Апеляційне провадження № 22-ц/824/1614/2024
Справа № 756/11959/23
Іменем України
24 січня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва в складі судді Майбоженко А.М., постановлену в м. Київ 25 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного антикорупційного бюро України, Товариства з додатковою відповідальністю «Гільдія оцінювачів України» про визнання недійсним договору про закупівлю послуг за державні кошти,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати недійсним договір № 286 про закупівлю послуг за державні кошти, який укладено між Національним антикорупційним бюро України та ТДВ «Гільдія оцінювачів України» 21 серпня 2019 року, покласти на відповідачів судові витрати.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року відмовлено у відкритті провадження в даній справі.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просила скасувати ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що 16 жовтня 2023 року нею в особі представника ОСОБА_2 було подано позовну заяву до Господарського суду м. Києва з таким самим позовом до НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України», проте ухвалою Господарського суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року в справі № 910/16041/23 відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, оскільки заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Наводила зміст ст. 19 ЦПК України, вказувала, що не є суб'єктом підприємницької діяльності та спірний договір № 286 про закупівлю послуг за державні кошти від 21 серпня 2019 року не стосується будь-якої підприємницької або господарської діяльності учасників справи. Оспорюваний позивачем договір було укладено відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05 липня 2019 року у кримінальному провадженні. Отже, ОСОБА_1 звернулася до суду як фізична особа, яка не має та не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності та оспорюваний нею договір не пов'язаний з її підприємницькою або господарською діяльністю, а фактично пов'язаний з її цивільними правами в рамках кримінального провадження.
Таким чином, суб'єктний склад учасників та підстави даного спору відповідають приписам ст. 4, 20 ГПК України, відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Отже, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи.
Посилаючись на положення ст. 55 Конституції України, ст. 2, 4 ЦПК України, вказувала, що ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження порушено законодавчо закріплене її право на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.
В судове засідання 24 січня 2024 року з'явилася представник ОСОБА_1 , інші учасники справи не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень на відомі суду поштові та електронні адреси, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та звітами про направлення вхідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Судова повістка, направлена на адресу ТДВ «Гільдія оцінювачів України», повернута до суду з відміткою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою, а відтак відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученою.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати недійсним договір № 286 про закупівлю послуг за державні кошти, який укладено між Національним антикорупційним бюро України та ТДВ «Гільдія оцінювачів України» 21 серпня 2019 року, покласти на відповідачів судові витрати.
Позов мотивовано тим, що 21 серпня 2019 року НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України» уклали вказаний договір про закупівлю послуг за державні кошти, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати на вимогу замовника послуги з визначення вартості оренди окремих приміщень ДП «Бориспіль» відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05 липня 2019 року у кримінальному провадженні від 18 червня 2019 року № 5201900000000504 за Кодом за ДК 021:2015 - 71310000-4 (послуги з проведення оцінки вартості майна) КЕКВ 2240, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах, встановлених даним договором.
За наслідками наданих послуг за договором № 286 виконавцем ТДВ «Гільдія оцінювачів України» 27 серпня 2019 року складено Звіт з оцінки вартості, який, згідно вироку Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року, включено до складу процесуальних витрат та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вартість наданих послуг за його складання в розмірі 19939 грн. Оскільки в подальшому ці кошти були стягнуті з позивача згідно вироку суду, ОСОБА_1 є заінтересованою особою при оскарженні даного договору у зв'язку з порушенням її майнових прав та інтересів.
Вказувала, що суб'єктом оціночної діяльності витрачено 75 годин і визначено суму наданих послуг за оцінку вартості оренди додаткових, не передбачених в постанові детектива НАБУ приміщень ДП «Бориспіль» в сумі 11775 грн., але включено до кошторису витрат.
Вважала, що послуги з визначення вартості оренди окремих приміщень закуплено НАБУ за державні кошти з порушенням Закону України «Про публічні закупівлі». НАБУ допустило проведення закупівель і в подальшому укладення договору публічних закупівель поза конкурсними процедурами, а також придбання послуг за державні кошти в розмірі 11775 грн. взагалі без проведення закупівлі, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі» та зміну предмету договору, не володіючи статусом суб'єкта господарювання, що призвело до порушення норм чинного законодавства, в зв'язку з чим оскаржуваний договір має бути визнано недійсним.
На підтвердження обставин, викладених у позові, ОСОБА_1 надано копію постанови старшого детектива НАБУ від 05 липня 2019 року про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна у кримінальному провадженні № 52019000000000504 від 18 червня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України; копію договору № 286 від 21 серпня 2019 року про закупівлю послуг за державні кошти, укладеного НАБУ з ТДВ «Гільдія оцінювачів України», за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик надати на вимогу замовника послуги з визначення вартості оренди окремих приміщень ДП «Бориспіль» відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 52019000000000504 за Кодом за ДК 021:2015 - 71310000-4 (послуги з проведення оцінки вартості майна), КЕКВ 2240, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги у строки та на умовах, встановлених даним договором; копію звіту з оцінки вартості права оренди приміщень № 175, № 176 та частини приміщень № 226 загальною площею 45 кв.м., приміщень № 172 та частину приміщення № 226 загальною площею 315 кв.м., які розташовані на третьому поверсі пасажирського терміналу D аеропорту «Бориспіль», балансоутримувачем яких є ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»; копію акту приймання-передачі послуг згідно договору № 286 від 21 серпня 2019 року, складеного 20 вересня 2020 року НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України», згідно якого загальна вартість послуг становить 19939 грн. без ПДВ.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги надано копію ухвали Господарського суду м. Києва від 23 жовтня 2023 року № 910/16041/23 за позовом ОСОБА_1 до НАБУ, ТДВ «Гільдія оцінювачів України» про визнання недійсним договору, яким відмовлено у відкритті провадження в порядку господарського судочинства з тих підстав, що оспорюваний позивачем договір було укладено відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05 липня 2019 року у кримінальному провадженні № 52019000000000504, отже, позивач звернулася до господарського суду як фізична особа, яка не має та не мала статусу суб'єкта підприємницької діяльності та оспорюваний нею договір не пов'язаний з її підприємницькою або господарською діяльністю, а фактично пов'язаний з її цивільними правами в рамках кримінального провадження, таким чином, суб'єктний склад учасників та підстави даного спору не відповідають приписам статей 4 і 20 ГПК України, відтак суд дійшов висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 ухвалою від 25 вересня 2023 року, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, ст. 179, 183 ГК України та виходив із того, що спір щодо дійсності господарського договору за державним замовленням підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та в порядку, визначеному ГПК України.
Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з доводами апеляційної скарги і фактичними обставинами справи, апеляційний суд виходить із наступного.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що:
«ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).
Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. Відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити недостовірність інформації, зафіксованої у довідці, протиправність складання останньої, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до органу, в якому працює інспектор, і до самого інспектора (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 808/3230/17 за позовом ЗОКЛ до ДАС про визнання протиправними дій ДАС з виділення інспектора ДАС, який є одним із відповідачів у справі № 333/6816/17, для участі у кримінальному провадженні № 42013080040000048 як спеціаліста з метою перевірки дотримання ЗОКЛ законодавства під час закупівель медичного транспорту й обладнання).
Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом».
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про захист честі, гідності та ділової репутації не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками для спростування інформації в листах слідчого направлених роботодавцю з повістками про виклик та/або спростування наявності в діях особи ознак кримінального правопорушення.
У справі, що переглядається, предметом спору в якій є вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між НАБУ та ТДВ «Гільдія оцінювачів України» № 286 від 21 серпня 2018 року. При цьому договір укладено відповідно до постанови детектива НАБУ про залучення спеціаліста для проведення оцінки вартості оренди майна від 05 липня 2019 року у кримінальному провадженні від 18 червня 2019 року № 5201900000000504 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
Отже, спірні правовідносини у цій справі, з огляду на підстави і предмет позовних вимог, не є цивільними, а виникли з приводу збирання й оцінки доказів у кримінальному провадженні, в процесі реалізації учасниками кримінального процесу своїх прав і повноважень. Тому розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, не може відбуватися за правилами цивільного судочинства, а повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
При цьому апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України у разі заподіяння шкоди фізичній або юридичній особі внаслідок незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, така шкода відшкодовується на загальних підставах.
Під час розгляду даної справи апеляційним судом враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року в справі № 910/19011/19, предметом спору в якій є вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між НАБУ та ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива» № 163 від 14 травня 2018 року. Оспорюваний договір укладено відповідно до постанови старшого детектива НАБУ в кримінальному провадженні № 42015000000000722 від 16 квітня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 205-1, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України. В даній постанові Верховний Суд, закриваючи провадження в справі, зазначив, що розгляд заявлених вимог з підстав, наведених у позовній заяві, не може відбуватися за правилами господарського судочинства, а повинен здійснюватися шляхом оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.
З урахуванням наведеного, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду доводи апеляційної скарги, про незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали, а також, що ухвалою суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження порушено законодавчо закріплене право ОСОБА_1 на звернення до суду для захисту своїх прав та інтересів.
Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильних в цілому висновків про відмову у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, разом із тим, дійшов помилкового висновку, що позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства та в порядку, визначеному ГПК України.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині мотивації постановлена з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни ухвали та викладення мотивувальної частини ухвали в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвала суду є законною, обґрунтованою і не підлягає скасуванню із підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 25 січня 2024 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.