18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
25 січня 2024 року Справа № 925/1049/13
Господарський суд Черкаської області у складі колегії суддів:
головуючий суддя Васянович А.В.,
судді: Довгань К.І.,
Чевгуз О.В,
секретар судового засідання - Ібрагімова Є.Р.,
за участі представників сторін:
від стягувача - представник не з'явився,
від боржника - представник не з'явився,
від третіх осіб:
Мартинюка Віталія Леонідовича - представник не з'явився,
Мартинюк Лариси Вікторівни - представник не з'явився,
від публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг”
про заміну сторони по справі її правонаступником
у справі
за позовом публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” в
особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного
акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”, м. Полтава
до приватного підприємства “Лавіта”, с. Поташ, Маньківського
району, Черкаської області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. ОСОБА_1 , м. Умань, Черкаської області
2. ОСОБА_2 , м. Умань, Черкаської області
про звернення стягнення на предмет іпотеки
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2016 року зі справи №925/1049/13 позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року рішення Господарського суду Черкаської області від 26 квітня 2016 року у справі №925/1049/13 змінено.
Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“1. Позов публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” в особі філії “Полтавське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” до приватного підприємства “Лавіта”, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.
2. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ “Банк “Фінанси та кредит” за договором №МКЛУ-92-08 від 11 квітня 2008 року в розмірі 48 819,77 дол. США боргу зі сплати кредиту, (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 1 237 039 грн. 27 коп.); 2 650, 83 дол. США заборгованості за простроченим кредитом, (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 67 169 грн. 12 коп.); 15 493,51 дол. США простроченої заборгованості по відсоткам за кредитом, (що в гривневому еквіваленті станом на 26 квітня 2016 року становить 392 588 грн. 50 коп.); 401 905 грн. 94 коп. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки: комплекс нежитлових будівель, який складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) - 73,6 кв.м; кімнати зразків (літера З) - 28,2 кв.м.; споруд (№1,2); замощення (№ІІ), криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв.м.; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд. В) - 1 113,6 кв.м.; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв.м.; нежитлові будівлі (літера Г) - 58,4 кв.м.; майстерні (літера М) - 25,1 кв.м., сторожки з ґанком (літера - Н) - 7,2 кв.м., складу (літера Є) - 6,8 кв.м., вбиральні (літера Е), що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Старосвітською О.Г. 13 лютого 2008 року і зареєстрованого в реєстрі за №560, що перебуває у власності приватного підприємства “Лавіта” шляхом надання права публічному акціонерному товариству “Банк “Фінанси та кредит” (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 60, код 09807856) продажу вказаного предмету іпотеки з початковою ціною реалізації у розмірі 4 949 580 грн.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з приватного підприємства “Лавіта” (20109, Черкаська обл., Маньківський район, село Поташ, вул. Українська, будинок 7, код 32151592) на користь публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 60, код 09807856) 18 741 грн. 90 коп. судового збору.
5. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 60, код 09807856) 7 891 грн. 11 коп. судового збору в доход Державного бюджету України за розгляд справи в господарському суді Черкаської області”.
На виконання постанови суду апеляційної інстанції 23 березня 2018 року та 05 вересня 2018 року було видано відповідні накази.
Постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2018 року залишено без змін.
04 січня 2021 року після повторного авторозподілу відповідно до ст. 32 ГПК України справу №925/1049/13 передано для колегіального розгляду у складі: головуючий - суддя Васянович А.В., судді - Чевгуз О.В., Довгань К.І.
Ухвалою суду від 01 листопада 2021 року по даній справі було замінено сторону виконавчого провадження, зокрема, в наказах Господарського суду Черкаської області від 23 березня 2018 року та від 05 вересня 2018 року зі справи №925/1049/13 замінено стягувача - публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит” на товариство з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” (вул. Прахових Сім'ї, 58/10, м. Київ, ідентифікаційний код 40001502).
В подальшому ухвалою суду від 21 листопада 2022 року заяву приватного підприємства “Лавіта” про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволено.
Визнано наказ Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року у справі №925/1049/13 таким, що не підлягає виконанню повністю.
До Господарського суду Черкаської області від товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” надійшла заява про заміну стягувача по справі - публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит” на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг”.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 15 січня 2024 року розгляд заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг призначено в судовому засіданні на 14 год. 30 хв. 25 січня 2024 року.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, водночас були належним чином повідомлені про дату час та місце розгляду заяви, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, виготовленої з комп'ютерної програми “Діловодство спеціалізованого суду” та повідомленням про вручення поштового відправлення.
Від приватного підприємства “Лавіта” надійшло заперечення на заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг”, в якому боржник вказував, що як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п'ятій ст. 334 ГПК України.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) Велика Палата Верховного Суду дійшла до таких висновків з застосування норми права:
“6.19. При розгляді заяви ТОВ “ФК “Геліос” суди попередніх інстанцій з'ясували, що виконавче провадження у цій справі закрито у зв'язку з його виконанням. В такому випадку особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/ або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу. Саме після відкриття однієї зі стадій господарського процесу і можуть бути досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах”.
Боржник вказує, що з огляду на те, що виконавчий документ визнано судом таким, що не підлягає виконанню, а виконавче провадження №67939728 закінчене, суд позбавлений можливості змінити стягувача його правонаступником.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” про заміну стягувача на його правонаступника, а також дослідивши докази, судом враховане наступне:
Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 52 ГПК України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Водночас відповідно до статті 52 ГПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу.
У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74, 75) Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, виснувала про те, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п'ятій статті 334 ГПК України.
Судом враховано, що факт правонаступництва товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” судом вже було встановлено по даній справі, зокрема, під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження (ухвала суду від 01 листопада 2021 року).
Тобто, судом встановлено факт переходу до товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” матеріальних прав попередника - публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит”.
Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 01 листопада 2021 року по даній справі було замінено саме сторону виконавчого провадження в наказах суду.
Тобто ухвалу було прийнято судом в порядку ст.334 ГПК України.
В подальшому ухвалою суду від 21 листопада 2022 року заяву приватного підприємства “Лавіта” про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню задоволено та визнано наказ Господарського суду Черкаської області від 05 вересня 2018 року у справі №925/1049/13 таким, що не підлягає виконанню повністю.
Підставою визнання наказу саме від 05 вересня 2018 року таким, що не підлягає виконанню стало те, що його з самого початку було видано судом помилково, оскільки судове рішення в цій частині (звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права банку продажу вказаного предмету іпотеки) не підлягало виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби.
Разом з тим, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до цього часу не виконано, і у набувача майнових прав - нового кредитора у правовідносинах (товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” ) на момент їх набуття були законні очікування щодо реалізації ним процесуальних прав на заміну його як сторони по справі.
Після завершення розгляду справи та ухвалення судом рішення про задоволення позову позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу. Тобто позивач набув статусу стягувача.
У своїй заяві товариство з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” зазначає, що звертається до суду із відповідною заявою задля реалізації свого права визначеного ст. 38 Закону України “Про іпотеку” (застосування процедури продажу іпотечного майна).
Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі “Горнсбі проти Греції” від 19 березня 1997 року).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі “Фуклев проти України” від 07 червня 2005 року).
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється. Разом з тим особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 ГПК України на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.
При цьому судом було враховано висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №34/425.
У своїй заяві правонаступник публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” - товариство з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг”, як на підставу звернення до суду одночасно посилається на ст. 52 ГПК України та ст. 334 ГПК України.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19)).
При цьому суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Водночас, під правовим пуризмом у практиці ЄСПЛ розуміється невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
ЄСПЛ звернув увагу, що при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “Волчлі проти Франції”, від 08.12.2016 у справі “ТзОВ “Фріда” проти України").
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне здійснити заміну сторони по справі (стягувача) - публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та кредит” на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг”.
Керуючись ст. 52, 234 ГПК України, суд
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” - задовольнити.
2. Замінити сторону по справі (стягувача) - публічне акціонерне товариство “Банк “Фінанси та кредит” (вул. Січових Стрільців, 15, 1 поверх, м. Київ, ідентифікаційний код 09807856) на товариство з обмеженою відповідальністю “Олком-Лізинг” (вул. Прахових Сім'ї, 58/10, м. Київ, ідентифікаційний код 40001502).
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи та публічному акціонерному товариству “Банк “Фінанси та кредит”.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Головуючий суддя А.В.Васянович
судді: К.І. Довгань
О.В. Чевгуз