ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11.01.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/892/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"
вул.Б.Хмельницького, 59А, М.Івано-Франківськ, 76009
ел.пошта: office@tke.if.ua
до відповідача: фізичної особи-підприємця Фученко Ольги Володимирівни
АДРЕСА_1
про стягнення 204 970 грн 10 коп.
за участю:
представника позивача: Белей Оксани Богданівни; Угриновського Ігоря Зіновійовича;
відповідача: Фученко Ольги Володимирівни;
представника відповідача: Тугая Івана Михайловича
ВСТАНОВИВ: Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Фученко Ольги Володимирівни про стягнення 204970 грн 10 коп. заборгованості, з них: 94 309 грн 82 коп. основного боргу, 3032 грн 27 коп. - 3% річних, 13318 грн 19 коп. - інфляційнх збитків та 94 309 грн 82 коп. пені.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.10.2023, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
30.10.2023 через особистий кабінет в системі "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 30.10.2023 (вх.№15635/23).
01.11.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 06/1317 від 31.10.2023 (вх.№15781/23).
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 08.11.2023, суд призначив справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 23.11.2023.
23.11.2023 до господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання від 22.11.2023 (вх. №16956/23 від 23.11.2023) про відкладення розгляду справи на інший день.
В судовому засіданні 23.11.2023 суд задовольнив клопотання представника відповідача та постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 07.12.2023.
07.12.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів від 06.12.2023 (вх.№13722/23), в якому відповідач просив суд витребувати у ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звіти про обсяги спожитої теплової енергії, що подались фізичній особі-підприємцю Фученко Ользі Володимирівні за весь період нарахування боргу.
В судовому засіданні 07.12.2023 суд зобов'язав позивача надати суду для огляду оригінали документів по споживанню теплової енергії ФОП Фученко О.В., у зв'язку з чим відклав підготовче засідання на 19.12.2023.
В судовому засіданні 19.12.2023 позивач надав суду пояснення щодо заявлених позовних вимог (вх.№18212/23) та для приєднання до матеріалів справи надав звіти про обсяги спожитої теплової енергії, що подались фізичній особі-підприємцю Фученко О.В.
В судовому засіданні 19.12.2023 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 10.01.2024, про що постановив протокольну ухвалу.
05.01.2024 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 04.01.2024 (вх.№317/24).
Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач не оплатив вартості наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії, що є підставою для стягнення з нього основного боргу, 3% річних, інфляційних збитків та пені. Також позивач зазначив, що оскільки відповідачка не використовувала теплову енергію відповідно до комерційного приладу обліку, позивачем проводилось донарахування обсягу теплової енергії до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI Методики. При цьому позивач вказав на те, що кожен споживач-власник або орендар приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна в багатоквартирному будинку, повинен приймати участь у загальному розподілі обсягу спожитої будинком теплової енергії, в тому числі, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення та гарячого водопостачання у відповідності до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Позиція відповідача. Відповідачка та її представник проти позову заперечила, посилаючись на те, що у заявлений позивачем період не використовувала теплову енергію, а з 15.08.2023 відключена від теплопостачання. Також відповідачка зазначила, що здійснюючи нарахування їй вартості послуги з постачання теплової енергії без врахування показників лічильника теплової енергії, позивач обмежив її право на раціональне споживання теплової енергії та оплату за фактично отримані послуги з постачання теплової енергії. Разом з тим, факт отримання від позивача рахунків-фактур в судовому засіданні відповідачка визнала.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
23.10.2020 на підставі рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 943 від 10.09.2020 "Про забезпечення теплом споживачів підключених до мереж від котельні на вул. Індустріальній, 34" та заявки фізичної особи-підприємця Фученко Ольги Володимирівни від 22.10.2020, ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - теплопостачальна організація, позивач) та фізична особа-підприємець Фученко Ольга Володимирівна (далі - споживач, відповідач) уклали Договір про постачання теплової енергії № 611 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого теплопостачальна організація зобов'язалась постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.
Енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до даного договору на опалення та вентиляцію, гаряче водопостачання, технологічні потреби (п. 2.1 Договору).
Так, в додатку № 1 до Договору визначено величину приєднаного теплового навантаження на опалювальний об'єкт - салон краси "Калина" на вул. Незалежності, 103/3 - 0,00491 Гкал/год.
Згідно з п. 2.3 Договору, відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг. Тариф на послугу з постачання теплової енергії, послугу з постачання гарячої води на момент укладення договору становить:
а) умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії 1 349,77 грн/Гкал (з ПДВ);
б) умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) 41 492,27 грн/Гкал/год (з ПДВ).
За змістом пунктів 2.4 та 2.5 Договору, тарифи за теплову енергію є динамічні і можуть змінюватися теплопостачальною організацією в односторонньому порядку без попереднього узгодження із споживачем, залежно від прийнятих актів органами місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов'язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні матеріальні ресурси та інших складових витрат. Зміни тарифів будуть зазначені в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися.
Згідно з пп. 3.2.2 п. 3.2 Договору, споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплат спожитої енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Відповідно до п. 5.6 Договору, розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
В п. 5.8 Договору визначено, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках, з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури.
За наявності заборгованості по даному договору, теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу. Тільки після повного погашення суми боргу, перераховані кошти зараховуються за поточний розрахунковий період.
Споживач зобов'язується здійснювати звірку розрахунків (у грошовому еквіваленті) та погоджувати акти прийому-передачі теплової енергії не рідше одного разу в квартал. Погоджувати акти виконаних робіт (наданих послуг) щомісяця та один екземпляр повертати теплопостачальній організації (п. 5.9 Договору).
За змістом п. 9.1 Договору, цей договір діє до 31 грудня 2021 року і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Даний договір поширюється на відносини, що виникли між сторонами з 23 жовтня 2020 року.
Згідно із пунктами 9.3 та 9.4 Договору, договір може бути розірваний в односторонньому порядку однією із сторін у випадку невиконання договору, попередньо повідомивши про це іншу сторону не пізніше, як за місяць. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати за використану енергію.
Судом встановлено, що тарифи на теплову енергію протягом дії Договору № 611 було затверджено рішеннями Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 1687 від 09.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 21.10.2021 №1410", № 19 від 13.01.2022 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 09.12.2021 № 1687", № 948 від 06.10.2022 "Про продовження дії рішення виконавчого комітету міської ради від 21.10.2021 № 1410" та плата за абоненське обслуговування встановлена наказом ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 01.12.2021 № 271.
Для проведення оплати за надані послуги теплопостачання позивач направляв відповідачу рахунки - фактури за грудень 2021 р. по 15 серпня 2023 р. на загальну суму 94 309 грн 82 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи реєстри актів виконаних робіт за відповідні місяці та що не заперечувала в судовому засіданні відповідач.
При цьому, згідно з даними по оплатах за 2020-2023 роки відповідач частково здійснив часткову оплату наданих послуг, а саме у грудні 2020 р., квітні, вересні та грудні 2021 р. на загальну суму 5 591 грн 06 коп.
З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями від 26.12.2022 та 02.05.2023 про сплату заборгованості за поставлену теплову енергію, проте дані претензії залишені відповідачем без виконання.
15.08.2023 здійснено відключення будинку, розміщеного за адресою: вул. Незалежності 103 від системи (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками уповноважених сторін актом про відключення будівлі, в тому числі житлового будитку, від зовнішніх інженерних систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання)/постачання гарячої води від 15.08.2023.
Відповідно до розрахунку вартості постачання теплової енергії ФОП Фученко О.В. за період з 01.12.2021 по 01.09.2023 розмір нарахувань склала 94 309 грн 82 коп.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. ст. 173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За змістом положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
За змістом п. 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
В пунктах 2, 6 ч. 2 ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопорстачання" визначено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:
- обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
- обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за іншим принципом, визначеним цією методикою.
Враховуючи, що відповідач не використовувала теплову енергію відповідно до комерційного приладу обліку, позивачем проводилось донарахування обсягу теплової енергії до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI Методики.
Якщо позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, то відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги.
Так, за встановлених судом обставин, на виконання умов договору за період з 01.12.2021 по 15.08.2023 позивач надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 94 309 грн 82 коп., які відповідач не оплатив.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію за період з 01.12.2021 по 15.08.2023 становить 94 309 грн 82 коп.
Посилання відповідача на те, що у заявлений позивачем період вона не використовувала теплову енергію, суд не бере до уваги, виходячи з вимог ст. 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", відповідно до якої визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами у визначеному цим законом порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань за договором суду не надав.
Відтак, позовні вимови ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення фізичної особі - підприємця Фученко Ольги Володимирівни 94309 грн 82 коп. основного боргу є обґрунтованими та належать до задоволення.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу за період з 23.10.2020 по 30.06.2023 - 13318 грн 19 коп. інфляційних втрат та 3032 грн 27 коп. 3% річних.
За встановлених судом обставин, предметом позову є стягнення заборгованості за період з грудня 2021 року по серпень 2023 року, яку позивач підтвердив відповідними доказами. За період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження надання послуг, відтак суд позбавлений можливості здійснити перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за цей період (з грудня 2021 року по серпень 2023 року), у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідно до п. 5.8 Договору (5 - денний термін з моменту одержання рахунку - фактури) граничний строк оплати наданих в грудні 2021 року послуг є 17.01.2022, в січні 2022 року - 14.02.2022, в лютому 2022 року -16.03.2022, в березні 2022 року - 07.04.2022, в квітні 2022 року - 10.05.2022, в травні 2022 року - 13.06.2022, в червні 2022 року - 11.07.2022, в липні 2022 року - 08.08.2022, в серпні 2022 року - 12.09.2022, в вересні 2022 року - 10.10.2022, в жовтні 2022 року - 14.11.2022, в листопаді 2022 року - 14.12.2022, в грудні 2022 року - 10.01.2023, в січні 2023 року - 13.02.2023, в лютому 2023 року - 13.03.2023, в березні 2023 року - 12.04.2023, в квітні 2023 року - 08.05.2023, в травні 2023 року - 12.06.2023, в червні 2023 року - 10.07.2023, в липні 2023 року - 08.08.2023, в серпні 2023 року - 11.09.2023.
Судом проведено перерахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, за результатами якого встановив, що:
за період з 18.01.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 7791 грн 37 коп. розмір 3% річних становить 378 грн 47 коп.;
за період з 15.02.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 10736 грн 05 коп. розмір 3% річних становить 496 грн 80 коп.;
за період з 17.03.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 8841 грн 12 коп. розмір 3% річних становить 387 грн 31 коп.;
за період з 08.04.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 8843 грн 83 коп. розмір 3% річних становить 371 грн 44 коп.;
за період з 11.05.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 2534 грн 09 коп. розмір 3% річних становить 99 грн 56 коп.;
за період з 14.06.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 28 грн 21 коп.;
за період з 12.07.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 26 грн 43коп.;
за період з 09.08.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 24 грн 65 коп.;
за період з 13.09.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 22 грн 43 коп.;
за період з 11.10.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 20 грн 65 коп.;
за період з 15.11.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 18 грн 42 коп.;
за період з 15.12.2022 по 31.08.2023 на суму боргу 5762 грн 64 коп. розмір 3% річних становить 123 грн 15 коп.;
за період з 11.01.2023 по 31.08.2023 на суму боргу 10857 грн 09 коп. розмір 3% річних становить 207 грн 92 коп.;
за період з 14.02.2023 по 31.08.2023 на суму боргу 11569 грн 34 коп. розмір 3% річних становить 189 грн 23 коп.;
за період з 14.03.2023 по 31.08.2023 на суму боргу 15531 грн 72 коп. розмір 3% річних становить 218 грн 30 коп.;
за період з 13.04.2023 по 31.08.2023 на суму боргу 2357 грн 32 коп. розмір 3% річних становить 27 грн 32 коп.;
за період з 09.05.2023 по 31.08.2023 на суму боргу 2172 грн 02 коп. розмір 3% річних становить 20 грн 53 коп.;
за період з 13.06.2023 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 5 грн 08 коп.;
за період з 11.07.2023 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 3 грн 30 коп.;
за період з 09.08.2023 по 31.08.2023 на суму боргу 772 грн 98 коп. розмір 3% річних становить 1 грн 46 коп.
За період з лютого 2022 року (оскільки строк виконання зобов'язань настав після 15 числа) по червень 2023 року розмір інфляційних втрат становить 11157 грн 51 коп.
Таким чином, за зазначені періоди розмір 3% річних становить 2 610 грн 66 коп., а розмір інфляційних втрат - 11 157 грн 51 коп.
Відтак, з відповідача на користь позивача у зв'язку із простроченням оплати наданих послуг за період з грудня 2021 року по серпень 2023 року слід стягнути 2 610 грн 66 коп. 3% річних та 11 157 грн 51 коп. інфляційних втрат.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 94309 грн 82 коп.
У відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За встановлених судом обставин, у п. 5.8 Договору сторони визначили, що у випадку несплати платіжних документів в терміни обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов'язаннями, вимогами Правил в частині припинення подачі Енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати.
За розрахунком позивача, сума пені за період з 28.03.2023 по 15.08.2023 становить 130941 грн 31 коп. Водночас, позивачем заявлено до стягнення 94 309 грн 82 коп. пені, оскільки відповідно до Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
З огляду на те, що Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним нормативним актом, який регулює відповідні правовідносини, нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а за Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Водночас, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Отже, положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" поширюються на взаємовідносини сторін за Договором.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України встановлено карантин.
В подальшому вказаний карантин неодноразово продовжувався Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236, карантин продовжено до 30.06.2023.
Отже, до 30.07.2023 забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, у зв'язку з чим в задоволенні вимоги про стягнення пені за період з 28.03.2023 по 30.07.2023 суд відмовляє.
Судом здійснено перерахунок пені за період з 31.07.2023 по 15.08.2023 (по заявлений позивачем період).
Так, станом 31.07.2023 у відповідача була прострочена заборгованість у розмірі - 93 180 грн 43 коп., а станом на 09.08.2023 - 93 953 грн 41 коп.
Відтак, розмір пені за період з 31.07.2023 по 08.08.2023 від суми 93 180 грн 43 коп. становить 8 386 грн 24 коп., а з 09.08.2023 - по 15.08.2023 - 6 576 грн 60 коп. Всього - 14962 грн 84 коп.
За приписами ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена і ч.3 ст.551 ЦК України.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Враховуючи те, що відповідач будь-якого правового обґрунтування, яке б могло стати підставою для зменшення пені не надав, в задоволенні усного клопотання представника відповідача про зменшення пені суд відмовляє.
Таким чином до стягнення з відповідача на користь позивача належить 14 962 грн 84 коп. пені.
З огляду на викладене, позов належить до часткового задоволення.
Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 237, 238, 241 ГПК України, суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Фученко Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул.Б.Хмельницького, 59А, М.Івано-Франківськ, 76009, код ЄДРПОУ 03346058) 123040 (сто двадцять три тисячі сорок) грн 83 коп. заборгованості з них: 94309 (дев'яносто чотири тисячі триста дев'ять) грн 82 коп. основного боргу, 2610 (дві тисячі шістсот десять) грн 66 коп. трьох відсотків річних, 11157 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят сім) грн 51 коп. інфляційних втрат, 14962 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 84 коп. пені та 1845 (одну тисячу вісімсот сорок п'ять) грн 61 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.01.2024
Суддя О.В. Рочняк