номер провадження справи 27/310/23
про закриття провадження у справі
25.01.2024 справа № 908/3559/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗТК ПЛЮС” (вул. Рекордна, 16а, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 36159024)
до відповідача: Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542)
про стягнення 84 152 грн 26 коп.
без виклику сторін
30.11.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗТК ПЛЮС” сформувало в системі “Електронний суд” позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” 84 152 грн 26 коп. заборгованості за договором № 145 від 08.05.2023.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3559/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3559/23, присвоєно номер провадження 27/310/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
11.01.2024 відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із добровільним погашенням відповідачем основної заборгованості в розмірі 84 152 грн 26 коп., що підтверджується платіжними інструкціями: № 400807 від 13.12.2023 у розмірі 16 830,33 грн (Призначення платежу: Отрим. конденсатори, мікросхеми, оптрон, реле, транзистори зг. Дог. № 155 від 08.05.2023 р.. Рах. № СФ-0000079 від 26.06.2023 р. (частково) - 14 025,00 грн.; ПДВ - 2 805.00 гр); № 399959 від 22.12.2023 у розмірі 9 156,73 грн (Призначення платежу: Отрим. конденсатори, мікросхеми, оптрон, реле, транзистори зг. Дог. № 155 від 08.05.2023 р., Рах. № СФ-0000079 від 26.06.2023 р. (частково) - 7 630,61 грн.; ПДВ - 1 526,12 грн); № 395843 від 22.12.2023 у розмірі 58 165,20 грн (Призначення платежу: Отрим. конденсатори, мікросхеми, оптрон, реле, транзистори зг. Дог. № 155 від 08.05.2023 р., Рах. № СФ-0000079 від 26.06.2023 р. (частково) - 48 471,00 грн.; ПДВ - 9 684,20 грн).
Позивач 23.01.2024 сформував в системі «Електронний суд» додаткові пояснення, відповідно до яких підтвердив сплату відповідачем заборгованості в розмірі 84 152 грн 26 коп. та не заперечував проти закриття провадження у справі. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору та правничої допомоги.
Розглянувши вищевказані клопотання, суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3559/23, присвоєно номер провадження 27/310/23. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 05.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 05.12.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 28.12.2023.
Відзив та клопотання відповідача про закриття провадження у справі надіслані на адресу суду 11.01.2024.
У відзиві та клопотанні відповідач просив суд поновити строк для їх подання, обґрунтовуючи тим, що з 01.12.2023 на АТ «ЗФЗ» було продовжено режим повного простою, що підтверджується наказами Голови Правління з основної діяльності № 41 від 28.11.2023 та № 45 від 27.12.2023, вказаний факт унеможливив подання відзиву та клопотання своєчасно, одразу після сплати заборгованості.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. (Рішення ЄСПЛ у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008)
У відповідності до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1). Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч. 4).
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Задля дотримання принципів господарського судочинства, з метою формування матеріалів справи для її повного та всебічного розгляду, дотримання прав та обов'язків відповідача, на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України суд поновлює відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позову заяву та клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку із сплатою заборгованості в повному обсязі.
За таких обставин, перевіривши докази виконання відповідачем вимог, викладених у позовній заяві, враховуючи той факт, що на момент розгляду справи в суді предмет спору відсутній, провадження у справі № 908/3559/23 підлягає закриттю, на підставі ст. 231 ч. 1 п. 2 ГПК України.
Згідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Статтею 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VI “Про судовий збір” передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.
Так, відповідно до п. 5 вищевказаної статті сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи клопотання позивача про повернення судового збору, викладене у заяві про закриття провадження у справі.
За таких обставин, Господарський суд Запорізької області вважає наявними підстави для повернення з Державного бюджету України, згідно частини 1 пункту 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп., сплаченого на підставі платіжної інструкції № 1539 від 29.11.2023.
У разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому, частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в прохальній частині позовної заяви просив суд стягнути з відповідача 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗТК ПЛЮС” та Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія Радник»;
- копію Додаткової угоди до договору № 1 від 20.11.2023;
- копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.11.2023;
- копію ордеру серія АР 1036709 від 30.11.2023;
За умовами п. 4.1 договору за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар згідно з додатковою домовленістю сторін.
Відповідно до п. 4.2 договору за результатами надання правової допомоги, за необхідності та ініціативою однієї із сторін, з метою дотримання вимог бухгалтерського обліку, може складатися акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правової допомоги та її вартість, раніше визначений цим договором або у додаткових угодах до нього.
В п. 2 Додаткової угоди № 1 від 20.11.2023 до договору, сторони погодили, що винагорода Адвокатського об'єднання за пунктом 1.1 складає 5 000 грн 00 коп., яка обчислюється із розрахунку 2,5 години роботи Адвокатського об'єднання * 2000 грн 00 коп., які оплачуються протягом десяти днів з моменту підписання цієї угоди.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 21.11.2023 Адвокатське об'єднання надало, а клієнт прийняв наступну правничу допомогу: складання та подання позовної заяви до Господарського суду Запорізької області за позовом ТОВ «ЗТК Плюс» до АТ «Запорізький завод феросплавів» - 5 000 грн 00 коп. (2,5 години*2000 грн).
Відповідно до пунктів 2, 3 акту приймання-передачі № 1 від 21.11.2023 послуги надані повністю і задовольняють вимоги клієнта. Претензій та суперечок по наданим послугам між сторонами на момент підписання цього акту немає. Вартість наданих виконавцем послуг складає 5 000 грн 00 коп.
Доказів оплати наданих послуг суду не надано.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Крім того, судом враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.19 у справі № 922/445/19, відповідно до яких (дослівно): “Так, господарські суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)”.
Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited" проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/20, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Обставини справи свідчать, що справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль.
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням категорії цієї справи, беручи до уваги, що справа є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України, ступінь складності даної справи (стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 84 152 грн 26 коп. по двом видатковим накладним), ціну позову (84 152 грн 26 коп.), обсяг матеріалів позовної заяви є незначним, судова практика з розгляду даної категорії спорів є усталеною), критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, повною сплатою відповідачем заборгованості після відкриття провадження по справі № 908/3559/23, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 50%, тобто до 2 500 грн 00 коп. від попередньо заявленої суми (5 000 грн 00 коп.). Решту витрат на професійну правову допомогу у розмірі 2 500 грн 00 коп. покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 42, 119, 231, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Задовольнити клопотання відповідача, поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву та клопотання про закриття провадження у справі.
Провадження у справі № 908/3559/23 в частині стягнення з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” 84 152 грн 26 коп. заборгованості за договором № 145 від 08.05.2023 закрити на підставі п. 2. ч. 1. ст. 231 ГПК України.
Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю “ЗТК ПЛЮС” (вул. Рекордна, 16а, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 36159024) 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 1539 від 29.11.2023.
Стягнути з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (вул. Діагональна, буд. 11, м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗТК ПЛЮС” (вул. Рекордна, 16а, м. Запоріжжя, 69001, ідентифікаційний код юридичної особи 36159024) 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано 26.01.2024.
Повний текст ухвали буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова