Головуючий І інстанції: С.О. Удовіченко
26 січня 2024 р. Справа № 440/12967/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2023, по справі № 440/12967/23
за позовом Керівника Лубенської окружної прокуратури Полтавської області
до Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області щодо не приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей»; зобов'язати Лубенську міську раду Лубенського району Полтавської області вчинити дії щодо приведення штатної чисельності працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області у відповідність до вимог ст. 4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей».
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Указом Президента України від 30 вересня 2019 року № 721/2019 "Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей" зобов'язано вжити в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей відповідно до нормативів, установлених законодавством. Однак, в даний час на території Лубенської об'єднаної територіальної громади Лубенського району проживає 11723 дитини, проте, штатна чисельність служби у справах дітей міської ради становить 6 осіб, що не відповідає нормативу штатної чисельності служби вимогам ст.4 Закону України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 15.11.2023 року позов задовольнив у повному обсязі.
Не погодившись із зазначений судовим рішенням відповідач - Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на не повне з'ясування судом обставин справи та невірне застосування норм матеріального права, зокрема неврахування тієї обставини, що прокурор мав повноваження на звернення до суду із цим позовом лише після звернення до Національної соціальної сервісної служби України щодо виконання останньою функцій контролю із спірного питання. Крім того, апелянт вважає недоведеним факт загрози інтересів держави у спірних правовідносинах, що на його думку є підставою для відмови у задоволенні позову.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом та не оспорюється сторонами по справі, що Лубенською окружною прокуратурою Полтавської області направлено на ім'я Лубенського міського голови лист № 53-4064вих.23, згідно якого прокуратура просила надати наступну інформацію та документи:
щодо кількості дітей, які зареєстровані та проживають на території Лубенської територіальної громади, з них які проживають в місті і в сільській місцевості,
щодо кількості працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради,
копію Положення про службу у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради,
щодо вжитих заходів для приведення у відповідність штатної чисельності працівників служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради вимогам законодавства, з урахуванням кількості дитячого населення.
Листом від 16 червня 2023 року № 01-16/3373 виконавчий комітет Лубенської міської ради повідомив Лубенську окружну прокуратуру Полтавської області, що у Лубенській територіальній громаді кількість дитячого населення від 0 до 18 років, за офіційними даними КП «Лубенська лікарня інтенсивного лікування» Лубенської міської ради, становить 11723дитини, з яких: у місті 8205, у сільській місцевості 3518.
Також, виконавчий комітет повідомив про те, що станом на 15 червня штат служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради складає 6 спеціалістів.
У подальшому Лубенському міському голові направлено повідомлення (в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру"), в якому зазначено про бездіяльність Лубенської міської ради та невиконання вимог Закону щодо забезпечення належної штатної чисельності працівників Служби у справах дітей Лубенської міської ради та неналежне виконання повноважень в частині гарантування забезпечення належного захисту прав дітей.
Керівник Лубенської окружної прокуратури Полтавської області, вважаючи, що не приведення відповідачем штатної чисельності працівників Служби у справах дітей Лубенської міської ради до нормативів, визначених законодавством, створює загрозу порушення суспільних інтересів та інтересів держави у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань та заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей мешканців територіальної громади, звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що законодавство зобов'язує органи місцевого самоврядування створювати служби у справах дітей для виконання відповідних повноважень з урахуванням вимог законодавства до їх штатної чисельності, а саме один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті, однак кількість штатних одиниць, які повинні бути в Службі у справах дітей Лубенської міської ради Полтавської області не відповідає нормативу штатної чисельності служби, встановленому ст.4 Закону України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Основного Закону України виключно законами України визначаються, зокрема основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства.
Згідно статтею 34 Закону України від 21 травня 1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон 280/97-ВР) до компетенції виконавчих органів місцевого самоврядування відноситься, зокрема, вирішення відповідно до законодавства питань про надання пільг і допомоги, пов'язаних з охороною материнства і дитинства; вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування, забезпечення утримання та виховання дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Відповідно до статті 40 Закону №280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських рад крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Закон України від 26 квітня 2001 року №2402-III "Про охорону дитинства" (далі Закон № №2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Частиною третьою статті 5 Закону № 2402-ІІІ передбачено, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують організацію охорони дитинства шляхом:
проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розроблення і здійснення галузевих та регіональних програм поліпшення становища дітей, підтримки сімей з дітьми, вирішення інших питань у цій сфері;
розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази;
вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей;
організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та учнів 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";
можуть забезпечувати пільговий проїзд учнів, вихованців, студентів до місця навчання і додому у порядку та розмірах, визначених органами місцевого самоврядування, та передбачати на це відповідні видатки з місцевих бюджетів;
вирішення питань про надання пільг та державної допомоги дітям та сім'ям з дітьми відповідно до законодавства;
контроль за дотриманням в ігрових залах, комп'ютерних клубах, відеотеках, дискотеках, інших розважальних закладах та громадських місцях правопорядку та етичних норм стосовно дітей;
вжиття інших заходів щодо охорони дитинства, віднесених до їх компетенції законодавством України.
Частиною сьомою статті 4 Закону України від 24 січня 1995 року № 20/95-ВР "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" передбачено, що штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що органи місцевого самоврядування зобов'язані створювати служби у справах дітей для виконання відповідних повноважень з урахуванням вимог законодавства до їх штатної чисельності, а саме один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті.
Судовим розглядом встановлено, що у Лубенській територіальній громаді кількість дитячого населення від 0 до 18 років становить 11723 дитини, з яких: у місті 8205, у сільській місцевості 3518.
При цьому станом на 15 червня штат служби у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради складає 6 спеціалістів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо невиконання Лубенської міською радою законодавчого обов'язку створювати службу у справах дітей з урахуванням вимог законодавства щодо її штатної чисельності, а саме один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті, відповідно до ст.4 Закону України від 24 січня 1995 року №20/95-ВР "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей".
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності у прокурора повноважень на звернення до суду із цим позовом через відсутність звернення до Національної соціальної сервісної служби України щодо виконання останньою функцій контролю, з огляду на наступне.
Згідно з Положенням про Національну соціальну сервісну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2020 р. № 78 національна соціальна сервісна служба України (Нацсоцслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики і який реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та за дотриманням прав дітей.
Відповідно до п.п. 3 п.3 Положення Основними завданнями Нацсоцслужби є реалізація державної політики у сфері здійснення державного контролю:
за дотриманням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки (державна допомога, пільги, житлові субсидії та інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, соціальні послуги);
за використанням коштів державного бюджету, виділених для надання соціальної підтримки, зокрема під час проведення перерахунку її розмірів у разі встановлення фактів надмірної виплати коштів або надання її з порушенням законодавства;
за дотриманням прав дітей.
Отже, згідно Положення Нацсоцслужба не наділена повноваженнями щодо контролю за дотриманням нормативної штатної чисельності виконавчих органів місцевого самоврядування, при цьому, апелянтом не зазначено, які заме законодавчі акти надають Нацсоцслужбі контрольні функції щодо спірних правовідносин.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що подання прокурором позову у цій справі узгоджується з положенням частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме здійснення представництва законних інтересів держави за відсутності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, на яких покладений захист цих інтересів.
Доводи апелянта про недоведеність прокурором факту загрози інтересів держави у спірних правовідносинах, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що недотримання нормативної кількості працівників служби у справах дітей покладає надлишкове навантаження на діючих працівників, що може вплинути на своєчасність та повноту виконання ними заходів щодо забезпечення та охорони прав та свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а саме: дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2023 по справі № 440/12967/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий