ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.01.2024Справа № 910/14499/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/14499/23
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390)
про стягнення 100 082,66 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Бєлкін Л.М., ордер серії АТ № 1045371 від 09.09.2023;
від відповідача: Михалевич М.М., довіреність № 01/01/07-1384/д від 30.12.2022.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - відповідач) про стягнення 100 082,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до вимог абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", у відповідача виник обов'язок перед позивачем, як акціонером відповідача, щодо сплати частини чистого прибутку за 2020-й рік відповідно до кількості належних йому акцій, відтак позивач заявив до стягнення з відповідача 70 287,00 грн частини чистого прибутку, 25 399,66 грн інфляційних втрат та 4 396,00 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14499/23, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.10.2023.
03.10.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
У підготовче засідання 18.10.2023 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 18.10.2023 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та оголошено перерву до 15.11.2023.
12.11.2023 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яка 13.11.2023 зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 15.11.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 15.11.2023 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 13.12.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, позивача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/14499/23 призначено на 13.12.2023.
22.11.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення щодо відповіді на відзив.
У підготовче засідання 13.12.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання позивач був повідомлений належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
У підготовчому засіданні 13.12.2023 судом було прийнято до розгляду заперечення щодо відповіді на відзив. Присутнім представником відповідача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.01.2024.
У судове засідання 17.01.2024 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову не заперечував.
У судовому засіданні 17.01.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", згідно з пунктами 1.1, 1.3 Статуту, в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 (протокол № 29 від 19.09.2019) (далі - Статут), засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 № 57 шляхом перетворення державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993 № 210/93, з подальшою, згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011, зміною типу і назви Товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".
Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54228510 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн.
Відповідно до інформації із загальнодоступних джерел, та що не заперечується відповідачем, Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція.
Отже, відповідач належить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100 %.
З наявної у матеріалах справи виписки депозитарної установи - ТОВ "Арт-Капітал Кастоді" про стан рахунку в цінних паперах вбачається, що станом на 01.07.2021 позивачу належало 992 простих бездокументарних іменних акцій ПАТ "Укрнафта".
18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021. Прийняті загальними зборами акціонерів рішення були оформлені протоколом № 31, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
За результатами загальних зборів вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства".
З питання № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення такого змісту: "Оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
26 травня 2021 року, на підставі та на виконання рішення загальних зборів акціонерів від 18.05.2021 (протокол № 31 від 18.05.2021) та рішення правління ПАТ "Укрнафта" від 20.05.2021 (протокол № 6/1 від 20.05.2021), на адресу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків поштовим повідомленням направлено розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за 2020 рік, на підставі якого було задекларовано до сплати 1 921 167 072 грн частини чистого прибутку, розрахованого на пакет акцій Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в статутному капіталі відповідача.
Наведені обставини встановлені судами під час розгляду справи № 640/18646/21 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, треті особи: Державна казначейська служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Міністерство фінансів України, Міністерство енергетики України, про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення пені, у межах якої Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", з-поміж іншого, просило визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо відмови в поверненні надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток підприємств за 2020 рік у розмірі 3268749760,86 грн, шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1921167072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965730186,00 грн), щодо відмови в поверненні (381852502,87 грн) на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку; зобов'язати Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків надати відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надміру сплачених грошових коштів з податку на прибуток підприємств за 2020 рік у сумі 3268749760,86 грн шляхом їх зарахування в рахунок сплати грошових зобов'язань з частини чистого прибутку за 2020 рік (1921167072,00 грн) та дивідендів за 2018 рік (965730186,00 грн), решту суми (381852502,87 грн) повернути на рахунок ПАТ "Укрнафта" в установі банку.
Таким чином, як зазначає позивач, частина чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій, що належить Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в статутному капіталі відповідача).
У зв'язку з вищенаведеним позивач нарахував до стягнення з відповідача частину чистого прибутку за 2020-й рік відповідно до кількості належних йому акцій на загальну суму 70 287,00 грн, а також 25 399,66 грн інфляційних втрат та 4 396,00 грн 3 % річних.
Узагальнені доводи відповідача, який заперечує проти задоволення позовних вимог, полягають у тому, що реалізація акціонерами права на отримання частини чистого прибутку акціонерного товариства здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про акціонерні товариства», відповідно до прийнятого загальними зборами такого товариства рішення про виплату дивідендів, яке відповідачем не приймалось. Відтак, за доводами відповідача, посилання позивача на приписи Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" як на підставу для виплати йому частини чистого прибутку від діяльності відповідача не відповідають положенням Закону України «Про акціонерні товариства», який є спеціальним законом, що регулює, зокрема, порядок діяльності акціонерних товариств та права й обов'язки акціонерів, а тому не підлягають врахуванню судом з огляду на висновок, викладений у Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020. Крім того, відповідач посилається на нечіткість абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік", що унеможливлює для нього однозначне трактування та розуміння зазначеної правової норми.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
За приписами частин першої, другої статті 152 Цивільного кодексу України акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Особливості діяльності акціонерних товариств встановлюються Законом України "Про акціонерні товариства".
За визначенням, наведеним у п. 8 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства", корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо та не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким не забороненим способом захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Цивільні права здійснюються особою у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
За приписами ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Частиною першою статті 35 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, встановлених законом або правочином. Обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено виключно у випадках та порядку, передбачених законом.
Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про акціонерні товариства").
Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди) (п. 2 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на отримання дивідендів.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Абзацом першим частини другої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори є вищим органом акціонерного товариства.
Управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом (ч. 3 ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства").
Згідно з ч. 1 ст. 172 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з управлінням корпоративними правами держави, регулюються Законом України "Про управління об'єктами державної власності", іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
Судом встановлено, що ПАТ "Укрнафта" є публічним акціонерним товариством, статутний капітал якого поділений на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства", п. 1.4 Статуту).
Статутний капітал ПАТ "Укрнафта" становить 13557127,50 грн і поділений на 54228510 шт. простих іменних акцій, номінальною вартістю 0,25 грн. Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27114256 акцій відповідача ПАТ "Укрнафта", тобто 50% плюс 1 акція.
Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" до виключної компетенції загальних зборів належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.
Суд встановив, що 18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021.
Прийняті загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" рішення були оформлені протоколом № 31.
За результатами цих загальних зборів вирішено, зокрема, питання № 13 порядку денного: "Розподіл прибутку і збитків товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів товариства".
По питанню № 13 порядку денного загальними зборами простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийнято рішення: "Оскільки товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 1 травня 2021 року, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік"".
Абзацом другим статті 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Тобто саме загальні збори ПАТ "Укрнафта" в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021 про розподіл прибутку за підсумками 2020 року, визначивши спосіб розпорядження прибутком товариства в порядку, встановленому статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
Відтак позивач, як акціонер ПАТ "Укрнафта", має право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних йому акцій.
У цьому питанні суд також звертається до висновків щодо застосування абз. 2 ст. 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у аналогічних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 910/9326/22 та від 24.10.2023 у cправі № 910/9143/22. Більш того, такі висновки зроблено на підставі фактичних обставин, що є тотожними обставинам у цій справі: відповідачем також було ПАТ "Укрнафта"; спір стосувався невиплати частини чистого прибутку за 2020 рік; спірні правовідносини ґрунтувалися на рішенні загальних зборів, оформленому протоколом від 18.05.2021 № 31.
Частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є юридичні факти, до яких можна віднести і рішення загальних зборів про розподіл прибутку акціонерного товариства.
Отже, в силу положень Закону України "Про акціонерні товариства", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та прийнятого відповідачем рішення про розподіл прибутку за 2020-й рік, у відповідача виникло зобов'язання зі сплати на користь акціонерів, у тому числі позивача, грошових коштів у відповідності до вимог абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік".
Доводи відповідача про те, що ані стаття 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", ані інший закон, не врегульовує порядок виплати акціонерам частини чистого прибутку є необґрунтованими з огляду на те, що такий порядок встановлений рішенням загальних зборів від 18.05.2021 № 31 та статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".
З цих же підстав суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на правовий висновок, викладений у Рішенні Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020, стосовно того, що одним законом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України, оскільки це спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
У цьому контексті слід зауважити, що Європейським судом з прав людини у своїй практиці було неодноразово застосовано принцип "естопель", тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі ("Хохліч проти України", заява № 41707/98).
Крім того, у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відтак, наведені вище твердження відповідача, а також твердження про нечіткість абзацу 2 статті 21 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" свідчать про порушення доктрини "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), а тому відхиляються судом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів виплати відповідачем позивачу частини чистого прибутку за 2020 рік матеріали справи не містять.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача частини чистого прибутку за 2020 рік у сумі 70 287,00 грн визнається судом обґрунтованою.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що розрахований розмір втрат позивача від інфляції є арифметично вірним, а розмір 3 % річних не перевищує розміру, розрахованого судом, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню розмірі, визначеному позивачем.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак з відповідача підлягає стягненню на користь позивача частина чистого прибутку за 2020 рік у сумі 70 287,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 399,66 грн та 3 % річних в розмірі 4 396,00 грн.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (Україна, 04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код: 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) частину чистого прибутку за 2020 рік у сумі 70 287 (сімдесят тисяч двісті вісімдесят сім) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 25 399 (двадцять п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн 66 коп., 3 % річних в розмірі 4 396 (чотири тисячі триста дев'яносто шість) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.01.2024
Суддя О.В. Нечай