Справа №707/3816/23
Провадження №1-кп/707/114/24
26 січня 2024 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023250310003780 від 15.11.2023,щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
ОСОБА_4 15 листопада 2023 року близько 17 години 30 хвилин, керуючи в стані алкогольного сп'яніння (відповідно до висновку №766, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння КЗ «Черкаський обласний наркологічних диспансер», ОСОБА_4 перебував в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до акту хіміко-токсикологічних досліджень № 1414 в сечі ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,60 проміле; відповідно до висновку судово-медичної токсикологічної експертизи №05-3-08/2340 від 23.11.2023 в крові ОСОБА_4 виявлено етанол в кількості 2.18 та 2.19 проміле), автомобілем Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у якого відповідно до висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СТ/300Е-23 від 05.12.2023 до моменту настання дорожньо-транспортної пригоди деталі робочої гальмівної системи, ходової частини та рульового керування перебували в працездатному стані, та рухаючись в межах Будищенської територіальної громади Черкаського району Черкаської області по проїзній частині автодороги Р-10 (сполучення «Канів-Черкаси-Світловодськ-Кременчук») зі сторони села Будище в напрямку до села Свидівок Черкаського району, поблизу дорожнього знаку 5.65.2 «р. Ірдинка», проявив неуважність та порушив вимоги:
- п. 1.7 Правил дорожнього руху України, згідно з яким водії зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи;
- п.п. «б» п. 2.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п.п. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 12.2 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;
- п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- п. 13.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Під час руху за вищевказаних обставин ОСОБА_4 , грубо порушуючи вищевказані правила безпеки дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції, та при виникненні перешкоди для руху, яку він об'єктивно спроможний був виявити, у вигляді велосипедистки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася на велосипеді «Pride Rocksteady» по проїзній частині автодороги Р-10 попереду в попутному напрямку ближче до правого краю проїзної частини, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, а продовжив свій рух та в подальшому здійснив наїзд на вищевказану велосипедистку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №02-01/1074 від 11.12.2023 отримала наступні тілесні ушкодження: компресійний перелом тіла першого поперекового хребця без ушкодження спинного мозку, що відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Спричинення потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, знаходиться в причинному зв'язку відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №СТ/320Е-23 від 08.12.2023 з порушенням водієм автомобіля Nissan Qashqai, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вимог пунктів 12.3., 13.1 Правил дорожнього руху України.
Вищевказаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, визнав повністю та визнав обставини, які викладені в обвинувальному акті. Вказав, що щиро розкаюється у вчиненому та просить пробачення у потерпілої. Він відшкодував потерпілій 200000 грн. Він визнає, що вжив алкогольні напої перед тим, які сісти за кермо. Перед цим він посварився з мамою в її день народження і був засмучений. Син його дружини, до якого він ставився як до свого сина, півтора роки тому загинув на війні. Його рідний син зараз також в армії, проходить навчання. Він не працює, у нього вже немає грошових заощаджень, шкоду потерпілій він відшкодував за рахунок кредитних коштів, які він досі не повернув.
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні визнала обставини, які викладені в обвинувальному акті. Вказала, що обвинувачений дійсно виплатив їй 200000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Вона немає жодних претензій до обвинуваченого і вважає всю шкоду відшкодованою. Вона не вважає, що обвинуваченого треба ізолювати від суспільства.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, захисник, потерпіла та представник потерпілої також не оспорювали фактичні обставини провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_4 , правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд, врахувавши визнання обвинуваченим всіх обставин, які викладені у обвинувальному акті, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів. Суд також враховує особу обвинуваченого, який визнав вину у вчиненні правопорушення, має постійне місце проживання, є одруженим, не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, є членом добровольчого громадського формування Мошнівської територіальної громади, має письмову подяку від ГО «Центр допомоги армії, ветеранам та їхнім родинам», має діагноз цукровий діабет тип 2, ВІЗ, важкий перебіг.
Крім того, суд враховує досудову доповідь органу пробації, згідно з якою виправлення обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає наступне:
- щире каяття (обвинувачений вказав, що жалкує у зв'язку із вчиненням кримінального правопорушення, повністю усвідомив наслідки свого діяння, настання яких не бажав, неодноразово в судовому засіданні просив вибачення за скоєне у потерпілої);
- активне сприяння розкриттю злочину, про яке вказано у обвинувальному акті та яке підтвердила прокурор в судовому засіданні;
- добровільне відшкодування обвинуваченим на користь потерпілої суми в розмірі більше 200000 грн. згідно з платіжними інструкціями за період з 16.11.2023 до 25.01.2024.
Обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд також враховує позицію потерпілої, яка в судовому засіданні вказала, що немає майнових претензій до обвинуваченого та не вважає, що його треба ізолювати від суспільства.
З іншого боку суд враховує, що відповідно до відомостей в обвинувальному акті, які беззастережно визнав обвинувачений, після ДТП в сечі ОСОБА_4 виявлено етиловий спирт в концентрації 3,60 проміле, а в крові ОСОБА_4 виявлено етанол в кількості 2,18 та 2,19 проміле. В судовому засіданні обвинувачений пояснив, що перед подією ДТП 15.11.2023 він вжив десь шість чарок горілки.
На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, особу обвинуваченого, наявність трьох обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілої, яка жодних претензій до обвинуваченого не має, а також те, що злочин вчинено з необережності, суд вважає за необхідне призначитиОСОБА_4 із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України більш м'який вид основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України, у виді обмеження волі в межах, встановлених для такого виду покарання в Загальній частині КК України.
На переконання суду, саме таке покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді обмеження волібуде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та буде достатнім для досягнення відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
При цьому суд враховує, що обвинувачений не працює та згідно з його власними показаннями немає грошових заощаджень, а кошти на користь потерпілої виплачував з кредитів, які досі не повернув кредитодавцю. Тобто, призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу не є можливим. Крім того, на думку суду, призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу буде занадто м'яким та не буде достатнім для виправлення обвинуваченого.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2023 року по справі № 161/14039/22, де вказано, що призначення судом основного покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді обмеження волі з урахуванням конкретних обставин провадження може узгоджуватися із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність та відповідати основній меті покарання як заходу примусу.
Стосовно тверджень захисниці та обвинуваченого про необхідність лікування обвинуваченого від цукрового діабету та інших захворювань суд зазначає, що згідно з ч. 2, 3 ст. 59 засуджені до обмеження волі мають право, зокрема, мати при собі цінні речі, користуватися грішми без обмежень, отримувати посилки (передачі) і бандеролі без обмежень, одержувати короткострокові побачення без обмежень, користуватися засобами мобільного зв'язку та можуть отримувати дозвіл на короткочасні виїзди за межі виправного центру за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного висновку. Тобто, покарання у виді обмеження волі не позбавить обвинуваченого можливості отримувати лікування в медичному закладі за наявності відповідного медичного висновку або отримувати та приймати ліки за місцем обмеження волі.
Суд також вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Враховуючи те, що строк дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого у виді цілодобового домашнього арешту закінчився 15.01.2024, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов не заявлений. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України та враховує, що всі судові витрати обвинувачений відшкодував до ухвалення вироку згідно з відповідними платіжними документами. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України суд вважає за необхідне скасувати арешти, які були накладені ухвалами слідчих суддів Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.2023.
Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді обмеження волі на строк один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Не обирати запобіжний захід щодо ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили.
Скасувати арешти, а також заборони на відчуження, користування та зміну майна, які були накладені ухвалами слідчих суддів Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.2023 по справам № 712/12592/23 та 712/12595/23 на автомобіль марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та на велосипед марки «Pride Rocksteady» оранжевого кольору.
Речові докази:
- автомобіль марки «Nissan Qashqai» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити у володінні ОСОБА_4 ;
- велосипед марки «Pride Rocksteady», який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити у володінні ОСОБА_6 .
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя ОСОБА_1