Справа № 287/63/16-к
26.01.2024 року смт Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ємільчине кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014060260000255 від 12.05.2014 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Старі Велідніки Овруцького району Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України, з середньо-спеціальною освітою, не працює, заміжня, раніше не судима
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України
Згідно обвинувального акту, в жовтні 2009 року ОСОБА_4 , дізнавшись від ОСОБА_6 про можливість оформлення пільгової пенсії, як особі яка має інвалідність другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, вирішила оформити на себе та отримати пенсію.
У вказаний період часу обвинувачена, маючи на меті заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме: державними коштами, домовилась із ОСОБА_6 про виготовлення на її ім'я «виписки із акту огляду МСЕК», «Довідки до акту огляду МСЕК» та «Експертного висновку медичної комісії», згідно яких вона мала бути інвалідом другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, з метою їх подальшого використання при оформленні пільгової пенсії та соціальних виплат. Реалізовуючи свій злочинний намір та діючи згідно домовленості у жовтні 2009 року ОСОБА_4 зустрілася з ОСОБА_6 якому надала свої документи, а саме: паспорт громадянина України та картку фізичної особи платника податків, для подальшого виготовлення недостовірних документів.
Після цього, 26 січня 2010 року в денний час ОСОБА_4 з метою подальшого заволодіння шахрайським шляхом чужим майном, а саме державними коштами, не будучи інвалідом другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, прибула до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, що знаходиться за адресою: м. Олевськ, вул. Привокзальна, 5, для оформлення виплати компенсації, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Знаходячись у вказаній установі ОСОБА_4 в числі інших документів, шляхом обману, подала працівникові управління копію з раніше підробленої «Довідки до акту огляду МСЕК» серії ЖИА №110544 від 10.11.2009, виписану начебто головним лікарем МСЕК №2 м. Житомира на її ім'я, згідно якої вона є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. З урахуванням поданих документів, ОСОБА_4 виплачено пільги та компенсацію, як постраждалій внаслідок аварії на ЧАЕС першої категорії в розмірі 5431 грн. 77 коп.
Крім цього, 01 березня 2010 року в денний час ОСОБА_4 з метою подальшого заволодіння шахрайським шляхом чужим майном, а саме: державними коштами, не будучи інвалідом другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС прибула до управління Пенсійного фонду України в Олевському районі, що знаходиться за адресою: м. Олевськ, вул. Свято-Миколаївська, 31 для оформлення пільгової пенсії, як особі, що має другу групу інвалідності, внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. Знаходячись у вказаній установі ОСОБА_4 в числі інших документів, шляхом обману, також надала працівникові фонду раніше підроблену «Виписку із акту огляду МСЕК» серії ЖИА №110544 від 10.11.2009, виписану начебто головним лікарем МСЕК №2 м. Житомира на її ім'я, згідно якої вона являлася інвалідом другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС. З урахуванням поданих документів, в тому числі підробленої «Виписки із акту огляду МСЕК» серії ЖИА №110544 від 10.11.2009 управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі ОСОБА_4 призначено пільгову пенсію, як особі яка є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС та в період з листопада 2009 року по вересень 2011 року виплачено державні кошти в загальній сумі 18330 грн. 42 коп., якими вона заволоділа шляхом обману.
Всього за період з листопада 2009 року по вересень 2011 року ОСОБА_4 шляхом обману заволоділа державними коштами в сумі 23762 грн. 19 коп.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані стороною обвинувачення за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 заявила, що свою вину у пред'явленому обвинуваченні не визнає повністю та відмовилася давати показання по справі.
На підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_4 прокурор просив допитати свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також дослідити письмові докази.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що в 2009-2011 pоках працювала спеціалістом відділу призначення та перерахунку пенсій УПФ Олевського району. За кожним спеціалістом відділу призначення та перерахунку пенсій закріплювалися певні населені пункти. За нею були закріплені с. Білокоровичі, смт Нові Білокоровичі та ін. Спеціаліст безпосередньо здійснював прийом громадян, які звертались за призначенням чи перерахунком пенсії. До неї ОСОБА_4 звернулась для переоформлення пенсії, яка їй була призначена ще задовго до цього по загальному захворюванню на «чорнобильську пенсію». Оскільки з того часу вже пройшло 13 років, вона не пам'ятає, чи ОСОБА_4 особисто подавала довідку МСЕК. Також на даний час не може стверджувати, хто саме подавав пакет документів ОСОБА_4 особисто, чи її довірена особа. В подальшому ОСОБА_4 повернула всі виплачені кошти.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що в 2010-2011 роках працювала заступником начальника відділу ГУПФ в Олевському районі. ОСОБА_4 подавала документи про призначення пенсії безпосередньо до спеціаліста по призначенню пенсій ОСОБА_11 . На момент призначення пенсії будь-яких порушень виявлено не було. В подальшому кошти, які були виплачені ОСОБА_4 , були повернуті останньою в добровільному порядку в повному обсязі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дала показання про те, що у 2010-2011 роках працювала головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку пільгових категорій населення. Її робота не була пов'язана з чорнобильськими виплатами. Документи від ОСОБА_4 вона не приймала, хто із спеціалістів приймав вказані документи їй не відомо.
Аналогічні показання в судовому засіданні дала свідок ОСОБА_12 .
Заслухавши показання вищевказаних свідків, судом встановлено, що останні не вказують про те, що саме ОСОБА_4 особисто в січні та березні 2010 року подала працівникам управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації та управління Пенсійного фонду України в Олевському районі раніше підроблену «Виписку із акту огляду МСЕК» серії ЖИА №110544 від 10.11.2009, виписану начебто головним лікарем МСЕК №2 м. Житомира на її ім'я, згідно якої вона являлася інвалідом другої групи внаслідок захворювання, що пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС.
Дослідивши надані прокурором письмові докази, судом встановлено:
Відповідно до копій постанови та протоколу виїмки від 06.10.2011 року - слідчим прокуратури Олевського району у рамках розслідування кримінальної справи №187052/11 на підставі постанови від 06.10.2011 року проведено виїмку документів в управлінні ПФУ в Олевському районі, а саме виписку із акту огляду МСЕК до довідки серії ЖИА №110544 на ОСОБА_4 (Т.2 а.с.172-173, 194)
В матеріалах кримінального провадження №12014060260000255 від 12.05.2014 року відсутні відомості про виділення матеріалів з кримінальної справи №187052/11, в тому числі копій постанови та протоколу виїмки від 06.10.2011 року.
Відповідно запиту слідчого прокуратури Олевського району від 10.11.2011 року та відповіддю-повідомленням, досліджених судом, стверджується, що зазначена в запиті ОСОБА_4 не зверталася до Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії протягом 2009-2012 рр., не проходила обстеження по встановленню причинного зв'язку хвороб інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС. (т.2 а.с.174-175)
Дослідженими судом запитом та повідомленням від 03.02.2012 року стверджується, що ОСОБА_4 до Житомирської обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії по зв'язку з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС, заяви не подавала і експертного рішення не отримувала. (т.2 а.с.176-177)
Згідно досліджених судом запиту та повідомлення 06.02.2012 року головного лікаря обласного центру медико-соціальної експертизи, ОСОБА_4 огляд на обласній МСЕК №2 не проходила, довідки до акту огляду МСЕК не отримувала. (т.2 а.с.178-179)
В матеріалах кримінального провадження №12014060260000255 від 12.05.2014 року відсутні відомості про виділення матеріалів з кримінальної справи №187052/11, в тому числі вказаних вище копій запитів та повідомлень.
Відповідно до повідомлення від 15.05.2014 року управління праці та соціального захисту населення Олевської райдержадміністрації - ОСОБА_4 було зайво нараховано компенсацію як потерпілій І категорії відповідно до ст.20 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 5431,77 грн., які були повернуті останньою 18.10.2011 року.
Згідно листа від 16.10.2014 року управління Пенсійного фонду України в Олевському районі повідомляє, що по пенсійній справі ОСОБА_4 станом на 16.10.2014 року переплата пенсії погашена повністю.
Згідно повідомлення від 21.05.2014 року головного лікаря КУ Олевської ЦРЛ - документація для отримання інвалідності по захворюванню пов'язаному з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС ОСОБА_4 не оформлялася, амбулаторна карта останньої в реєстратурі ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня. (т.2 а.с.181)
Згідно протоколу огляду документів від 22.05.2014 року, слідчим в присутності понятих проведено огляд пенсійної та особової справ ОСОБА_4 . У даному протоколі слідчим зазначено лише перелік документів, які містяться у вказаних справах. (Т.2 а.с.182-184)
В матеріалах кримінального провадження №12014060260000255 від 12.05.2014 року відсутні відомості про відкриття пенсійної та особової справ ОСОБА_4 як доказів стороні захисту під час виконання слідчим вимог ст.290 КПК України.
Відповідно висновку судової експертизи (дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів) №1/604 від 21.05.2014 року - зображення відбитку печатки, штампу обласної МСЕК №2 Обласного центру медико-соціальної експертизи Управління охорони здоров'я Житомирської обласної державної адміністрації у виписці із акту огляду МСЕК до довідки серії ЖИА №110544, яка видана 10.11.2009 року на ім'я ОСОБА_4 , зображення підпису в графі «Голова МСЕК» виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії ЖИА №110544, яка видана 10.11.2009 року на ім'я ОСОБА_4 , виконані безконтактним способом з використання техніки, яка друкує струменевим способом. (т.2 а.с.186-191)
Разом з тим судом встановлено, що вищевказана експертиза проведена на підставі постанови, винесеної слідчим у іншому кримінальному провадженні №12014060260000256 від 12.05.2014 року.
Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні затверджено 16 червня 2014 року та наступного дня направлено для розгляду до суду.
27 лютого 2015 року вироком Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_4 виправдано за недоведеністю вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.27 ч.5, 358 ч.1, 358 ч.3, 190 ч.1 КК України.
27 квітня 2015 року ухвалою апеляційного суду Житомирської області вищевказаний вирок скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
03 листопада 2015 року ухвалою Олевського районного суду Житомирської області обвинувальний акт був повернутий прокурору для усунення недоліків.
23 лютого 2016 року новий обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні затверджено та направлено для розгляду до суду.
Постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, яка винесена 04 лютого 2016 року, тобто у період часу, коли обвинувальний акт було повернуто прокурору, виписка із акту огляду МСЕК серії ЖИА №110544 від 10.11.2009 року на ім'я ОСОБА_4 пенсійна справа по призначенню пенсії по інвалідності ОСОБА_4 , особова справа по призначенню пільг та компенсацій ОСОБА_4 визнано речовими доказами, приєднано до кримінального провадження. (т.2 а.с.195)
Суд вважає, що оскільки строк досудового розслідування у цій справі закінчився в момент передачі обвинувального акта до суду тобто 16 червня 2014 року, то після повернення судом обвинувального акту 03.11.2015 року слідчий і прокурор не мали повноважень складати і затверджувати новий обвинувальний акт, а також виносити процесуальні документи, так як норми КПК не передбачають поновлення завершеного досудового розслідування.
З цього випливає, що повернення обвинувального акту не може використовуватися стороною обвинувачення для проведення будь-яких процесуальних дій, крім приведення його у відповідність до вимог статті 291 КПК. Згідно ч.8 ст.223 КПК України слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.
Дана правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду у кримінальному провадженні №753/6486/21 від 18 жовтня 2022 року.
Суд визнає недопустимим доказом обвинувачення та відхиляє дані, які містить вказана постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 04 лютого 2016 року, оскільки вона винесена поза строками досудового розслідування.
Крім того, із обвинувального акту від 23 лютого 2016 року, скерованого повторно до суду після усунення недоліків, та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014060260000255 вбачається, що 05 лютого 2016 року ОСОБА_4 та її захиснику - адвокату ОСОБА_5 надано доступ до матеріалів досудового розслідування, однак зазначений протокол у матеріалах кримінального провадження відсутній. На підтвердження відкриття стороні захисту матеріалів розслідування прокурор послався на протоколи від 16 червня 2014 року та 05 серпня 2014 року, проте з них не вбачається, що стороні захисту було надано доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, оскільки вказані протоколи не містять відомостей про кількість аркушів матеріалів досудового розслідування та опису документів.
Відповідно до ст.290 КПК України - визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
На підставі викладеного, враховуючи, що прокурором не доведено до яких саме матеріалів досудового розслідування стороні захисту надавався доступ під час виконання вимог ст.290 КПК України, суд позбавлений можливості допустити відомості, що містяться в наданих прокурором та досліджених в судовому засіданні документах, як докази.
Відповідно до ст.62 Конституції України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь.
Згідно з ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; та інші обставини, які зазначені в ч.1 ст.91 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (ч.2 ст.91 КПК України).
Відповідно до ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування, чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. (стаття 85 КПК України).
Відповідно до ст.86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст.87 КПК докази, отримані внаслідок порушення права особи на захист, а також здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.
Частиною 2 статті 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Форми фіксування процесуальних дій під час кримінального провадження прямо визначені статтею 103 КПК України та можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.
Відповідно до ч.3 ст.104 КПК України, протокол фіксування процесуальної дії складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: - місце, час проведення та назву процесуальної дії; - особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); - всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання); - інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання; 2) описової частини, яка повинна містити відомості про: - послідовність дій; - отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи; 3) заключної частини, яка повинна містити відомості про: - вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації; - спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу; - зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.
Статтею 223 КПК України визначено, що слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Судом з'ясовано, що жодних інших доказів, які би свідчили про причетність обвинуваченої ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, в якому вона обвинувачується, стороною обвинувачення суду не надавалося.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яке є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
З огляду на положення ч.1 ст.86 КПК України, доказ, визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості й достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.
Посилання сторони обвинувачення на те, що обвинувачена ОСОБА_4 повністю відшкодувала завдані збитки, не може бути єдиною доказовою базою у вчиненні останньою інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України.
Суд не вправі займатися витребовуванням чи збиранням доказів, натомість перевірити надані суду докази є прямим обов'язком суду.
Таким чином, в ході судового розгляду стороною обвинувачення не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України.
Прокурор відповідно до ст.36 КПК України здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Саме прокурору належить право підтримувати державне обвинувачення в суді відмовлятися від нього чи змінювати його або висувати додаткове обвинувачення та здійснювати інші повноваження в порядку передбаченого цим Кодексом.
З огляду на наведене, суд констатує факт відсутності в матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів на підтвердження винуватості обвинуваченої.
Виходячи з вимог ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, обвинувальний вирок із врахуванням ч.3 ст.373 КПК України не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. З врахуванням наданих прокурором у даному кримінальному провадженні доказів при можливості реалізації своїх процесуальних прав, не скориставшись правом та обов'язком у наданні доказів, які би безумовно доводили винуватість обвинуваченої, суд тлумачить всі сумніви на користь обвинуваченої і приходить до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 ч.1 КК України, а тому наявні усі підстави для ухвалення виправдувального вироку.
Цивільний позов не заявлявся.
Речових доказів по справі немає.
Судові витрати за проведення експертизи підлягають відшкодуванню за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст.9, 17, 22, 23, 84-87, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 у пред'явленому обвинуваченні за ст.190 ч.1 КК України визнати невинуватою та виправдати на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.
Судові витрати за проведення експертизи №1/604 від 21.05.2014 року в сумі 196,56 грн. віднести на рахунок держави.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Учасники судового провадження можуть отримати копію вироку в суді.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1