П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/22156/23
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
Дата і місце ухвалення 18.09.2023р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 р. у справі №420/22156/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про зобов'язання вчинити певні дії,-
23 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:
- визнати протиправними дії Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з відмови ОСОБА_1 , листом №943/15441 від 29.07.2023 року, у наданні довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, станом на 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023 року, із зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення у розмірах, визначених станом на 05 березня 2019 року, згідно довідки №ЮО90596 від 21.12.2021 року, та розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, в редакції чинній до 12 травня 2023 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14..
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 , та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, станом на 01 січня 2022 року та станом на 01 січня 2023 року, із зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення у розмірах, визначених станом на 05 березня 2019 року, згідно довідки №ЮО90596 від 21.12.2021 року, та розмірів посадового окладу і окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, в редакції чинній до 12 травня 2023 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, для проведення перерахунку пенсії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 р. позов повернуто позивачу на підставі п.1 ч.4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись з такою ухвалою, представник позивача звернувся до суду апеляційної інстанції із скаргою, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин по справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що системний аналіз ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведениям перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає.
У зв'язку з викладеним апелянт просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
22 червня 2023р. позивач звернувся до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою щодо підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 р., 01.01.2022 р., 01.01.2023 р. iз зазначенням всіх додаткових видів грошового забезпечення у розмірах, визначених станом на 05.03.2019р., згідно довідки №ЮО90596 від 21.12.2021р., та розміру посадового оклвду і окладу за військовим званням, розрахованих відповідно до п. 4 Постанови КМУ №704 шляхом множення розмiру прожиткового мінiмуму для працездатних осiб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на вiдповiдний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Листом від 29.07.2023р. Миколаївський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив заявника про відсутність підстав для підготовки та надання до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідних довідок, адже у ОСОБА_1 не виникло права на проведення перерахунку пенсії і як наслідок у відповідача відсутні законні підстави для підготовки таких довідок.
Вважаючи протиправними дії відповідача з відмови позивачу у наданні довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021р., 01.01.2022р., 01.01.2023р., позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувся до суду 23.08.2023 року з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України. Посилання позивача на отримання листа відповідача від 29.07.2023 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довідки і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19).
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12.12.2023 у справі № 380/1907/23 сформулював наступний правовий висновок:
Видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії державними органами, зазначеними в пункті 2 Порядку № 45, є одним з етапів реалізації права особи на перерахунок пенсії в порядку, установленому статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.
Згідно із частиною третьою статті 51 цього Закону перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Тому до правовідносин щодо оскарження неправомірних дій чи бездіяльності уповноважених на те суб'єктів владних повноважень щодо видачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, та членам їх сімей, не підлягає застосовуванню встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
Застосування вказаного строку звернення до адміністративного суду унеможливить реалізацію права, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення з урахуванням норм частини третьої статті 51 цього Закону щодо перерахунку пенсій із дати виникнення права на нього без обмеження строком у разі непроведення перерахунку з вини державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії.
Отже, враховуючи вище викладене та правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.12.2023 у справі №380/1907/23, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 18 вересня 2023 р. було порушено норми процесуального права, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 241, 243, 250, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 р. скасувати, справу №420/22156/23 за позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, за участю третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про зобов'язання вчинити певні дії, - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук А.Г. Федусик