Справа №760/1589/24
1-кс/760/1314/24
26 січня 2024 року Слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС 3-го відділу СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42022112330000450 внесеного до ЄРДР 18.05.2022, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, а також за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України,-
Досудовим розслідуванням установлено, що з 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - РФ) розпочато збройне вторгнення збройних сил РФ (далі - ЗС РФ), приховане твердженням керівників РФ про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами ЗС РФ здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року РФ оголосила про офіційне включення Криму до її території.
Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та ЗС РФ представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об'єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі за текстом - «ДНР»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі за текстом - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час.
Внаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
Надалі, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку РФ, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об'єктів по всій території України.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього «(Україна проти РФ) та ін.)».
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Згідно з положеннями ст. 3 Конвенції, у разі збройного конфлікту, який не має міжнародного характеру й виникає на території однієї з Високих Договірних Сторін, кожна сторона конфлікту зобов'язана застосовувати як мінімум такі положення: з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто hors de combat* унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії. Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні.
Відповідно до ст. 27 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин, на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
Згідно зі ст. ст. 31-33 Конвенції забороняється, зокрема: пограбування; жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.
Статтею 147 Конвенції встановлено, що серйозні порушення, про які йдеться в попередній статті, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Також, статтею 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року (протокол ратифіковано із заявою Указом Президії Верховної Ради УРСР N 7960-XI (7960-11) від 18.08.1989) (далі - Додатковий протокол I до Женевських конвенцій) передбачено, що цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм.
Цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.
Цивільні особи користуються захистом, передбаченим цим розділом, за винятком окремих випадків і на такий період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.
Заборонено напади на цивільне населення або на окремих цивільних осіб у порядку репресалій.
Присутність або пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб не повинні використовуватись для захисту певних пунктів або районів від воєнних дій, зокрема у спробах захистити воєнні об'єкти від нападу або прикрити воєнні дії, сприяти чи перешкодити їм. Сторони, що перебувають у конфлікті, не повинні направляти пересування цивільного населення або окремих цивільних осіб з метою спробувати захистити воєнні об'єкти від нападу чи прикрити воєнні операції.
Будь-яке порушення цих заборон не звільняє сторони, що перебувають у воєнному конфлікті, від їх правових зобов'язань щодо цивільного населення й цивільних осіб, у тому числі від зобов'язань вживати запобіжних заходів, передбачених у ст. 57 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій.
Крім того, ст. 75 Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.
Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів:
a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним
станом осіб, зокрема:
a.1) вбивство;
a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;
a.3) тілесні покарання;
a.4) каліцтво;
b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й
образливе поводження, примус до проституції чи непристойне
посягання в будь-якій його формі;
c) взяття заручників;
d) колективне покарання; і
e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.
Таким чином, з 19 лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
У результаті вищезазначених подій, значна частина території Київської області, починаючи з 24.02.2022, - знаходяться під постійним обстрілом з різного виду озброєння з боку підрозділів Збройних Сил та інших військових формувань Російської Федерації.
Встановлено, що у лютому-березні 2022 року, внаслідок збройної агресії РФ територія с. Козаровичі Вишгородського району Київської області фактично перейшла під владу армії РФ, тобто була окупована.
Так, 24 березня 2022 року, близько 12 год. 00 хв., ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем НОМЕР_1 окремої десантно-штурмової бригади, разом з іншими шістьма невстановленими в ході досудового розслідування військовослужбовцями ЗС РФ, на військовому броньованому автомобілі з позначенням літерою «V» на бортах, будучи одягненим у військову форму ЗС РФ, прибув до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає громадянин України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У вказану дату та місці, ОСОБА_7 , після проведення незаконних обшуків домоволодіння потерпілого та прилеглих до нього домоволодінь, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , з іншими невстановленими військовослужбовцями, відшукавши бінокль та звинувативши ОСОБА_8 у тому, що він коригувальник, переконавшись у проукраїнській позиції потерпілого ОСОБА_8 , який є цивільною особою, що не приймав участі у збройному конфлікті та у якого була відсутня будь-яка зброя, знаряддя чи засоби, що могли б виправдати жорстоке поводження з ним, в порушення вимог ст.ст. 3, 27, 31-33, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року, ст. 51, п. а.2) ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 08.06.1977 року), реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на жорстоке поводження з цивільним населенням, а саме на спричинення катування (тортур) потерпілому,застосував до ОСОБА_8 фізичне насильство та наніс удар прикладом автомата останньому в шию, після чого потерпілий впав на сходи біля входу до будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , втративши свідомість, чим заподіяв останньому сильного фізичного болю з метою покарати його за невизнання співпраці з ЗСУ.
У подальшому, ОСОБА_7 разом з іншими 5 невстановленими військовослужбовцями наносив удари ногами по тулубу та обличчю потерпілого, який лежав на сходах біля входу до будинку, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді саден грудної клітини та перелому та кісток носа, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, перелому 10-го ребра зліва та перелому нижньої щелепи, що відноситься тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Своїми умисними діями, що виразились у здійсненні катування (тортур) ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_7 вчинив жорстоке поводження з цивільним населенням, чим порушив вимоги ст.ст. 3, 27, 31-33, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст.ст. 51, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання, просив задовольнити з підстав зазначених в клопотанні.
Адвокат заперечив, щодо заявленого клопотання, просив відмовити.
Враховуючи думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 297-1 КК України передбачено, що спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого підозрюваним, стосовно якого уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Положеннями ч. 2 ст. 297-2 КПК України, визначено, що у клопотанні про здійснення
спеціального досудового розслідування з підстав, передбачених цим Кодексом, крім передбачених абзацом другим частини другої статті 297-1 цього Кодексу, зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв'язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук; 5) виклад обставин про те, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; 6) перелік свідків,яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому
статтями 276 - 279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру,однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Підозра ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, обґрунтовано підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження:
-протоколом допиту в якості потерпілого ОСОБА_8 , який вказав за яких обставин вчинялось кримінальне правопорушення відносно нього;
-протоколом впізнання по фото з ОСОБА_8 , відповідно до якого, серед 12 осіб чоловічої статі потерпілий впізнав за фотозображенням військовослужбовця зс рф, який наносив тілесні ушкодження;
-протоколом слідчого експерименту з ОСОБА_8 , який показав за яких обставин вчинялось кримінальне правопорушення відносно нього;
-протоколом допиту в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які вказали за яких обставин вчинялось кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_8 ;
-протоколами впізнання по фото з свідками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відповідно до яких, серед 12 осіб чоловічої статі свідки впізнали за фотозображенням військовослужбовця зс рф, який наносив тілесні ушкодження ОСОБА_8 ;
-протоколами слідчих експериментів з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які показали за яких обставин вчинялось кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_8 ;
-висновком комплексної психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_8 ;
-висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_8 ;
-протоколом огляду місця події, в ході якого було виявлено документи на ім'я ОСОБА_7 ;
-відповіддю на доручення, в якій встановлено повні анкетні дані та підрозділ збройних сил російської федерації особи, причетної до вчинення вказаного кримінального правопорушення;
-протоколом огляду мережі Інтернет, в ході якого було встановлено фотозображення та військовий підрозділ ОСОБА_7 .
24.11.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Викликаний належним чином, 29.11.2023 року, 30.11.2023 року та 01.12.2023 року ОСОБА_7 на допит в якості підозрюваного не з'явився та не повідомив поважних причин свого неприбуття.
Згідно з відповіддю оперативного підрозділу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться на території Російської Федерації.
Разом з тим, враховуючи, що встановити фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 неможливо, 15.12.2023 ОСОБА_7 оголошено в у міждержавний та міжнародний розшук.
Докази, зібрані в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022112330000450, є достатніми для складання обвинувального акту, однак завершити досудове розслідування неможливо в загальному порядку, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 переховується від органів слідства та суду.
Беручи до уваги викладене, зважаючи на наявність достатніх доказів вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, а також враховуючи, що останній переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук та перебуває на території російської федерації, необхідно звернутись до слідчого судді з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42022112330000450.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 36, 40, 139, 297-1, 297-2 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022112330000450 від 18.05.2022 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Нерчинськ Уссурійського краю Російської Федерації, який проходить військову службу в складі НОМЕР_1 Окремої гвардійської десантно-штурмової бригади, у складі повітряно-десантних сил збройних сил російської федерації (в/ч № НОМЕР_2 ЗС РФ) та займає посаду командира відділення у військовому званні - сержант, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Роз'яснити, що у разі якщо підозрюваний, стосовно якого слідчим суддею постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування, затриманий або добровільно з'явився до органу досудового розслідування, подальше досудове розслідування щодо нього здійснюється із загальними правилами, передбаченими КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1