МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ_________
Справа №521/12095/22
Пр. №2/521/230/24
22 січня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Замниборщ А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
встановив:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на те, що 14 квітня 1966 року його дідусь ОСОБА_4 уклав договір найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . Після смерті діда, особовий рахунок на вказану квартиру був відкритий на його доньку ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач зазначив, що крім нього, у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані його діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30 листопада 2009 року; ОСОБА_7 , 21 серпня 2010 року з 01 жовтня 2010 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26 січня 2016 року, а також проживає без реєстрації його дружина ОСОБА_9 ..
Крім них, в квартирі АДРЕСА_1 також зареєстровані, але не проживають з 2006 року по теперішній час його сестра ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стверджував, що в квартирі особистих речей відповідачів немає, місце їх проживання йому не відомо.
Вказував, що оскільки, відповідачі зареєстровані в зазначений квартирі, то він змушений сплачувати за них комунальні послуги, що погіршує його матеріальний стан.
Посилаючись на порушення своїх прав, позивач просив суд визнати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 05 вересня 2022 року було відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання (а.с. 41).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями Малиновського районного суду м. Одеси від 13 липня 2023 року, у зв'язку із звільненням з відрахуванням зі штату судді ОСОБА_11 справу було передано на розгляд судді Сегеді О.М.
Справа отримана суддею 14 липня 2023 року.
Ухвалою суду від 14 липня 2023 року справа прийнята до провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 80).
Ухвалою суду від 25 вересня 2023 року задоволено заяву представника позивача про виклик свідка (а.с. 86).
Ухвалою суду від 24 жовтня 2023 року підготовче провадження по справі закрите та справа призначена до судового розгляду (а.с. 99).
Позивач та його представник, діючий за ордером від 16 червня 2023 року, в судове засідання не з'явились, про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надали заяву про підтримання позовних вимог та просили суд розглянути справу без їх участі, не заперечували проти винесення заочного рішення по справі (а.с. 68, 111).
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися відповідно до вимог ст.128 ЦПК України (а.с. 45, 49, 52, 53, 54 ,57, 58, 62, 63, 82, 83, 104а, 106, 107, 108, 109, 110).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідачів та не повідомленням ними про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд, зі згоди позивача, вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються Житловим кодексом України, Цивільним Кодексом України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Судом встановлено, що 27 лютого 1950 року між будинкоуправлінням та ОСОБА_4 , дідусем позивача, був укладений договір найму житлового приміщення у будинках місцевих рад, а саме квартири АДРЕСА_1 , строком до 1955 року (а.с. 7, 8).
З матеріалів справи вбачається, що договір найму житлового приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 , неодноразово продовжувався, що підтверджується договором найму житлового приміщення від 14 квітня 1966 року (а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_4 , особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 був відкритий на мать позивача - ОСОБА_5 , яка була донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.26).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 10).
З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_5 було троє дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , 1973 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 та довідкою про склад сім'ї від 07 липня 2016 року (а.с. 21, 27).
Встановлено, що 19 травня 2007 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 20).
Від шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_9 народилося троє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 17, 18, 19).
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають та зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №Б7-32938-ф/л від 09 лютого 2022 року; довідкою №Б7-192044-ф/л від 02 серпня 2021 року; довідкою №Б7-32949-ф/л від 09 лютого 2022 року (а.с. 12, 13, 14).
Отже, крім позивача, у квартирі АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані його діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 30 листопада 2009 року; ОСОБА_7 , 21 серпня 2010 року з 01 жовтня 2010 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26 січня 2016 року, а також проживає без реєстрації його дружина, ОСОБА_9 .
Встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 також зареєстровані, але не проживають з 2006 року по теперішній час ОСОБА_10 ,, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідками відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області від 26 серпня 2022 року та актами від 05 серпня 2022 року, 06 жовтня 2023 року (а.с. 23, 38, 38, 91, 92).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що в квартирі особистих речей відповідачів немає, місце їх проживання позивачу не відомо.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована, у власності осіб, які зареєстровані в квартирі не знаходиться.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках встановлених ст. 71 ЖК. У випадках, передбачених пунктами 1 - 7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.
Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачі з 2006 року по теперішній час в квартирі АДРЕСА_1 не проживають.
Оскільки відповідачі не проживають у спірній квартирі з 2006 року, комунальні платежі за квартиру не сплачують, квартирою не інтересуються, то суд вважає, що вони втратили інтерес до спірної квартири.
Отже, відповідачі втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд вважає доведеним факт того, що на момент розгляду справи відповідачі втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки не проживають у ній з 2006 року, а своєю реєстрацією у зазначеній квартирі, обмежують права позивача, оскільки останній повинен сплачувати за них комунальні послуги.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року по справі №212/6724/17 (пр. №61-40291св18).
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані зі зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Зі змісту ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що підставою для зняття з реєстрації є рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом.
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом є підставою для зняття даної особи з реєстрації.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або право користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є підставою для зняття відповідачів з реєстраційного обліку.
Відповідачами до суду не було надано жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень. Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядилися на власний розсуд.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
За ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Судовий збір у справі складає 992,40 грн., які сплачені позивачем при зверненні до суду у повному обсязі (а.с. 1).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 322, 391, 405, 1216, 1268,1269,1270,1297 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 284, 288, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 26 cічня 2024 року.
Суддя: О.М. Сегеда