МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ____________
Справа №521/17942/23
Пр. №2/521/683/24
22 січня 2024 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Замниборщ А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що з відповідачем у справі вона перебувала в шлюбі, зареєстрованому 12 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1980.
В період шлюбу у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначала, що під час шлюбу вони з відповідачем придбали автомобіль марки «DAEWOO», модель «LANOS», об'єм двигуна 1498 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , який був зареєстрований на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на відповідача.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 травня 2021 року шлюб між ними був розірваний.
Посилаючись на те, що між нею та відповідачем не досягнуто домовленості щодо поділу майна в добровільному порядку, позивачка просила суд в порядку поділу спільного сумісного майна, визнати за нею, ОСОБА_4 , право власності на частинуавтомобіля марки «DAEWOO», модель «LANOS», об'єм двигуна 1498 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , а також визнати за ОСОБА_2 право власності на частину автомобіля марки « DAEWOO», модель « LANOS», об'єм двигуна 1498 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Ухвалою суду від 18 липня 2023 року по справі було відкрите провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с. 26).
Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 44).
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про час і місце слухання справи була повідомлена відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надала через канцелярію суду заяву про підтримання позову та просила суд слухати справу за її відсутністю (а.с. 52).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надав через канцелярію суду заяву про визнання позову у повному обсязі та просив суд слухати справу за його відсутністю (а.с. 49).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 8 Сімейного кодексу України та главою 26 книги третьої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі, зареєстрованому 12 жовтня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис №1980.
В період шлюбу у сторін народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 13).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 травня 2021 року шлюб між сторонами був розірваний (а.с. 14-15).
Встановлено, що 17 січня 2015 року в період шлюбу на ім'я ОСОБА_2 був придбаний автомобіль марки « DAEWOO», модель « LANOS», об'єм двигуна 1498 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 17 січня 2015 року(а.с. 16).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України.
Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Тлумачення ст.61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно зі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.
Застосовуючи норму ст.60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
За загальними правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Результат наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що визнання обставин, які не підлягають доказуванню можливе, зокрема, за умов: визнання їх всіма учасниками справи та відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.
Відповідно до ч.1ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».
Суд вважає, що оскільки автомобіль марки « DAEWOO», модель « LANOS», об'єм двигуна 1498 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 придбаний в період шлюбу, а саме 17 січня 2015 року, то він належить сторонам на праві спільної сумісної власності.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір у справі складає 1073,60, які повністю сплачені позивачкою при зверненні до суду. Оскільки позовні вимоги задоволенні у повному обсязі, то судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь позивачки (а.с. 1).
Керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 319, 355, 368, 372 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 12,13, 81, 133, 139, 140, 141, 259, 264,354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданого Суворовським РВ у м. Одесі ГУМВС України в Одеській області 16 листопада 2013 року, РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на частину автомобіля марки «DAEWOO», модель «LANOS», об'єм двигуна 1498 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Визнати заОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на частину автомобіля марки «DAEWOO», модель «LANOS», об'єм двигуна 1498 см3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Стягнути з заОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 виданий Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 26 січня 2024 року.
Суддя: О.М. Сегеда