26 січня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/16905/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 58 - 60/, просила:
- визнати протиправною відмову та скасувати рішення № 916300137632 від 26 вересня 2023 року, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, здійснити переведення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 грудня 2022 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області від 23 листопада 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач безпідставно повторно відмовив їй у переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". Наголошувала на тому, що була визнана особою з інвалідністю другої групи у період перебування на державній службі та має стаж державної служби 36 років 5 місяців 6 днів, а відтак має право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У наданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 916300137632 від 26.09.2023 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у переведенні з пенсії по інвалідності, обчисленої за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, оскільки зазначеним Законом не передбачено призначення даного виду пенсії. При цьому звертав увагу на те, що позивач не досягла пенсійного віку, натомість імперативною вимогою, з якою Закон пов'язує право на пенсію, виходячи з пунктів 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 та частини 1 статті 37 Закону №3723-XII, є досягнення 60 років.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою суду від 20 листопада 2023 року позовну заяву було залишено без руху.
29.11.2023 позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила виключити із позову відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, як безпідставно зазначеного.
Ухвалою суду від 04.12.2023 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
12.12.2023 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій відповідачем визначено лише Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Ухвалою суду від 18.12.2023 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
22.12.2023 від позивача до суду надійшла уточнена позовна заява, в якій відповідачем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, та викладено позовні вимоги у новій редакції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності з 01.11.2017 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 68/.
12 грудня 2022 року позивач звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з приводу переведення з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності відповідно до положень Закону України "Про державну службу" № 889-VII від 10 грудня 2015 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23 листопада 2022 року № 02/2703/2022-вих та № 02/2705/2022-вих, виданих Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Полтавській області /а.с. 87-88/.
Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким 12 грудня 2022 року прийнято рішення № 916300137632 про відмову в перерахунку пенсії, яким відмовлено позивачу у переведенні на пенсії інвалідності відповідно до положень Закону України "Про державну службу" № 889-VII від 10 грудня 2015 року з огляду на те, що позивач не досягла пенсійного віку 60 років, а призначення пенсії по інвалідності Законом № 889 не передбачено /а.с. 93/.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач оскаржила його до суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 440/11084/22, яке набрало законної сили 11.09.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013, ЄДРПОУ 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 12 грудня 2022 року № 916300137632. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 грудня 2022 року з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 109 - 110/.
На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 440/11084/22 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 12.12.2022 та прийнято рішення №916300137632 від 26.09.2023 про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший /а.с. 94.
Згідно з вказаним рішенням відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, оскільки рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 440/11084/22, не зобов'язано призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
У рішенні зазначено, що за результатами повторного розгляду заяви від 12.12.2022, підстави для переведення ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII відсутні, оскільки Законом №889 не передбачено призначення даного виду пенсії. Також вказано, що при зверненні 12.12.2022 ОСОБА_1 надала довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), видану Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 23.11.2022 № 02/2705/2022-вих, станом на вересень 2022, що не відповідає вимогам п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XIІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 названого Закону, в тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас приписами частини дев'ятої статті 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…).
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина десята статті 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина дванадцята статті 37 Закону № 3723-XII).
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Спірним питанням у цій справі є наявність правових підстав для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної в порядку Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Судом установлено, що трудовий стаж позивача на державній службі становить 36 років 05 місяців 06 днів, що підтверджується розрахунком стажу державної служби /а.с. 13/.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, набутою під час перебування на державній службі, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК /а.с. 8/.
Таким чином, оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не досягла пенсійного віку, натомість імперативною вимогою, з якою Закон пов'язує право на пенсію, виходячи з пунктів 10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889 та частини 1 статті 37 Закону №3723-XII, є досягнення 60 років.
Так, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, і норми, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у цьому випадку пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"), стаж державного службовця і страховий стаж.
Разом з тим, закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку, натомість орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для пенсіонера тлумаченню законодавства України.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року по справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) (провадження № 11-555заі18), яке набрало законної сили і є зразковим рішенням для цієї типової справи.
Відповідно до вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Також суд критично оцінює посилання відповідача у рішенні №916300137632 від 26.09.2023 на те, що довідка, видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 23.11.2022 № 02/2705/2022-вих, станом на вересень 2022, не відповідає вимогам п. 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622.
Суд наголошує, що пенсійним органом не конкретизовано, у якій частині та у зв'язку з чим, довідка не відповідає вказаним вимогам.
Крім того, суд зазначає, що окремі неточності у довідках про складові заробітної плати не можуть слугувати правомірною підставою для відмови у призначенні пенсії за віком, оскільки умови виникнення права на пенсію за віком державних службовців визначені Законом. Натомість відповідач мав законодавчо визначені повноваження здійснити дії, спрямовані на з'ясування причин суперечностей (неточностей) у вищенаведених документах та витребування від уповноважених органів та позивача додаткових документів чи відомостей про розмір заробітної плати, що враховується для призначення та обчислення пенсії. Однак таких дій відповідачем не було вжито.
Виходячи з викладеного, суд констатує, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 916300137632 від 26 вересня 2023 року не грунтується на вимогах законодавства та не містить належного мотивування, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року по справі №21-1465а15, яка полягає у тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути “ефективним” як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України”, №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути “ефективним” в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі “Аксой проти Туреччини” (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі “Джорджевич проти Хорватії” (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі “Ван Остервійк проти Бельгії” (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Суд бере до уваги, що на виконання судового рішення у справі № 440/11084/22 відповідач повторно допустив аналогічні порушення прав позивача. Крім того, спірним рішенням відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, мотивуючи це тим, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2023 у справі № 440/11084/22 не зобов'язано призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача призначити та здійснити нарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 грудня 2022 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».
При цьому суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача призначити та здійснити нарахування пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках Територіального управління Державної судової адміністрації у Полтавській області від 23 листопада 2022 року, оскільки розрахунок розміру пенсії та врахування при цьому тих чи інших документів належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду, які здійснюються відповідно до вимог законодавства. Крім того, орган Пенсійного фонду наділений правом перевіряти достовірність документів, які подаються для призначення та перерахунку пенсії, а також отримувати додаткові документи.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії, оскільки відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Отже, обов'язок із виплати пенсії позивачу покладається на орган Пенсійного фонду за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г. Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000, ідентифікаційний код 21318350) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 916300137632 від 26 вересня 2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 грудня 2022 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол