Головуючий у суді першої інстанції: Тиха О.О.
Єдиний унікальний номер справи № 756/6863/23
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4840/2024
Іменем України
25 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів,
встановив:
У червні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» про стягнення грошових коштів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 липня 2021 року між позивачкою та відповідачем був укладений договір № 317В/07/2021 про надання медичної допомоги (спостереження вагітності) Пакет «Максимальна турбота» з 6 по 13 тижнів - до пологів (одноплідна вагітність).
Згідно умов договору вартість медичної допомоги складає 44 685,00 гривень. Вказана сума повністю сплачена позивачкою на користь відповідача.
Позивачка вказує, що Медичний заклад медичну допомогу ОСОБА_1 не надав, свої зобов'язання за вказаним Договором не виконав, грошові кошти, сплачені за Договором № 317В/07/2021, не повернув.
Також 30 липня 2021 року між позивачкою та відповідачем був укладений Попередній договір № 170П/07/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати позивачу кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги.
На виконання умов Попереднього договору позивачкою 30 липня 2021 року було сплачено авансовий платіж у розмірі 63 739,00 гривень.
Між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» 26 січня 2022 року був укладений Договір № 74Р/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати позивачу кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги.
Вартість медичної допомоги за Договором № 74Р/01/2022 від 26 січня 2022 року була сплачена позивачем у якості авансового платежу за Попереднім договором.
Крім того, 26 січня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» Додаткову угоду № 1 до Договору ведення пологів, за умовами якої медичний заклад, за побажанням пацієнта, повинен був призначити лікаря ОСОБА_2 для індивідуального проведення пологів.
Послуги за вказаною Додатковою угодою були сплачені позивачкою 26 січня 2022 року, що підтверджується чеком № 46699 від 26 січня 2022 року.
У зв'язку з воєнними діями, позивачка була змушена виїхати за межі м. Києва та нею було обрано інший медичний заклад для народження дитини, тож відповідно ОСОБА_1 не мала змоги скористатися послугами відповідача, жодних послуг, передбачених укладеними договорами, від ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» позивачка не отримувала.
Зазначає, що 05 травня 2023 року представником позивачки на юридичну адресу ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» було направлено заяву-письмове повідомлення про припинення дії договорів та вимогу щодо повернення сплачених грошових коштів, яка була отримана відповідачем 10 травня 2023 року.
До теперішнього часу відповідачем сплачені кошти не повернуто, незважаючи на неодноразові звернення позивачки, у зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з позовом.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила судстягнути з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» на її користь сплачені грошові кошти в загальній сумі 127 524 грн., які складаються з:
- сплачених грошових коштів в розмірі 44 685 грн. за Договором № 317В/07/2021 про надання медичної допомоги (спостереження вагітності) Пакет «Максимальна турбота» з 6 по 13 тижнів - до пологів (одноплідна вагітність) від 30 липня 2021 року;
- сплачених грошових коштів в розмірі 63 739 грн. за Попереднім договором № 170П/07/2021 від 30 липня 2021 року, що є вартістю медичної допомоги, яка мала бути надана за Договором № 74Р/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) Пакет «Комфорт»;
- сплачених грошових коштів в розмірі 19 100 грн. за надання медичних послуг в пологах заздалегідь обраним провідним лікарем акушером-гінекологом.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року прийнято відмову позивачки від позову в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» грошових коштів, сплачених за Договором № 317В/07/2021 про надання медичної допомоги (спостереження вагітності) Пакет «Максимальна турбота» з 6 по 13 тижнів - до пологів (одноплідна вагітність) у сумі 44 685 грн.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимоги відмовити.
У апеляційній скарзі вказує, що введення воєнного стану в Україні стало обставиною непереборної сили для ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» та таким, що унеможливлює виконання своїх обов'язків перед позивачем за договором ведення, оскільки будівля пологового будинку зазнала обстрілів та значних пошкоджень від російських окупантів. З 06 березня 2022 року ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», у зв'язку з введенням активних бойових дій біля пологового будинку та пошкодженням будівлі, було вимушене призупинити свою роботу до 01 вересня 2022 року. З урахуванням наведеного, а також того факту, що позивач не зверталась до ТОВ «Пологовий будинок «Лелека», у відповідності до п. 1.1. попереднього договору стосовно основного договору, надати послугу не уявлялось можливим. При цьому п. 6.4. передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання цього договору у разі виникнення особливих обставин з об'єктивних причин (форс-мажорні обставини), які сторони не могли передбачити і що перешкоджають сторонам виконати свої обов'язки. До таких обставин віднесено, зокрема, війну та воєнні дії.
Зазначає, що з огляду на дію воєнного стану на території України, що є форс-мажорними обставинами, зобов'язання сторін продовжуються на цей період, а тому, у позивачки відсутні підстави для захисту порушеного права у судовому порядку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 82 839 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона вказує, що судом першої інстанції було всебічно та повно досліджено всі матеріали справи, а дане рішення законне та обґрунтоване.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 30 липня 2021 року між позивачкою та відповідачем був укладений договір № 317В/07/2021 про надання медичної допомоги (спостереження вагітності) Пакет «Максимальна турбота» з 6 по 13 тижнів - до пологів (одноплідна вагітність).
Згідно умов договору вартість медичної допомоги складає 44 685,00 гривень. Вказана сума була повністю сплачена позивачкою на користь відповідача.
Між позивачкою та відповідачем 30 липня 2021 року був укладений Попередній договір № 170П/07/2021 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати позивачу кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги.
На виконання умов Попереднього договору позивачкою 30 липня 2021 року було сплачено авансовий платіж у розмірі 63 739,00 гривень.
Також 26 січня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» був укладений Договір № 74Р/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», відповідно до умов якого відповідач (медичний заклад) зобов'язався надати позивачу кваліфіковану медичну допомогу, яка полягає у ведення пологів пацієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором та Додатками до нього, у відповідності з існуючими стандартами медичної допомоги.
Вартість медичної допомоги за Договором № 74Р/01/2022 від 26 січня 2022 року була сплачена позивачем у якості авансового платежу за Попереднім договором.
Крім того, 26 січня 2022 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» Додаткову угоду № 1 до Договору ведення пологів, за умовами якої медичний заклад, за побажанням пацієнта, повинен був призначити лікаря ОСОБА_2 для індивідуального проведення пологів.
Послуги за вказаною Додатковою угодою були сплачені позивачкою 26 січня 2022 року, що підтверджується чеком № 46699 від 26 січня 2022 року.
У зв'язку з воєнними діями, позивачка була змушена виїхати за межі м. Києва та нею було обрано інший медичний заклад для народження дитини, тож відповідно ОСОБА_1 не мала змоги скористатися послугами відповідача, жодних послуг, передбачених укладеними договорами, від ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» позивачка не отримувала.
Представником позивачки 05 травня 2023 року на юридичну адресу ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» було направлено заяву-письмове повідомлення про припинення дії договорів та вимогу щодо повернення сплачених грошових коштів, яка була отримана відповідачем 10 травня 2023 року.
Сплачені кошти відповідачем було не повернуто, незважаючи на неодноразові звернення позивачки, у зв'язку з чим вона змушена була звернутися до суду з позовом.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, дію якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено та який діє на день ухвалення рішення.
У наданому листі Торгово-Промислової палати України від 28 лютого 2022 року за № 2024/02.0-7.1 вказано, що військова агресія російської федерації проти України з 24 лютого 2022 року є обставиною непереборної сили для суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по договору.
За змістом ст. 509, ч. 3 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості та виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень ст. 598, 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст. 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Як було встановлено судом, 26 січня 2022 року між сторонами було укладено Договір № 74Р/01/2022 про надання медичних послуг. Вказані послуги були оплачені позивачкою у повному обсязі.
У той же час, суд приймає до уваги, що вартість послуг, визначена п. 8.1 Договору № 74Р/01/2022 про надання медичної допомоги (медичних послуг) з ведення пологів (одноплідна вагітність) пакет «Комфорт», включає в себе: основну суму договору ведення 61 939,00 грн. та страховий платіж - 1 800,00 грн., передбачений Договором добровільного страхування здоров'я на випадок хвороби № 7619/999/318/210001943 від 30 липня 2021 року, сплачений на користь страховика - ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Як вбачається з Договору добровільного медичного страхування № 7619/999/318/210003616 від 26 січня 2022 року, ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» виступає страховим агентом, який відповідно ст.15 Закону України «Про страхування» є юридичні особи, яка діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності, а саме: укладає договори страхування, одержує страхові платежі, виконує роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
Таким чином, фактично вартість медичних послуг за основним договором № 74Р/01/2022, які були сплачені позивачкою на користь відповідача, складає 61 939,00 грн. Проте, відповідач не виконав умови Договору № 74Р/01/2022 від 26 січня 2022 року, медичні послуги позивачу не надав.
Згідно з п. 10.1 Договору, він може бути достроково припинений з ініціативи пацієнта за умови письмового повідомлення медичного закладу із зазначенням причин розірвання Договору. В такому випадку договір вважається розірваним через 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення пацієнта, при цьому, пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена за Договором сума вартості Договору, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
У разі розірвання Договору до закінчення терміну його дії за ініціативою пацієнта або медичного закладу, а також внаслідок медичних показань, що свідчать про недоцільність або неможливість надання подальшої медичної допомоги, пацієнту протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту розірвання/припинення Договору повертається сплачена за договором сума вартості медичної допомоги, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
Крім того, передбачено, що дія договору припиняється також у разі, якщо неможливість виконати Договір медичним закладом виникла з вини пацієнта (пацієнт провів пологи в іншому лікувальному закладі або місці). В такому випадку пацієнту, на його вимогу, повертається сплачена за Договором сума вартості Договору, за відрахуванням вартості фактично наданої медичним закладом медичної допомоги.
Представником позивачки 05 травня 2023 року направлено на адресу ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» вимогу про повернення грошових коштів, оскільки медичні послуги їй надані не були і дитину вона народжувала в іншому пологовому будинку.
Вказаний лист був отриманий відповідачем 10 травня 2023 року, проте грошові кошти до теперішнього часу позивачу не повернуто.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Таким чином, форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін та неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлює виконання на підставі вимог законодавства.
Надаючи оцінку аргументам відповідача щодо причин невиконання умов договору, суд погоджується із тим, що таке невиконання могло бути наслідком поважних та навіть об'єктивних причин, як ведення бойових дій та військова агресія проти України з боку російської федерації. Суд також враховує, що такі обставини офіційно визнані форс-мажорними (непереборними обставинами), які сторони не могли передбачити.
Проте, суд зазначає, що обставини непереборної сили, відповідно до статті 617 ЦК України, звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте не звільняють від виконання самого зобов'язання та наслідків його припинення.
Наявність форс-мажорних обставин у відповідача не позбавляє позивачки права на повернення сплачених нею грошових коштів з підстав припинення зобов'язання та ненадання відповідних послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що причиною невиконання ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» умов укладених між сторонами договорів були форс-мажорні обставини.
Відповідно до положень ст. 617 ЦК України обставини непереборної сили звільняють сторони лише від відповідальності за невиконання умов договору, проте, не звільняють від виконання самого зобов'язання та наслідків його припинення.
Таким чином, оскільки позовні вимоги стосуються повернення коштів за сплачені та не надані послуги, а не відповідальності за невиконання договору, такі кошти підлягають поверненню.
Доводи апеляційної скарги про те, що договір припинився з вини позивачки, у зв'язку з проведенням пологів останньої в іншому лікувальному закладі, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з умовами договору пацієнту на його вимогу повертається сплачена сума вартості договору, за винятком вартості фактично наданої медичної допомоги, в тому числі й у випадку припинення договору з вини пацієнта та проведення пологів у іншому медичному закладі.
ТОВ «Пологовий будинок «Лелека» не довело наявності підстав для утримання ним коштів, сплачених ОСОБА_1 за надання їй медичних послуг, які надані не були.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова