Справа № 11-cc/824/431/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/47466/23-к
15 січня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 42022102090000156, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України про арешт майна.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про накладення арешту на майно задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною і такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону під час розгляду вищевказаного клопотання в суді першої інстанції.
Слідчий суддя, належним чином не врахував, що до майна яке належить підозрюваному ОСОБА_7 можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру з метою забезпечення кримінального провадження, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна підозрюваного.
В судове засідання прокурор, представник не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду, представник надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, однак колегія суддів поважності неявки не вбачає.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в ТУ БЕБ у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42022102090000156 від 06.07.2022 року.
Органом досудового розслідування зазначено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових драв на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, ОСОБА_7 на праві приватної власності володіє наступним нерухомим майном:
- домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 , як підозрюваній особі, відомо про можливе призначення судом додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, а тому ним можуть бути вчинені дії направлені на відчуження вищезазначеного майна.
20.10.2023 року старший детектив підрозділу детективів ТУ БЕБ у м. Києві ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернулася з клопотанням до Печерського районного суду м. Києва про арешт майна, що належить підозрюваному ОСОБА_7 , а саме: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.11.2023 року залишено без задоволення клопотання детектива.
Відмовляючи у задоволенні клопотання детектива про накладення арешту на майно, слідчий суддя послався на те, що детективом та прокурором не доведено необхідність арешту майна, не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, та відсутні правові підстави для задоволення клопотання про арешт майна.
З таким висновком колегія суддів погодитись не може.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Також, положенням ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Чинний кримінальний процесуальний закон покладає на орган досудового розслідування обов'язок вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 170 КПК України), який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому КПК порядку, позбавлення права відчуження, розпорядження та/або користування майном, у тому числі для можливої конфіскації майна.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як свідчать матеріали даного провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція яких передбачає конфіскацію майна.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою конфіскації майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, яке належить ОСОБА_7 в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою конфіскації майна у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні детектива майно.
Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності наявності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам судового провадження так і вимогам КПК України.
Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування майна в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, необхідно накласти арешт на майно.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 листопада 2023 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 42022102090000156, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України про арешт майна, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_6 за матеріалами кримінального провадження № 42022102090000156, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України про арешт майна, - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні №42022102090000156, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.07.2022 року, на майно що належить підозрюваному ОСОБА_7 , а саме: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , а також 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
__________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3