П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 січня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/6378/21
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
Дата і місце ухвалення 14.06.2023 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Федусика А.Г,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 213050020004 від 01.04.2021 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на посаді голови фермерського господарства “Нуклеус” з 01.01.1999 року по 24.06.2000 року, з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року, та повторно розглянути заяву про призначення мені пенсії за віком від 21.01.2021 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову в призначенні пенсії за віком за № 213050020004 від 01.04.2021 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи на посаді голови фермерського господарства «Нуклеус» з 01.01.1999 року по 24.06.2000 року, з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 21.01.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подав апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилаючись на норми ст. 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», вказував на відсутність підстав для зарахування до стажу позивача періоду його роботи на посаді голови СФГ «Нуклеус» через відсутність відомостей про сплату внесків на соціальне страхування.
Апелянт вказував на те, що за відсутності необхідного страхового стажу (28 років) підстави для призначення позивачеві пенсії за віком відсутні, а тому оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії є законним та обґрунтованим.
Зважаючи на зазначене апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в січні 2021 року звернувся до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (Білозерка), із заявою про призначення пенсії за віком, до якої додав наступні документи: трудову книжку, видану 18.07.1977 року; довідку від 10.03.2021 року №45, видану Білозерським територіальним центром комплектування та соціальної підтримки; довідку від 24.08.2021 року №562, видану Управлінням соціального захисту населення Білозерської районної державної адміністрації.
Заяву позивач про призначення пенсії було зареєстровано 31.03.2021 року.
За результатами розгляду заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято Рішення про відмову в призначенні пенсії за віком № 213050020004 від 01.04.2021 року, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 28 років.
Листом від 06.04.2021 року № 2100-0304-8/16722 Головне управління управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області повідомило ОСОБА_1 про те, що за наданими їм документами та даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, його стаж роботи склав 27 років 4 місяці 19 днів. Вказано про те, що період його роботи в ФГ «Брама» (в подальшому листом від 01.07.2021 року № 2100-0304-8/31174 виправлено неточність та вказано вірну назву фермерського господарства «Нуклеус») не зараховано до страхового стажу у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Таким чином за відсутності необхідного страхового стажу 28 років і було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Також згідно наявної в матеріалах справи копії листа Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 17.06.2021 року, позивачу було повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи в ф/г «Нуклеус» з 07.04.1995 року по 24.06.2000 року та з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 30.09.2004 року, з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2010 року по 14.01.2010 року через відсутність даних про сплату внесків за період з 02.01.1995 року по 31.12.2004 року.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову у призначенні пенсії, ОСОБА_1 , оскаржив його до суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача на посаді голови фермерського господарства «Нуклеус» з 01.01.1999 року по 24.06.2000 року, з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року до його страхового стажу. Таких висновків суд першої інстанції дійшов з огляду на те, що з 01.01.1999 року по 01.01.2005 року позивач сплачував фіксований сільськогосподарський податок, що підтверджується формами розрахунку, наявними в матеріалах справи, а згідно положень Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 року №320-XIV сплата збору на соціальне страхування входила до фіксованого сільськогосподарського податку.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Положеннями статті 56 Закону № 1788 передбачено, що до видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію віднесено, серед іншого: роботу, виконувану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв; будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
За змістом ч.1 ст.26 Закону № 1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-ІV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно записів трудової книжки позивача, він у період з 07.04.1995 року по 14.01.2010 року працював головою Фермерського господарства «Нуклеус».
Як вже зазначалось вище, Головним управління Пенсійного фонду України в Херсонській області не було зараховано до страхового стажу позивача період його роботи в ф/г «Нуклеус» з 07.04.1995 року по 24.06.2000 року; з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року; з 01.01.2004 року по 30.09.2004 року; з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року; з 01.01.2010 року по 14.01.2010 року через відсутність даних про сплату внесків.
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач просив зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи на посаді голови фермерського господарства “Нуклеус” з 01.01.1999 року по 24.06.2000 року, з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року.
Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивачем самостійно визначено спосіб захисту порушених прав, а тому розгляд даної справи здійснюється в межах заявлених позовних вимог.
Відмовляючи у призначенні пенсії позивача, Головне управління ПФУ в Херсонській області посилалось, зокрема, на положення ст. 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та п. 3 ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство».
Судом першої інстанції вірно встановлено, що Закон України «Про фермерське господарство» набрав чинності з 29.07.2003 року, а відтак не підлягає застосуванню до спірного періоду з 07.04.1995 року по 29.07.2003 року, а застосуванню підлягають норми Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 року.
Згідно з статтею 28 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, особи, які працюють у селянському (фермерському) господарстві за трудовим договором (контрактом), та члени селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-річного віку підлягають пенсійному забезпеченню нарівні з працівниками сільського господарства, а також загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття і загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до законодавства.
Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в органах Пенсійного фонду України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з усіх видів заробітку за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), а також як платник страхових внесків з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, зазначених у частині першій цієї статті, сплачує страхові внески у встановленому законодавством порядку.
Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків (збору) на соціальне страхування.
Вищевказаний закон втратив чинність 29.07.2003 року з набранням чинності Закону України «Про фермерське господарство».
За правилами частини 3 статті 34 Закону України "Про фермерське господарство" час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно із статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.
Страхові внески є умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу певних періодів роботи такої особи.
Вказаний висновок відповідає правовій позиції, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом (постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі № 423/757/17, від 27.05.2021 у справі № 343/659/17).
В свою чергу суд першої інстанції вірно зазначив, що позивач, як голова ФГ «Нуклеус», тобто страхувальник, зобов'язаний був сплачувати страхові внески та в разі несплати таких внесків має нести відповідальність за їх несплату. Однак така їх несплата не може бути підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії.
У спірний період ФГ «Нуклеус» повинно було сплачувати страхові внески.
Судом встановлено, що з 07.04.1995 року фермерське господарство “Нуклеус” було взято на облік як платник податків у Білозерському відділенні Голопристанської МДПІ Херсонської області, що підтверджується довідкою № 40/19-08 від 11.01.2005 року.
Також встановлено, що з 2000 року позивач сплачував фіксований сільськогосподарський податок, що підтверджується формами розрахунку, наявними в матеріалах справи.
В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що достовірні відомості щодо несплати СФГ «Нуклеус» страхових внесків за період до 2000 року у справі відсутні.
Як вже зазначалось вище, відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Оскільки період роботи позивача у СФГ «Неклеус» підтверджений записами у трудовій книжці, а відповідач не довів факту не сплати страхових внесків, тому вказані твердження відповідача не можуть слугувати підставою для незарахування періоду роботи позивача у СФГ «Нуклеус» до 2000 року до страхового стажу при призначенні пенсії.
Наданими позивачем доказами підтверджено сплату СФГ «Неклеус» фіксованого сільськогосподарського податку з 2000 року.
Згідно ст. 6 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17.12.1998 року №320-XIV (далі - Закон №320) (в первинній редакції від 17.12.1998 року), визначено порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку до бюджетів і державних цільових фондів, згідно якого платники податку перераховують у визначений строк кошти на окремий рахунок відділень Державного казначейства України у районах. Відділення Державного казначейства України у районах наступного дня після надходження коштів перераховують суми фіксованого сільськогосподарського податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 30 відсотків, на обов'язкове державне пенсійне страхування - 68 відсотків, на обов'язкове соціальне страхування - 2 відсотки. Зазначені відділення повідомляють відповідний орган державної податкової служби про загальну суму податку та її розмежування.
З огляду на зазначені положення Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сплата збору на соціальне страхування входила до фіксованого сільськогосподарського податку.
В редакції від 24.06.2004 року Закону №320 вищезгадана стаття теж визначала порядок зарахування фіксованого сільськогосподарського податку до бюджетів і державних цільових фондів.
Таким чином, у спірний період з 2000 року по 2003 рік СФГ «Неклеус» сплачувало фіксований сільськогосподарський податок, частина якого спрямовувалась на сплату внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та обов'язкове соціальне страхування, а тому доводи відповідача про несплату СФГ «Нуклеус» у вказаний період страхових внесків є необґрунтованими.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, протиправним неврахування Головним управлінням ПФУ в Херсонській області до стажу роботи позивача період його роботи на посаді голови фермерського господарства «Нуклеус» з 01.01.1999 року по 24.06.2000 року, з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року, а отже рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №213050020004 від 01.04.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком є незаконним та підлягає скасуванню.
Також ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу спірні період роботи на посаді голови фермерського господарства «Нуклеус» з 01.01.1999 року по 24.06.2000 року, з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, якими регулюються спірні відносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача, є зобов'язання відповідача повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача період роботи на посаді голови фермерського господарства «Нуклеус» з 01.01.1999 року по 24.06.2000 року, з 26.06.2000 року по 31.12.2003 року.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Частиною 1статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик
Суддя: О.А. Шевчук