ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.01.2024Справа № 910/15991/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддуес"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Банк альянс"
про стягнення 3 514 920,00 грн.
Представники:
від позивача: Мельник М.С.
від відповідача: Радченко Р.О.
від третьої особи: Фурман Р.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Буддуес" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 3 514 920,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач (бенефіціар) безпідставно набув від АТ "Банк альянс" (гаранта) кошти в розмірі 3 514 920,00 грн за банківською гарантією №10568-21 від 19.08.2021, з огляду на що позивач (принципал) просить суд стягнути з відповідача 3 514 920,00 грн безпідставно набутих коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 позовну заяву залишено без руху.
20.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 28.11.2023; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Банк альянс"; витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» копію (витяг з) журналу вхідної кореспонденції або іншого паперового документа Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», в якому буде зафіксовано відомості про дату та спосіб отримання листа-повідомлення №25/02 від 28.02.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддуес» про настання обставин непереборної сили за договором №2108000092 від 20.08.2021.
30.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.
За наслідками розгляду заяви позивача головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення підготовчого засідання 28.11.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.
01.11.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
14.11.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.
20.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.
28.11.2023 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
У підготовче засідання 28.11.2023 прибув представник відповідача, представник позивача взяв участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції, представники третьої особи не прибули.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За наслідками розгляду клопотання позивача про поновлення строку на подачу доказів, судом задоволено зазначене клопотання, про що в підготовчому засіданні 28.11.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу.
У підготовчому засіданні 28.11.2023 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 19.12.2023.
30.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За наслідками розгляду заяви позивача головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення судового засідання 19.12.2023 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.
У судове засідання 19.12.2023 прибув представник відповідача, представник позивача взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, представники третьої особи не прибули.
У судовому засіданні оголошено перерву до 09.01.2024.
20.12.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення строку на їх подання.
21.12.2023 та 08.01.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За наслідками розгляду заяв позивача головуючим суддею Картавцевою Ю.В. прийнято рішення про можливість проведення судового засідання 16.01.2024 в режимі відеоконференції, про що повідомлено заявника.
09.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення проти клопотання позивача про долучення доказів.
У судове засідання 16.01.2024 прибули представники відповідача та третьої особи, представник позивача взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За наслідками розгляду клопотання позивача про поновлення строку на подачу доказів, судом задоволено зазначене клопотання, про що у судовому засіданні 16.01.2024 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив, представник третьої особи просив ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
У судовому засіданні 16.01.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи та дослідивши докази, суд
20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддуес» (позивач, Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (відповідач, Замовник) укладено Договір № 2108000092 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Підрядник за завданням Замовника, відповідно до умов цього Договору про закупівлю, зобов'язується на свій ризик надати послуги: зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорожі з захистом периметру, системи відеоспостереження та контролю доступу промислових майданчиків та ГРС Бердичівського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що склад, обсяги, вартість Робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), Договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною Договору.
Обсяги закупівлі Робіт можуть бути зменшені, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника (п. 1.3 Договору).
Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору загальна вартість виконуваних Робіт за цим Договором, що є ціною Договору згідно із Договірною ціною (Додаток №2) становить: 70 298 400,00 (сімдесят мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч чотириста гривень 00 коп.) грн., в тому числі ПДВ 20% 11 716 400,00 (одинадцять мільйонів сімсот шістнадцять тисяч чотириста гривень 00 коп.). Ціна Договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим Договором та чинним законодавством.
Згідно з п. 4.1 Договору Підрядник зобов'язується виконати Роботи протягом 720 календарних днів з моменту підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Строки виконання Робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 4.2 Договору).
Датою закінчення виконаних Підрядником Робіт вважається дата їх прийняття Замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього Договору. Виконання Робіт може бути закінчено Підрядником достроково за умови письмової згоди Замовника (п. 4.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору передача виконаних робіт Підрядником і прийняття їх Замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками Сторін.
Підпунктом 10.9.1 пункту 10.9 Договору передбачено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорожі з захистом периметру, системи відеоспостереження та контролю доступу промислових майданчиків та ГРС Бердичівського ЛВУМГ)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2021 -05-14-009797-с, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу « 14» травня 2021 року, Підрядник зобов'язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 3 514 920, 00 грн. (три мільйони п'ятсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять гривень гривень 00 коп.), що становить 5 % відсотків ціни цього Договору.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 750 календарних днів. В частині гарантійних зобов'язань Договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).
Судом встановлено, що на виконання п.п. 10.9.1 Договору позивач надав відповідачу Банківську гарантію № 10568-21 від 19.08.2021, з якої вбачається наступне:
«Гарант: АТ «Банк Альянс», бенефіціар: ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», принципал: ТОВ «Буддуес».
Основна угода: Договір, що укладається за результатами процедури закупівлі: «Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорожі з захистом периметру, системи відеоспостереження та контролю доступу промислових майданчиків та ГРС Бердичівського ЛВУМГ) Єдиний закупівельний словник ДК 021-2015: 45340000-2 - Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів», згідно оголошення про заплановану закупівлю №UA-2021-05-14-009797-с, розміщеного на веб-порталі Уповноваженого органу.
Повна (максимальна) сума Банківської гарантії та валюта: 3 514 920,00 грн.
Як Гарант, ми безумовно зобов'язуємося протягом п'яти банківських днів після одержання нами паперового оригіналу першої письмової вимоги Бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка Бенефіціара (якщо передбачена)) та/або електронного SWIFT-повідомлення через Банк Бенефіціара на наш SWIFT, сплатити Бенефіціару повну суму Банківської гарантії, без необхідності для Бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням Принципалом зобов'язань за Договором.
Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до: «14» жовтня 2023 року включно.
Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або через ключованим SWIFT-повідомленням через Банк Бенефіціара на наш SWIFT.
Дострокове припинення цієї банківської гарантії (її ануляція) відбувається за попередньою письмовою згодою Бенефіціара.
Ця гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди зі сторони Гаранта, Принципала та Бенефіціара».
Судом встановлено, що третьою особою (Банком) була отримана SWIFT-повідомленням вимога Бенефіціара від 15.09.2023 р. №ТОВВИХ-23-12824 щодо сплати 3 514 920,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням Принципалом умов договору, укладеного з Бенефіціаром, забезпеченим Гарантією.
26 вересня 2023 року Банк сплатив на користь Бенефіціара за Гарантією кошти в сумі 3 514 920,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №87127.
Звертаючись до суду з позовом у справі № 910/15991/23 позивач зазначає, що у відповідача були відсутні передбачені законом та Договором підстави для звернення до Банку з вимогою про сплату коштів за Банківською гарантією в сумі 3 514 920,00 гривень, оскільки, зважаючи на наявність форс-мажорних обставин, позивачем не було порушено строк виконання робіт за Договором. Відтак, отримані відповідачем кошти за Банківською гарантією в сумі 3 514 920,00 гривень є безпідставно набутими, з огляду на позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену суму коштів.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що 08.09.2023 закінчився термін дії Договору, однак, позивачем було виконано менш ніж половину робіт, що свідчить про наявність порушення умов Договору зі сторони позивача та наявність підстав для отримання коштів за Банківською гарантією.
Третя особа зазначає, що Банк у своїй діяльності неухильно дотримується вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність». Здійснення Банком платежів по Гарантіям, вимоги за якими не становлять належного представлення в частині відповідності вимогам і умовам Гарантії, як невід'ємної складової належного представлення, несе ризик недотримання Банком положень ч. 1 ст. 48 цього Закону та може свідчити про ризикову діяльність Банку, що буде загрожувати інтересам вкладників чи інших кредиторів Банку та негативно відобразиться на таких правовідносинах в частині фінансових зобов'язань.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буддуес» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» укладено Договір № 2108000092, відповідно до умов якого Підрядник за завданням Замовника зобов'язався надати послуги: зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а Замовник - прийняти та оплатити такі Роботи.
Підпунктом 10.9.1 пункту 10.9 Договору передбачено, що відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Зведення огорож, монтаж поручнів і захисних засобів (Ремонт огорожі з захистом периметру, системи відеоспостереження та контролю доступу промислових майданчиків та ГРС Бердичівського ЛВУМГ)" згідно оголошення про проведення процедури закупівлі №UA-2021 -05-14-009797-с, оприлюдненого на веб-порталі Уповноваженого органу « 14» травня 2021 року, Підрядник зобов'язується надати Замовнику не пізніше дати укладення цього Договору в забезпечення виконання Договору безвідкличну безумовну банківську гарантію (надалі - Гарантія) на суму 3 514 920, 00 грн. (три мільйони п'ятсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот двадцять гривень гривень 00 коп.), що становить 5 % відсотків ціни цього Договору.
Судом було встановлено, що на виконання п.п. 10.9.1 Договору позивач надав відповідачу Банківську гарантію № 10568-21 від 19.08.2021.
Так, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що гарантія є видом забезпечення виконання зобов'язання.
За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст.560 ЦК України).
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням №639, згідно з пп.9 п.3 розд. І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Відповідно до ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 ЦК України).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов'язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/21641/17, від 20.06.2018 у справі №904/9536/17, від 02.03.2018 у справі №910/8297/17, від 14.11.2019 у справі №910/20326/17, від 18.06.2021 у справі №910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, 21.12.2021 у справі №910/17772/20 тощо).
Так, у даній судовій справі, Банк видав гарантію, що є безумовною і безвідкличною, тобто такою, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (постанова Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №910/16898/19).
Відповідно до п.36 розд.V Положення №639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією / контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (пп.7 п.2 розд.І Положення №639).
Судом було встановлено, що Банком була отримана SWIFT-повідомленням вимога Бенефіціара від 15.09.2023 р. №ТОВВИХ-23-12824 щодо сплати 3 514 920,00 грн, у зв'язку з неналежним виконанням Принципалом умов договору, укладеного з Бенефіціаром, забезпеченим Гарантією.
Так, відповідно до п. 4.1 Договору Підрядник зобов'язався виконати Роботи протягом 720 календарних днів з моменту підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3).
Згідно з ч. 1. ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання позивачем робіт за Договором у повному обсязі та в строк, передбачений п. 4.1 Договору. Обставина відсутності факту виконання робіт за Договором у повному обсязі сторонами не заперечується.
Разом з тим, позивач стверджує, що строк виконання робіт ним не порушено зважаючи на наявність форс-мажорних обставин, щодо чого суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов'язань, ні для звільнення від їх виконання.
Відповідно до норм чинного законодавства України обставина непереборної сили звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Так, розділом 8 Договору визначено, що жодна зі Сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами Договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (п. 8.1 Договору).
Сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України (п. 8.2 Договору).
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п. 8.3 Договору).
Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (п. 8.4 Договору).
Поряд з цим, пунктом 4.2 Договору передбачено, що строки виконання Робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у цей Договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Так, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження погодження сторонами зміни строку виконання Робіт. Більше того, матеріали справ не містять належних доказів на підтвердження повідомлення позивачем відповідача у строк, визначений п. 8.2 Договору, про початок обставин непереборної сили (форс-мажор) у письмовій формі та надання відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України.
При цьому, надані позивачем докази на підтвердження повідомлення відповідача про початок дії обставин непереборної сили за Договорами № 2103000128 від 23.03.2021 та № 2103000127 від 23.03.2021 судом до уваги не беруться, оскільки, обставини виконання/невиконання зобов'язань за вказаним договорами не входять до предмета доказування в даній справі та відповідно зазначені докази не спроможні підтвердити обставину повідомлення позивачем відповідача про неможливість своєчасного виконання зобов'язань саме за Договором № 2108000092 від 20.08.2021.
Крім того, як було зазначено вище у будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує належним чином, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи.
Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження наявності обставин, що об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань за Договором у визначений пунктом 4.1 Договору строк, що в силу п. 8.4 Договору могло бути підставою для продовження строку виконання зобов'язань на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що сукупність встановлених вище обставин свідчить про належне виконання Банком своїх зобов'язань за банківською гарантією. При цьому, виконання безвідкличної банківської гарантії, після пред'явлення письмової вимоги Бенефіціаром, здійснено саме Банком-гарантом з дотриманням умов укладеного з позивачем (Принципалом) Договору про надання гарантії. Тобто, заявлені до Банку як Гаранта вимоги по гарантії були виконані саме банком, а не позивачем.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 569 Цивільного кодексу України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. Гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі, якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Отже, після виконання договірних зобов'язань по наданій гарантії, банк-гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові у встановлених законом та договором випадках.
Так, у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем суми грошових коштів у розмірі 3 514 920,00 грн як на користь Банку, так і на користь відповідача.
Більше того, сплата таких коштів банку є саме оплатою зворотної вимоги банка-гаранта, а не сплатою гарантійних сум на користь Бенефіціара, з огляду на що, суд зазначає про відсутність обставин, які надавали б право позивачу на стягнення з відповідача коштів, які на користь останнього були сплачені банком на виконання договірних зобов'язань.
Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/16334/19 від 27.01.2021.
Так, загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Наведені вище правові положення дають підстави для висновку, що стягнення безпідставно набутих коштів у порядку, передбаченому положеннями частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України є можливим за умови обов'язкового доведення відсутності правової підстави для набуття таких коштів особою, до якої заявлено вимогу про повернення коштів.
Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, набуті останнім за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини 1 статті 1212 вказаного Кодексу. (Аналогічна правова позиція викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).
Зважаючи на викладене у сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав, передбачених положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, для задоволення позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддуес» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення набутих без достатньої правової підстави грошових коштів у розмірі 3 514 920,00 грн.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.01.2024
Суддя Ю.В. Картавцева