Справа № 159/214/24
Провадження № 2-а/159/27/24
45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,
e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/
25 січня 2024 рокум.Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
за участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу патрульної поліції у м. Ковель про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
10 січня 2024 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що постановою серії БАД №372138 від 02 січня 2024 року, його притягнуто до адміністративної відповідальності, шляхом накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. 02 січня 2024 року автомобіль позивача було зупинено працівниками патрульної поліції з тих причин, що у не був увімкнений світловий показник повороту. Позивач вважає, що накладення на нього адміністративного стягнення не відповідає фактичним обставинам справи, а дану постанову вважає незаконною та такою що підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що єдиним доказом вчинення ним правопорушення є постанова у справі про адміністративне правопорушення. Вважає, що постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Інших доказів, зокрема відеозапису вчинення правопорушення, інспектор не надав.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №372138 від 02.01.2024 щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, провадження у справі закрити.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 15.01.2024 відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не надав.
Відповідно до ст. 205 ч.1 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Особливості провадження з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.
Судом встановлено, що 02.01.2024 інспектором роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №372138 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, згідно якої 02.01.2024 о 12 годині 26 хвилин в м. Ковель по вул. Незалежності, 56, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, не подав світловим сигналом покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 а ПДР України.
До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510, 00 грн.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз'яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. Зокрема, у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
З копії оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, інспектором поліції в порушення ст.ст. 278, 280 КУпАП, не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова не відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП, а саме не наведені докази підтверджень вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, в обґрунтування яких інспектор поліції дійшов до висновку про винуватість правопорушника.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
У справах «Нечипорчук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1998 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 150 та 253 рішень відповідно).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вказане, суд приймає до уваги викладені обставини справи зазначені в позовній заяві, будь-яких відомостей, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суду відсутні, а відповідачем надані не були.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст.77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що постанова серії БАД №372138 від 02.01.2024, винесена інспектором роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, з накладенням стягнення у вигляді 510 грн штрафу підлягає скасуванню як незаконна, а вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб'єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.
Позивачем був сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн за вимогу про скасування оскаржуваної постанови. Таким чином, враховуючи факт повного задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Волинській області.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 139, 241-246, 271, 272, 279, 283, 286 КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Постанову інспектора роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП серії БАД №372138 від 02.01.2024 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати, провадження по справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Волинській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:А. В. Чалий