26 січня 2024 рокуСправа №160/25767/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу при призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трудову діяльність за період з 13.07.1993р. по 02.12.1993р, з 18.11.1994р. по 03.05.1995р. відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.09.1980 року, та період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р. відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_2 від 30.10.1981 року;
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 205250010873 від 25.05.2023 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993р, з 18.11.1994р. по 03.05.1995р. відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.09.1980 року, та період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р. відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_2 від 30.10.1981 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області переглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про призначення пенсії від 17.05.2023 року, призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.05.2023 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.05.2023 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та надав всі необхідні для призначення пенсії документи. Позивач отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250010873 від 25.05.2023 року. Рішення про відмову у призначені пенсії позивачу була вмотивована тим, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком мають працівники, пенсійний вік становить 60 років страховий стаж становить 30 років. В рішенні про відмову у призначенні пенсії № 205250010873 від 25.05.2023 року також зазначено, що згідно з наданих позивачем до заяви документів про стаж, страховий стаж позивача складає 14 років 10 місяці 02 днів. Та до страхового стажу, позивача зараховано не всі періоди роботи згідно поданих документів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди: період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р. оскільки, згідно військового квитка в якому міститься наведення; період роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993 р., оскільки в даті звільнення міститься виправлення; період роботи з 18.11.1994р. по 03.05.1995р., оскільки в даті прийняття міститься виправлення. На день звернення позивача до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком вік позивача становив 60 років, страховий стаж більше 30 років. В трудовій книжці позивача НОМЕР_1 є записи щодо прийняття на роботу та звільнення з відповідними печатками підприємств. У військовому квитку НОМЕР_2 містяться відповідні записи про проходження військової служби, прийняття присяги, звільнення, адреса, сімейний стан та інше з відповідними печатками і підписами відповідальних осіб військомату. Враховуючи вищевикладене вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо призначення позивачу пенсії та відмова від врахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993 р., з 18.11.1994р. по 03.05.1995р., що зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 та відмова від врахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 13.07.1993р. по 02.12.1993 р. є незаконною та порушує право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про пенсійне забезпечення”. З огляду на викладене відмова у зарахуванні спірних періодів та призначення пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 09.10.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позов та докази на їх обґрунтування, а також встановлено строк відповідачам для надання належним чином завіреної копії пенсійної справи позивача.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 17.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду Укрпаїни в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяви Позивача про призначення пенсії та додані до них документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.05.2023 №205250010873 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_1 та військовий квиток серії НОМЕР_2 . При дослідженні трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що в періоді роботи з 13.07.1993 року по 02.12.1993 року в даті звільнення міститься виправлення; та в періоді роботи з 18.11.1994 по 03.05.1995 в даті прийняття на роботу міститься виправлення, отже, не має можливості зарахувати зазначені періоди до загального стажу роботи, оскільки записи зроблені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93 року. При дослідженні військового квитка серії НОМЕР_2 встановлено, що в прізвищі мається виправлення, отже, зарахувати період проходження військової служби з з 30.10.1981 року по 25.10.1983 року немає законних підстав. Тому, Головним управлінням прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що 17 травня 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV). Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №205250010873 від 25.05.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком. Вік позивача - 60 років 03 місяці. Страховий стаж - 14 років 10 місяців 02 дні. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до стажу позивача не можуть бути зараховані: період проходження військової служби з 30.10.1981 по 25.10.1983, згідно військового квитка, оскільки у ньому, в прізвищі міститься декількаразове наведення ручкою; період з 13.07.1993 по 02.12.1993, оскільки в даті звільнення міститься виправлення; період з 18.11.1994 по 03.05.1995, оскільки в даті прийняття міститься виправлення. Навіть за умови зарахування вказаних періодів, страховий стаж позивача буде менший за необхідний для призначення пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, управління діяло в межах та спосіб передбачений діючим законодавством. Тому, Головним управлінням прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.05.2023 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та надав всі необхідні для призначення пенсії документи.
Позивач отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішення про відмову у призначенні пенсії № 205250010873 від 25.05.2023 року.
Рішення про відмову у призначені пенсії позивачу було вмотивована тим, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком мають працівники, пенсійний вік становить 60 років страховий стаж становить 30 років. В рішенні про відмову у призначенні пенсії № 205250010873 від 25.05.2023 року також зазначено, що згідно з наданих позивачем до заяви документів про стаж, страховий стаж позивача складає 14 років 10 місяці 02 днів. Та до страхового стажу, позивача зараховано не всі періоди роботи згідно поданих документів. До страхового стажу позивача не зараховано періоди: період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р. оскільки згідно військового квитка в прізвищі міститься наведення; період роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993 р., оскільки в даті звільнення міститься виправлення; період роботи з 18.11.1994р. по 03.05.1995р., оскільки в даті прийняття міститься виправлення. На день звернення позивача до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, вік позивача становив 60 років, страховий стаж більше 30 років. В трудовій книжці позивача НОМЕР_1 є записи щодо прийняття на роботу та звільнення з відповідними печатками підприємств. У військовому квитку НОМЕР_2 містяться відповідні записи про проходження військової служби, прийняття присяги, звільнення, адреса, сімейний стан та інше з відповідними печатками і підписами відповідальних осіб військомату.
Не погодившись із вказаним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі -Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено умови призначення пенсій за віком.
Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок № 22-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення обґрунтоване тим, що за наявними документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи:
період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р. оскільки згідно військового квитка в прізвищі міститься наведення;
період роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993 р., оскільки в даті звільнення міститься виправлення;
період роботи з 18.11.1994р. по 03.05.1995р., оскільки в даті прийняття міститься виправлення.
Суд зазначає, що приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.п.1.3,1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не може відповідати за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.
Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № справа №548/2056/16-а, від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17.
Отже, суд не приймає до уваги посилання відповідача на неправильність та неточність записів у трудовій книжці та військовому квитку, оскільки доказів визнання недостовірними таких записів щодо спірних періодів роботи відповідачем суду не надано.
Таким чином, оскільки трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу у спірні періоди, тому, на переконання суду, є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення.
Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не взято до уваги, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення її трудової книжки.
Аналогічний висновок вказаний і в постановах Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №220/989/17, від 19.12.2019 у справі №307/541/17.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, ГУ ПФУ в Тернопільській області таким правом не скористалося.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.
Так, Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши періоди роботи позивача до його страхового стажу, Пенсійний орган дійшов передчасного висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком.
Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 205250010873 від 25.05.2023 року у зв'язку з неврахуванням до загального страхового стажу позивачу періоду роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993р, з 18.11.1994р. по 03.05.1995р. відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.09.1980 року, та період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р. відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_2 від 30.10.1981 року є обґрунтованими та належать задоволенню шляхом визнати протиправним та скасувати рішення № 205250010873 від 25.05.2023 року Головного управління ПФУ в Тернопільській області в частині неврахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993р, з 18.11.1994р. по 03.05.1995р. відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.09.1980 року, та період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р. відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_2 від 30.10.1981 року.
Водночас, з приводу позовних вимог зобов'язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.
Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 17.05.2023 року було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Тобто, розгляд заяв позивача від 17.05.2023 року та прийняття відповідного рішення здійснювалось саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, починаючи з 17.05.2023 року, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача необхідного страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, є підставою для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати страховий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов'язувати призначати пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 205250010873 від 25.05.2023 року щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії, а також і зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача пріоди роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993р, з 18.11.1994р. по 03.05.1995р. відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.09.1980 року, та період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р. відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_2 від 30.10.1981 року, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком на від 17.05.2023 р., відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області підлягає сума 536,80 грн., сплата яких підтверджується квитанцією від 02.10.2023р., яка міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 205250010873 від 25.05.2023 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період роботи з 13.07.1993р. по 02.12.1993р, з 18.11.1994р. по 03.05.1995р. відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.09.1980 року, та період проходження військової служби з 30.10.1981р. по 25.10.1983р., відповідно до записів у військовому квитку НОМЕР_2 від 30.10.1981 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.05.2023 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути а рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769, майдан Волі, 3,м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп. (п'ятсот тридцять шість грн. 80 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька