ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2024Справа № 910/18364/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх)
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5)
про зобов'язання вчинити дії.
Суддя Літвінова М.Є.
Без виклику учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про зобов'язання внести зміни до особового рахунку відповідача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 2220,12 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
28.12.2023 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та повернення судового збору. Разом з тим, до заяви позивачем додано Перелік 20231226 від 26.12.2023 Філії єдиного розрахункового центру залізничних перевезень АТ "УЗ" за кодом платника 2829631 в якому вказано, що 26.12.2023 залізницею поновлено на особовому рахунку позивача запис про грошові кошти, які були списані і про повернення яких пред'явлено позов. Слід зазначити, що таке повернення, згідно даних довідки, було здійснено відповідачем після пред'явлення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 закрито провадження у справі №910/18364/23. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32, літера "А", 3-й поверх, код ЄДРПОУ 41564379) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 00 коп.
18.01.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, відповідно до якого останній просив суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на правову допомогу в розмірі 3750,00 грн.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у справі № 910/18364/23, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Суд зазначає, що загальні норми Господарського процесуального кодексу України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.
Зокрема, Господарський процесуальний кодекс України містить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але провадження у справі закінчується у зв'язку з його закриттям або залишенням позову без розгляду (стаття 130 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, у випадку закриття провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 року в справі № 357/380/20.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що незалежно від результатів вирішення спору суд має право покласти судові витрати на сторону, внаслідок неправомірних дій якої виник спір.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Акціонерним товариством "Українська залізниця" виник внаслідок неправильних дій останнього щодо безпідставного списання грошової суми в розмірі 2220,12 грн. з особового рахунку позивача.
При цьому, лише після звернення позивача до суду з даним позовом відповідач відновив спірну суму на особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", чим фактично визнав неправильність своїх попередніх дій.
Відтак, оскільки спір у даній справі виник саме внаслідок неправомірних дій Акціонерного товариства "Українська залізниця", суд, керуючись приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладає судові витрати позивача на правову допомогу, понесені ним у зв'язку із розглядом даної справи, на відповідача.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
04.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" (далі - Об'єднання) було укладено договір про надання правової допомоги № 17-01 (далі - Договір), за умовами якого, з урахуванням нової редакції цього Договору, викладеної у додатковій угоді до нього від 07.07.2021 року № 1, позивач доручає, а Об'єднання - бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати правову допомогу в усіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
З метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, Об'єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного Договору, адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу (пункт 1.2 Договору).
За умовами пунктів 2.2, 2.3 вказаного правочину адвокат бере на себе виконання таких дій з надання правової допомоги: представництво інтересів клієнта в судових органах усіх рівнів. Для захисту прав та законних інтересів клієнта адвокат має, зокрема, такі права: брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення, подавали свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, а також заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, підписувати та подавати від імені клієнта заяви, у тому числі позовні, отримувати необхідні довідки, документи, вести від його імені господарські справи у всіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу.
Відповідно до пунктів 4.1- 4.4 Договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. При визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, потрібний для належного виконання доручення; ступінь складності правових питань, які стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання; необхідність виїзду у відрядження; важливість доручення з точки зору інтересів клієнта; особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; характери і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом; професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката. Вартість наданих адвокатом послуг складає 1 000,00 грн. за одну годину роботи.
У пункті 4.7 Договору, сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 7 % від ціни позову. Позитивним результатом вважається також закінчення справи мировою угодою та залишення справи без розгляду за заявою іншої сторони у справі.
Згідно з пунктом 4.10 Договору за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, є безстроковим і діє до моменту волевиявлення сторони на його припинення (пункт 5.1 вказаного правочину).
З матеріалів справи вбачається, що 30.10.2023 року між позивачем та Об'єднанням підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/221 на суму 3000,00 грн., відповідно до якого Об'єднанням надано, а позивачем - прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі підготовчої роботи для складання позовної заяви: правовий аналіз законодавства, судової практики, договору № 43-41564379/2020-001, додатків до нього та його редакцій, перевізних документів, переліків, а також складання позовної заяви про зобов'язання АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 2 220,12 грн.
18.01.2024. між позивачем та Об'єднанням підписано акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/240 на суму 750,00 грн, відповідно до якого Об'єднанням надано, а позивачем - прийнято (отримано) юридичні послуги (правову допомогу) у формі складання заяви про закриття провадження у справі № 910/18364/23; складання клопотання про розподіл судових витрат у справі № 910/18364/23.
На підтвердження оплати наданих послуг позивач надав суду копії відповідних рахунків на оплату № 17-01/221 від 30.10.2023 року, № 17-01/240 від 18.01.2024 та платіжні інструкції №7330 від 30.12.2023 на суму 3000,00 грн, №6235 від 18.01.2024 на суму 750,00 грн.
На підтвердження того, що Накоп'юк Я.В. є адвокатом, позивач надав суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 16.12.2019 року серії ЧК №001243, а також ордеру від 17.10.2023 року серії СА № 1067099, що підтверджує повноваження вказаного адвоката на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" у Господарському суді міста Києва.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 наголошено на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі неналежного виконання боржником своїх зобов'язань та/або подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
В той же час, Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20229/21, від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 10.10.2023 у справі №910/13735/22 та від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.
При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).
В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, з урахуванням заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).
Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Зважаючи на вищенаведені обставини, з урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, ціни позову, оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, беручи до уваги те, що заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також розумності, співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, а також використовуючи свої дискреційні повноваження, передбачені положеннями частини 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 130, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у справі № 910/18364/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера "А", 3-й поверх; код ЄДРПОУ 41564379) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
3. В іншій частині клопотання відмовити.
4. Згідно з положеннями статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя М.Є. Літвінова