16 січня 2024 року Чернігів Справа № 620/10815/23
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Непочатих В.О.,
при секретарі Васил'євій А.М.,
за участю представника позивача Кириченко Ю.Ю., представника відповідача Паншиної І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 27.06.2023 № 6478/Ж10/25-01-07-00.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на протиправність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення. Стверджує, що підтверджуючі документи були надані контролюючому органу разом із запереченнями та скаргою, однак їх не було взято до уваги. Вказує, що ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» реалізовуючи свої статутні повноваження, залучив всі необхідні ресурси для вирощування продукції та розпорядився отриманою продукцією шляхом продажу ТОВ «Етнопродукт». Надані під час перевірки документи в повній мірі відображають реальний рух активів між позивачем та ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського». Тому вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідно до договору поставки № 509/21 від 01.04.2021 та № 1188/21 від 10.09.2021 ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» мав поставити ТОВ «Етнопродукт» сільськогосподарську продукцію. Проте, відповідно до ЄРПН по зареєстрованим податковим накладним отриманим та виданим ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» встановлено, що його основною діяльністю є продаж книг та науково-дослідних робіт. Поряд з тим у 2021 році становлено придбання у ТОВ «Бета-Агро-інвест» послуг сільськогосподарського напрямку. При цьому, докази придбання сировини, саме: насіння сільськогосподарських культур, добрив, тощо, відсутні. Також відсутня послуга по зберіганню продукції ТОВ «Бета-Агро-інвест», оскільки поставка товару відбувається шляхом перепису на нового власника за адресою зберігання: Новгородський ХПП, Донецька область, смт. Нью-Йорк, вул. Зарічна, 51, власником якого є ТОВ «Бета-Агро-інвест».
Також відповідач посилається на обставини, встановлені в ході вибірки матеріалів досудового розслідування по кримінальним провадженням відносно ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського». Відповідач зазначає, що досудовим розслідуванням по кримінальній справі № 229/1154/19 (провадження № 1-кс/229/1065/2019) встановлено, що 21.11.2006 між Донецькою дослідною станцією ННЦІГА ім. О.Н. Соколовського та Малим приватним виробничо-комерційним підприємством «Бета» (яке замінено на правонаступника ТОВ «Бета-Агро-Інвест» (код ЄДРПОУ 30844997)), укладено договір про спільну діяльність. Інститут за договором спільної діяльності передав земельні ділянки загальною площею 735 га ріллі у коригування, яка згідно пункту 6.1 договору оцінена як планова річна вартість річного внеску у розмірі 85995,00 грн., до якої входить сума згідно акту виконаних робіт, послуг спеціалістів, наукова підтримка та вартість користування земельною ділянкою та майном, а також, часта Інституту в спільній діяльності складає 20%. Дохід Інституту за користування ТОВ «Бета-Агро-Інвсст» земельними ділянками державної власності є незначними. Земельні ділянки передано у користування без проведення аукціону, всупереч вимогам земельного законодавства, шляхом укладання договорів про спільну діяльність. Також посилається на те, що зібрані в ході досудового розслідування докази по до кримінальній справі № 757/53294/21-к (провадження № 11- сс/824/1702/2022) вказують на те, що посадові особи ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» укладають завідомо збиткові договори на обробку землі та збір урожаю поза встановленою Земельним кодексом України процедурою. Таким чином, комерційній структурі ТОВ «Бета-Агро-інвест» фактично надано можливість здійснювати свою виробничу діяльність на землях сільськогосподарського призначення, що закріплені в постійному користуванні наукової установи, внаслідок чого держава фактично втрачає свої права як власника відповідних земельних ділянок.
У поданій до суду відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
На підставі наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області 16.02.2023 № 311-п та направлень на перевірку від 16.02.2023 № 624/жЗ/25-01-07-04-01, № 625/жЗ/25-01-07-04-01, від 27.02.2023 № 791/жЗ/25-01-07-04-01 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Етнопродукт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 по 20.02.2023 та щодо дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.12.2022 по 20.02.2023
За результатами перевірки відповідачем складено акт 13.03.2023 № 2452/ж5/25-01-07-04-01 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Етнопродукт», у якому, зокрема, зафіксовано порушення п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 та п.п. «б» п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.198.1, п.198.3, п.198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 від № 996-XІV (із змінами та доповненнями), положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями), п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91383 грн., у т.ч. за червень 2019 року на суму 49716 грн., за жовтень 2019 року на суму 41667 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на загальну суму 4062353 грн., у т.ч. у березні 2021 року на суму 70488 грн., у квітні 2021 року на суму 46992 грн., у травні 2021 року на суму246842 грн., у червні 2021 року на суму 414474 грн., у липні 2021 року на суму 117895 грн., у серпні 2021 року на суму 236207 грн., у вересні 2021 року на суму 1025126 грн., у листопаді 2021 року на суму 108342 грн., у грудні 2021 року на суму 300000 грн., у липні 2022 року на суму 720000 грн., у грудні 2022 року на суму 775987 грн. (т. 1, а.с. 8-70)
Не погоджуючись з висновками відповідача, викладеними в акті позапланової перевірки позивачем 24.03.2023 та 04.04.2023 подано контролюючому органу письмові заперечення до Акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Етнопродукт» від 13.03.2023 №2452/ж5/25-01-07-04-01 (т. 1, а.с. 71-85, 87).
За результатами розгляду вказаних заперечень Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято рішення про часткове задоволення заперечення ТОВ «ЕТНОПРОДУКТ» до акту перевірки 13.03.2023 № 2452/ж5/25-01-07-04-01, у зв'язку з чим змінило висновки акту перевірки, виклавши, зокрема, їх у наступній редакції:
- перевіркою встановлено порушення ТОВ «ЕТНОПРОДУКТ» п. 44.1 ст. 44, п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 від № 996-XlV (із змінами та доповненнями), гі.7 п. 11, п. 26 ГІ(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 за № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, п. 4, п. 11, п.12, п. 14, п. 15, п. 16 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306 наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 №Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств№, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 11.11.2015 за 1415/27860 (зі змінами та доповненнями), положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 537222 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 537222 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 821300 грн., в т.ч. за 2021 рік на суму 821300 грн.;
- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185 та п.п.. пп. «б» п. 187.1 ст. 187 п. І 88.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1. п. 200.4, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ст. 1, ст. 4, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 від № 996-XIV (із змінами та доповненнями), положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зі змінами та доповненнями), п. 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91383 грн., у т.ч. за червень 2019 року на суму 49716 грн., за жовтень 2019 року на суму 41667 грн. та завищено від'ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на загальну суму 3944873 грн., у т.ч. у травні 2021 року на суму 246842 грн., у червні 2021 року на суму 414474 грн., у липні 2021 року на суму 117895 грн., у серпні 2021 року на суму 236207 грн., у вересні 2021 року на суму 1025126 грн., у листопаді 2021 року на суму 108342 грн., у грудні 2021р. на суму 300000 грн., у липні 2022 року на суму 720000 грн., у грудні 2022 року на суму 775987 грн. (т. 1, а.с. 88-120).
11.04.2023 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області винесено податкове повідомлення-рішення № 3782/ж10/25-01-07-00 щодо завищення від'ємного значення ПДВ на 3944873,00 грн. (т. 1, а.с. 121-122)
Позивачем оскаржено спірний акт індивідуальної дії в адміністративному порядку.
Рішенням про результатами розгляду скарги від 22.06.2023 № 16470/99-00-06-01-01-06 Державна податкова служба України скасувала, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 11.04.2023 № 3782/ж10/25-01-07-00 у частині зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по взаємовідносинах з ТОВ ІМ. ШЕВЧЕНКА та нарахування податкових зобов'язань по операціях із списання кукурудзи, а в іншій частині винесені податкові повідомлення-рішення залишила без змін (т. 1, а.с. 133-142).
На підставі акта перевірки від 13.03.2023 №2452/ж5/25-01-07-04-01 та рішення про розгляд скарги від 22.06.2023 № 16470/99-00-06-01-01-06 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2023 № 6478/Ж10/25-01-07-00 про завищення від'ємного значення ПДВ на 2148886,00 грн.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.
Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
За змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
В силу вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов'язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.
У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Як вбачається з матеріалів справи, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», як постачальником сільськогосподарської продукції.
Так, судом встановлено, що між ТОВ «Етнопродукт» та ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» було укладено договір поставки № 509/21 від 01.04.2021 (т. 1, а.с. 143-144).
Відповідно до Специфікації № 1 від 01.04.2021 до вказаного договору, та ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» взяв на себе зобов'язання здійснити поставку насіння соняшнику у кількості 450 тон за ціною 11403,51 грн. без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 5850000,00 грн. з ПДВ українського походження врожаю 2021 року, та ярий ячмінь у кількості 935 тон за ціною 4385,96 грн. без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 4675000,00 грн. з ПДВ українського походження врожаю 2021 року. Загальна вартість товару склала 10525 000 грн. з ПДВ.
Відповідно до пункту 2.2. договору поставки № 509/21 від 01.04.2021, строк поставки товару для ярого ячменю до 31.07.2021 включно, для насіння соняшнику до 30.09.2021 включно.
На виконання пункту 3.1. договору поставки № 509/21 від 01.04.2021 позивач здійснив попередню оплату за товар в сумі 10372389,99 грн., що підтверджується платіжними інструкціями та випискою з банківського рахунку (т. 1, а.с. 168-177).
Поставка товару відбулась на підставі накладних: № 9 від 12.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 13,360 т на суму 66800,00 грн; № 10 від 13.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 387,300 т на суму 1936500,00 грн; № 11 від 14.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 307, 980 т на суму 1539900,00 грн; № 12 від 15.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 240,200 т на суму 1201000,00 грн; № 13 від 16.07.2021 - ярий ячмінь в кількості 27,000 т на суму 135000,00 грн; № 15 від 07.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 24,320 т на суму 316160,00 грн; № 16 від 12.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 116,000 т на суму 1508000,00 грн; № 17 від 16.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 122,480 т на суму 1592240,00 грн; № 18 від 16.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 65,033 т на суму 845429,00 грн; № 19 від 17.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 45,920 т на суму 596960,00 грн; № 20 від 17.09.2021 - насіння соняшнику в кількості 48,800 т на суму 634400,00 грн. (т. 1, а.с. 145-167).
У зв'язку з відсутністю у ТОВ «Етнопродукт» власних складських приміщень для зберігання поставленої сільськогосподарської продукції, позивачем був укладений договір зберігання зерна № 933/21 від 01.07.2021, у відповідності до умов якого, ТОВ «Бета-Агро-інвест» (Зерновий склад) зобов'язалось прийняти на зберігання зерно сільськогосподарських культур. Дані операції підтверджуються актами-розрахунками, книгами кількісно-якісного обліку хлібопродукті, іншими складськими квитанціями на зерно, розпорядженнями та актами на чистку та сушку зерна, картками аналізу зерна, реєстрами товаро-транспортних накладних (т. 1, а.с. 190-276).
Також, між ТОВ «ЕТНОПРОДУКТ» (покупець) та ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» (постачальник) було укладено договір поставки № 1188/21 від 10.09.2021 (т. 1, а.с. 178-180).
Відповідно до Специфікації № 1 від 10.09.2021 до вказаного договору постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку озимого ріпаку у кількості 300 тон за ціною 13157,89 грн. без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 4499998,38 грн. з ПДВ українського походження врожаю 2022 року та озимої пшениці у кількості 708 тон за ціною 4738,60 грн. без ПДВ за 1 тону загальною вартістю 3824618,83 грн. з ПДВ українського походження врожаю 2022 року. Загальна вартість товару склала 8324617,21 грн. з ПДВ (т. 1, а.с. 181).
Відповідно до пункту 2.2. договору поставки № 1188/21 від 10.09.2021 строк поставки товару для озимого ріпака до 01.08.2022 включно, для озимої пшениці до 01.08.2022 включно.
На виконання пункту 3.1. договору поставки № 1188/21 від 10.09.2021 позивач здійснив 75% попередньої оплати за товар на загальну суму 7125673,22 грн. (т.1, а.с. 183, 184).
Проте ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» свої зобов'язання з поставки не виконало, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути попередню оплату за непоставлений товар.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2023 у справі № 922/1914/23 позовні вимоги ТОВ «Етнопродукт» були задоволені в повному обсязі; стягнуто з ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» суму попередньої оплати в розмірі 7125673,22 грн., проценти за користування коштами в розмірі 37482,99 грн., збитки від інфляції в розмірі 106885,10 грн., судовий збір в розмірі 109050,61 грн. (т. 1, а.с. 185-189).
Таким чином, суд приходить до висновку, що господарські операції між ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського» та ТОВ «Етнопродукт» є реальними (фактичними) операціями з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.
Отже, ТОВ «Етнопродукт» правомірно та з дотриманням вимог статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», підпунктів 2.4, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 було сформовано показники податкової звітності з ПДВ.
Щодо інших порушень про які зазначає відповідач.
На підтвердження сумнівів щодо реальності операції з поставки сільськогосподарських культур постачальником - ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» відповідно до договору поставки №509/21 від 01.04.2021 в акті перевірки та відзиві на позов відповідач вказує на те, що основною діяльністю ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» є продаж книг та науково дослідних робіт.
Разом з тим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань зазначені наступні види діяльності Інституту (витяг додається): 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний); 85.42 Вища освіта; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (т. 2, а.с. 112).
Аналогічні види діяльності зазначені і в Статуті ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського», затвердженого президентом Національної академії аграрних наук України 02.11.2021 (т. 2, а.с. 129-145, далі - Статут).
Відповідно до пункту 9 Статуту основними напрямками та видами діяльності Наукової установи, зокрема, є: вирощування та реалізація продукції рослинництва, як приклад застосування результатів наукових досліджень, апробації та впровадження наукових розробок, інша господарська діяльність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пункт 14 Статуту в межах, визначених цим Статутом, Наукова установа самостійно вирішує питання, пов'язані з її науковою та господарською діяльністю, вступає від свого імені у договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами з урахуванням обмежень, визначених чинним законодавством.
В у пункті 9 Статуту редакції 2018 року також зазначено, що основними напрямками та видами діяльності Наукової установи є окрім інших видів - інша господарська діяльність згідно з чинним законодавством (т. 2, а.с. 113-128).
У відповідності до пункту 29 Статуту (в редакціях 2018 і 2021 років), наукова установа в межах статутних повноважень має право реалізовувати свою продукцію, роботи і послуги залишки продукції з дослідних земельних ділянок.
Тобто, Інститут може здійснювати будь-яку не заборонену законодавством господарську діяльність за обома редакціями Статутів.
Щодо посилання контролюючого органу проте, що ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» не мав ресурсів для вирощування продукції суд зазначає наступне.
Позивачем були надані суду докази отримання ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» матеріально-технічної бази та послуг щодо проведення сільськогосподарських робіт у ТОВ «Бета-Агро-інвест», а саме: техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, що були надані у відповідності до договорів № 1 від 12.01.2021 та № 1232 від 20.09.2021 про надання сільськогосподарських послуг ( т. 2, а.с. 1-108).
Відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та калькуляції до них вбачається до неї, зокрема, включена вартість насіння, добрив, пмм.
Крім того, відповідно до положень положення договорів № 1 від 12.01.2021 та № 1232 від 20.09.2021 про надання сільськогосподарських послуг виконавець зобов'язується на території земельних угідь Замовника на свій ризик, власними силами, засобами та матеріалами надати послуги: код за ДК 021:2015 - 77110000-4. Послуги, пов'язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (сільськогосподарські послуги згідно технічного завдання), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити фактично надані Послуги на умовах, визначених цим Договором. Загальна площа земельних ділянок, їх місцезнаходження наведені у пункту 2.3. цього Договору.
Відповідно до пунктів 1.3., 2.3 виконавець надає послуги з використанням власної матеріально-технічної бази: техніки, насіння, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів тощо, що призначена для надання передбачених Договором послуг та із залученням власних працівників. Надання послуг здійснюються на земельних ділянках із наступними кадастровими номерами: 1425586500:04:000:0882; 1425586500:04:000:0881, що розташовані за адресою: Україна, Донецька область, Ясинуватський район, Розівська сільська рада (Олександропільска сільська рада). Загальна площа земельних ділянок для надання послуг - 735 га.
При цьому, земельні ділянки з кадастровими номерам 1425586500:04:000:0882; 1425586500:04:000:0881 не перебувають та не перебували в оренді у ТОВ «Бета-Агро-інвест».
Таким чином, з наведеного вбачається, що ТОВ «Бета-Агро-інвест» надавало ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» послуги з виробництва сільськогосподарської продукції з використанням власної матеріально-технічної бази.
В результаті надання зазначених послуг вироблялась продукція, яка була власністю Інституту, який розпоряджався даною продукцію на власний розсуд, зокрема поставляв ТОВ «Етнопродукт».
Крім того, суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на додану вартість, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.05.2020 у справі № 826/11267/16, від 02.06.2020 у справі № 620/1024/19, від 30.06.2020 у справі № 440/2/426/19, від 10.07.2020 у справі № 120/4723/18-а, від 17.07.2020 у справі № 804/625/16, від 17.11.2020 у справі № 816/5040/14.
Суд також не приймає посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень, у якому фігурантом є ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», з яким позивач мав господарські відносини, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємств, та сам по собі не вказує на зв'язок кримінального провадження безпосередньо з діяльністю позивача.
Так, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази, на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та те, що він має право їх використання у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, відповідачем не наведено доводів щодо постановлення вироку у відповідному кримінальному провадженні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.01.2019 у справі № 815/4561/16, постанові від 05.02.2019 у справі № 2а-0870/7162/11, постанові від 29.03.2019 у справі № 808/3412/16, постанові від 11.04.2019 у справі № П/811/1761/16 (провадження № К/9901/1185/19), постанові від 03.09.2019 у справі № 810/3790/17, постанові від 24.09.2019 у справі № 520/300/19, постанові від 25.09.2019 у справі № 817/992/15, постанові від 01.10.2019 у справі № 808/4051/14.
Стосовно інших посилань відповідача, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 27.06.2023 № 6478/Ж10/25-01-07-00 прийняте відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» необхідно задовольнити повністю.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та повідомлення позивача про намір подати докази про понесені судові витрати відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати та встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» (вул. Київська, 11, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 03798553) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 27.06.2023 № 6478/Ж10/25-01-07-00.
Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 24.01.2024 о 14:00 год., в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду за адресою: м. Чернігів, вул. Київська, 23.
Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Етнопродукт» строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 22.01.2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26.01.2024.
Суддя Василь НЕПОЧАТИХ