номер провадження справи 5/273/23
19.01.2024 Справа № 908/3429/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянув матеріали позовної заяви
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (електронна пошта: tas@tas-insurance.com.ua; пр. Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117; код ЄДРПОУ 30115243)
До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Кредо" (електронна пошта: credo@credo.zp.ua; m_credo@a-teleport.com; пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789)
про стягнення 47 869,26 грн.,
Без виклику представників сторін
15.11.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Кредо" про стягнення 47 869,26 грн.
15.11.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/3429/23 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3429/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, присвоєно справі номер провадження - 5/273/23 та розгляд справи по суті розпочати з 14.12.2023.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
19.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації на суму 44 745,64 грн. У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в сумі 205,95 грн. та інфляційні втрати в сумі 357,97 грн. Також на підставі ст. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивачем нараховано пеню в сумі 2 559,70 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 625, 993, 1166, 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 6, 27 Закону України "Про страхування", ст.ст. 22, 34, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач просить суд позов задовольнити.
В матеріалах справи міститься письмовий відзив на позовну заяву ТДВ «СК «КРЕДО» від 06.12.2023 за вих. №2724 в якому вказано, що відповідач частково визнає позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 32 039,32 грн. завданої в результаті ДТП, в решті позовних вимог відповідач позов не визнає та просить суд відмовити в цій частині. Відповідач здійснив самостійний розрахунок загальної суми страхового відшкодування, що належить до виплати Позивачу, на підставі наданих Позивачем матеріалів справи (зокрема, керуючись розрахунком Позивача суми страхового відшкодування та ремонтної калькуляції № 07929_28 від 09.05.2023), згідно якого загальний розмір страхового відшкодування, що належить позивачу, дорівнює 32 039,32 грн.
Щодо заявлених вимог про стягнення пені відповідач зазначив, що в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків між суб'єктами, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін. Вважає, що питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим. Посилаючись на п. 8 прикінцевих положень Господарського Кодексу України, вважає за необхідне застосувати аналогію закону. Аналогія закону - є застосуванням до неврегульованим конкретною нормою правовідносин норми закону, яка регламентує подібні відносини. Необхідність застосування даного прийому обумовлена тим, що рішення по будь-якій справі обов'язково повинно мати правову підставу. Тому, в разі відсутності норми, яка прямо передбачає спірний випадок, потрібно відшукати норму, регулюючу максимально подібні зі спірним відносини. 11 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 спричиненої короновірусом SARS-CoV-2», з 12 березня 2020 року в Україні було введено карантин, який згодом було продовжено до 30 червня 2023 року (зі змінами, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023). Таким чином ТДВ СК «КРЕДО» не визнає позовну вимогу в частині стягнення пені у розмірі 2 559,70 грн. Заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 205,95 грн. та інфляційних втрат у розмірі 357,97 грн. відповідач також не визнає, оскільки застосовуючи до правовідносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, положення статті 625 ЦК України, слід брати до уваги, що положення цієї норми не застосовуються до вказаних відносин, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК). Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено лише нарахування пені. Отже, дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди. Також відповідач просить суд повернути ПрАТ "Страхова група "ТАС" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд
З матеріалів справи вбачається, що 01.05.2023 року о 23:40 год. на межі кордону між Україною та Республікою Польща трапилась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу DAF XF 105.460, держ.номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Renault Magnum 500 DXI, держ. номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .
Європротоколом підтверджується факт зазначеної ДТП та вина ОСОБА_2 у її вчиненні.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено транспортний засіб DAF XF 105.460, держ.номер НОМЕР_1 .
Вказаний автомобіль застрахований Приватним акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту FO-01495130 від 03.02.2023 р. Страховим випадком за Договором є настання збитків Страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою ЗТЗ.
Згідно частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і, з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Страхувальник звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» з заявою про настання події від 02.05.2023.
Розмір матеріального збитку визначений згідно Ремонтної калькуляції Audatex №07929_28 від 09.05.2023р. та становить 63 288,81 грн.
Згідно п. 13.4 Договору добровільного страхування наземного транспорту FO- 01495130 від 03.02.2023 р., у випадку якщо на дату складання страхового акту є частини страхової премії за цим Договором, що неоплачені, не залежно від того, термін сплати настав чи ні, розмір страхового відшкодування в першу чергу направляється в рахунок оплати несплачених частин страхової премії. Частина страхового відшкодування, що залишилась, перераховується в порядку, передбаченому цим Договором.
За вказаною ДТП, ПрАТ «СГ «ТАС» відповідно до статті 25 Закону України «Про страхування», на підставі Страхового акту №09666/28/923 від 19.05.2023 та згідно умов Договору добровільного страхування, визначило суму страхового відшкодування в розмірі 50 631,05 грн. та здійснило виплату наступним чином:
- 29 931,05 грн. перераховано потерпілій особі, що підтверджується платіжним дорученням № 338727 від 23.05.2023;
- 20 700,00 грн. зараховано в рахунок несплачених страхових платежів, що підтверджується довідкою про надходження страхових платежів.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 981 Цивільного кодексу України договір страхування укладається в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Renault Magnum 500 DXI, держ. номер НОМЕР_3 , станом на 01.05.2023 застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" на підставі полісу серії ЕР №210363766 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна або сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
За таких обставин, у зв'язку із настанням страхового випадку - пошкодженням транспортного засобу DAF XF 105.460, держ.номер НОМЕР_1 , у відповідача виник обов'язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №910/7449/17 зазначено, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Renault Magnum 500 DXI, держ. номер НОМЕР_3 , перед третіми особами за завдану шкоду.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Полісом серії ЕР №210363766 передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну -160 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, ФДМ України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрований в Мінюсті 24.11.2003 за № 1074/8395, зі змінами (надалі - Методика) вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу га витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове, страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, наданого позивачем разом з позовною заявою коефіцієнт фізичного зносу автомобілю DAF XF 105.460, держ.номер НОМЕР_1 дорівнює 0,5346 %.
У п.7.38 Методики зазначено, що значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:
5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;
7 років - для інших легкових КТЗ;
3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД;
4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів;
5 років - для мототехніки.
У позові наведено розрахунок суми страхового відшкодування з урахуванням п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу DAF XF 105.460, держ.номер НОМЕР_1 становить 0,5346.
Відповідно до Методики, для визначення вартості матеріального збитку застосовується формула: Сврз = Ср+ См+ Сс* ( 1 - Ез ), де
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу;
Вартість робіт:19 564,37 грн.;
Вартість матеріалів:9 038,38 грн.;
Вартість складових, що підлягають заміні під час ремонту: 34 686,06 грн.;
Коефіцієнт зносу замінених складових: 0,5346;
Розмір Зносу: 18 543,17 грн.;
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу: 44 745,64 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач навів свій котррозрахунок загальної суми страхового відшкодування, що належить до виплати позивачу, на підставі наданих позивачем матеріалів справи (зокрема, керуючись розрахунком позивача суми страхового відшкодування та ремонтної калькуляції № 07929_28 від 09.05.2023), згідно з якими: - загальна вартість запчастин - 34 686,06 грн.; - загальна вартість ремонтних робіт - 7 643,43 грн.; - загальна вартість матеріалів - 20 959,32 грн.; - коефіцієнт фізичного зносу - 0,67.
Таким чином, загальна вартість ремонту - 63 288,81 грн.
Вартість запчастин з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу:
34 686,06 х (1-0,67) = 11 446,40 грн.
Вартість матеріального збитку:
11 446,40 + 20 959,32 + 7 643,43 = 40 049,15 грн.
Додатково, відповідно до наданого Позивачем розрахунку суми страхового відшкодування, що є додатком до Страхового акту № 09666/28/923 від 19.05.2023 розмір виплати (%) складає лише - 80%. З урахуванням вищевказаних розрахунків, загальний розмір страхового відшкодування, що належить позивачу, дорівнює суму в розмірі 32039,32грн. (40 049,15 х 0,8), яка визнається відповідачем.
Суд перевіривши контррозрахунок відповідача зазначає, що відповідач посилається на те, що ним здійснено свій контрозрахунок на підставі розрахунку позивача суми страхового відшкодування та ремонтної калькуляції № 07929_28 від 09.05.2023, наданих ним до матеріалів справи. Однак, при здійсненні контррозрахунку відповідачем внесені дані, які не відповідають даним первинних документів, виданих позивачем, отже суд дійшов висновку, що наданий відповідачем котррозрахунок здійснений не вірно, оскільки при розрахунку відповідачем застосовано коефіцієнт фізичного зносу - 0,67, розмір застосування якого відповідачем не обґрунтовано та який не відповідає розрахунку коефіцієнта фізичного зносу, наданого позивачем.
Судом встановлено, що позивачем визначено суму страхового відшкодування в розмірі 50 631,05 грн., яка виплачена Страхувальнику, з урахуванням розміру виплати 80% розрахованої від суми матеріального збитку згідно Ремонтної калькуляції №07929_28 від 09.05.2023 - 63 288,81 грн.
Крім того, позивачем суму страхового відшкодування в розмірі 44 745,64 грн., яку повинен сплатити відповідач на його користь, розраховано з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу: 0,5346, а отже суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок здійснений вірно та відповідно до вимог Методики.
Таким чином, сума страхового відшкодування, яка повинна сплачена відповідачем на користь позивача становить 44 745,64 грн.
Крім того, відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" направлено на адресу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" заяву від 06.06.2023 за вих. №02552/9223 про виплату страхового відшкодування в сумі 50 631,05 грн. та вказану заяву отримано ТДВ «СК «Кредо» - 19.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0504577056011 від 13.06.2023.
Проте відповідачем вказана заява залишена без відповіді та виконання, жодного обґрунтування з наданням контррозрахунку, вмотивованої відмови відповідачем позивачу не надано, а тому його контррозрахунок викладений у відзиві на позовну заяву не узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відшкодування шкоди в порядку суброгації на суму 44 745,64 грн., а отже суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та сума страхового відшкодування в розмірі 44 745,64 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 20.09.2023 по 14.11.2023 в сумі 2 559,70 грн. та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних за період з 20.09.2023 по 14.11.2023 в сумі 205,95 грн. та інфляційні втрати за період з жовтня 2023 по листопад 2023 в сумі 357,97 грн.
Відповідачем не надано суду контррозрахунку розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Твердження відповідача, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до правовідносин з відшкодування шкоди, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Статтею 979 ЦК встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).
Отже, правовідношення, в якому страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, та правовідношення з відшкодування шкоди в порядку регресу, які склалися між сторонами у справі, що розглядається, також є грошовим зобов'язанням.
Стаття 625 ЦК розмішена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.
Відповідно до статті 509 ЦК зобов'язання виникають із підстав, встановлених статею 11 ЦК.
Згідно зі статтею 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.
Отже, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК.
Крім того, у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 Верховний суд зазначив про те, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Посилання відповідача на те, що у п. 36. 5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено лише нарахування пені судом не приймаються до уваги, оскільки нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму страхового відшкодування, яка стягнута в порядку регресу, не заборонено згідно положень вказаного закону.
Крім того, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. Таким чином, інфляційне збільшення нараховується на суму боргу і є видом відшкодування втрат при недобросовісному виконанні грошових зобов'язань.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Норма вказаної статті не містить обмежень щодо її застосування виключно у правовідносинах між страховиком і страхувальником за полісом ОСЦПВВНТЗ, тому суд дійшов висновку про можливість застосування даної відповідальності до відповідача у разі прострочення ним виплати страхового відшкодування на користь особи, яка має право на таке відшкодування, в даному випадку - позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, заяву про страхове відшкодування від 06.06.2023 за вих. №02552/9223 позивачем направлено відповідачу та отримано останнім 19.06.2023, отже дев'яностоденний строк для виплати страхового відшкодування сплив - 18.09.2023 включно (враховуючи, що 17.09.2023 - вихідний день, неділя), прострочка виникла з 19.09.2023.
Суд перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" встановив, що розрахунки пені та 3 % річних здійснені з 20.09.2023 на суму страхового відшкодування - 44 745,64 грн., отже вказані розрахунки є вірними, відповідають вимогам законодавства, а тому пеня в сумі 2 559,70 грн., 3% річних в сумі 205,95 грн. та інфляційні втрати в сумі 357,97 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач просить суд врахувати норми листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військову агресію Російської Федерації проти України, що стали підставою для введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, визнано форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили), який пролонгується на період дії воєнного стану на території України.
Згідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо.
Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
В подальшому Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжено, яий наразі триває.
Суд зазначає, що 13.05.2022 на сайті ТПП України опубліковано офіційний лист ТПП України, в якому зазначено, що особа, яка порушує свої зобов'язання, у зв'язку із обставинами пов'язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов'язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов'язанням окремо.
Тобто, лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 може бути використаний особою, яка порушує свої зобов'язання, як додаток до повідомлення іншої особи про настання форс-мажорних обставин.
Однак, у разі необхідності, це не позбавляє таку особу права звернутися до ТПП України за отриманням Сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за відповідним зобов'язанням окремо.
Суд зазначає, що за настання для відповідача форс-мажорних обставин, він повинен негайно повідомити позивача про настання таких обставин, та в розумний строк надати позивачу довідку (сертифікат) торгово-промислової палати на підтвердження їх настання та тривалості для відповідача.
Проте, частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідачем не надано доказів дотримання вказаного порядку. Ним не повідомлено позивача про настання для нього форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань зі сплати страхового відшкодування, а отже відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати пені у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо клопотання відповідача про повернення ПрАТ "Страхова група "ТАС" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Суд зазначає, що у ч. 1 ст. 130 ГПК України викладено вичерпний перелік випадків коли суд за заявою сторони у справі може розглянути питання щодо повернення з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Однак, враховуючи, що сторонами у справі не надано мирову угоду, позивач не відмовився від позову та відповідач не визнав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, то підстави для задоволення клопотання відповідача відсутні.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Кредо" (електронна пошта: credo@credo.zp.ua; m_credo@a-teleport.com; пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068; код ЄДРПОУ 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (електронна пошта: tas@tas-insurance.com.ua; пр.Берестейський, буд. 65, м. Київ, 03117; код ЄДРПОУ 30115243) суму страхового відшкодування в розмірі 44 745 (сорок чотири тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 64 коп., пеню в сумі 2 559 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 70 коп., 3% річних в сумі 205 (двісті п'ять) грн. 95 коп., інфляційні втрати в сумі 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено та підписано: 25.01.2024.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.