м. Вінниця
25 січня 2024 р. Справа № 120/8454/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича, розглянувши в письмовому провадженні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправну відмову відповідача у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом 01.01.2020 для перерахунку з 01.02.2020 пенсії, додатково визначивши у ній розміри посадового окладу та окладу за військовим званням та всіх інших щомісячних видів грошового забезпечення, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України № 704.
28.06.2023 до суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який, на думку відповідача, має обчислюватися з першого січня відповідного року (з 01.01.2020). При цьому відповідач посилається на висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22.
Визначаючись щодо заявленого клопотання, суд виходив з такого.
Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, як правило, строк звернення до адміністративного суду із вимогами щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень становить шість місяців, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених статтями 22 та 64 Конституції України.
Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Приписами частини 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Положеннями частини 3статті 51 Закону №2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Відповідно до приписів пункту постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 уповноважений на видачу довідок орган незалежно від волі позивача має обов'язок надіслати до Управління довідку про перерахунок пенсії у разі збільшення грошового забезпечення військовослужбовців.
За змістом пункту 24 Постанови Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок № 3-1) про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону 2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).
Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що виходячи з принципу "належного врядування" пенсіонер, який отримує пенсію, виходить з презумпції, що її розмір визначено відповідно до закону, а у випадку виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій уповноважені органи вчинять всі необхідні та обов'язкові дії для здійснення такого перерахунку. Пенсіонер не має розумних причин сумніватися у добросовісності та неупередженості уповноважених органів.
Право на перерахунок пенсії виникає на підставі збільшення грошового забезпечення військовослужбовців (в тому числі посадового окладу і окладу за військове звання), що зумовлює виникнення обов'язку у органу, що уповноважений на видачу довідок видати таку довідку. У випадку ж не видачі такої довідки уповноваженим на те органом, за особою зберігається право на перерахунок пенсії без обмеження будь-яким строком.
Наведене вказує на непоширення строку звернення до суду щодо вимоги про зобов'язання виготовити довідку для перерахунку пенсії, оскільки мова йде про триваючу бездіяльність, яка не впливає (не звільняє) на виконання державою обов'язку стосовно сплати заборгованості з пенсії за минулий період (з дати виникнення права на перерахунок пенсії).
Аналогічні висновки викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 у справах № 120/17552/21-а, № 120/1997/23.
Суд наголошує, що відмова відповідача у видачі позивачеві оновленої довідки для перерахунку пенсії прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем передбаченого статтею 51 Закону № 2262-ХІІ права на перерахунок пенсії.
Щодо посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.04.2023 у справі №380/14933/22, то суд вважає їх неревалентними до спірних правовідносин, оскільки предметом спору у зазначеній справі було оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо невиготовлення та ненаправлення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, водночас у цій справі позивач оскаржує відмову відповідача у підготовці та наданні довідок про розмір його грошового забезпечення за наслідками розгляду його заяви.
Аналогічні висновки викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у справах № 120/10991/22, №120/11006/22, №120/11061/22.
Крім того, суд наголошує, що Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 сформулював правову позицію у питанні підстав для видачі суб'єктом владних повноважень довідки про грошове забезпечення військовослужбовців для перерахунку пенсії у зв'язку з щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму.
Зазначеної правової позиції Верховний Суд і дотримується в своїх постановах, зокрема від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21, від 12.07.2023 в справі № 420/14380/21 та багатьох інших.
Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд ухвалою від 02.06.2023 у справі №380/14954/22, ухвалою від 22.05.2023 у справі №380/13747/22, ухвалою від 10.05.2023 у справі №380/12632/22 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами відповідачів, в яких вони просили скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та залишити позов без розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Як на підставу касаційного оскарження відповідачі покликалися на те, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.04.2023 у справі 3380/14933/22, зазначаючи, що позивачі пропустили шестимісячний строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України.
При цьому, Верховний суд в ухвалі від 02.06.2023 у справі №380/14954/22 наголосив, що Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 сформулював правову позицію у питанні підстав для видачі суб'єктом владних повноважень довідки про грошове забезпечення військовослужбовців для перерахунку пенсії у зв'язку з щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму.
Підсумовуючи суд зазначає, що вищенаведені постанови та ухвали Верховного Суду прийняті в часі пізніше, ніж постанова від 12.04.2023 у справі № 380/14933/22, на яку посилається відповідач, і у всіх зазначених постановах та ухвалах Верховний Суд дотримується чіткої та послідовної правової позиції у питанні підстав для видачі суб'єктом владних повноважень довідки про грошове забезпечення військовослужбовців для перерахунку пенсії у зв'язку з щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму.
Крім того, визначаючись щодо заявленого клопотання, суд також врахував практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" наголошував, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006) вказано про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист.
Окрім цього, у рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13.01.2000 та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що: "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неможливість обмеження позивача шестимісячним строком звернення до суду, у межах якого він може реалізувати своє право на захист, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, -
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович