція п. 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно п. 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті п. 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.
Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у поєднанні з правовими наслідками, пов'язаними з прийняттям судом рішення у справі №826/6453/18, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про те, що посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням позивача з 29 січня 2020 року і до його звільнення зі служби 30 квітня 2023 року повинен був визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не на 01 січня 2018 року). Крім того з тих самих мотивів обґрунтованими є доводи позивача щодо неправильного нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні з служби, грошової компенсації за невикористану відпустку та інших виплат у зв'язку зі звільненням (розмір яких залежав від розміру грошового забезпечення).
Також колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на Постанову Кабінету міністрів України від 12 травня 2023 року №481, оскільки наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області від 11 квітня 2023 року №65 старшого прапорщика цивільного захисту ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій за пп. 1 п. 176 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу з 30 квітня 2023 року, водночас зазначена постанова набрала чинності 20 травня 2023 року, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується протиправність дій відповідачів щодо нарахування та виплати грошового забезпечення позивача в період з 29 січня 2020 року по 30 квітня 2023 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, судова колегія приходить до висновку про помилковість твердження суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів виходить з положень ст. 139 далі - КАС України.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1).
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6).
Як вбачається з матеріалів справи позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Отже судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2023 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням в період з 29 січня 2020 року по 12 травня 2021 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18), а саме із застосуванням з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-ІХ на 01 січня 2020 року, а з 01 січня 2021 року по 12 травня 2021 року - із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ на 01 січня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єкта Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням у період з 13 травня 2021 року по 10 березня 2023 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єкта Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням у період з 13 травня 2021 року по 31 грудня 2021 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року №1082-ІХ на 01 січня 2021 року, у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ на 01 січня 2022 року, у період з 01 січня 2023 року по 10 березня 2023 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ на 01 січня 2023 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення із застосуванням у період з 11 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07 грудня 2017 року №2246-VIII на 01 січня 2018 року, для визначення розмірів складових грошового забезпечення.
Зобов'язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням у період з 11 березня 2023 року по 30 квітня 2023 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ на 01 січня 2023 року, а також перерахунок та виплату інших виплат, проведених у зв'язку із звільненням зі служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку