Справа № 580/1418/23 Суддя (судді) першої інстанції: Рідзель О.А.
25 січня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року (повний текст виготовлено 18 травня 2023 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 01 лютого 2023 року №008017300018602 про відмову у визнанні особою без громадянства ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства, датовану 12 жовтня 2022 року, з урахуванням діючого законодавства.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом залишено поза увагою порушення ДМС України процедури розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства, а також документальне підтвердження компетентним органом Республіки Вірменія неналежність позивача до громадянства цієї держави.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що інформація щодо наявності у позивача громадянства Республіки Вірменія була отримана від компетентного органу цієї держави, що виключає можливість стверджувати про протиправність оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Вірменія, 12 жовтня 2022 року звернувся до Черкаського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою про визнання особою без громадянства (реєстраційний номер 1700000992; а.с. 59-60).
До вказаної заяви позивачем була додана, зокрема, довідка Паспортно-візового управління поліції Республіки Вірменія від 16 квітня 2018 року №ЛЛ-1024 з нотаріально посвідченим перекладом (а.с. 61-62). У довідці зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до комплексної автоматизованої системи Паспортно-візового управління, а також згідно з даними відділу державної реєстрації місця проживання, не був взятий на облік або виключений з обліку, не був зареєстрований за паспортом громадянина Республіки Вірменія та не є громадянином Республіки Вірменія згідно з ч. 2 ст. 10 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія».
Головним спеціалістом відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України Стьопкіною Є.А. складено затверджений 04 лютого 2023 року заступником директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України висновок за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання особою без громадянства, яким запропоновано на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» прийняти рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особою без громадянства (а.с. 174-175).
Указаний висновок обґрунтований, зокрема, тим, що Черкаським відділом Управління ДМС України у Черкаській області були надіслані запити до Посольства Республіки Вірменія в Україні від 19 жовтня 2022 року №7130-605/7130.1-22, від 08 листопада 2022 року №7130-653/7130.1-22, від 13 грудня 2022 року №7130-735/7130.1-22 щодо підтвердження належності/неналежності позивача до громадянства Республіки Вірменія.
Листом Посольства Республіки Вірменія в Україні від 23 січня 2023 року за №2302/К-013 повідомлено, що згідно з інформацією, наданою паспортно-візовим управлінням Поліції Республіки Вірменія, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 1 ст. 16 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» є громадянином Республіки Вірменія («дитина батьків, які набули громадянство Республіки Вірменія, набуває громадянство Республіки Вірменія»).
Відтак, за висновком Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України, позивач не є особою, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
У зв'язку з викладеним, Державною міграційною службою України 01 лютого 2023 року прийнято рішення №008017300018062, яким відмовлено ОСОБА_1 у визнанні особою без громадянства на підставі абз. 2 ч. 3 ст. 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (а.с. 177).
Про прийняте рішення відповідач повідомив позивача листом від 02 лютого 2023 року №8.1-1097/1-23, який отримано останнім 09 лютого 2023 року (а.с. 178-180).
Не погоджуючись із прийнятим ДМС України рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується належність позивача до громадянства Республіки Вірменія, доказів відмови від якого ОСОБА_1 не надано, а відсутність в останнього паспорта не свідчить про те, що він не був документований відповідно до законодавства цієї держави.
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону особа без громадянства - особа, яка не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Згідно з частинами 22, 23 статті 4 Закону іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов'язані мати дійсний паспортний документ. Іноземець або особа без громадянства у разі втрати або обміну паспортного документа повинні протягом трьох робочих днів письмово повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, має право звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, із заявою про визнання особою без громадянства, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Особи, яких визнано особами без громадянства в порядку, встановленому цим Законом, та які отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах, на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
Зі змісту ст. 6-1 Закону вбачається, що заява про визнання особою без громадянства подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, повнолітньою дієздатною особою.
Разом із заявою подається документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві. У разі відсутності в особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, вищезазначених документів за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, має право на співбесіду з уповноваженими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов'язана співпрацювати з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, з'являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.
Особі, яка подає заяву про визнання особою без громадянства та не володіє українською мовою, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, безоплатно забезпечує перекладача з мови, якою володіє така особа, а також письмовий переклад її документів.
Особа під час подання заяви про визнання особою без громадянства надає свої біометричні дані для їх фіксації (ч. 1).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, протягом шести місяців з дня подання заяви про визнання особою без громадянства на підставі всієї наявної інформації і документів приймає рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства. Строк розгляду такої заяви може бути подовжений уповноваженою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, до 12 місяців.
Під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, країн або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з країни, громадянство якої мають члени її сім'ї.
Протягом строку розгляду заяви про визнання особою без громадянства особа вважається такою, яка тимчасово перебуває на території України на законних підставах. Для підтвердження цього особі видається довідка встановленого зразка про звернення за визнанням особою без громадянства.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясуються обставини, що можуть свідчити про наявність умов для визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Залежно від результатів розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється.
Якщо під час процедури визнання особою без громадянства з'ясуються обставини, що можуть свідчити про належність особи до громадянства України відповідно до Закону України «Про громадянство України», розгляд заяви про визнання особою без громадянства зупиняється до завершення перевірки належності до громадянства України. Залежно від результатів такої перевірки розгляд заяви про визнання особою без громадянства поновлюється або припиняється (ч. 2).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, приймає рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, зокрема, якщо особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави (абзаци 1, 2 частини 3).
Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, зразки заяви про визнання особою без громадянства, довідки про звернення за визнанням особою без громадянства встановлюються Кабінетом Міністрів України (ч. 7).
На виконання указаних вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2021 року № 317 затверджено Порядок розгляду заяв про визнання особою без громадянства, який визначає процедуру визнання особою без громадянства, яка проводиться ДМС з метою встановлення факту неналежності особи, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, до громадянства будь-якої держави в силу дії її закону (далі - Порядок №317).
Абзацом 1 пункту 2 указаного Порядку передбачено, що право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону, незважаючи на законність чи незаконність її перебування на території України.
Відповідно до п. 20 Порядку №317 разом із заявою про визнання особою без громадянства особа подає документ, що посвідчує особу, або документ, що надає право на в'їзд або виїзд з держави, виданий іноземною державою (за наявності), документ, що засвідчує факт неперебування у громадянстві іншої держави, строк дії якого закінчився (за наявності), або інший документ, що підтверджує інформацію, викладену в заяві (документи, що підтверджують факт народження особи, перебування її у шлюбі, наявність дітей, навчання в освітньому закладі України або іншої держави, паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, документи про роботу, отримання на території України медичної допомоги, про місце проживання, про право власності на житло або інші об'єкти нерухомості в Україні, довідки, видані органами місцевого самоврядування або державними органами, довідки з посольств іноземних держав або місць попереднього постійного та довгострокового проживання особи, а також з держав, громадянство яких мають члени її сім'ї, тощо).
У разі відсутності у особи, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зазначених документів та/або документів з фотокарткою (для особи, яка досягла 18-річного віку) за її письмовою згодою проводиться опитування родичів, сусідів або інших осіб (не менше трьох), які можуть підтвердити факти, викладені в заяві, та/або впізнати особу за фотокарткою.
Перелік таких осіб надається особою, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, або встановлюється працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС за результатами розгляду поданих особою документів із урахуванням її місця проживання, навчання, родинних та соціальних зв'язків тощо.
Опитування осіб повинно бути проведене територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС не пізніше ніж протягом 14 робочих днів з дати подання заяви про визнання особою без громадянства.
Персональні дані особи, що опитується, підтверджуються документами, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, або паспортним документом іноземця або особи без громадянства. Опитаними можуть бути тільки ті іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України.
Результати опитування особи щодо підтвердження фактів, викладених в заяві про визнання особою без громадянства, письмово фіксуються працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС у вигляді пояснення, засвідчуються підписом особи, що була опитана, та працівника територіального органу/територіального підрозділу ДМС та зберігаються у справі про визнання особою без громадянства. Під час опитування працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС можуть задаватися особі уточнюючі питання, які мають істотне значення для вирішення питання щодо визнання особою без громадянства.
За результатами свідчень кожної особи, яка брала участь у впізнанні особи за фотокарткою, складається окремий акт впізнання особи за формою згідно з додатком 2, який враховується під час ідентифікації та/або встановлення особи.
Згідно з п. 21 Порядку №317 особа, яка подає заяву про визнання особою без громадянства, зобов'язана співпрацювати з органами ДМС, з'являтися на співбесіди, надавати докази для визнання її особою без громадянства.
Приписи пунктів 24-25 Порядку №317 визначають, що після прийняття до розгляду заяви про визнання особою без громадянства та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, та проводить перевірку поданих нею документів.
У ході перевірки поданих документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС формує матеріали справи у паперовій формі, перевіряє справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у межах своїх повноважень з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття рішення про визнання особою без громадянства.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, здійснює ідентифікацію особи на підставі даних, отриманих з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру та відомчої інформаційної системи ДМС.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, не пізніше ніж протягом тижня з дати подання такої заяви проводить перевірку заявника за даними обліку територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, у тому числі щодо належності до громадянства України, шляхом надсилання відповідних запитів. Відповідь на такі запити повинна надаватися територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС не пізніше ніж протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідного запиту.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, до якого було подано заяву про визнання особою без громадянства, надсилає не пізніше ніж протягом двох тижнів з дати подання такої заяви відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів Служби безпеки, Адміністрації Держприкордонслужби. МВС, органи Національної поліції, регіональні органи Служби безпеки проводять відповідно до своїх повноважень у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яких не може бути визнано особами без громадянства у зв'язку з наявністю підстав, визначених частиною третьою статті 6-1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит. Строк перевірки може бути продовжений, але не більш як на один місяць.
Територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС отримує інформацію про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, від Адміністрації Держприкордонслужби у межах її повноважень.
За правилами п. 26 Порядку №317 під час розгляду заяви про визнання особою без громадянства працівник територіального органу/територіального підрозділу, структурного підрозділу ДМС вживає необхідних заходів для збору інформації з місця народження такої особи, держав або місць її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї.
У разі необхідності отримання більш детальної інформації про особу, яка звернулася із заявою про визнання особою без громадянства, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС може ініціювати перевірку відомостей, викладених у такій заяві, шляхом відвідування заявника за місцем проживання та опитування осіб, які можуть підтвердити або спростувати інформацію, надану заявником.
У разі коли особою надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, до органів видачі таких довідок надсилаються запити щодо підтвердження факту видачі цих довідок.
У разі коли особою не надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання та/або з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї, працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС надсилається відповідний запит дипломатичним представництвам або консульським установам (далі - іноземні представництва) цих держав із проханням надати відповідь на запит протягом одного місяця.
У разі неотримання відповіді на такий запит від іноземних представництв протягом двох місяців повторний запит до іноземного представництва надсилається працівником структурного підрозділу ДМС. У разі неотримання відповіді на повторний запит протягом двох місяців з моменту його надсилання працівником структурного підрозділу ДМС надсилається запит іноземному представництву втретє.
У разі коли після третього такого запиту не надходить відповіді від іноземного представництва, то особа не вважається громадянином цієї держави.
У силу положень п. 30 Порядку №317 працівник структурного підрозділу ДМС перевіряє у місячний строк правильність оформлення документів, що надійшли від територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, вивчає відповідність наведених підстав, визначених статтею 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», з'ясовує питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні статусу особи без громадянства відповідно до частини третьої статті 6-1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у разі потреби надсилає запит до МВС, Національної поліції, Служби безпеки, призначає співбесіду особі, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, а також проводить інші заходи, віднесені до його компетенції відповідно до пункту 26 цього Порядку.
МВС, Національна поліція, Служба безпеки проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, які не мають право на визнання особою без громадянства. Строк розгляду запитів може бути продовжений зазначеними органами, але не більш як на один місяць. Інформація про результати перевірки надсилається ДМС.
Відповідно до пунктів 34-35 Порядку №317 рішення про визнання особою без громадянства приймається уповноваженою особою ДМС за результатами ідентифікації та/або встановлення особи, перевірки поданих нею документів та відсутності підстав для відмови у визнанні особою без громадянства, на підставі обґрунтованого висновку, складеного працівником структурного підрозділу ДМС.
Рішення про визнання особою без громадянства або про відмову у визнанні особою без громадянства оформляється за формою згідно з додатком 1 засобами відомчої інформаційної системи ДМС, підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи ДМС, при цьому рішення у паперовій формі підписується уповноваженою особою ДМС, скріплюється печаткою ДМС та долучається до матеріалів справи про визнання особою без громадянства.
Підстави для відмови у визнанні особою без громадянства визначені у п. 44 Порядку №317, підпунктом 1 якого передбачено, що уповноваженою особою ДМС приймається рішення про відмову у визнанні особою без громадянства у разі, коли особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець породжує виникнення в особи права на звернення із заявою про визнання особою без громадянства у випадку, що така особа не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
Перевірка наданих особою відомостей, зокрема, щодо належності до громадянства держав здійснюється уповноваженим працівником територіального органу ДМС України шляхом:
- направлення до органів видачі довідок запитів щодо підтвердження факту видачі цих довідок у випадку, якщо особою надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання, а також з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї;
- надсилання відповідного запиту дипломатичним представництвам або консульським установам відповідних держав із проханням надати відповідь на запит протягом одного місяця у разі коли особою не надані довідки про неналежність до громадянства держав її попереднього постійного та довгострокового проживання та/або з держави, громадянство якої мають члени її сім'ї.
У свою чергу, підставою для прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства є, зокрема, випадок, коли особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави.
Як було встановлено раніше, до заяви від 12 жовтня 2022 року про визнання особою без громадянства ОСОБА_1 була додана, зокрема, довідка Паспортно-візового управління Поліції Республіки Вірменія від 16 квітня 2018 року №ЛЛ-1024, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до комплексної автоматизованої системи Паспортно-візового управління, а також згідно з даними відділу державної реєстрації місця проживання, не був взятий на облік або виключений з обліку, не був зареєстрований за паспортом громадянина Республіки Вірменія та не є громадянином Республіки Вірменія згідно з ч. 2 ст. 10 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія».
У свою чергу, на запит ДМС України Посольство Республіки Вірменія в Україні листом від 23 січня 2023 року №2302/К-013 (а.с.176) повідомило, що згідно з інформацією, наданою паспортно-візовим управлінням Поліції Республіки Вірменія, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 1 ст. 16 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» є громадянином Республіки Вірменія («дитина батьків, які набули громадянство Республіки Вірменія, набуває громадянство Республіки Вірменія»). Паспорт громадянина Республіки Вірменія не отримував.
На переконання апелянта, надання ним до органу ДМС України довідки Паспортно-візового управління Поліції Республіки Вірменія від 16 квітня 2018 року №ЛЛ-1024 породжувало в уповноваженого працівника обов'язок з направлення запиту саме до Паспортно-візового управління Поліції Республіки Вірменія щодо підтвердження факту видачі такої довідки, а не з надсилання відповідного запиту дипломатичному представництву Республіки Вірменія, що свідчить про порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного у цій справі рішення.
Разом з тим, колегія суддів вважає таке твердження позивача помилковим.
Як свідчить зміст запитів Черкаського відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області від 09 жовтня 2022 року №7130-605/7130.1-22 (а.с. 149), від 08 листопада 2022 року №7130-653/7130.1-22 (а.с. 151) та від 13 грудня 2022 року №7130-735/7130.1-22 (а.с. 152), їх направлення до Посольства Республіки Вірменія в Україні здійснювалося саме на підставі абз. 3 п. 26 Порядку №317 (у разі коли особою надані довідки про неналежність до громадянства держав) з метою перевірки щодо факту звернення ОСОБА_1 по питанню оформлення громадянства Республіки Вірменія згідно з довідкою Паспортно-візового управління Поліції Республіки Вірменія від 16 квітня 2018 року №ЛЛ-1024.
Сам факт того, що відповідні запити направлялися на адресу Посольства Республіки Вірменія в Україні, а не на адресу Паспортно-візового управління Поліції Республіки Вірменія, на думку суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення працівником ДМС України порядку перевірки викладених заявником відомостей, оскільки чинне законодавство не містить заборони органам Державної міграційної служби України звертатися до компетентного органу іноземної держави через її дипломатичне представництво в Україні.
До того ж, колегія суддів звертає увагу, що наявність у довідці Паспортно-візового управління Поліції Республіки Вірменія від 16 квітня 2018 року №ЛЛ-102 відомостей про те, що позивач не є громадянином Республіки Вірменія, посилання на чітку норму Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» породжує обґрунтований сумнів щодо того, чи не може вважатися така особа громадянином Республіки Вірменія за іншою нормою такого закону. На користь такого висновку свідчить й те, що, як було встановлено раніше, за іншим приписом вказаного Закону Республіки Вірменія ОСОБА_1 визнається громадянином Республіки Вірменія.
У площині наведеного суд апеляційної інстанції зауважує, що, як було зазначено вище, підставою для прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства є, зокрема, те, що особа, яка подала заяву про визнання особою без громадянства, є громадянином України або іншої держави за умови, що її громадянство було визнано компетентним органом цієї держави та заявник був документований відповідно до законодавства цієї держави (абз. 2 ч. 3 ст. 6-1 Закону).
Отже, обов'язковою умовою для прийняття рішення про відмову у визнанні особою без громадянства на підставі указаного абзацу частини 2 статті 6-1 Закону є сукупністю двох умов:
- визнання громадянства особи компетентним органом відповідної держави;
- документування заявника відповідно до законодавства цієї держави.
Колегією суддів враховується, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Вірменія відповідно до п. 1 ст. 16 Закону Республіки Вірменія «Про громадянство Республіки Вірменія» як дитина батьків, які набули громадянство Республіки Вірменія. Водночас, паспорт громадянина Республіки Вірменія позивач не отримував.
Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, приписи абзацу 2 частини 3 статті 6-1 Закону не пов'язують поняття «документований» виключно з отриманням паспорту громадянина відповідної держави. Наявність у відповідних реєстрових записах країни громадянської належності відомостей про те, що особа належить до громадян такої держави, безвідносно до отримання нею паспорта дозволяє стверджувати, що відповідна особа документована. Небажання особи отримати паспорт громадянина відповідної держави, на переконання колегії суддів, не може безумовно свідчити, що така особа не належить до громадянства цієї держави.
Такий висновок випливає, зокрема, й із змісту п. 2 Порядку №317, за яким право на звернення із заявою про визнання особою без громадянства має особа, яка не може отримати паспортний документ у зв'язку з тим, що вона не розглядається як громадянин будь-якою державою в силу дії її закону.
У свою чергу, доказів, що ОСОБА_1 позбавлений можливості отриманий паспорт громадянина Республіки Вірменія у зв'язку з тим, що ця країна не розглядає його своїм громадянином, матеріали справи не містять. А відсутність у позивача відповідного паспортного документа не може мати наслідком висновок про те, що Республіка Вірменія не розглядає його своїм громадянином.
За таких обставин, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для відмови в їх задоволенні.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови складено 25 січня 2024 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма