Номер провадження 2/754/873/24
Справа №754/14987/23
Іменем України
17 січня 2024 року Деснянський районний суд містка Києва
в складі: головуючого - судді - Панченко О.М.
секретаря судового засідання - Сарнавського М.О.
за участю позивача - ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання членом сім'ї наймача та визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання вчинити дії - змінити договір найму жилого приміщення, -
19.10.2023 р. позивач ОСОБА_1 (в особі представника - адвоката Одинець Т.М.) звернувся до суду з позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання членом сім'ї наймача та визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання вчинити дії - змінити договір найму жилого приміщення.
20.10.2023 р. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Панченко О.М.
24.10.2023 р. ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено її підготовчий розгляд.
Ухвалою суду від 20.11.2023р., що занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче засідання, призначено справу до розгляду по суті.
15.01.2024 р. через загальну канцелярію суду представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи від 12.01.2024 р.
Ухвалою суду від 17.01.2024 р., яка занесена до протоколу судового засідання клопотання сторони позивача про долучення доказів до матеріалів справи - задоволено.
Позивач та його представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити їх повністю. Позивачем та його представником також було уточнено позовні вимоги в частині визнання ОСОБА_1 членом сім'ї померлої баби ОСОБА_4 , як єдиного наймача жилого приміщення та зобов'язання відповідача вчинити дії - змінити договір найму жилого приміщення, укласти договір найму спірної квартири з позивачем, у зв'язку зі смертю попереднього наймача жилого приміщення - баби ОСОБА_4 , власника особового рахунку № НОМЕР_1 .
Згідно заявлених позовних вимог, позивач у судовому порядку просить визнати його членом сім'ї померлої баби ОСОБА_4 , наймача жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 , визнати за ним право користування спірною квартирою, зобов'язати відповідача вчинити дії - змінити договір найму жилого приміщення, та укласти його з ним, у зв'язку зі смертю попереднього наймача жилого приміщення - баби ОСОБА_4 .
Свої вимоги мотивує тим, відповідно до Ордеру на житлове приміщення № 12673 серія Б від 06.06.1988р., виданого Виконавчим комітетом Дніпровської районної ради народних депутатів м. Києва, на підставі рішення Виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 10.05.1988р. № 325/4, діду позивача ОСОБА_5 разом з сім'єю з 3-х осіб було надано право на вселення (заняття) та користування жилим приміщенням площею 29,76 кв.м., що складається з двох кімнат в ізольованій квартирі АДРЕСА_1 . До складу сім'ї увійшли: дід позивача - наймач жилого приміщення, власник особового рахунку ОСОБА_5 ; його дружина - баба позивача ОСОБА_4 , їх донька - мати позивача ОСОБА_6 (до шлюбу). 04.10.1988р. всі члени сім'ї були зареєстровані в цій квартирі. Згідно з Витягом з розпорядження Деснянської РДА від 09.04.2008р. № 405 «Про зміну договору найму житлових приміщень громадян Деснянського району» на підставі заяви та документів ОСОБА_4 , Деснянська РДА дозволила ЖЕКу змінити Договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та укласти його з громадянкою ОСОБА_4 , склад сім'ї якої: вона, та її дочка ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_8 ), у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_5 , власника особового рахунку. На даний час в спірній квартирі з 24.04.2023 р. ніхто не зареєстрований, всі члени сім'ї позивача зняті з реєстрації у зв'язку зі смертю. Спірна квартира надавалась з метою безстрокового користування/проживання сім'ї позивача. Позивач зазначає, що є членом сім'ї померлих наймачів: діда ОСОБА_5 , баби ОСОБА_4 , мами ОСОБА_7 , перебуває з ними в кровних родинних стосунках, з їх дозволу та за їх усною згодою, все своє життя з народження постійно проживав з ними в спірній квартирі однією сім'єю, був вселений у 2000 р. перебуваючи в статусі малолітньої дитини, вів з ними спільне господарство, несе витрати за житлово-комунальні послуги. Спірна квартира є єдиним постійним місцем його проживання з 31.07.2000 р. по цей час. Не зберігає постійного місця проживання в іншому жилому приміщенні, іншого житла у нього не має. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_7 померла передчасно та не очікувано ні для кого на вулиці близько 23-10 годині, позивач з 02.08.2022 р. і по цей день перебуває на військовій службі. За життя ОСОБА_7 не встигла оформити документи щодо приватизації спірної квартири та зареєструвати його місце проживання в ній. Місце проживання позивача з 06.06.2023 р. ніде не зареєстровано, спірна квартира не приватизована. У зв'язку з раптовою смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 матері позивача ОСОБА_7 , в порядку ч. 1 ст. 65 ЖК України на цей день не можливо отримати її письмову згоду, як члена сім'ї наймача, для вселення в займане не приватизоване спірне жиле приміщення та реєстрації позивача в установленому порядку за місцем його постійного проживання з народження, за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивачем згідно з п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України проводились заходи досудового врегулювання спору з відповідачем, але врегулювання спірного питання мирним шляхом не дали позитивного результату. 05.05.2023 р. позивач ОСОБА_1 , звернувся до Деснянської РДА з заявою (вхідний № 102/К-452) про визнання наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача, та з заявою (вхідний № 102/К-452/1) про зміну договору найму жилого приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім'ї. 13.09.2023 р. позивач звернувся до Органу реєстрації Відділу з питань реєстрації місця проживання Деснянської РДА з заявою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 . 14.09.2023 р. позивач отримав усну відмову від Деснянської РДА щодо реєстрації його місця проживання в спірній квартирі, після чого він подав заяву від 14.09.2023р. (вхідний № 102/К-453/3) щодо надання інформації про підстави відмови йому в місці реєстрації в спірній квартирі.
Враховуючи відмови Деснянської РДА від 18.09.2023 р. Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб лист № 102-102/К-453/3/881 позивачеві ОСОБА_1 в реєстрації місця проживання в спірній квартирі та від 10.05.2023 р. Управління житлово-комунального господарства лист № 10229-102/К-452-363, № 10229-102/К-452-363/1 у визнанні позивача наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача у разі його смерті, визнання права користування жилим приміщенням, вирішення спірного питання можливо лише в судовому порядку.
03.05.2023р. представник позивача - адвокат Одинець Т.М. на прийомі зверталась до начальника ЖЕД № 310 Деснянського району, з питань щодо фактичного проживання (без реєстрації) позивача у спірній квартирі та отримання Акту про фактичне проживання у спірній квартирі, а також Довідки про постійне фактичне проживання з членами сім'ї, без реєстрації. Зазначений факт на місці могли підтвердити свідки по справі, троє сусідів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Але разом з тим, була отримана усна відмова, зі слів начальника ЖЕД № 310: такі документи можуть бути підготовлені лише за особистим зверненням квартиронаймача, який зареєстрований в квартирі, іншим особам жодні документи не видаються.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позивних вимог та просила суд відмовити в їх задоволенні.
17.01.2024 р. в судовому засіданні були допитані свідки по справі, з'ясовані та досліджені обставини, які їм відомі та мають значення для справи, показаннями свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 використовує спірне житло лише для фактичного постійного проживання у ньому, забезпечує його збереження та підтримує його в належному стані; мав взаємні права та обов'язки з кровними членами сім'ї, ніс солідарну з ними майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору найму жилого приміщення, особисто несе витрати на утримання житла, вчасно сплачує за користування житлом та за комунальні послуги, сплатив всю заборгованість за спірну квартиру.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з померлими ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_8 ) знайомі моменту вселення в спірну квартиру з 06.06.1988р., а ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знайомі з сім'єю з 1974 року. Позивача знають, ще з моменту коли його мати ОСОБА_7 була ним вагітна. Позивач був єдиним онуком та сином, довгоочікуваною дитиною в сім'ї, його дуже любили.
Вислухавши вступне слово позивача, представників позивача та відповідача, показання свідків, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. (Аналогічний припис закріплений в ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 129 Конституції України). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (Аналогічний припис закріплений в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ)).
Згідно зі ст. 193 ЖК України якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , є членом сім'ї померлої баби ОСОБА_4 , як єдиного наймача жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 , в розумінні житлового законодавства згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України, перебував з нею в кровних родинних стосунках, цей факт підтверджується наступними доказами:
Дід позивача ОСОБА_5 (роки життя 08.01.1948 р. - 22.12.2006 р.), (первісний наймач спірної квартирі на ім'я якого видано ордер).
ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Мала Воржба, Лебединського району, Сумської області народився ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 21.02.1948р. серія НОМЕР_2 , актовий запис від 08.01.1948р. № 2.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві, у віці 58 років, помер ОСОБА_5 , Свідоцтво про смерть від 22.12.2006 р. серія НОМЕР_3 , видане та зареєстроване Відділом РАЦС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, відповідний актовий запис зареєстрований за № 936.
Баба позивача ОСОБА_4 (роки життя 28.02.1952 р. - 18.11.2012 р.) (наймач спірної квартири після смерті ОСОБА_5 ).
ІНФОРМАЦІЯ_4 у селі Салиха, Таращанського району, Київської області народилась баба позивача - ОСОБА_13 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження від серія НОМЕР_4 , актовий запис від 28.02.1952 № 32.
ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Києві, померла у віці 60 років, баба позивача ОСОБА_4 (до шлюбу ОСОБА_14 ), Свідоцтво про смерть від 21.11.2012р. серія НОМЕР_5 , видане та зареєстроване Відділом РАЦС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, відповідний актовий запис зареєстрований за № 802.
17.10.1970р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , одружилися в РАГС Салиської сільської ради, Таращанського району, Київської області, згідно Свідоцтва про одруження від 17.10.1970р., серія НОМЕР_6 , актовий запис № 15. Після реєстрації одруження присвоєно прізвища: чоловікові - ОСОБА_8 , дружині ОСОБА_8 .
ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_8 ), (роки життя 29.10.1973 р. - 22.04.2023 р.), (член сім'ї наймачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ):
29.10.1973 р. у шлюбі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (діда та баби позивача) в м. Києві народилася мати позивача ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 21.11.1973 р. серія № НОМЕР_7 , зареєстрованим та виданим Дніпровським РАГС м. Києва, актовий запис № 3771 від 27.11.1973 р. (після реєстрації шлюбу ОСОБА_16 ).
ІНФОРМАЦІЯ_8 мати позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , вийшла заміж за ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується Свідоцтвом про одруження від 30.10.1999р. серія НОМЕР_8 , виданим та зареєстрованим Відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського району м. Києва від 30.10.1999 р., актовий запис № 1459. Прізвища після одруження: чоловік - ОСОБА_16 , дружина - ОСОБА_16 .
21.10.2005 р. Солом'янським районним судом м. Києва у справі № 2-3398/2005 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_17 про розірвання шлюбу, прийнято рішення шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_17 розірвати. 26.03.2009р. Відділом РАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві мамі ОСОБА_7 видано Свідоцтво про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_9 , відповідний актовий запис № 805 від 15.08.2006р.
Відповідно до Свідоцтва про смерть від 24.04.2023 р., серія НОМЕР_10 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ), відповідний актовий запис зареєстрований за № 7752, мати позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 49 років у м. Києві.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , (член сім'ї наймачів: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та їх доньки, його матері ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_8 ):
ІНФОРМАЦІЯ_12 у шлюбі в м. Києві народився позивач, ОСОБА_1 , батько ОСОБА_17 , мати ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_8 ), що підтверджується Свідоцтвом про народження від 20.09.2000р. серія НОМЕР_11 , виданим та зареєстрованим Відділом реєстрації актів громадянського стану Ватутінського районного управління юстиції у м. Києві, відповідний актовий запис № 1521.
Частиною 2 ст. 64 ЖК України визначено, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Ст. 64 ЖК України передбачає принцип рівності прав і обов?язків наймача житла та членів його сім?ї. Наймач, на ім?я якого видано ордер і з яким укладено договір найму жилого приміщення, не має ніяких переваг перед членами своєї сім?ї. Він є лише представником своєї сім?ї перед наймодавцем. Серед членів сім?ї наймача виділяють дві категорії: 1) безспірні члени сім?ї (дружина (чоловік) наймача; діти наймача, в тому числі повнолітні - є членами сім'ї наймача незалежно від жодних факторів; батьки наймача); 2) особи, які постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі такі, як онуки, дід і баба, але й інші родичі чи особи, які не перебувають з наймачем у безпосередніх родинних зв?язках. Поняття члена сім'ї, яке застосовується у Сімейному кодексі, не можна ототожнювати з поняттям члена сім'ї наймача за Житловим кодексом, згідно з яким можуть бути визнані членами сім'ї наймача й інші особи, які постійно проживають із наймачем і ведуть із ним спільне господарство. Слід враховувати, що спільне проживання і ведення спільного господарства не завжди свідчать про наявність єдиної сім'ї, зокрема, зазначені у другій групі особи можуть бути визнані членами сім'ї наймача з урахуванням конкретних обставин, якщо вони ведуть спільне господарство (загальні витрати), надають взаємну допомогу, а також інші обставини, які свідчать про наявність родинних стосунків. (Узагальнення практики розгляду судами окремих категорій спорів, що виникають із договору найму жилого приміщення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ).
Член сім'ї наймача в розумінні Житлового кодексу - це особа яка перебуває з наймачем жилого приміщення у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними зв'язками/стосунками), або шлюбними відносинами; постійним проживанням з наймачем та членами його сім'ї; ведення з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при розгляді конкретної справи в суді щодо визначенні членом сім'ї та визнання наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача, у зв'язку з його смертю. (Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999р. № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 щодо офіційного тлумачення поняття "член сім?ї").
Родинні відносини це кровний зв'язок між людьми за певним ступенем споріднення, такими особами є батьки, діти, баба, дід, внуки тощо, та зазвичай підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами.
П.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 263 СК України визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її баба та дід з боку матері, онуки.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення. Згідно з ч. 3 ст. 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Згідно зі ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Відповідно до ст. 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Відповідачем не оспорюється і не заперечується, що позивач є членом сім'ї ОСОБА_7 , у розумінні ч. 2 ст. 64 ЖК України. Оскільки відповідними документальними доказами, доданими до позовної заяви, підтверджено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7 .
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є єдиним сином померлої члена сім'ї наймача - ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_8 ) та єдиним онуком єдиного наймача спірної квартири - ОСОБА_4 , а також первісного наймача спірної квартирі на ім'я якого видано ордер - ОСОБА_5 . Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України позивач належить до безспірних членів своєї сім?ї - матері ОСОБА_7 , баби ОСОБА_4 , діда ОСОБА_5 , в розумінні житлового законодавства, перебуває з ними в родинних стосунках, кровному спорідненні та є членом сім'ї наймача жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Суд визнає доведеним в судовому засіданні той факт, що позивач ОСОБА_1 є членом сім'ї померлої баби ОСОБА_4 , як єдиного наймача жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Судом при вирішенні спору також було досліджено питання дотримання встановленого порядку при вселенні позивача в спірну квартиру в 2000 році в статусі малолітньої дитини.
Так, відповідно до Ордеру на жиле приміщення від 06.06.1988р. № 12673 серія Б, виданого Виконавчим комітетом Дніпровської районної ради народних депутатів м. Києва, на підставі рішення Виконкому Дніпровської районної ради народних депутатів від 10.05.1988р. № 325/4, право на зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_3 (ізольована квартира, площею 29,76 кв.м., складається з 2 кімнат), було надано діду позивача - ОСОБА_5 на родину у складі 3-х осіб: він, дружина, баба позивача - ОСОБА_4 та їх донька, матір позивача - ОСОБА_6 . Спірна квартира надавалась з метою безстрокового користування/проживання сім'ї позивача. Вся сім'я позивача в червні 1996 р. отримала Приватизаційні майнові сертифікати, які не були ними використані.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного житлового фонду виконавчий комітет районної в місті ради, видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
П. 1 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 р.№ 470 (далі - Правила) встановлено, що ці правила регулюють облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов*, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання. * Надалі іменується "квартирний облік". Згідно з п. 66 Правил у надане жиле приміщення переселяються члени сім'ї, які включені в ордер і дали письмове зобов'язання про переселення в це приміщення. Відповідно до п. 69 на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер (додаток № 7), який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Ордер дійсний протягом 30 днів. Додатком № 7 до Правил встановлено, що при вселенні ордер здається до відповідної житлово-експлуатаційної організації. Згідно з п. 70 Правил ордер вручається громадянинові, на ім'я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред'являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених до ордера. Відповідно до п. 72 Правил при вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності - відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім'ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.
Частинами 1 та 2 ст. 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Згідно з ч. 1 ст. 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі. Ч. 1 ст. 63 ЖК України встановлено, що предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат. Відповідно до ст. 812 ЦК України предметом договору найму житла можуть бути помешкання придатні для постійного проживання у ньому, зокрема квартира.
Згідно з ч. 3 ст. 810 ЦК України до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 62 ЖК України до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми ЦК України.
04.10.1988 р. всі члени сім'ї були зареєстровані в спірній квартирі. Після одруження 30.10.1999 р. мати позивача змінила дівоче прізвище з ОСОБА_8 на ОСОБА_16 . Особовий рахунок № НОМЕР_1 по спірній квартирі був оформлений на діда позивача - ОСОБА_5 .
Перебуваючи у шлюбі батьки позивача ОСОБА_7 та ОСОБА_17 проживали в спірній квартирі разом з дідом ОСОБА_5 та бабою ОСОБА_4 на протязі 5 років, у період з 30.10.1999 р. по березень 2005 р.
31.07.2000 р. у шлюбі ОСОБА_7 (до шлюбу ОСОБА_8 ) та ОСОБА_17 народився позивач ОСОБА_1 та після виписки його та матері з Київського пологового будинку № 6 на законних підставах був вселений в спірну квартиру в серпні 2000 року до місця постійного проживання та реєстрації мами, баби, діда, як малолітня дитина.
Вселення позивача в спірну квартиру, як малолітньої дитини до місця проживання матері, баби та діда відбувалось добровільно за їх спільним усним дозволом та їх спільною усною згодою, а також за їх ініціативою. Отже, згода житлово-експлуатаційної організації, на утриманні та обслуговуванні якої знаходиться спірний будинок була не потрібна, та така згода не передбачена на законодавчому рівні. Сім'я позивача: матір ОСОБА_7 , баба ОСОБА_4 , дід ОСОБА_5 , - за життя визнавали позивача членом своєї сім'ї і не заперечували користування ним спірною квартирою. За їх життя він не визнавався таким, що був незаконно вселений, чи не набув та/або втратив право користування спірною квартирою, також ними не укладалися будь-які договори під час його вселення до спірної квартири щодо піднайму або тимчасовості його проживання.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Згідно зі ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повнолітньою є фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років. Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно. Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, та у віці від десяти до чотирнадцяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Отже, ні житловим, ні сімейним, на цивільним кодексами України, не передбачено отримання в установленому порядку письмової згоди всіх членів сім'ї, які проживають разом, щодо вселення в займане не приватизоване жиле приміщення своєї малолітньої та/або неповнолітньої дитини та/або онука.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим 18.01.2007 р. був знятий з реєстраційного обліку за місцем проживання.
Згідно з Витягом з розпорядження Деснянської РДА від 09.04.2008 р. № 405 «Про зміну договору найму житлових приміщень громадян Деснянського району» на підставі заяви та документів баби позивача ОСОБА_4 , Деснянська РДА дозволила ЖЕКу змінити Договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та укласти його з громадянкою ОСОБА_4 , склад сім'ї якої: вона, та її дочка ОСОБА_7 , у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_5 , власника особового рахунку.
Після чого особовий рахунок № НОМЕР_1 по спірній квартирі був переоформлений на бабу позивача, єдиного наймача жилого приміщення - ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 померла, у зв'язку з чим 06.12.2012 р. була знята з реєстраційного обліку за місцем проживання.
Після смерті баби ОСОБА_4 18.11.2012 р. позивач з мамою ОСОБА_7 вдвох продовжили проживати сім'єю в спірній квартирі, що підтверджується сімейними фотографіями та показаннями свідків, іншими доказами по справі.
Мати позивача ОСОБА_7 , як єдина особа, що з 06.12.2012 р. проживала і була зареєстрована у спірній квартирі як член сім'ї померлих наймачів спірної квартири, мала право користування нею, однак у контексті ЖК України, не була її наймачем, оскільки відповідний договір найму у зв'язку зі смертю квартиронаймача ОСОБА_4 у порядку та на підставах, визначених приписами статті 106 ЖК України, з нею не укладався, мала право зареєструвати місце проживання свого сина ОСОБА_1 , у спірній квартирі, змінити договір найму на себе, приватизувати квартиру, але цим правом за життя не встигла скористатись з наступних поважних причин.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивача ОСОБА_7 померла передчасно та не очікувано ні для кого на вулиці близько о 23-10 годині. Позивач з 02.08.2022 р. і по цей день перебуває на військовій службі, так як в Україні зараз триває повномасштабна війна, тому наміри його матері та плани не були реалізовані щодо: - сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги (заборгованість виникла у зв'язку з скрутним фінансовим становищем у позивача з матір'ю, та була приводом для відмови у приватизації квартири, зазначена обставина перешкоджала і іншим діям), звернення до районної державної адміністрації з питанням змінити Договір найму спірного жилого приміщення (квартири) у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_4 , власника особового рахунку на неї, зняття позивача з попереднього місця реєстрації проживання, де він ніколи фактично не проживав (місце реєстрації та проживання батька), зареєструвати позивача за місцем постійного його фактичного проживання з народження, а саме з ІНФОРМАЦІЯ_12 в спірній квартирі, підготовки документів для приватизації квартири. Тому, у зв'язку з раптовою смертю ОСОБА_7 , вона самостійно без особистої участі позивача не встигла оформити документи щодо зміни договору найму спірної квартири на себе, її приватизації та зареєструвати його місце проживання в ній.
Судом на підставі наданих доказів встановлено підтвердження раптової смерті ОСОБА_7 матері позивача, а саме це підтверджується матеріалами кримінального провадження, яке внесене до ЄСДР за № 12023100030001321 від 23.04.2023р. Деснянським управлінням поліції Головного управління національної поліції у м. Києві за ознаками ч. 1 ст. 115 КК України. У зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення 28.04.2023р. провадження закрито.
Згідно з Відпускним квитком від 22.04.2023р., виданим солдату, Військовою частиною № НОМЕР_12 Міністерства оборони України, позивач звільнений у відпустку за сімейними обставинами, терміном на 9 календарних днів з 22.04.2023 р. по 30.04.2023 р. Позивач 22.04.2023 р. виїхав додому до матері з іншими військовими машиною з Військової частини з м. Покровськ, що розташоване у західній частині Донецької обл. («західні ворота Донбасу»). ОСОБА_7 чекала на позивача, готувалась до зустрічі та ввечері пішла в магазин купити продукти, але не дочекалася, померла на вулиці у віці 49 років. До Києва позивач приїхав о 02-00 години ночі 23.04.2023 р. та не застав її живою, тому вищенаведені сімейні справи залишились не вирішеними. У позивача з мамою були великі плани на майбутнє, її смерть була не очікуваною та передчасною, він відклав кошти з військових виплат для вирішення сімейних питань. Про раптову смерть матері ОСОБА_7 позивачу повідомили в телефонному режимі 23.04.2023р. о 01-00 годині ночі.
24.04.2023 р. ОСОБА_7 була знята з реєстраційного обліку за місцем проживання на підставі відомостей/списків про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану 14.09.2023р.
З 24.04.2023 р. по даний час у спірному жилому приміщенні ніхто не зареєстрований, що підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 02.11.2023р. № 101739159.
Таким чином суд дійшов обгрунтованого висновку, що померлі члени сім'ї позивача - мати ОСОБА_7 , баба ОСОБА_4 , дід ОСОБА_5 - визнавали позивача ОСОБА_1 членом своєї сім'ї і не заперечували користування ним спірною квартирою з моменту його народження, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_12 . Позивач постійно проживав та проживає у спірній квартирі з їх дозволу та за їх усною згодою з дитинства, має достатні та триваючі зв'язки з конкретним місцем проживання, а зазначена квартира є його житлом у розумінні статті 8 Конвенції, іншого постійного місця проживання у нього немає. За їх життя він не визнавався таким, що був незаконно вселений, чи не набув та/або втратив право користування спірною квартирою, також ними не укладалися будь-які договори під час його вселення, як малолітньої дитини до квартири щодо піднайму або тимчасовості його проживання.
Факт постійного проживання позивача у спірній квартирі з народження, а саме з 31.07.2000 року і по цей день з дозволу та за усною згодою померлих наймачів та їх члена сім'ї, його матері ОСОБА_7 , баби ОСОБА_4 , діда ОСОБА_5 підтверджується фотографіями з сімейного альбому на яких зображені всі померлі члени сім'ї позивача та свідки по справі, які були допитані судом, - сусідка по будинку з кв. АДРЕСА_4 ОСОБА_11 , та її син, хрещений батько позивача, згідно Свідоцтва про ОСОБА_18 , виданого 29.10.2000 р. Свято-Троїцького храмом на Троєщині ОСОБА_12 ; письмовими показаннями свідків від 07.07.2023 р. ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , актами про спільне проживання від 11.09.2023р., від 30.08.2022р., від 04.01.2021р.
Щодо реєстрації місця проживання позивача ОСОБА_1 у період з 26.12.2000 р. по 06.06.2023 р., за адресою: АДРЕСА_5 , то враховуючі подані докази суд зазначає наступне.
Після народження позивача його батько ОСОБА_17 у грудні 2000 р., ще перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7 зареєстрував позивача за адресою його реєстрації місця проживання, а саме в квартирі його матері ОСОБА_19 .
23.02.2021 р. Святошинським районним судом міста Києва прийнято заочне рішення по справі № 759/15799/20, яке набрало законної сили 26.03.2021р., за позовом ОСОБА_19 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_17 , ОСОБА_20 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Цим рішенням позов задоволено, визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_6 . Судовим рішенням було встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності від 27.05.2011р., позивачка ОСОБА_19 є власником квартири. Відповідно до Актів ЖБК «Ювілейний - 4» від 20.12.2018 р., від 01.02.2019 р., від 16.04.2019 р., від 29.08.2019 р., від 11.10.2019 р., від 01.09.2020 р. ОСОБА_1 зареєстрований за цією адресою, проте в квартирі не проживає з дня народження, його особистого майна не виявлено, домовленості про порядок користування спірним житлом між сторонами не існує.
Виходячи з положень Конституції про гарантування громадянам свободи пересування і вільного вибору місця проживання, сама по собі наявність чи відсутність прописки не може бути підставою як для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилася до наймача, так і для відмови в цьому. (абз. 2 п. 13 Правових позицій Верховного суду України щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) від 26.05.2001р.).
Сама по собі реєстрація в певному місці проживання не дає особі права на користування певним житлом, якщо особа не проживала в ньому та втратила або не набула статусу члена сім'ї власника цього житла. (постанова Верховного Суду від 19.04.2023р. у справі № 753/8506/19 (пр. № 61-6564св22).
На підставі досліджених доказів суд зазначає що, у період з 26.12.2000 р. до 06.06.2023 р. та на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, у позивача ОСОБА_1 не зберігалось право користування жилим приміщенням за місцем попередньої реєстрації проживання: АДРЕСА_5 .
Що стосується постійного тривалого проживання позивача в спірній квартирі, то судом було встановлено наступне.
Факт навчання позивача, ОСОБА_1 , у період з 01.09.2003 р. по 29.09.2021 р. в Деснянському районі міста Києва та підтвердження постійного фактичного місця його проживання з народження, а саме з 31.07.2000 р. і по день подання позову до суду в спірній квартирі АДРЕСА_1 підтверджується наступними доказами.
З 01.09.2003 р. по 31.05.2006 р. відвідував дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 136 Деснянського району міста Києва (пр. Маяковського, 7б), що підтверджується Довідкою Дошкільного навчального закладу (ясла - садок) № 136 Деснянського району міста Києва від 05.05.2023р. № 2. З 2007 р. по 2008 р. навчався у першому класі в школі І-ІІІ ступенів № 275 імені Кравчука Володимира Деснянського району міста Києва (пр. В. Маяковського, 3г). З 2008 р. по 2010 р. навчався в приватній міжнародній школі "Меридіан" міста Києва (пров. Квітневий, 5а), де мама ОСОБА_7 працювала вчителькою. З 2012 р. по 2014 р. під час навчання в школі відвідував гуртки: баскетбол, плавання, що розташовані в Деснянському районі міста Києва, які оплачувала мама ОСОБА_7 . З 27.08.2010 р. по 27.06.2017 р. навчався у школі І - ІІІ ступенів № 276 Деснянського району міста Києва (вул. Сабурова, 14) та випущений зі школи з 11 класу 27.06.2017 р., що підтверджується Довідкою Школи І - ІІІ ступенів № 276 Деснянського району міста Києва від 04.05.2023 р. № 75, та Атестатом про повну загальну середню освіту від 27.06.2017 р. серія НОМЕР_13 .
З 01.09.2017 р. по 30.06.2021 р. навчався на стаціонарі за денною формою у Державному вищому навчальному закладі Національному транспортному університеті в м. Києві (далі - НТУ) та здобув спеціальність менеджмент, транспортний менеджмент та логістика, ступень вищої освіти - бакалавр, загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання складає 52000,00 грн. Оплату за навчання було здійснено мамою позивача ОСОБА_7 одноособово.
Згідно з Довідкою Школи І - ІІІ ступенів № 276 Деснянського району міста Києва від 04.05.2023р. № 75: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з моменту його народження постійно спільно проживали разом за адресою: АДРЕСА_3 , і вели разом спільне господарство та є членами сім'ї, мають взаємні права та обов'язки. У родині панував доброзичливий клімат. Мати ОСОБА_7 одна виховувала та утримувала сина. Батько ОСОБА_17 у житті та вихованні сина участі не приймав. ОСОБА_1 брав активну участь у житті класу та школи, постійно допомагав матері з учнями в позакласних заняттях/заходах. Завжди відповідально ставився до обов'язків та доручень.
З народження та до 18 років позивач перебував на обліку в Дитячій поліклініці № 1 Деснянського району Києва (пр. Маяковського, 18а), що підтверджується титульними листами історії розвитку дитини та медичної картки амбулаторного хворого. З 18 років і по цей день позивач перебуває на обліку в Поліклініці № 2 Деснянського району Києва/КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Деснянського району м. Києва (вул. Драйзера, 19), що підтверджується титульним листом медичної картки амбулаторного хворого, та про що свідчать Декларація № 0001-7130-01А0 про вибір лікаря, що надає первинну медичну допомогу від 17.02.2021 р., укладена позивачем з лікарем, який надає ПМД ОСОБА_21 . Довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом є померла матір позивача ОСОБА_7 - Декларація № 0001-7247-ХАА0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу від 17.02.2021 р. укладена ОСОБА_7 з лікарем, який надає ПМД ОСОБА_21 . Довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом є її син, позивач ОСОБА_1 .
Актами про спільне проживання від 11.09.2023 р. від 30.08.2022 р., від 04.01.2021 р. складеними свідками/сусідами, які мешкають та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_7 , підтверджується той факт, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , з народження постійно фактично проживав в квартирі АДРЕСА_1 з мамою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та вели спільне господарство.
Що стосується виконання позивачем обов'язків члена сім'ї наймача, у частині несення витрат за користування житлом та комунальні послуги згідно зі ст.ст. 64, 65, 66 - 68 ЖК України по спірні квартирі.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з їх оплати. Згідно з ч. 3 ст. 815 ЦК України та ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за найм житла, квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. Згідно з ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Особовий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_14 ) по спірній квартирі оформлений на померлу бабу позивача, єдиного наймача жилого приміщення - ОСОБА_4 .
Особові рахунки по всім комунальним послугам згідно з законодавством оформляються лише на власників або наймачів жилих приміщень, тому позивач на разі не може переоформити його та зареєструвати своє місце проживання в спірній квартирі.
Баба позивача ОСОБА_4 , як головний квартиронаймач з 09.04.2008 р. спірного житла зверталась до підприємств-надавачів комунальних послуг з питанням укладання договорів про надання комунальних послуг та відкриття особових рахунків на їх оплату, та була власником особових рахунків № НОМЕР_1 , ТОВ «Київські енергетичні послуг № 12020811111, КПВОК «Київтеплоенерго» № 163035601110100.
Згідно квитанцій/рахунків-повідомлень Комунального концерну «Центр комунального сервісу» на оплату житлово-комунальних послуг по спірній квартирі та Довідки КП «Київкомунсервіс» від 01.05.2023р. про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_14 ) за період з 01.07.2018 р. по 01.05.2023 р. загальна площа: 55,96 кв.м.; площа балкону: 4,76 кв.м, опалювальна та житлова площа 51,2 кв.м.
Згідно з квитанціями Комунального концерну «Центр комунального сервісу» станом на 17.01.2024 р. особисто позивачем за споживання житлово-комунальних послуг по спірній квартирі здійснено оплату на загальну суму 122 441, 10 грн., без урахування комісії, та відсутня заборгованість. Отже, плата за користування житлом та за комунальні послуги по спірній квартирі виконана позивачем в повному обсязі, що підтверджує той факт, що він приймав та приймає особисто участь у витратах на утримання спірного житла.
Представником відповідача в судовому засіданні не оспорювався і не заперечувався, той факт, що станом на день звернення до суду з відповідним позовом, саме позивач ОСОБА_1 , сплатив всі борги по спірній квартирі та ним своєчасно сплачуються послуги з плати за користування житлом та комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги).
За приписами ст. 47 Конституції України, ст. 1, ч. 4 ст. 9 ЖК України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду, а також ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Статею 48 Конституції України встановлено, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Частиною 1 ст. 270 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним. Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно. Ст. 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну. Абз. 5 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що місце проживання це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає. Згідно з ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Статтею 103 ЖК України передбачено, що договір найму жилого приміщення може бути змінено відповідно до вимог законодавства України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони уклали б договір на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, з підстав, встановлених ч. 4 цієї статті, - договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Ч. 1 та ч. 2 ст. 106 ЖК України встановлено, що повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 824 ЦК України на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем. У разі смерті наймача наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.
Ч. 4 ст. 816 ЦК України визначено, що порядок користування житлом наймачем та особами, які постійно проживають разом з ним, визначається за домовленістю між ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду.
Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили.
Таким чином, закріплене в ч. 1 ст. 9 ЖК України право безстрокового користування жилими приміщеннями в будинках державного та комунального житлового фонду, що виникає на підставі ордеру та договору найму, не свідчить про те, що договір не може змінюватись. З часом стосунки між наймачем та членами його сім?ї змінюються; виникають інші фактори, у відповідності до яких договір найму жилого приміщення потребує змін. Ч. 1 та ч. 2 ст. 106 ЖК України передбачає право будь-якого члена сім'ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, у разі смерті наймача, на зміну договору найму жилого приміщення, що був раніше укладеним, визнання його наймачем за договором найму, а у разі відмови наймодавця спір може бути вирішено в судовому порядку. Отже, у цьому випадку член сім'ї наймача має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення, у разі смерті попереднього наймача, та має право вимагати визнання за ним права користування жилим приміщення.
Судом застосовується принцип рівності прав та обов?язків наймача та членів його сім'ї згідно зі ст. 64 ЖК України, інший член сім?ї, що залишився проживати у жилому приміщенні та звертається до суду за захистом своїх прав, заміщує попереднього наймача в договірних правовідносинах найму за раніше укладеним договором. Отже, судовому розгляду підлягають спори у випадку, якщо наймодавець не визнає в якості члена сім?ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором згідно з ч. 2 ст. 64 та ч. 1 ст. 106 ЖК України.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до норм ст. 64, ст. 103, ст. 106 ЖК України та ст. 651, ст. 652, ст. 824 ЦК України договір найму жилого приміщення може бути змінено у разі смерті наймача та визнання в судовому порядку іншої особи членом сім'ї померлого наймача, а також визнання за ним права користування жилим приміщенням. Визнання в судовому порядку за ним права користування жилим приміщенням є у подальшому підставою для укладення договору найму жилого приміщення, в якому і буде зазначено наймачем іншого члена сім'ї, який постійно проживав разом з попереднім наймачем в неприватизованій квартирі і вів з ним спільне господарство.
Згідно з п. 298 таблиці 6 Додатку 3 до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 р. № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві», будинок АДРЕСА_8 переданий до сфери управління Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, а отже перебуває у сфері управління відповідача на законних підставах.
На підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015р. № 48 «Про закріплення на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва» майна», за відповідним комунальним підприємством на праві господарського відання закріплене майно, у тому числі будинок АДРЕСА_8 .
Таким чином, надання дозволу на зміну умов договору найму жилого приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім'ї здійснюється Деснянською РДА шляхом прийняття відповідного рішення.
Норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, практика Європейського суду з прав людини у спірних правовідносинах, що враховано судом при прийнятті рішення.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи. Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті. (Рішенням ЄСПЛ від 23.09.1982р. у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції»); (Рішення ЄСПЛ від 18.12.2008р. в справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, п. 47).
В контексті Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі п. 1 ст. 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів ст. 8 Конвенції. (п. 44 Рішення від 02.12.2010р. в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03); (Рішення ЄСПЛ від 18.11.2004р. в справі «Прокопович проти Росії», заява № 58255/00, п. 36); (Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Баклі проти Сполученого Королівства" від 11.01.1995 р., п. 63); (Рішення ЄСПЛ від 13.05.2008р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства», заява № 19009/04, п. 50).
Отже, право на житло, зокрема право користування житлом, підпадає під сферу охорони ст. 8 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Тому, закріплені зазначеними статтями умови втручання у це право підлягають застосуванню судом при вирішенні спору про визнання права користування жилим приміщенням.
Позиції Верховного Суду у спірних правовідносинах, які враховані судом при прийнятті рішення:
Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України в від 12.04.1985р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови від 01.11.1996р. № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 01.09.2023р. у справі № 712/11721/21 (пр. № 61-13153св22); від 25.05.2023р. у справі № 367/8239/20 (пр. № 61-10635св22); від 30.05.2022р. у справі № 366/1285/20 (пр. № 61-6232св21); від 14.04.2021р. у справа № 645/7796/19 (пр. № 61-817св21); від 09.03.2021р. у справі № 565/1499/19 (пр. № 61-12433св20); від 21.05.2020р. у справі № 199/9418/16-ц (пр. № 61-15885св18); від 15.01.2020р. у справі № 754/613/18-ц (пр. № 61-1634св19); від 20.06.2019р. у справі № 645/4988/16-ц (пр. № 61-19079св18); від 17.07.2019р. у справі № 523/16575/15-ц (пр. № 61-31117св18); аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019р. у справі № 569/4373/16-ц (пр. № 14-298цс19); Постанові колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.07.2012р. № 6-60цс12.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999р справа № 1-8/99 № 5-рп/99 (щодо офіційного тлумачення терміну "член сім'ї"): (абз. 2 п. 3 мотивувальної частини) Житловий кодекс, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов'язки наймача жилого приміщення та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов'язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Ч. 2 ст. 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них. (абз. 5 п. 6 мотивувальної частини) Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25.05.2023р. у справі № 367/8239/20 (пр. № 61-10635св22); від 29.09.2021р. у справі № 759/9229/19 (пр. № 61-11242св20).
Тривалий час проживання у спірній квартирі/будинку особи, яка не має іншого житла, є достатньою підставою для того, щоб вважати квартиру/будинок житлом цієї особи в розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 30.05.2022р. у справі № 366/1285/20, (пр. № 61-6232св21); від 15.11.2020р. у справі № 754/613/18-ц ; від 21.05.2020р. в справі № 428/3476/17 (пр. № 61-41948св18).
Суд встановив, що позивач проживав в спірній квартирі разом з членами своєї сім'ї - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з народження, а саме з 31.07.2000 р., тобто тривалість часу його проживання складає понад 23 роки. Спірна квартира є єдиним постійним місцем його проживання. Він не зберігає постійного місця проживання в іншому жилому приміщенні. Іншого житла у нього не має, а отже за ним може бути визнано право користування спірним жилим приміщенням.
Відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду. Верховний Суд зазначає, що згідно із встановленими обставинами у цих справах, спірні квартири є житлом позивачів у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду: від 28.08.2023р. справа 199/736/22 (пр. № 61-5671СВ23); від 28.06.2022р. у справі № 754/14628/17 (пр. № 61-10210св21); від 21.05.2021р. у справі № 643/6850/17 (пр. № 61-4751св21); від 14.04.2021р. у справа № 645/7796/19 (пр. № 61-817св21); від 16.12.2019р. у справі № 750/8351/15-ц (пр. № 61-3484св18); від 21.05.2020р. в справі № 199/9418/16-ц (пр. № 61-15885св18); від 12.12.2019р. у справі № 335/9212/16-ц (пр. № 61-31522св18).
Передчасними є висновки суду про законність та обґрунтованість рішень у відмові в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач не був зареєстрований у спірній квартирі, тому не набув права для проживання у ній, без перевірки доводів позивача про його постійне проживання з дозволу наймача у спірній квартирі як члена сім'ї та набуття ним таким чином законного права користування спірним житлом. (постанова Верховний Суд від 17.07.2019р. у справі № 523/16575/15-ц (пр. № 61-31117св18).
Фізична особа незалежно від наявності зареєстрованого місця проживання (місця реєстрації) має можливість на здійснення своїх прав та інтересів. (постанова Верховного Суду від 03.11.2021р. в справі № 761/40889/20 (пр. № 61-14588св21).
Судом перевірено доводи позивача про його постійне проживання з народження з дозволу наймача у спірній квартирі, як члена сім'ї та набуття ним таким чином законного права користування спірним житлом
Для визнання наймачем на підставі ст. 106 Житлового кодексу іншого члена сім'ї необхідно щоб попередній член сім'ї мав правовий статус «наймача». (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018р. в справі № 682/933/16-ц (пр. № 61-3248св18).
Судом встановлено, що померлим членам сім'ї позивача - діду ОСОБА_5 , бабі ОСОБА_4 (наймач) та матері ОСОБА_7 - ордер на вселення в спірну квартиру видавався, договір найму жилого приміщення укладався, розпорядження про зміну договору найму житлових приміщень, у зв'язку зі смертю попереднього наймача приймалось, а отже, є підстави для визнання позивача членом сім'ї наймача та визнання за ним права користування спірною квартирою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 р. у справа № 447/455/17 (пр. № 14-64цс20) зроблено висновок, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. При розгляді справи по суті необхідно звернути увагу на баланс інтересів сторін спору.
Звернення членів сім'ї наймача квартири до суду з вимогою про визнання їх законними наймачами житлового приміщення та зобов'язання укласти типовий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з метою зміни раніше укладеного наймачем договору найму жилого приміщення є неефективним способом захисту їхніх житлових прав. Таким способом є визнання права користування житловим приміщенням, зміна договору найму житлового приміщення тощо. (постанова Верховного Суду від 05.04.2023р. у справі № 127/6749/22 (пр. № 61-799св23).
Звернення позивача до суду з цим позовом про визнання членом сім'ї наймача та визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання вчинити дії - змінити договір найму жилого приміщення, є ефективним способом захисту його житлових прав та відповідає останнім правовим позиціям Верховного Суду.
Щодо заяви відповідача про застосування судом строку позовної давності до вимог позову:
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 810 ЦК України підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. Згідно з ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Житлові права позивача щодо визнання за ним права користування спірною квартирою, яка є його постійним єдиним місцем проживання з народження, а саме з 31.07.2000 р., та реєстрації його місця проживання в ній, були порушені саме 22.04.2023 р., у зв'язку зі смертю матері ОСОБА_7 , яка вписана в ордер, та в розпорядження про зміну договору найму житлових приміщень громадян, як член сім'ї померлих наймачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
З 06.12.2012 р. по ІНФОРМАЦІЯ_13 померлій ОСОБА_7 належало право зареєструвати місце проживання позивача, у спірній квартирі, змінити договір найму на себе, приватизувати квартиру. Судом на підставі наданих доказів встановлено підтвердження раптової смерті ОСОБА_7 матері позивача. Позивач з 02.08.2022 р. і по цей день перебуває на військовій службі, він не застав матір в живих. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_7 самостійно без особистої участі позивача не встигла оформити документи щодо зміни договору найму спірної квартири на себе, її приватизації та зареєструвати його місце проживання в ній.
ІНФОРМАЦІЯ_14 померла ОСОБА_7 була знята з реєстраційного обліку за місцем проживання, фактично це відбулося 14.09.2023 р. на підставі відомостей/списків про державну реєстрацію смерті з Державного реєстру актів цивільного стану.
Враховуючи зазначене, перебіг позовної давності для позивача у спірному питанні починається саме від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, а саме з 22.04.2023 р. - дати смерті ОСОБА_7 .
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових та електронних доказів, зокрема текстових документів, фотографій, висновків експертів.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 ЦПК України сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Ч. 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Надані суду пояснення, обгрунтування та докази підтверджують наявність взаємних прав та обов'язків між позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , та померлими членами його сім'ї - матір'ю ОСОБА_7 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), єдиним наймачем спірної квартири - бабою ОСОБА_4 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ), наявність між ними тісного правового зв'язку, що ґрунтується на кровному спорідненні та характеризується спільністю життя, ведення з ними спільного господарства, несення спільних витрат по утриманню спірної квартири.
При ухваленні цього рішення суд бере також до уваги наступне.
24.02.2022 р. у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на державному рівні введено воєнний стан, який продовжено до 14.02.2024 р.
02.08.2022 р. у віці 22 роки позивач ОСОБА_1 пішов добровільно служити до лав ЗСУ, захищати Батьківщину і по цей день перебуває на військовій службі. Мама ОСОБА_7 залишилась сама вдома, збирала в соціальних мережах інтернет кошти на купівлю ДРОНА для його підрозділу БУАР 116 ОМБР, що підтверджується сімейними фотографіями, які додаються.
Згідно з військовим квитком, виданим 02.08.2022 р. військовою частиною № НОМЕР_15 серія НОМЕР_16 , позивач ОСОБА_1 02.08.2022 р. на підставі Указу Президента від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» призваний у Збройні Сили України (СЗРУ). 19.08.2022 р. прийняв військову присягу у Військовій частині № НОМЕР_15 та проходив службу у цій частині до 15.12.2022 р. Як військовослужбовець, солдат, належить до рядового складу. З 16.12.2022 р. перебуває на службі у військовій частині № НОМЕР_12 , підрозділ Батарея управління і артилерійської розвідки (БУАР), 116-та окрема механізована бригада - механізоване з'єднання Сухопутних військ Збройних сил України ( НОМЕР_17 ОМБр, в/ч НОМЕР_12 ), та обіймає посаду оператор БПЛА - займається підготовкою безпілотників до польоту і віддалено керує їх переміщенням з певною заданою метою.
З 20.08.2022 р. по 31.08.2022 р. приймав безпосередню участь у бойових діях (забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії), що також підтверджується: записом на сторінці 27 в розділі VII Військового квитка та Довідкою від 02.11.2022 р. № 222/37/1519, виданою Військовою частиною № НОМЕР_15 Міністерства оборони України.
31.08.2022 р. позивач отримав травму пов'язану із захистом Батьківщини внаслідок бойовий дій під час обстрілу та виконання службових обов'язків в районі смт. Нестерянка, проходячи службу в лавах ЗСУ. Перебував у стаціонарі з 01.09.2022 р. по 09.09.2022 р., що підтверджується випискою із медичної карти хворого Відділення травматології та ортопедії з ліжками нейрохірургії, політравми та мікрохірургії кисті Травматолого-ортопедичного відділення КНП «Міська лікарня № 9» м. Запоріжжя від 09.09.2022р. № 6503 та Первинною медичною карткою, виданою ЛСБ «Таврійське» 01.09.2022 р.
В період з 06.08.2023 р. по 12.09.2023 р. солдат - оператор ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Роботине, н.п. Новоданилівка, н.п. мала Токмачка Запорізької області, що підтверджується Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданою Військовою частино № НОМЕР_12 Міністерства оборони України від 12.09.2023р. № 4204.
26.11.2023 р. при виконанні бойових завдань (околиці н.п. Семенівка, Покровський р-н., Донецької області), отримав почесний нагрудний знак «Золотий хрест» та посвідчення до нього, згідно з наказом Головнокомандувача Збройних Сил України генерала ОСОБА_22 від 21.10.2023 р. № 2463. Нагрудним знаком «Золотий хрест» нагороджений за проявлену мужність і успішне виконання завдань під час бою.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що доводи викладені в позові, є обґрунтованими, сторона позивача довела у встановленому законом порядку, що її житлові права та інтереси порушені.
Суд при розгляді цієї справи, надав оцінку поданих доказів, дослідивши їх об'єктивно у сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи, застосував відповідні норми законодавства, сталу судову практику, норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколів до неї, практику Європейського суду з прав людини у спірних правовідносинах, та прийшов до висновку задовольнити цей позов в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89-92, 95, 100, 102, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання членом сім'ї наймача та визнання права користування жилим приміщенням, зобов'язання вчинити дії - змінити договір найму жилого приміщення, - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП № НОМЕР_18 , членом сім'ї померлої баби ОСОБА_4 , як єдиного наймача жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП № НОМЕР_18 , право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Деснянську районну у місті Києві державну адміністрацію вчинити дії - змінити договір найму жилого приміщення, та укласти договір найму жилого приміщення квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП № НОМЕР_18 , у зв'язку зі смертю попереднього наймача жилого приміщення - баби ОСОБА_4 , власника особового рахунку № НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Панченко