СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/1364/24
ун. № 759/25243/23
26 січня 2024 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Шум Л.М. розглянувши клопотання відповідачки ОСОБА_1 про надання строку для примирення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
Ухвалою від 27.12.2023 року провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощенного провадження без виклику сторін.
18.01.2024 року до суду надійшло клопотання відповідачки ОСОБА_1 про надання строку для примирення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Розглянувши клопотання відповідачки про надання строку для примирення, суд приходить до наступного.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч.5 ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ст.111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Отже, надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком. Такого висновку дійшов Верховний Суд справа №442/6319/16-ц,/ постанова від 30.05.2019р.
Беручи до уваги категоричне заперечення позивача щодо надання строку на примирення подружжю, оскільки протягом строку з дня відкриття провадження по справі не вживались заходи щодо примирення між подружжям, заява про надання строку на примирення є необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню. При цьому, суд звертає увагу, що поняття «моральні засади суспільства» діючим законодавством не визначено, а тому при вирішення питання чи не буде надання часу на примирення суперечити моральним засадам суспільства суд застосовує положення ст.24 Сімейного кодексу України, яке закріплює вільну згоду жінки та чоловіка на шлюб та заборону примушування жінки та чоловіка до шлюбу. Отже, при категоричній незгоді позивача на примирення, суд вважає що надання такого строку на примирення буде суперечити ст.24 Сімейного кодексу України.
Керуючись ст.ст.24, 55, 56, 11 СК України, ст.ст.258, 259, 260, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про надання строку для примирення сторін відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються в апеляційну скаргу на рішення суду.
Суддя : Л.М. Шум