26 січня 2024 рокуСправа №160/24169/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсій ОСОБА_1 з 25.09.2019 року з компенсацією втрати частини доходу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 30.09.2019 року по серпень 2021 року, з липня 2022 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, 30.09.2019р. представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Кам'янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком. В заяві закреслено "поштою" та зазначено пенсію прошу виплачувати в АТ КБ "ПриватБанк". До заяви додано заяву про виплату пенсії на банківський рахунок від 16.09.2019 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №920/03.25-17 від 20.12.2019р. в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено. 14.04.2020р. представник позивача звернувся до суду з позовом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року по справі № 160/4384/20 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 30.09.2019 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. Всупереч наданої заяви та ст. 47 Закону, виплату пенсії спрямовано через відділення поштового зв'язку. 12 жовтня 2021 року було відкрито рахунок в АТ «ОТП Банк». Того ж місяця банком передано заяву до Кам'янського відділу обслуговування громадян ГУПФУ в Дніпропетровській області. 26.12.2022р представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив: повідомити стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 р. по справі № 160/4384/20; надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати призначення по грудень 2022р., виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії; долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про виплату пенсії на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк» від 12.10.2021р.; пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк»; повідомити дату та спосіб виплати. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2023 року повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року по справі №160/4384/20 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 30.09.2019 року.
18.08.2023р. представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив перерахувати розмір пенсії, поновити виплату пенсії, виплатити компенсацією втрати частини доходу, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2023 року повідомлено, що Пунктом 1.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами), передбачено, зокрема, що заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
На підставі означеного вище, позивач вважає бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, не поновлення виплати пенсії з дати припинення та виплати компенсації втрати частини доходу з 30.09.2019 року по серпень 2021 року, з липня 2022 року, та не виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 р. у справі № 160/4384/20 відділом з питань перерахунків пенсій № 5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву від 30.09.2019 ОСОБА_1 про призначення пенсії. В результаті розгляду заяви пенсія позивачці була призначена з 30.09.2019 р. Cума нарахованої пенсії за період з 30.09.2019 р. по 31.03.2021 р. була виплачена у березні 2021 р.
З січня 2023 р. виплата пенсії позивачу припинена, оскільки протягом тривалого часу ОСОБА_1 не отримувала пенсійні виплати по невідомій причині.
Листом відділу опрацювання пенсійної документації № 3 управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.01.2023 р. вих. № 0400-010503-8/7282 повідомлено позивача про припинення виплати пенсії у зв'язку з тривалою невиплатою та запропоновано для подальшої виплати пенсії надати заяву про виплату пенсії через банківську установу та відкриття рахунку у банку. Щодо позовних вимог позивача відносно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 30.09.2019 року по серпень 2021 року, з липня 2022 року та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником, Головне управління Пенсійного фонду України зазначає, що у зв'язку з тим, що покладені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 по справі № 160/4384/20 зобов'язання виконані органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому судовим рішенням та в межах повноважень, покладених на органи Пенсійного фонду України підстави для нарахування та виплати компенсації відсутні.
Щодо позовних вимог позивача, щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати на визначений банківській рахунок, а також здійснювати подальші нарахування та виплати пенсії на визначений пенсіонером банківській рахунок, Головне управління зазначає, що в пенсійній справі ОСОБА_1 заява про поновлення пенсії з дати припинення та заява про виплату пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок відсутня, отже предметом розгляду по суті не була. У разі надходження відповідної заяви, згідно вимог пункту 10 зазначеного Порядку, буде розглянуто питання щодо виплати пенсії через банківську установу.
З урахуванням викладеного вище, представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити.
Ухвалою суду від 19.01.2024 р. запропонувано позивачу надати до суду відповідь на відзив, у строк протягом 5 днів з моменту отримання копії даної ухвали, із зазначенням пояснень, стосовно факту відсутності в матеріалах пенсійної справи заява про призначення/перерахунку пенсії ОСОБА_1 , поданої представником такої 18.08.2023 р., в тексті якої зазначено, що заявник просить перерахувати розмір пенсії, поновити виплату пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником та підтверджуючих доказів.
22.01.2024 р. представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в тексті якого зазначено, що 18.08.2023 р. через електронну персональну сторінку користувача послуг (особистий кабінет) на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України представник ОСОБА_1 подав до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області Додаток 1 від 18.08.2023 р. ОСОБА_1 , нотаріально засвідчену довіреність та заяву про виплату пенсії через АТ «ОТПБАНК» від 12.10.2021р. (вх. № 35683/А-0400-23 від 18.08.2023 р.). Звернення зареєстроване відповідачем за № ВЕБ-04001-Ф-С-23-190809. Доказами направлення звернення та отримання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області є скріншот з веб-порталу електронних послуг Пенсійного фонду, де в підрозділі "Надані документи" є перелік документів долучених до звернення. Також, відповідач листом від 15.09.2023 р. надав відповідь на звернення, де зазначено «Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на Ваше звернення ВЕБ-04001-Ф-С-23-190809 від 18.08.2023 р., що надійшло через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, (вх. № 35683/А-0400- 23 від 18.08.2023) з питання пенсійного забезпечення ОСОБА_1 повідомляє наступне, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваєте на обліку, як отримувач пенсійної виплати в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, з 1997 року постійно мешкає у Державі Ізраїль, що підтверджується копією закордонного паспорту позивача серії НОМЕР_2 .
30.09.2019р. представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Кам'янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про призначення пенсії за віком. В заяві закреслено "поштою" та зазначено пенсію прошу виплачувати в АТ КБ "ПриватБанк". До заяви додано заяву про виплату пенсії на банківський рахунок від 16.09.2019 року. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 920/03.25-17 від 20.12.2019р. в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено. 14.04.2020р. представник позивачів звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2020 року по справі № 160/4384/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 25.09.2019 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 30.09.2019 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 27.08.2020 р. у справі №160/4384/20, у відповідності до ч.1 ст.255 КАС України, набрало законної сили 29.09.2020 р., що підтверджується відповідною відміткою на примірнику такого, копія якого міститься в матеріалах справи.
12 жовтня 2021 року було відкрито рахунок в АТ «ОТП Банк». Того ж місяця банком передано заяву до Кам'янського відділу обслуговування громадян ГУПФУ в Дніпропетровській області.
26.12.2022р. представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив повідомити стан виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020р. по справі № 160/4384/20; надіслати на адресу представника довідку про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати призначення по грудень 2022р., виписку з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії; долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 заяву про виплату пенсії на банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк» від 12.10.2021р.; пенсійні виплати ОСОБА_1 здійснювати на визначений пенсіонером банківський рахунок відкритий в АТ «ОТП Банк»; повідомити дату та спосіб виплати.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.01.2023 року повідомлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року по справі № 160/4384/20 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 30.09.2019 року.
Виплата пенсії ОСОБА_2 здійснювалася через підприємство поштового зв'язку № 51931, дата виплати 18 число.
Інформація про розмір нарахованої та виплаченої пенсії за період з 30.09.2019 по 31.12.2022 року надана в таблиці, копія якої міститься в матеріалах справи та складає у розмірі 56 514,13 грн. виплаченої пенсії.
В зв'язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд відповідно до частини першої статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплату пенсії припинено.
18.08.2023р. представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та просив перерахувати розмір пенсії, поновити виплату пенсії, виплатити компенсацією втрати частини доходу, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.09.2023 року повідомлено, що пунктом 1.1. розділу I Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами), передбачено, зокрема, що заява про поновлення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 15.09.2023 року повідомлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку, як отримувач пенсійної виплати в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься докази перерахунку пенсії позивача - ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку викладеному вище, суд виходить з наступного.
У відповідності до частини 2 статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-ІV загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закон №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Як зазначено у статті 1 Закон №1058-IV мінімальна пенсія це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Згідно із абзацом 8 частини 2 статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.
Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Статтею 42 Закону №1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Отже, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов'язком відповідача.
На підставі наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунку позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі Сук проти України від 10.03.2011, поняття майно в першій частині статті 1 Протоколу першого має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майновому розумінні цього положення. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, право на пенсію включається в поняття майно в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А тому, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат, в даному випадку збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, у разі збільшення розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в рамках національної системи соціального забезпечення, та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.
А тому, суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що оскільки позивачу поновлена виплата пенсії за віком, відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків з дати поновлення, незалежно від того, виплата пенсія поновлена добровільно чи за рішенням суду.
Пенсія повинна бути нарахована та виплачена в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Як було встановлено судом, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу, що підтверджується розпорядженнями, проте зазначені протоколи містили графу особливості, в якій зазначено не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. - з 07.10.2009 по довічно; призначення за рішенням суду - з 07.10.2009 по довічно.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 року у справі №200/17428/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату пенсії за віком позивачу з 07.10.2009.
На виконання рішення суду від 27.08.2020р. у справі №160/4384/20, відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію з 30.09.2019 по довічно.
Суд звертає увагу, що рішення суду від 27.08.2020р. у справі №160/4384/20 не містять застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 30.09.2019 р., саме з дати призначення пенсії, а не з 25.09.2019 р., як в прохальній частині позовної заяви зазначає позивач.
Щодо вимоги про поновлення виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Пунктами 1.1 - 1.5 розділу І Порядку №22-1 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року №13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за №991/27436 (пункт 1.1).
Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 (пункт 1.2).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (пункт 1.3).
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абзац 6 пункту 1.9 розділу І Порядку №22-1).
Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розд. ІІ Порядку №22-1. Зокрема, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України (наприклад постанови Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі №280/4551/21, від 04 липня 2022 року у справі №380/22572/21від 24 липня 2023 року у справі №280/6637/22).
З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18.
Як убачається з матеріалів справи, представником позивача, який діяв на підставі нотаріальної довіреності, подано безпосередньо до управління Пенсійного фонду України особисту заяву позивача про поновлення пенсії.
При цьому суд зазначає, що, пенсіонер наділений правом вибору щодо особистого звернення до органу, що призначає пенсію, або через свого представника, а тому посилання відповідача на те, що позивач повинен особисто звернутися із заявою про поновлення пенсії є помилковими.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 812/564/18, від 1 жовтня 2019 року у справі №826/3943/16, від 31 жовтня 2019 року у справі №160/7699/18, від 30 січня 2020 року у справі №489/5194/16-а, від 5 лютого 2020 року у справі №501/28/17, від 31 березня 2020 року у справі №826/14837/16, від 18 травня 2022 року у справі №160/5259/20.
Більш того, Верховним Судом у постанові від 20 січня 2022 року у справі №280/4551/21 сформовано правовий висновок, відповідно до якого:
«подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1».
Також вказаний висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24 липня 2023 року по справі №280/6637/22).
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається».
Суд також зазначає, що до виїзду до Ізраїлю позивач мав зареєстроване місце проживання на території Дніпропетровської області.
Таким чином відмова відповідача щодо поновлення позивачу виплати пенсії за віком на визначений пенсіонером банківський рахунок в АТ «ОТП Банк» за заявою поданою представником 12.10.2021 р. є протиправною.
При цьому суд зазначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 28 Закону №1058-IV за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
При цьому абз. 1 ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Отже, розмір пенсії позивача не може бути нижче за визначений ч. 3 ст. 28 Закону №1058-IV розмір.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 (Провадження №11-1206апп19) пенсію позивачу слід поновити з дня припинення (призупинення) пенсійних виплат.
Отже, позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню.
Щодо вимог стосовно виплати компенсації втрати частини доходу, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 вказаного закону передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок №159) відтворюють положення Закону № 2050-ІП, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється лише у випадку, якщо відповідні виплати були нараховані, проте не виплачені.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18, пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.
Необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону №2050-ІІІ та Порядку №159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію (постанова Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №240/186/20).
Відповідно до статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Враховуючи те, що в даному випадку представник позивача звернувся з відповідною заявою про виплату компенсації до відповідача, але останній відмовився її виплатити, а також те, що відповідач виконує обов'язки, покладені на нього законодавством, тільки за наявності рішення суду, яке спонукає його до цього, наявні підстави вважати, що право позивача на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, позовні вимоги про компенсацію втрати частини доходів підлягають задоволенню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, пред'явлені до відповідача, слід задовольнити повністю.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Зазначеній нормі кореспондують положення пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому, суд, з метою повного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії та зобов'язати відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за віком з 30.09.2019 року відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, з компенсацією втрати частини доходів».
Щодо періоду з 30.09.2019 р. по серпень 2021 р., з липня 2022 р. виплати компенсації, суд зазначає, що означений період не знайшов свого підтвердження в матеріалах справи, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
З приводу розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та часткового задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підлягає сума 429,44 грн., сплата яких підтверджується квитанцією від 30.09.2023 року, оригінал якої міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 .
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 30.09.2019 року з компенсацією втрати частини доходу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення, виплатити компенсацію втрати частини та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 429,44 грн. (чотириста двадцять дев'ять гривень, 44 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька