79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
26.01.2024 Справа № 914/188/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Б. Яворського,
розглянув заяву: Приватного підприємства «ЛЮКС-ЕКСПРЕС», м. Львів,
про забезпечення доказів, поданою одночасно із позовною заявою (вх.№301/24 від 23.01.2024)
у справі № 914/188/24
за позовом: Приватного підприємства «ЛЮКС-ЕКСПРЕС», м. Львів,
до відповідача 1: ОСОБА_1 , м. Сколе Львівської області,
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА», м. Львів,
до відповідача 3: Акціонерного товариства «ПРОКРЕДИТ БАНК», м. Київ,
про визнання недійсними договорів,
без повідомлення сторін.
На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного підприємства «ЛЮКС-ЕКСПРЕС» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ОМЕГА» та Акціонерного товариства «ПРОКРЕДИТ БАНК» про визнання недійсним договору від 15.08.2022 про правову допомогу між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 та договору від 23.08.2022 про правову допомогу між ТОВ «Факторингова компанія «Омега» та ОСОБА_1 .
Одночасно із позовною заявою ПП «ЛЮКС-ЕКСПРЕС», у порядку п. 2 ч. 1 ст. 138 ГПК України, подано заяву про забезпечення доказів, у якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення доказів шляхом витребування у ПАТ «Про Кредит Банк», ТОВ «ФК «Омега» та ОСОБА_1 оригінали договорів про правову допомогу від 15.08.2022 та 23.08.2022, призначення комплексної судової почеркознавчо-технічної експертизи документів.
Заявник вважає, що ОСОБА_1 вчиняє процесуальні дії у власних інтересах від імені інших осіб на підставі договорів, яких, можливо, не існує; відповідачі можуть вжити заходи, спрямовані на знищення таких, що ускладнить процес збирання доказів у даній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.01.2024 заяву про забезпечення доказів передано на розгляд судді Б. Яворському.
Приписами ч.1 та ч.2 ст. 110 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Розглянувши заяву про забезпечення доказів, суд дійшов висновку про її повернення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.111 ГПК України за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.
За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (п.2.1) визначено, що за подання до суду заяви про забезпечення доказів юридичною особою або фізичною особою підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дане положення стосується і звернення з відповідною заявою до господарського суду, виходячи з наступного.
Так, ст.124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. У ст.125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (ст.17) встановлює, що система судоустрою будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
У статті 18 даного Закону передбачено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Стаття 21 Закону визначає види і склад місцевих судів. Так, місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах). Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.
Таким чином, в Україні діють місцеві загальні суди, господарські суди та адміністративні суди.
Стаття 1 Закону України «Про судовий збір» визначає, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
У п.2.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору за подання «до суду», а не «до загального суду». Вживання/застосування терміну «до суду» (як і у п.2.4 та п.2.5 даної статті, а також в інших статтях цього Закону), а не «до загального суду» означає, що такі правила стосуються як загальних судів, так і господарських та адміністративних судів, якщо спеціальні норми даного Закону (п.2.2 та п.2.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір») не передбачають іншого.
Тому відсутність у п.2.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» серед переліку заяви про забезпечення доказів, враховуючи наведене вище, не означає, що за подання такої заяви до господарського суду судовий збір не визначений.
У даному випадку до заяви про забезпечення доказів відповідач не подав доказів сплати судового збору.
Таким чином, заява про забезпечення доказів подана без дотримання вимог ст.111 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 4 ст. 111 ГПК України передбачено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин, заява про забезпечення доказів та додані до неї документи підлягають поверненню заявнику.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 20, 111, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Приватного підприємства «ЛЮКС-ЕКСПЕРТ» (вх.№301/24 від 23.01.2024) про забезпечення доказів повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Примітка: з огляду на те, що заява з додатками подана засобами електронного зв'язку, повернення такої не здійснюється.
Суддя Б. Яворський.