154/4148/23
1-кп/154/226/24
24 січня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12023030510000698 від 24.06.2023, про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської федерації, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого, раніше судимого 27.05.2002 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років і 6 місяців позбавлення волі, 23.06.2006 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років і 6 місяців позбавлення волі, 18.12.2013 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 2 ст. 307 КК України до 6 років і 6 місяців позбавлення волі,
-обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,
У провадженні Володимир-Волинського міського суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.
Згідно ухвали слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 09.08.2023 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, незаконного впливу на свідків. Надалі строк тримання ОСОБА_4 під вартою було продовжено ухвалою слідчого судді від 03.10.2023 на строк 60 днів.
Ухвалою суду від 28 листопада 2023 року в підготовчому судовому засіданні строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою продовжено до 26 січня 2024 року.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.331 КПК України - за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на термін 60 днів, яке обґрунтовує тим, що завершити судовий розгляд до закінчення строку дії попередньої ухвали суду про продовження тримання під вартою обвинуваченого, тобто до 26 січня 2024 року, не можливо, обставини, які були підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не зникли, ризики, якими керувався суд при обранні запобіжного заходу обвинуваченому та продовженні його строку, на теперішній час не зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід зважаючи на недоведеність прокурором ризиків, які передбачені ст.177 КПК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно зі ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, судом за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як встановлено судом, в межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.2 ст.307 КК України, за які передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 перебуває на стадії судового розгляду і на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
У даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінального правопорушення.
Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
На думку суду, ризики, існування яких стало підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу та продовження строку тримання його під вартою, передбачені ст.177 КПК України, своєї актуальності не втратили та виправдовують подальше тримання ОСОБА_4 під вартою.
Обвинувачений усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, може переховуватись від суду, оскільки наслідки та ризик втечі ним можуть бути визнані менш небезпечними ніж можливе покарання, що загрожує у разі визнання винуватим. Перебуваючи на волі він, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні. Не маючи постійного законного джерела прибутку, будучи раніше судимою особою за вчинення аналогічних злочинів, обвинувачений може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний щодо обвинуваченого, на теперішній час необхідний для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання встановленим ризикам.
Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, судом не встановлено.
Даних, які б безумовно унеможливлювали подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, матеріали провадження не містять. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для його тримання в умовах ізоляції.
Крім того, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурором доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_4 перебувати на волі.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою слід задовольнити.
Крім того, у відповідності до ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме, у розмірі 187 880,00 гривень.
Керуючись ст.ст.177,183, 197, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою в Державній установі «Луцький слідчий ізолятор», на строк 60 днів, тобто до 23 березня 2024 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 187 880,00 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Волинській області: код ЄДРПОУ 26276277, депозитний рахунок UA278201720355279002000002504 , банк ДКСУ м. Київ МФО 820172.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент протягом дії ухвали внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися із місця свого проживання без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Попередити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин, чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Вступна і резолютивна частина ухвали виготовлена в нарадчій кімнаті та проголошена 24.01.2024. Повний текст ухвали складений 26.01.2024.
Головуючий ОСОБА_1