м. Вінниця
25 січня 2024 р. Справа № 120/11794/23
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Турбівської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльності відповідача щодо не надання відповіді на запит.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, у якому заперечив проти задоволення позову, зокрема вказав, що зміст запиту не давав можливості встановити, яку саму інформацію просить надати позивачка, відтак відповідач у відповіді вказав на необхідності уточнення запитуваної інформації.
Ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд встановив наступні обставини справи.
Позивачка звернулася до Турбівської селищної ради із запитом про надання публічної інформації від 08.07.2023 року. У вказано запиті позивачка просила надати наступну інформацію: перелік усіх працівників структурного підрозділу - Керівництво Турбівської селищної ради за період часу з 24.02.2022 року по 30.06.2023 року включно, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням ПІБ повністю, займаної посади відповідно до штатного розпису, щомісячну суму коштів, нарахованих та отриманих кожним із працівників структурного підрозділу - Керівництво Турбівської селищної ради за вказаний період часу відповідно до кошторису видатків, включаючи заробітну плату, премії та матеріальну допомогу, засвідчені копії посадових інструкцій працівників структурного підрозділу - Керівництво Турбівської селищної ради.
Відповідач листом від 17.07.2023 року повідомив позивачку, що зі змісту запиту неможливо встановити, яку саме інформацію запитують та повідомлено, що в структурі селищної ради відсутній структурний підрозділ - Керівництво Турбівської селищної ради.
Вважаючи своє право на доступ до публічної інформації порушеним, позивачка звернулася за захистом своїм прав до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
За змістом статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Згідно зі статтею 3 Закону № 2939-VІ право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Водночас, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України "Про інформацію" від 02.10.1992 року №2657-XII (далі - Закон № 2657 - XII).
Так, згідно зі ст. 1 Закону №2657-XII інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
При цьому, за змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно зі статтею 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
За правилами статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов'язані, зокрема надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Стаття 19 Закону №2939-VI визначає, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Згідно з частинами 4, 5 статті 19 Закону № 2939-VI письмовий запит подається в довільній формі, яка має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Відповідно до матеріалів справи, позивачкою було надано запит щодо відомостей про працівників структурного підрозділу - Керівництво Турбівської селищної ради, їх заробітної плати, займаної посади тощо.
Частина перша статті 20 Закону №2939-VI зобов'язує розпорядника інформації надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
При цьому, частиною 2 статті 22 Закону №2939-VI встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Статтею 23 Закону №2939-VI закріплено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника інформації та передбачено, що такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Суд зазначає, що надання відповіді на отриманий запит має імперативний характер, незалежно від того, до яких висновків дійде суб'єкт владних повноважень чи інший розпорядник публічної інформації. При цьому, законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови.
Так, розглянувши запит позивачки, відповідач у встановлені законом процесуальні строки повідомив відповідачку, що в структурі селищної ради відсутній структурний підрозділ - Керівництво Турбівської селищної ради. Враховуючи вищезазначене, відповідач звернувся до позивачки із необхідністю уточнення або переформулювання запиту для надання відповіді.
Суд погоджується з доводами відповідача, що керівництво органів виконавчої влади не є структурним підрозділом таких органів з огляду на законодавчі положення щодо правового статусу таких суб'єктів.
Натомість, суд наголошує, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов'язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він володіє.
Так, відповідно до матеріалів справи, зокрема структури апарату Турбівської селищної ради та її виконавчого комітету, інших виконавчих органів, що є додатком до рішення 32 сесії Турбівської селищної ради 8 скликання від 14.03.2023 року та штатних розписів Турбівської селищної ради (а.с. 11-15), інформацію щодо керівництва селищної ради занесено у розділ в таблиці "назва структурного підрозділу".
Суд зазначає, що відповідно до положень законодавства заявник повинен вказувати загальний опис інформації, якщо запитувачу це відомо. Так, запитуючи вказану інформацію, позивачка скористалося інформацією, що була оприлюднена Турбівською селищною радою.
Відтак, суд критично сприймає твердження відповідача щодо неможливості визначення змісту запитуваної інформації.
Окрім того, судом враховано, що відповідачем фактично не відмовлено у наданні запитуваної інформації, з огляду на відсутність підстав для відмови.
Суд також відзначає, що у наданні відповіді на запит визначальними повинні бути якість, чіткість, конкретика у сформованій відповіді на конкретне запитання, або ж зазначення про неможливість надати відповідь з відсиланням на законодавчі підстави, без використання надмірного формалізму.
А отже, суд доходить висновку, що відповідач не надав відповіді на запит.
Відтак, слід визнати протиправною бездіяльність щодо не надання запитуваної інформації та зобов'язати повторно розглянути запит на отримання публічної інформації.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано витяг із договору про надання правової допомоги від 24.07.2023 року, акт виконаних робіт згідно вказаного договору від 28.07.2023 року, що містить перелік (опис) наданих послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зокрема враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Частиною 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд притримується позиції, що право на відмову у відшкодуванні витрат належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.
Так, у договорі про надання правової допомоги зазначено фіксований гонорар у сумі 2000 грн та виконана робота.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Суд зазначає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу неспівмірний з складність даної справи та наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що відшкодуванню за понесені витрати на правничу допомогу підлягає сума у розмірі 1000 грн.
Витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Турбівської селищної ради (вул. Миру, 44, смт Турбів, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 04326230) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Турбівської селищної ради щодо не надання ОСОБА_1 запитуваної інформації, вказаної у запиті від 08.07.2023 року
Зобов'язати Турбівську селищну раду повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 08.07.2023 року із наданням інформації у порядку, визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 1073, 60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Турбівської селищної ради.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович