24 січня 2024 року Справа № 915/1343/23
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622)
відповідач 1: Місцевий благодійний фонд “Захист труда” (вул. Фалєєвська, 12, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 24059951)
відповідач 2: Миколаївська обласна організація Комуністичної партії України (вул. Фалєєвська, 12, м. Миколаїв, 54000, код ЄДРПОУ 23039039)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комуністична партія України (вул. Борисоглібська, 7, м. Київ, 04070, код 00049147)
про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,
за участі представників сторін:
від позивача: Галицький С.О.
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
встановив:
До Господарського суду Миколаївської області звернулося Міністерство юстиції України з позовом до Місцевого благодійного фонду “Захист труда” та Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Комуністична партія України, яким просить суд:
1) визнати недійсним договір дарування нерухомого майна, житлового будинку загальною площею 74,9 кв. м, що знаходиться за адресою: вул. Леніна (вул, Мозолевського), 19, смт Веселинове, Веселинівського р-ну Миколаївської області, укладеного 10.07.2015 між Місцевим благодійним фондом “Захист труда” (код ЄДРПОУ: 24059951, вул. Фалєєвська, буд. 12, м. Миколаїв, 54000) та Миколаївською обласною організацією Комуністичної партії України (код ЄДРПОУ: 23039039, вул. Фалєєвська, буд. 12, м. Миколаїв, 54000), посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко О.М. та зареєстрований за№ 1434;
2) скасувати державну реєстрацію прав Місцевого благодійного фонду “Захист труда” (код ЄДРПОУ: 24059951, вул. Фалєєвська, буд. 12, м. Миколаїв, 54000) на нерухоме майно, розташоване за адресою вул. Леніна (вул. Мозолевського), 19, смт Веселинове, Веселинівського р-ну Миколаївської області, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна- 676942848217;
3) судові витрати покласти на відповідачів;
4) справу розглядати за участю особи, яка діє в інтересах Міністерства юстиції.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1343/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою від 13.09.2023 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 20 жовтня 2023 року об 11:00 год., залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комуністичну партію України. Зазначеною ухвалою суд встановив сторонам процесуальні строки для подання суду заяв по суті справи, задовольнив клопотання позивача (вх. №11756/23 від 08.09.2023) про витребування доказів.
На виконання вимог ухвали суду від 13.09.2023 приватним нотаріусом Душейко А.М. подано до суду супровідним листом за вих.139/01-16 від 25.09.2023 копію договору дарування житлового будинку.
20.10.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 5 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 15 листопада 2023 року об 11:00 год.
15.11.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 25 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 13 грудня 2023 року о 10:30 год.
13.12.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 24 січня 2024 року об 11:30 год.
22.12.2023 відповідачем - Місцевим благодійним фондом “Захист труда” подано до господарського суду відзив на позовну заяву.
Відповідач просить суд відмовити у задоволені позову.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
Відповідачі та третя особа правом участі у судовому засіданні не скористались.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, вирішення питання щодо прийняття до розгляду відзиву, поданого з порушенням строку, або залишення його без розгляду залишає на розсуд суду.
На підставі ст. 233 ГПК України судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
Згідно зі ст. 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Початок і закінчення процесуальних строків врегульовано ст. 116 ГПК України.
Так, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.
Згідно зі ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, зміст наведених норм свідчить про те, що право сторони на вчинення процесуальних дій (в даному випадку подання відповіді на відзив) обумовлені наявністю певних обмежень та умов, визначених Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
Наведена норма процесуального права пов'язує можливість поновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.
Суд зауважує, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
При цьому, відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.
Судом встановлено, що копія ухвали суду від 13.09.2023 надіслана на адресу місцезнаходження відповідача за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та 29.09.2023 повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Місцевому благодійному фонду “Захист труда” копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.09.2023 у справі № 915/1343/23 є 14.10.2023.
Крім того, як витікає з поданої відповідачем до суду заяви за вих. №27-11-23 від 10.11.2023 (вх. №15232/23 від 16.11.2023), відповідачеві було відомо про розгляд справи судом принаймні з 10.11.2023.
Разом з тим, відповідач, подавши до суду відзив 22.12.2023 із значним пропуском встановленого строку, не звертався до суду із клопотанням про поновлення строку для подання відзиву, та не надав будь-яких доказів поважності причин, через які пропущено такий строк.
Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відтак, враховуючи подання відзиву з пропуском встановленого судом строку без заявлення клопотання про поновлення строку для його подання, доказів поважності причин, через які пропущено такий строк, суд дійшов висновку про залишення відзиву без розгляду.
Відповідно до довідки Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2024 під час перебування головуючого у справі судді у нарадчій кімнаті у Миколаївській області було оголошено повітряну тривогу, яка тривала протягом часу, відведеного для розгляду даної справи.
У зв'язку з зазначеним, з метою забезпечення прав учасників справи на участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відкладення судового засідання на іншу дату.
Керуючись ст. 13, 43, 115, 116, 118, 119, 177-185, 196, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Відзив Місцевого благодійного фонду “Захист труда” від 21.12.2023 (вх. №16793/23 від 22.12.2023) на позовну заяву залишити без розгляду.
2. Судове засідання у справі відкласти на 16 лютого 2024 року об 11:00 год.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Миколаївської області за адресою: м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 14.
3. Дану ухвалу надіслати учасникам справи.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
5. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст ухвали складено і підписано 26.01.2024.
Суддя В.О.Ржепецький