Постанова від 17.01.2024 по справі 520/4082/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 р. Справа № 520/4082/2020

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Веліток Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт", Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021, суддя Зоркіна Ю.В., повний текст складено 09.03.21, по справі № 520/4082/2020

за позовом Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

КСП «Харківгорліфт» звернувся до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС Харківської області від 17.03.2020 № 00001050502 , № 00001040502, №00001060502, № 00001070502, № 00004683307, № 00004693307, вимогу про сплату боргу Ю-00000303307 від 17.03.2020, рішення № 00004703307 від 17.03.2020, рішення № 00004713307 від 17.03.2020р., податкові повідомлення-рішення від 27.11.2020 № 00043990702, № 00043950702.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС Харківської області від 17.03.2020 № 00001040502, від 17.03.2020 № 00004683307 в частині грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 21537828,79 грн.; рішення про застосування штрафних фінансових санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №00004703307 від 17.03.2020; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.03.2020 № Ю-00000303307.

У решті позовних вимог позов залишено без задоволення.

Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким позовні вимоги залишити без задоволення. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказував на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначав, що у перевіряємий період КСП «Харківгорліфт» здійснювало нарахування амортизації на безоплатно отримані на баланс підприємства гуртожитки з включенням її до складу інших витрат по рахунку 977 та відображення в Звітах про фінансові результати по рядку 2270 «Інші витрати» у відповідних періодах всього в сумі 3433673 грн., що є порушенням правил бухгалтерського обліку, оскільки відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 інформація про доходи від безоплатно одержаних необоротних активів, фінансових інвестицій та цільового фінансування капітальних інвестицій узагальнюється на субрахунку 745 "Дохід від безоплатно одержаних активів". Ззаначені дії позивача призвели до заниження фінансового результату по оподаткуванню податком на прибуток підприємств, визначеній у фінансовій звітності доходів на суму 3433673,7 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування. Також відповідач зазначав про встановлене у ході проведення перевірки несвоєчасне перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 30.09.2019, що стало підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ч. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України. З аналогічних підстав відповідач вважав обґрунтованим застосування штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування військового збору. Правомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з п. п. 3, 5 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обґрунтована висновками податкового органу про донарахування КСП «Харківгорліфт» сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову КСП «Харківгорліфт» звернулось до суду із апеляційною скаргою, у якій просило в цій частині рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначав, що у період з 01.07.2017 по 30.09.2019 КСП «Харківгорліфт» мало від'ємне значення ПДВ у розмірі 1123456 грн., що відображено у акті перевірки. Отже, суму зобов'язання з ПДВ у розмірі 136612 грн. можливо погасити за рахунок суми не використаного податкового кредиту підприємства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019. Тому неможливо вважати заниження ПДВ суму податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та яке платник податку не отримав. Щодо висновків контролюючого органу стосовно порушення термінів реєстрації податкових накладних та відсутності їх реєстрації позивач звертав увагу, що частина податкових накладних була виписана за наслідками операцій із суб'єктом господарювання - не платником податку на додану вартість, що виключає можливість застосування штрафних санкцій з урахуванням змісту п. 1, п. 2 ст. 121-1 Податкового кодексу України. Протиправність нарахування підприємству пені у розмірі 284781,54 грн., передбаченої ст. 129 Податкового кодексу України, позивач обґрунтовував тим, що дії платника податків, які не містять ознак бездіяльності при сплати узгодженої суми грошового забезпечення, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

У судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Головного управління ДПС Харківської області у період з 14.01.2020 по 10.02.2020 проведено документальну планову виїзну перевірку КСП «Харківгорліфт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.09.2019.

За результатами проведеної перевірки складний акт № 416/20-40-05-02-08/34754617 від 17.02.2020, яким встановлено наступні порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток в сумі 618062 грн., в т.ч. за 2017 в сумі 255854 грн., 9 місяців 2018 в сумі 200989 грн., 2018 в сумі 362208 грн.;

- п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст.198, Податкового Кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 1097046 грн. та завищення податку на додану вартість в сумі 960434 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 136612 грн., а саме: за липень 2017 у сумі 818 грн., за листопад 2017 у сумі 3537 грн., за березень 2018 у сумі 111985 грн., за липень 2018 у сумі 8300 грн., за вересень 2018 у сумі 2767грн., за грудень 2018 у сумі 1305 грн., за квітень 2019 у сумі 6914 грн., за червень 2019 498 грн., за вересень 2019 у сумі 488 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, порушено терміни реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: до 15 календарних днів на суму ПДВ 100000 грн., від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 32,33 грн., від 61 календарних днів на суму ПДВ 193,99 грн.;

- п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, порушено терміни реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: до 15 календарних днів на суму ПДВ 428989,64 грн., від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 164639,26 грн., від 61 календарних днів на суму ПДВ 382559,43 грн.;

- п. 201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, встановлено відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексy України, податкових накладних на суму ПДВ 7499192,68 грн.;

- пп.168.1.4, пп. 168.1.2. п.168.1 ст.168, п.п.176.2 «а» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі 29014012,05 грн. Згідно ст. 129 Податкового кодексу України підлягає нарахуванню пеня за неперерахування, несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

- пп.168.1.4, пп. 168.1.5, п.168.1 ст.168, п.п.176.2 «а» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України, в частині несвоєчасного перерахування військового збору, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 20.07.2018 у загальній сумі - 589411,09 грн. Згідно ст. 129 Податкового кодексу України підлягає нарахуванню пеня за неперерахування, несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору;

- п. 2 ст. 6 розділу II, п.п. 1.1 п. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ;

- п. 2.1 ст. 6, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ;

- п. 2.1 ст. 6, ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VІ.

На підставі зазначеного акту Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкові повідомлення-рішення від 17.03.2020:

- № 00001050502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 170765 грн., з яких 136612 грн. за податковими зобов'язаннями, 34153 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00001040502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 772577,5 грн., з яких 618062 грн. за податковими зобов'язаннями, 154515,5 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 00001060502, яким до позивача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних у розмірі 239076,9 грн.;

- № 00001070502, яким до позивача застосовано штраф за відсутність складення та реєстрації протягом граничного строку податкових накладних у розмірі 3749596,34 грн.;

- № 00004683307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21537828,79 грн. та нараховано пеню у розмірі 284781,54 грн.;

- № 00004693307, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення своєчасності перерахування військового збору у розмірі 441749,15 грн. та нараховано пеню у розмірі 4041,78 грн.;

- рішення № 00004703307, яким позивачу донараховано зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8046,82 грн.;

- № 00004713307, яким до позивача застосовано штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 255 грн.

Також Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено позивачу вимогу про сплату боргу Ю-00000303307 від 17.03.2020, а саме: недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8046,82 грн.

В подальшому Головним управлінням ДПС у Харківській області здійснено перерахунок штрафних санкцій по податковим повідомленням-рішенням форми « Н» від 17.03.2020 № 00001060502 та форми «ПН» від 17.03.2020 № 00001070502 та винесено податкові повідомлення-рішення від 27.11.2020 № 00043950702, № 00043990702.

Не погодившись із вказаними рішеннями відповідача позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх часткової обґрунтованості.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області № 00001040502 від 17.03.2020 колегія суддів зазначає наступне.

Так, в основу зазначеного податкового повідомлення-рішення покладені висновки податкового органу щодо заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток внаслідок безпідставного заниження доходу на суму амортизації, нарахованої на безоплатно отримані на баланс підприємства гуртожитки.

Із матеріалів справи встановлено, що на балансі КСП «Харківгорліфт» у перевіряємий період перебували гуртожитки: вул. 17-го Партз'їзду 8-А, 1597,6 м. кв. 3442, вул. Танкопія 8-В 3602, вул. Гв. Широнинців 37 (корпус 1), 3320, вул. Гв. Широнинців 37 (корпус 2), 3321, вул. Гв. Широнинців 37 (корпус 3), 3319, вул. Фонвізіна 16-А 3653.

Згідно з актом перевірки контролюючим органом у ході проведення перевірки позивача встановлено, що у перевіряємий період КСП «Харківгорліфт» здійснювало нарахування амортизації на безоплатно отримані на баланс підприємства гуртожитки з включенням її до складу інших витрат по рахунку 977 та відображення в Звітах про фінансові результати по рядку 2270 «Інші витрати» у відповідних періодах всього в сумі 3433673 грн.

При цьому, КСП «Харківгорліфт» не здійснювало нарахування доходів від безоплатно одержаних активів по рах. 745 в порушення п. 30 (С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 15 «Доходи» у 2 півріччі 2017, 2018 на суму нарахованої амортизації у загальній сумі 3433673,7 грн.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 15 «Доходи», що виявилось у заниженні фінансового результату по оподаткуванню податком на прибуток підприємств, визначеній у фінансовій звітності доходів на суму 3433673,7 грн., що призвело до заниження об'єкту оподаткування.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується, зокрема, на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

У той же час п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що фінансовий результат до оподаткування зменшується, у тому числі, на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

Отже, аналіз положень п.п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Основними нормативними актами, що регламентують облік основних засобів та нематеріальних активів, а також їх відображення у бухгалтерському обліку або міжнародній фінансовій звітності, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО № 16) «Основні засоби» від 01.01.2014.

Пунктом 7 П(С)БО № 7 визначено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Відповідно до п. 10 П(С)БО № 7 первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених п. 8 Положення (стандарту) 7.

Пунктом 22 П(С)БО №7 передбачено, що об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Згідно з п. 29 П(С)БО № 7 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством/установою (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Відповідно до п. 30 П(С)БО № 7 суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів.

Одночасно на суму нарахованої амортизації об'єктів зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфери управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій із зменшенням додаткового капіталу (капіталу у дооцінках, у разі проведення переоцінки зазначених об'єктів), а при його недостатності - статутного капіталу.

Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291 затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, якою встановлено призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків, бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі - підприємства).

В Інструкції наведена коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків і субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Відповідно до розділу «Рахунок 74 "Інші доходи"» рахунок 74 "Інші доходи" призначено для обліку доходів, які виникають в процесі діяльності, але не пов'язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства.

За кредитом рахунку 74 "Інші доходи" відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов'язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

На субрахунку 745 "Дохід від безоплатно одержаних активів" узагальнюється інформація про доходи від безоплатно одержаних необоротних активів, фінансових інвестицій та цільового фінансування капітальних інвестицій. Дохід від цільового фінансування капітальних інвестицій та безоплатно одержаних необоротних активів, що підлягають амортизації, визначається у сумі, пропорційній сумі амортизації відповідних активів одночасно з її нарахуванням. Дохід від безоплатно одержаних земельних ділянок і фінансових інвестицій визнається при їх вибутті.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до обігово-сальдових відомостей по рахунку 103 «Будинки та споруди», 745 «Дохід від безоплатно отриманих активів», 977 «Інші витрати», карток рахунків 745, 977, відомостей про нарахування амортизації КСП «Харківгорліфт» здійснювало відображення нарахованої амортизації на безоплатно отримані на баланс підприємства гуртожитки по рахунку 977 «інші витрати», у Звітах про фінансові результати по рядку 2270 «Інші витрати».

Під час проведення перевірки контролюючим органом КСП «Харківгорліфт» було направлено запит щодо надання пояснень з приводу виявленого порушення, у відповідь на який головним бухгалтером підприємства ОСОБА_1 повідомлено, що за період другого півріччя 2017 та 2018 в бухгалтерському обліку підприємства здійснювалось нарахування амортизації на безоплатно передані на баланс гуртожитки та відображалась збільшеннями суми інших витрат по бухгалтерському рахунку 977, у звіті про фінансові результати форма № 2 нарахована амортизація відображалась в рядку 2270 (інші витрати).

При цьому нарахування доходів в сумі нарахованої амортизації не здійснювалось.

Доводи позивача щодо відсутності вказаного порушення зводяться до твердження, що задекларовані КСП «Харківгорліфт» у перевіряємому періоді збитки виключають можливість нарахування податку на прибуток, оскільки в силу п.п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (збитку).

Втім, такі посилання не спростовують обов'язку здійснювати відображення нарахованої амортизації на безоплатно одержані необоротні активи на субрахунку 745 "Дохід від безоплатно одержаних активів", оскільки проведення бухгалтерського обліку активів, зобов'язань і господарських операцій платника податків впливає на визначення остаточного фінансового результату діяльності платника податку у звітному періоді, від чого залежить обґрунтоване та правомірне визначення податкових зобов'язань, у тому числі оподатковуваного прибутку.

Отже, встановлені обставини допущення порушень в частині відображення нарахованої амортизації по рахунку 977 «інші витрати» замість вірного - 745 "Дохід від безоплатно одержаних активів", мали своїм наслідком заниження показників фінансового результату по оподаткуванню у перевіряємий період, що у свою чергу призвело до заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств у перевіряємий період у розмірі 618062 грн.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області № 00001040502 від 17.03.2020 та відсутності підстав для його скасування, з огляду на що рішення суду першої інстанції у наведеній частині підлягає скасуванню із прийняттям нового про відмову у задоволенні позовних вимог КСП «Харківгорліфт».

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області № 00001050502 від 17.03.2020 колегія суддів зазначає наступне.

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення покладені висновки податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що виникло внаслідок порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, а саме шляхом заниження податку на додану вартість у сумі 1097046 грн. та завищення податку на додану вартість в сумі 960434 грн., у загальному результаті вказане призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 136612 грн.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг уважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 Податкового Кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними в абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, у період, що перевірявся КСП «Харківгорліфт» надавало послуги з ремонту та технічного обслуговування ліфтів, обладнання систем диспетчеризації, інженерного обладнання контролю і зв'язку підключеного к пульту ОДС, технічного обслуговування внутрібудинкових електромереж та домофонів, у зв'язку з чим підприємством отримувались на розрахунковий рахунок бюджетні кошти, зокрема від Департаменту житлового господарства Харківської міської ради.

У ході проведення перевірки встановлено та підтверджено в подальшому позивачем, що у перевіряємий період позивач не здійснював виписку податкових накладних та їх реєстрацію в момент отримання оплати за надані послуги, роботи.

Натомість податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними операціями відображались КСП «Харківгорліфт» в наступних періодах.

Також встановлено, що КСП «Харківгорліфт» здійснювало виписку податкових накладних з подальшою реєстрацією без отримання грошових коштів або надання послуг, виконання робіт в момент їх виписки.

Зазначені обставини зумовили заниження позивачем бази оподаткування з податку на додану вартість.

Також, перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 136612 грн., а саме: за липень 2017 у сумі 818 грн., за листопад 2017 у сумі 3537 грн., за березень 2018 у сумі 111985 грн., за липень 2018 у сумі 8300 грн., за вересень 2018 у сумі 2767 грн., за грудень 2018 у сумі 1305 грн., за квітень 2019 у сумі 6914 грн., за червень 2019 у сумі 498 грн., за вересень 2019 у сумі 488 грн.

За період з 01.07.2017 по 30.09.2019 позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану варість у розмірі 41119354 грн.

У той же час, проведеною перевіркою встановлено його завищення.

Так, КСП «Харківгорліфт» до складу податкового кредиту за березень 2018 двічі внесено суму податку на додану вартість у розмірі 104194 грн. внаслідок господарських операцій з ТОВ « Він-Він. Він», суму податку на додану вартість у розмірі 7070,8 грн. за господарськими операціями з ТОВ « ВТМ-12» за відсутності податкових накладних та інших розрахункових документів, двічі внесено суму податку на додану вартість у розмірі 1605, 33 грн. внаслідок господарських операцій з ТОВ «Скана», внесено до податкового кредиту 6913,71 грн. за операціями з ТОВ «Техпромімпекс», втім виписані та зареєстровані податкові накладні на суму 969965,67 грн., у Додатку 5 до декларації відображена сума ПДВ 976879,38 грн., у червні 2019 віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 498 грн. без наявності податкових накладних та інших розрахункових документів.

Зазначені обставини привели до безпідставного віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 131769 грн.

Також встановлено несвоєчасне включення до складу податкового кредиту податкових накладних з порушенням терміну реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема податкові накладні № 3055 від 12.09.2019 (зареєстрована 15.10.2019), № 10 від 29.09.2019 (зареєстрована 17.10.2019), № 45 від 26.07.2019 (зареєстрована 16.08.2019), № 51 від 27.07.2019 (зареєстрована 16.08.2019) на загальну суму податку на додану вартість 6132,87 грн.

Таким чином, у загальному підсумку, враховуючи встановлене заниження податку на додану вартість у сумі 1097046 грн. та завищення податку на додану вартість в сумі 960434 грн., зазначені обставини привели до завищення задекларованих платником податків сум з податку на додану вартість у сумі 136612 грн.

Отже, в цій частині висновки податкового органу, що покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області № 00001050502 від 17.03.2020, є обґрунтованими, а рішення правомірним.

Щодо правомірності податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС України у Харківській області від 27.11.2020 № 00043990702, № 00043950702 колегія суддів зазначає наступне.

Так, в основу вказаних податкових повідомлень-рішень покладені висновки податкового органу щодо відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення термінів такої реєстрації.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

У свою чергу, п. 120-1.1 ст. 120-1.1 Податкового кодексу України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу.

Відповідно до п. 120-1.2 ст. 120-1.1 Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, тягне за собою накладення на платника податку штрафу.

Таким чином платник податків зобов'язаний на дату виникнення податкових зобов'язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з Податковим кодексом України.

У ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що виразилось у недотриманні термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних: до 15 календарних днів на суму ПДВ 100000 грн., від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 32,33 грн., від 61 календарних днів на суму ПДВ 193,99 грн.

А саме, податкова накладна № 81 від 09.09.2019 зареєстрована 08.10.2019, податкова накладна № 355 від 08.08.2019 зареєстрована 16.09.2019, податкова накладна № 126 від 31.01.2019 зареєстрована 26.11.2019, податкова накладна № 127 від 31.01.2019 зареєстрована 26.11.2019.

Також встановлено порушення термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних: до 15 календарних днів на суму ПДВ 428989,64 грн., від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 164639,26 грн., від 61 календарних днів на суму ПДВ 382559,43 грн.

А саме, податкова накладна № 705 від 18.10.2017 зареєстрована 25.11.2017, податкова накладна № 667 від 19.10.2017 зареєстрована 25.11.2017, податкова накладна № 731 від 20.10.2017 зареєстрована 25.11.2017, податкова накладна № 913 від 15.11.2017 зареєстрована 15.12.2017, податкова накладна № 911 від 15.11.2017 зареєстрована 15.12.2017, податкова накладна № 979 від 22.10.2018 зареєстрована 22.11.2018, податкова накладна № 972 від 22.10.2018 зареєстрована 22.11.2018, податкова накладна № 104 від 27.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 72 від 28.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 75 від 28.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 77 від 28.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 78 від 28.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 80 від 28.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 84 від 28.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 89 від 28.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 90 від 28.03.2019 зареєстрована 26.04.2019, податкова накладна № 374 від 10.07.2017 зареєстрована 21.08.2017, податкова накладна № 373 від 10.07.2017 зареєстрована 21.08.2017, податкова накладна № 571 від 05.09.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 574 від 05.09.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 572 від 05.09.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 688 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 692 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 687 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 691 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 690 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 689 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 686 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 684 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 685 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018, податкова накладна № 683 від 13.10.2017 зареєстрована 15.01.2018.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено відсутність складення та реєстрації позивачем протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексy України, податкових накладних на суму ПДВ 7499192,68 грн.

Обґрунтовуючи твердження щодо протиправності притягнення позивача до відповідальності за порушення положень ст. 201 Податкового кодексу України, останній зазначав, що частина податкових накладних була виписана за наслідками операцій із суб'єктом господарювання - не платником податку на додану вартість, що виключає можливість застосування штрафних санкцій з урахуванням змісту п. 1, п. 2 ст. 121-1 Податкового кодексу України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, системний аналіз положень ст. 201, п. 120-1.1, 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України свідчить, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Отже, законодавцем визначено ряд виключень, а саме визначено коло різновидів податкових накладних, за несвоєчасну реєстрацію яких платник податку на додану вартість не підлягатиме юридичній відповідальності у порядку цієї норми.

Так, п. 120-1.1, 120-1.2 ст. 120-1 Податкового кодексу України встановлено, що штраф не застосовується за порушення граничних строків для реєстрації, відсутність реєстрації протягом граничного строку податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Отже, для звільнення від відповідальності необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватися отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Аналогічних висновків доходив Верховний Суд у постановах від 01.09.2020 у справі № 340/1857/19, від 11.02.2021 у справі № 440/1395/19, від 08.12.2022 № 500/1017/19.

У спірних правовідносинах позивач зазначає, що про складання податкових накладних на покупців, які не є платниками податку на додану вартість.

При цьому, самі по собі господарські операції, за наслідками яких виписані спірні податкові накладні, не були звільнені від оподаткування та оподатковувались не за нульовою ставкою.

З огляду на викладене, слід вказати, що позивач у господарських операціях за спірними податковими накладними не був звільнений від оподаткування, операції не оподатковувалися за нульовою ставкою.

При цьому позивачем не заперечувався факт порушення граничних строків реєстрації частини таких податкових накладних та відсутності реєстрації інших з них.

Таким чином, оскільки виписані позивачем накладні не відповідають операціям, що звільнені від оподаткування або операціям, які оподатковуються за нульовою ставкою, відповідачем правомірно було застосовано до позивача штрафні санкції оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 27.11.2020 № 00043990702, № 00043950702.

Отже, в цій частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС України у Харківській області № 00004683307 від 17.03.2020 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового Кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом здійснюється відповідно до п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

За приписами пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктом 54.2 ст. 54 Податкового Кодексу України визначено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Положеннями пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України щодо місячного податкового періоду слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Із матеріалів справи встановлено, що підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ч. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, стали обставини несвоєчасного перерахування позивачем податку на доходи фізичних осіб, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 30.09.2019.

Згідно пп. 127.1 ст. 127 Податкового Кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, п.127.1 ст. 127 Податкового Кодексу України санкції за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, для застосування п. 127.1 ст. 127 Податкового Кодексу України потрібно, щоб нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Тобто склад порушення пов'язується з фактом виплати доходу без сплати податку.

Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.

Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.

Статтею 126 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі якщо виплата доходу, а відповідно, і перерахування податку здійснені з порушенням строку, визначеного ст. 168 Кодексу, фактично має місце порушення, передбачене ст. 126 Кодексу, відповідно, і штрафні санкції мають бути застосовані у встановленому нею розмірі.

У акті перевірки контролюючим органом зафіксовано, що станом на 30.09.2020 на КСП «Харківгорліфт» кредиторська заборгованість з податку на доходи фізичних осіб складає 1865127,2 грн.

У той же час встановлено, у відповідності до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України позивачем надавались довідки за формою 1-ДФ про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку та сум утриманого з них податку.

Перевіркою дотримання встановлених строків сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено порушення вимог пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, п. 168.1, пп. 168.4.1., 168.4.4 п. 168.4 ст.168 п.176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України в частині несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб, строк сплати якого настав під час виплати доходу за період з 07.07.2017 по 30.09.2019 у загальній сумі - 29014012,05 грн.

На підтвердження нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб суду надано зарплатні відомості КСП «Харківгорліфт», банківські виписки із зазначенням у графі призначення платежу про перерахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, картки рахунків із нарахування заробітної плати, податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У ході судового розгляду з метою для з'ясування питань дотримання підприємством правил ведення бухгалтерського обліку та звітності, зокрема в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

На вирішення експертизи було поставлено, у тому числі, питання: чи підтверджується документально факт несвоєчасного перерахування КСП "Харківгорліфт" до бюджету податку на доходи фізичних осіб, зазначений у акті документальної планової виїзної перевірки Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" № 416/20-40-05-02-08/34754617 від 17.02.2020?

Відповідно до висновку експерта за результатами судової економічної експертизи № 34417 від 12.07.2023 в обсягах наданих на дослідження документів визначення грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням № 00004683307 від 17.03.2020 з податку на доходи фізичних осіб в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі ст. 127 Податкового кодексу України у сумі 21537828,79 грн. не підтверджується.

Таким чином, судова колегія зазначає, що під час апеляційного розгляду справи спростовано висновки відповідача щодо вчинення позивачем порушення, передбаченого ст. 127 Податкового кодексу України, з огляду на що є безпідставним застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 00004683307 від 17.03.2020 штрафних санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком щодо правомірності нарахування пені у розмірі 284781,54 грн. з наступних підстав.

Відповідно до п. 54.2 ст. 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Згідно з п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п. 111.2 ст. 111 Податкового кодексу України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Отже, пеня є одним із видів фінансової відповідальності, що застосовується до платника за порушення законів з питань оподаткування.

Відповідно до п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За змістом підпункту 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Як встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки, станом на 30.09.2020 на КСП «Харківгорліфт» кредиторська заборгованість з податку на доходи фізичних осіб складає 1865127,2 грн., у тому числі 719299,90 грн. термін сплати по якій настав, яку КСП "ХАРКІВГОРЛІФТ" самостійно сплачено за відповідними платіжними дорученнями: 01.10.2019 у сумі 1483,42 грн. (платіжне доручення № 7436), 02.10.2019 у сумі 1008,89 грн. (платіжне доручення № 7443), 04.10.2019 у сумі 1370,13 грн. (платіжне доручення № 7473), 04.10.2019 у сумі 3286,96 грн. (платіжне доручення № 7469), 07.10.2019 у сумі 360 грн. (платіжне доручення № 7481), 07.10.2019 у сумі 711790,5 грн. (платіжне доручення № 7477).

У ході проведення перевірки встановлено, що у перевірямий період позивач спрямовував платежі з податку на доходи фізичних осіб на рахунки інших територіальних громад.

У зв'язку з наведеним податковим органом нараховано пеню з дня, наступного за днем граничного строку погашення самостійно задекларованих сум.

При цьому, строк нарахування такої пені податковим органом визначено з дня, наступного за днем спливу граничного строку сплати самостійно задекларованої суми податку та збору.

Так, відповідно до п.п. 129.3 ст.129 Податкового кодексу України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

На суми грошового зобов'язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня (з 271 календарного дня у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Таким чином, законодавець визначив, як момент з якого починається нарахування пені, так і момент його закінчення. При цьому, нарахування пені здійснюється на суму сплаченого та/або погашеного податкового боргу за кожний календарний день прострочення у його сплаті, однак провести обчислення пені за порушення строків сплати грошового зобов'язання можливо лише в момент його сплати, тобто сама сплата податкового боргу є визначальним моментом з яким законодавець пов'язує можливість нарахування пені.

Податок на доходи фізичних осіб сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету або розрахункового документа на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений ст. 35-1 Податковим кодексом України.

Стосовно доводів позивача про те, що підприємством помилково податок на доходи фізичних осіб було перераховано на розрахунковий рахунок для сплати військового збору, слід вказати, що відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Перевіркою дотримання встановлених строків сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб встановлено, що підприємством в порушення вимог пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, п. 168.1, пп. 168.4.1., 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України податок на доходи фізичних осіб за період 01.07.2017 по 30.09.2019 із виплаченої заробітної плати працівникам перераховано до бюджету несвоєчасно, що підтверджується розрахунково-платіжними відомостями (зведеними) за період 01.07.2017-30.09.2019, картками рахунку 66 з відображенням руху по датам операцій за 01.07.2017 по 30.09.2019, оборотів по рахунку 6411 за період з 01.07.2017 по 30.09.2019.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для нарахування КСП "ХАРКІВГОРЛІФТ" пені у розмірі 284781,54 грн., передбаченої ст. 129 Податкового кодексу України, з огляду на що в цій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00004683307 від 17.03.2020 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Отже в цій частині рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Стосовно правомірності вимоги від 17.03.2020 №Ю-00000303307 про сплату боргу (недоїмки) із сплати єдиного внеску в сумі 8046,82 грн., рішення № 00004703307 від 17.03.2020 про застосування штрафних санкцій в розмір 15529,66 грн., рішення № 00004713307 від 17.03.2020 про застосування штрафу у розмірі 255 грн. за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частинами 5, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

У свою чергу п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 № 2346-III встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Так, за висновками акту перевірки № 416/20-40-05-02-08/ НОМЕР_1 від 17.02.2020 встановлено наступні розбіжності між даними ведення бухгалтерського обліку та даних звітів по єдиному соціальному внеску:

- 19.07.2017 надано звіт по єдиному внеску за листопад 2017, де в таблиці 6 до Звіту працівнику ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_2 ), донараховано заробітної плати за жовтень 2017 у сумі - 3439,35 грн., але сума єдиного внеску у розмірі 756,66 грн. до таблиці 1 Звіту рядок 4.1 (донарахування єдиного внеску 22%) не відображена, та не нарахована у розмірі - 756,66 грн.;

- 21.02.2018 надано звіт по єдиному внеску за січень 2018, де в таблиці 6 до Звіту по ряду працівників донараховано заробітної плати за грудень 2017 у сумі - 30788,34 грн., але сума єдиного внеску у розмірі 6583,64 грн. до таблиці 1 Звіту рядок 4.1 (донарахування єдиного внеску 22%) не відображена, та не нарахована у розмірі - 6583,64 грн.;

- 22.10.2018 надано звіт по єдиному внеску за вересень 2018, де в таблиці 6 до Звіту працівнику ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_3 ), донараховано заробітної плати за серпень 2018 у сумі - 3136,20 грн., але сума єдиного внеску у розмірі 689,96 грн. до таблиці 1 Звіту рядок 4.1 (донарахування єдиного внеску 22%) не відображена, та не нарахована у розмірі - 689,96 грн.;

- 16.01.2019 надано звіт по єдиному внеску за грудень 2018, де в таблиці 6 до Звіту працівнику ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_4 ), донараховано заробітної плати за листопад 2018 у сумі - 75,25 грн., але сума єдиного внеску у розмірі 16,56 грн. до таблиці 1 Звіту рядок 4.1 (донарахування єдиного внеску 22%) не відображена, та не нарахована у розмірі - 16,56 грн.

Також проведеною перевіркою встановлено заниження бази нарахування єдиного внеску за березень 2019 (Д.4 Т.1 № 9070321071 від 11.04.2019) на 1768,82 грн., які платником було самостійно відкориговано у звіті за травень 2019 (Д.4 Т.1 № 9130446213 від 19.06.2019); за грудень 2018 (Д.4 Т.1 № 9306612195 від 16.01.2019) на 35304,79 грн., за січень 2019 (Д.4 Т.1 № 9026849995 від 20.02.2019) на 61003,52 грн., які платником було самостійно відкориговано у звіті за червень 2019 (Д.4 Т.1 № 9156893798 від 18.07.2019); за червень 2019 (Д.4 Т.1 № 9156893798 від 18.07.2019) на 5148,68 грн., які платником було самостійно відкориговано у звіті за липень 2019 (Д.4 Т.1 № 9187051109 від 20.08.2020).

Крім того, податковим органом встановлено заниження суми єдиного внеску за листопад 2018 (Д.4 Т.1 № 283852575 від 19.12.2018) на 645,24 грн., за грудень 2018 (Д.4 Т.1 № 9306612195 від 16.01.2019) на 1877,38 грн., яку платником було самостійно відкориговано у звіті за січень 2019 (Д.4 Т.1 № 9026849995 від 20.02.2019); за березень 2019 (Д.4 Т.1 № 9070321071 від 11.04.2019) на 389,14 грн., яку платником було самостійно відкориговано у звіті за травень 2019 (Д.4 Т.1 № 9130446213 від 19.06.2019), за грудень 2018 (Д.4 Т.1 № 9306612195 від 16.01.2019) на суму 7767,05 грн., за січень 2019 (Д.4 Т.1 № 9026849995 від 20.02.2019) на суму 13420,78 грн., яку платником було самостійно відкориговано у звіті за червень 2019 (Д.4 Т.1 № 9156893798 від 18.07.2019), за червень 2019 (Д.4 Т.1 № 9156893798 від 18.07.2019) на суму 1132,71 грн., яку платником було самостійно відкориговано у звіті за липень 2019 (Д.4 Т.1 № 9187051109 від 20.08.2020).

При цьому, порушень своєчасності подання платником єдиного внеску передбаченої законом звітності, пропорційності сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, несвоєчасності перерахування або зарахування банками на рахунки органів доходів і зборів сум єдиного внеску, фінансових санкцій не встановлено.

Так, процедура, форма, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України визначені Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435.

Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку № 435 звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою № Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Пунктом 1 розд. ІV Порядку № 435 встановлено, що звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок.

Таблиця 1 додатка 4 до цього Порядку формується та подається страхувальниками, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Пунктом 2 розд. V «Виправлення помилок» Порядку № 435 передбачено, що у разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Звіт, сформований для виправлення помилок за попередні звітні періоди, не має містити таблиць 1-4 додатка 4 до цього Порядку. При цьому внесення змін до сум нарахованої заробітної плати або доходу та у зв'язку з цим до нарахованих сум єдиного внеску за звітний місяць при формуванні і поданні скасовуючих документів не допускається.

Якщо потрібно повністю скасувати відомості, зазначені в таблицях 5, 7 додатка 4 до цього Порядку, подаються тільки скасовуючі документи щодо виявлених недостовірних відомостей про застраховану особу.

Судовим розглядом встановлено, що КСП «Харківгорліфт», самостійно виявивши помилки у визначенні бази нарахування єдиного внеску, сум нарахованого єдиного внеску, здійснювало їх коригування у наступних періодах.

При цьому, коригування здійснювалось шляхом подання поточних звітів, а не уточнюючих.

Зазначені обставини відображені у акту перевірки № 416/20-40-05-02-08/34754617 від 17.02.2020.

Зі змісту оскаржуваних рішень № 00004703307, № 00004713307 від 17.03.2020 встановлено, що застосування до позивача штрафних санкцій згідно з п. п. 3, 5 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обумовлене висновками податкового органу про донарахування КСП «Харківгорліфт» сум єдиного внеску у розмірі 8046,82 грн.

Слід враховувати, що відповідальність, передбачена п. п. 3, 5 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» настає лише у випадку несвоєчасного нарахування єдиного внеску платником податку у разі донарахування такого внеску.

Втім, як встановлено, неповне відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати було в подальшому самостійно відкориговано платником податків, з огляду на що у спірних правовідносинах відсутній як факт самостійного донарахування платником своєчасно ненарахованого внеску, так і підстави для донарахування зобов'язання зі сплати єдиного внеску податковим органом.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що допущення помилки під час складання Звіту суми грошового зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за обставин його подальшого коригування та сплати, хоча і є помилкою, однак не може слугувати підставою для притягнення платника податків до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, колегія суддів зазначає про наявність підстав для скасування вимоги Головного управління ДПС України у Харківській області від 17.03.2020 №Ю-00000303307, рішення про застосування штрафних санкції № 00004703307 від 17.03.2020.

Доводів стосовно правомірності рішення Головного управління ДПС України у Харківській області від 17.03.2020 № 00004713307, яким до позивача застосовано штрафні санкції за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 255 грн., апеляційні скарги не містять.Враховуючи викладене колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00001040502 від 17.03.2020 з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 по справі № 520/4082/2020 в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00001040502 від 17.03.2020 - скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Комунального спеціалізованого підприємства "Харківгорліфт" - відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді І.С. Чалий В.В. Катунов

Постанова складена в повному обсязі 26.01.24.